Поняття, підстави та умови матеріальної відповідальності.
Одним із видів юридичної відповідальності є матеріальна відповідальність. Вона полягає у двосторонньому взаємному обов’язку працівника і власника або уповноваженого ним органу відшкодувати винною стороною другій стороні шкоду, заподіяну при виконанні трудових обов’язків у встановленому законом розмірі і порядку.
Матеріальна відповідальність має двосторонній характер. Якщо дисциплінарна відповідальність має односторонній обов’язок, оскільки дисциплінарні права має тільки власник і працівник завжди несе дисциплінарну відповідальність перед власником, а не навпаки, то при заподіянні шкоди працівник відповідає перед власником, а власник – перед працівником в залежності від того, яка сторона заподіяла шкоду.
Матеріальна відповідальність працівника і матеріальна відповідальність власника відрізняються між собою розміром відшкодованої шкоди, порядком відшкодування, характером правових норм, що їх регулюють.
Обсяг матеріальної відповідальності працівника, за загальним правилом, визначається розміром завданої шкоди в межах середнього заробітку працівника. Роботодавець відшкодовує завдану працівнику шкоду в повному обсязі незалежно від власного фінансово-економічного стану.
Підставою застосування матеріальної відповідальності є трудове правопорушення. Трудове правопорушення – це винне протиправне невиконання чи неналежне виконання трудових обов’язків.
Матеріальна відповідальність може бути накладена на будь-якого працівника, який уклав з власником або уповноваженим ним органом трудовий договір. Проте письмові договори про повну матеріальну відповідальність не можуть укладатися з неповнолітніми працівниками до 18 років.
Здійснення трудової діяльності за цивільно-правовими договорами не охоплюється сферою трудового права. Тому особи, які виконують роботу на підставі цивільно-правових договорів, несуть майнову відповідальність за нормами цивільного законодавства.
Обов’язковою умовою матеріальної відповідальності є вина. Працівник визнається винним у заподіянні шкоди, якщо протиправне діяння вчинене ним умисно або з необережності. Форма вини впливає на вид матеріальної відповідальності працівника. За загальним правилом обов’язок доказування наявності вини покладений на роботодавця (крім договору про повну матеріальну відповідальність). Форма вини роботодавця для притягнення його до матеріальної відповідальності значення не має.
При застосуванні заходів матеріальної відповідальності необхідно встановити наявність прямої дійсної шкоди. Пленум Верховного Суду України у своїй постанові «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям» роз’яснив, що під прямою дійсною шкодою слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов’язків, грошові виплати.
Найбільш типовими випадками прямої дійсної шкоди є: недостача і знищення цінностей; витрати, понесені на відновлення майнового стану. До зайвих виплат відносяться суми штрафів, заробітної плати, премій, незаконно виплачених працівникам тощо.
Пряма дійсна шкода може бути наслідком зіпсуття чи знищення майна підприємства (обладнання, транспортних засобів); недобором грошових коштів, тобто неповним отриманням підприємством грошових надходжень, які йому належали, внаслідок недбалого ставлення працівника до своїх трудових обов’язків; знецінення документів внаслідок пропущення строку позовної давності і неможливості в зв’язку з цим стягнення по документах, які підтверджують наявність заборгованості; знеціненим актом є також неналежно складений акт про прийом продукції.
Норма ст. 130 КЗпП України, яка передбачає відшкодування тільки прямої дійсної шкоди, є істотною гарантією для працівника.
Протиправними визнаються дії чи бездіяльність працівників, які становлять порушення норм поведінки, встановлені законодавством, правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Причинний зв’язок між діяннями працівника та шкідливими наслідками є також істотною умовою накладення на працівника матеріальної відповідальності. Причинний зв’язок як умова матеріальної відповідальності означає, що шкода була завдана не випадково, а є наслідком конкретного діяння працівника. Для встановлення причинного зв’язку, у разі необхідності, на підприємстві створюється спеціальна комісія або призначається експертиза.
Відсутність хоча б одного елементу складу правопорушення у діях працівника звільняє його від відшкодування завданої шкоди.
Працівник зобов’язаний відшкодувати шкоду, заподіяну роботодавцю незалежно від того, чи застосовувались до нього заходи інших видів юридичної відповідальності (дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної).
Законодавство про працю передбачає обставини, які виключають матеріальну відповідальність працівника. Так, якщо шкода була завдана роботодавцю діями працівника, які підпадають під ознаки трудового правопорушення, однак були вчинені в результаті нормального виробничо-господарського ризику, крайньої необхідності чи необхідної оборони, правовідносини матеріальної відповідальності не виникають.
Дата добавления: 2016-05-11; просмотров: 773;