Основні риси структури і рельєфу

Для Австралії характерна перевага рівнинного рельєфу із серією поверхонь вирівнювання від нижньопалеозойських до неогенових.

Більше половини материка і прилягаючі басейни Арафурського моря та Великої Австралійської затоки й ін. мають архейський і нижньопротерозойський фундамент, на якому знаходяться поклади золота, уранових, поліметалевих руд, бокситів. Фундамент виходить на поверхню на заході, у центральній частині і на півночі материка. На іншій території він схований під осадовим чохлом протерозойського і палеозойського віку. Найбільшої потужності цей чохол досягає в древніх синеклізах на півночі і заході материка (Каннінг, Кімберлі, Перт і ін.). На півдні, у межах молодої синеклізи Юкла, і на сході, у прогині Великого Артезіанського Басейну, є товщі мезокайнозойських морських відкладів. У відкладах протерозойського чохла є запаси залізної руди (хребет Хамерслі), у більш молодих відкладах — вугілля і порівняно недавно виявлені запаси нафти і газу. Пануючими типами рельєфу цієї частини Австралії є цокольні рівнини з висотами 400—600 м, що розташовуються поверхами відповідно до віку денудації, увінчані товщами древніх кор вивітрювання; з ними сполучаються пластові рівнини в області поширення верхнепротерозойського і палеозойського чохла. По західній окраїні материка й у центральній його частині, тобто в районах новітньої тектонічної активності, піднімаються глибові гори: Хамерслі на північному заході, Стірлінг і Дарлінг — на південно-заході, Макдоннелл і Масгрейв - у центрі материка. Системам молодих прогинів відповідають молоді високі і низькі пластові й акумулятивні рівнини (Налларбор, Центральна рівнина, рівнина Муррея -Дарлінга, прибережна рівнина затоки Карпентарія, рівнина на півдні Нової Гвінеї).

Східна і південно-східна окраїни материка і Тасманії, а також район на захід і північно-захід від рівнини Муррея зайняті середніми і низькими складчато-глибовими горами, що утворилися в результаті неоген-антропогенових підняттів байкальських, ранньопалеозойських і верхнепалеозойських вирівняних структур.

На протязі гірських споруд Східної і Південно-Східної Австралії є родовища поліметалів, міді, олова, золота. У передгірних прогинах палеозойських складчастих структур зосереджені великі запаси кам'яного і бурого вугілля, а також нафти і газу.

Основу рельєфу гір Східної Австралії утворює Великий Вододільний хребет, що досягає найбільшої ширини на півночі від 28° пд. ш. Найвищі вершини знаходяться у вапнякових Голубих горах і Австралійських Альпах (більше 2000 м). На вершинах останніх є форми льодовикового рельєфу.

У підніжжі гір з боку моря і на днищах великих розломів розташовуються молоді акумулятивні рівнини. Для багатьох районів материка характерне поширення вулканогенного рельєфу різного віку. На північному заході в результаті палеозойського вулканізму утворилося плато Антрим.

Вулканогенні форми кайнозойського віку (плато, вулканічні гори) приурочені в основному до гірських споруд сходу.

Для островів Новогвинейсько-Новозеландської області характерне поширення молодих складчастих і глибово-складчастих гір у сполученні з вулканогенними плато і горами (особливо на Новій Зеландії) і молодими акумулятивними рівнинами.