Поняття та основні види нагляду і контролю.

В умовах переходу до ринкових відносин збільшилась кількість порушень законодавства про працю. Зокрема це стосується порушення роботодавцями законодавства про оплату праці, про охорону праці. У зв’язку з цим виникає необхідність у створенні правових, економічних, соціальних і організаційних засад щодо забезпечення умов для збереження захисту прав і гарантій громадян у сфері соціально-трудових відносин шляхом посилення нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю.

Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю – це діяльність компетентних державних та громадських органів чи їх представників, спрямована на захист трудових прав працівників.

Варто зазначити, що суттєвою рисою наглядової та контрольної діяльності є те, що спеціально уповноважені органи та інспекції, які здійснюють нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю, не залежать у своїй діяльності від власника або уповноваженого ним органу, чим забезпечується об’єктивність рішень, що виносяться наглядовими і контролюючими органами.

Найбільш поширеним засобом забезпечення законності є контроль. Він є частиною організаційно-виконавчої діяльності і спрямований на прийняття організаційно-правових актів. Його метою є надання підконтрольним органам допомоги у здійсненні управлінської діяльності. Контроль може здійснюватись як державними органами, так і громадськими організаціями та уповноваженими трудового колективу.

Правовідносини з нагляду і контролю мають адміністративно-правовий характер. Вони виникають не за згодою сторін, вони можуть виникати і всупереч бажанню другої сторони. Виняток становлять лише відносини з громадського контролю за додержанням трудового законодавства, оскільки його суб’єкти (роботодавці, профспілки, трудові колективи) не наділені владними повноваженнями.

Нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю присвячена глава XVIII КЗпП України, а також інші спеціальні акти.

Види нагляду і контролю:

1) державний: відомчий і муніципальний; судовий; прокурорський;

2) громадський.

Сфери проведення нагляду і контролю:

1) сфера встановлення умов праці. Спрямований на встановлення відповідності правил і норм локального характеру вимогам ст. 9 КЗпП України;

2) сфера застосування вже встановлених умов праці. Йдеться про відповідність правозастосувальних документів (наказів про прийняття, переведення і звільнення працівників, притягнення до дисциплінарної відповідальності та ін.) законодавству і локальним нормативним актам.

Розрізняють попередній (попереджувальний), поточний і наступний (подальший) нагляд і контроль.

Попередній нагляд має за мету попередження порушення законодавства, тобто не допустити прийняття незаконних рішень.

Поточний нагляд і контроль спрямовані на запобігання порушенням законодавства про працю, виявлення допущених порушень і вжиття необхідних заходів.

Наступний нагляд і контроль має за мету виявити допущені порушення трудового законодавства і поновити права працівників. Здійснюється при розгляді трудових спорів.

Методи роботи при здійсненні державного нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю – проведення перевірок.

Перевірки бувають:

1) Оперативні – перевірка стану і організації робіт щодо дотримання законодавства про працю, охорони праці, що проводиться державним інспектором чи іншою посадовою особою на визначеному об’єкті протягом робочого дня.

2) Цільові – перевірка на підприємстві конкретних питань законодавства про працю для поглибленого їх вивчення, що проводиться одним державним інспектором чи групою державних інспекторів протягом робочого дня або декількох днів.

3) Комплексні – всебічна і детальна перевірка (ревізія) додержання законодавства про працю, стану безпеки і умов праці на підприємстві. Головна її мета – оцінка виконання умов законодавства про працю.