Оцінювання рівня використання ресурсів підприємства

Ефективність діяльності підприємства залежить від багатьох параметрів – ступеня розвиненості виробництва, поділу і кооперації праці, використання результатів науково-технічного процесу, економічних ресурсів, форм стимулювання високопродуктивної праці тощо, але в першу чергу – від ступеня інтегрування зазначених факторів під час їх використання. Сьогоднішній кадрово-управлінський потенціал як основа системи управління є цілеспрямованою діючою сукупністю керівників і спеціалістів із властивими їм особистісними якостями, організаційно-управлінськими знаннями, здібностями й навиками необхідними для оптимального поєднання трудових, матеріальних, фінансових та інших ресурсів з метою досягнення цілей металургійного підприємства [2].

Система управління демонструє високу ефективність не лише тоді, коли менеджери підприємств, які приймають управлінські рішення та встановлюють форми контролю, і працівники, які беруть на себе відповідальність за виконання рішень, діють злагоджено, але й тоді, коли між рівнями управління (інституційним, управлінським та операційним) налагоджений зрозумілий і чіткий алгоритм взаємовідносин. Відсутність такого механізму між рівнями управління знижує управлінську ефективність усієї системи.

Для більш ефективного функціонування підприємства в сучасних ринкових умовах система управління підприємством повинна бути відповідною:

- мати високу гнучкість виробництва яка б дозволила швидко змінювати асортимент продукції. Це зумовлено застосуванням у виробництві нової техніки, впровадження прогресивних технологій виробництва та охорони навколишнього середовища;

- бути адекватною складною технологією виробництва, яка вимагає більш нових форм контролю, організації та розподілу праці;

- враховувати серйозну конкуренцію як на внутрішньому так і на зовнішньому ринку продукції та покращувати якість продукції, що надається;

- враховувати вимоги до рівня якості обслуговування споживачів та часу виконання договорів, які регулярно підвищують вимоги по умовам упаковки, транспортування, а також більш вигідні базиси поставки;

- враховувати зміну структури витрат виробництва;

- приймати до уваги необхідність врахування невизначеності зовнішнього середовища [1].

З огляду на все вище згадане можна визначити основні шляхи удосконалення системи управління підприємством:

- удосконалення організаційної структури управління підприємствомоптимізація організації менеджменту і бізнес-процесів через поліпшення системи планування, обліку і контролю за основними показниками діяльності металургійного підприємства;

- удосконалення управління виробничими ресурсами і запасами;

- підвищення ефективності управління інноваційними процесами на металургійному підприємстві, поліпшення якості вироблювальної продукції.

Удосконалення організаційної структури підприємства означає насамперед необхідність встановлення оптимальної чисельності та структури управлінського апарату підприємства, а також чисельності працівників виробничих відділів та підрозділів згідно з діючими нормами, нормативами та реальними потребами підприємства з урахуванням сучасних ринкових умов тощо. Поліпшити систему планування, обліку і контролю за основними показниками діяльності металургійного підприємства можна за допомогою впровадження ефективної системи внутрішнього контролю, широкого і всебічного впровадження обчислювальної техніки, розвитку комп’ютерних мереж зв’язку, застосування сучасних програмних засобів: технологій управління та інформаційних технологій. Насамперед це стосується системи організації фінансового менеджменту, бюджетування, управління фінансовими потоками та витратами.

Удосконалення управління виробничими ресурсами і запасами означаєраціональне використання всіх видів матеріальних ресурсів, застосування енергозберігаючих технологій, регулювання використання виробничих запасів згідно з прогресивними нормами.

Одним з напрямків удосконалення системи управління є об’єктно-цільовий підхід із закінченим циклом управління при визначенні організаційної структури, нових прав і обов’язків працівників, а також міри відповідальності за свої посадові функції керівників і фахівців різних рівнів. Цільова об’єктно-функціональна структура апарату управління дозволить компетентно, комплексно, компактно і своєчасно здійснювати процеси управління, як це і потрібно при ринковій економіці. Цільовими об’єктами управління є ресурси: матеріальні, трудові, фінансові, а також основні засоби виробництва, готова продукція та інші активи. Увесь процес управління тим чи іншим ресурсом розглядається як одне ціле, в рамках якого діють взаємозалежні інформаційні потоки, що проходять через усі функції управління (планування, облік, контроль тощо)[5]. Модернізація та заміна застарілого обладнання на нове менш енергоємне, впровадження механізації видів робіт, комп’ютеризації та дистанційної техніки також є одним із напрямів удосконалення системи управління, що сприяє більшому завантаженню виробничих потужностей, і як наслідок більшому випуску продукції та зменшенню енергоємності витрат.

Зміни в організації діяльності і управління стають реакцією підприємства на постійні зміни у зовнішньому середовищі: ринку, рівні технологій, потреб споживачів, конкуренції. Тому будь-яке металургійне підприємство, що має за мету зайняти провідне місце на своєму ринку споживання, не знизити своїх конкурентних переваг, повинно піклуватися не тільки про обсяги виготовленої продукції, а й про методи та принципи, що застосовуються в управлінській системі.

Для вдосконалення або створення й подальшого ефективного функціонування сучасної системи управління підприємством потрібні:

- впровадження сучасних засобів і методів керування в межах вибраної комплексної концепції системи керування;

- використання засобів комп’ютеризації і дистанційної техніки для вдосконалення техніко-економічного рівня, збільшенню випуску і якості виробництвазосередження на цілях розвитку і порядку удосконалення комплексної системи управління металургійним підприємством і його складовими частинами для забезпечення ефективних рішень, а також організаційних, кадрових і технічних рішень;

- покращення інформаційної системи для керування підприємством з метою покращення якості інформаційного масиву і розширення можливостей його швидкого використання;

- удосконалення організаційних структур керування підприємством головним чином шляхом використання сучасних гнучких форм;

- використання світового досвіду, а також співпраця всередині країни з іноземними партнерами для забезпечення необхідного рівня якості розвитку системи управління на підприємстві.