Регулювання банківського капіталу

Регулювання банківництва відіграє важливу роль у функціонуванні банківської діяльності. Банківські установи повинні володіти достатніми капіталами для збереження платоспроможності, підвищення рівня надійності банку та проведення успішної банківської діяльності. З метою забезпечення стабільності банківської системи НБУ, як регулюючий та наглядовий орган, встановлює, як для вітчизняних банків, так і для банківських установ з іноземним капіталом, мінімальні вимоги щодо достатності капіталу, а також визначати складові елементи регулятивного капіталу банку, зважаючи на його здатність мінімізувати можливі негативні наслідки впливу банківських ризиків.

Сутність регулятивного капіталу (РК) випливає з визначення регулятивної функції банківського капіталу, яка виражається в тому, що через встановлення розміру власного капіталу (або окремих його елементів) регулюючі та наглядові органи впливають на діяльність банку в цілому. Зокрема, встановлення нормативів капіталу має на меті не допустити надмірної мінімізації банками власного капіталу заради максимізації отримуваних доходів, знизити рівень банкрутства та підвищити рівень захисту інтересів вкладників і кредиторів.

Призначення банківського капіталу виражається через його функції:

1. Захисна: власний капітал слугує насамперед для страхування інтересів вкладників і кредиторів банку, а також для покриття поточних збитків від банківської діяльності. Таким чином забезпечується безперервна ефективна та стабільна діяльність банку, оскільки неочікувані збитки покриваються за рахунок РК, окремі складові елементи якого тримаються як резерв.

2. Забезпечення оперативної діяльності: є другорядною для власного капіталу банку. Ця функція відчутна на перших кроках діяльності банку, коли за рахунок власного капіталу формується його інфраструктура і розгортається діяльність (фінансується придбання ліцензії, комп'ютерної і оргтехніки та програмного забезпечення, будівництво (оренда) офісів тощо).

3. Регулююча: встановлюючи мінімальні вимоги до розміру РК, НБУ впливає на діяльність банку в цілому.

Порядок регулювання банківського капіталу регламентується ЗУ „Про банки і банківську діяльність”(ст.30-36), відповідно до якого капітал банку (К) визначається як залишкова вартість активів (А) після вирахування всіх його зобов’язань (З), що фактично характеризує поняття власного капіталу. К = А – З

Закон також визначає РК як “власні кошти, які складаються з основного та додаткового капіталу, зваженого на ризики, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України” .

Структура та порядок визначення обсягів банківського РК визначається Інструкцією “Про порядок регулювання діяльності банків в Україні”, затвердженою постановою Правління НБУ від 28 серпня 2001 р. № 368 та в інших нормативних актах НБУ, які побудовані на міжнародних стандартах і враховують основні вимоги Базельського комітету до оцінки банківського капіталу.

Регулятивний капітал банку обчислюється як сума основного (ОК- капітал першого рівня) і додаткового (ДК - другого рівня) капіталів банку за мінусом відвернень (В).

РК = ОК + ДК – В

Регулювання здійснюється за допомогою економічних нормативів, встановлених НБУ і визначених вищевказаною Інструкцією.

1). Н 1 – Мінімальний розмір регулятивного капіталу банку, що отримав банківську ліцензію після 11 липня 2014 року, має становити 500 мільйонів гривень.

Для раніше створених банків мінімальний розмір РК має бути підвищений до встановленого рівня протягом 10-ти років до 2024 року наступним чином:

120 мільйонів гривень – до 10 липня 2017 року;

150 мільйонів гривень – з 11 липня 2017 року;

200 мільйонів гривень – з 11 липня 2018 року;

250 мільйонів гривень – з 11 липня 2019 року;

300 мільйонів гривень – з 11 липня 2020 року;

350 мільйонів гривень – з 11 липня 2021 року;

400 мільйонів гривень – з 11 липня 2022 року;

450 мільйонів гривень – з 11 липня 2023 року;

500 мільйонів гривень – з 11 липня 2024 року.