Поняття та види часу відпочинку.

Часом відпочинку вважається час протягом якого працівник підлягають звільненню від виконання трудових обов’язків і можуть використовувати його на свій розсуд.

Види часу відпочинку:

1. перерва в робочому дні, максимальна тривалість якої не більше 2 год. Перерва не включається в робочий час. Перерва для відпочинку і харчування повинна надаватись, як правило, через 4 год. після початку роботи. Час початку, тривалість і закінчення перерви встановлюються у правилах внутрішнього трудового розпорядку підприємства. Під час перерви працівники мають право відлучатись з місця роботи.

На тих підприємствах, в установах, організаціях, де через умови виробництва перерву встановити неможливо, працівникові повинна бути надана можливість приймання їжі протягом робочого дня. Перелік таких робіт встановлюється власником за погодженням з профспілкою.

Для окремих категорій працівників встановлюються перерви, що мають спеціальне призначення:

а) для жінок, які мають дітей віком до 1,5 року. – перерва для годування дитини (ст. 183 КЗпП України);

б) для працівників, що працюють в холодну пору року на відкритому повітрі – для обігрівання і відпочинку (ст. 168).

Проте вказані перерви не є часом відпочинку. Вони входять в робочий час

2. щоденний відпочинок – це час, який знаходиться за межами робочого часу протягом доби. До щоденного відпочинку входить і перерва між змінами. Відповідно до ст. 59 КЗпП України тривалість перерви в роботі між змінами має бути не меншою подвійною тривалості часу роботу в попередній зміні (включаючи і час перерви на обід).

3. щотижневий відпочинок – це вільні від роботи дні календарного тижня. Мінімальна тривалість щотижневого відпочинку повинна бути не менше 42 год. (ст. 70 КЗпП України).

До щотижневого відпочинку належать вихідні дні. Відповідно до ст. 67 КЗпП України при 5-денному робочому тижні працівникам надається два вихідних дні на вихідні дні на тиждень, а при шестиденному робочому тижні – один вихідний день. Загальним вихідним днем є неділя. На підприємствах, в установах, організаціях, де робота не може бути перервана в загальний вихідний день у зв’язку з необхідністю обслуговування населення (магазини, музеї), вихідні дні встановлюються місцевими радами.

Робота у вихідні дні забороняється. Відповідно до ст. 71 КЗпП України залучення до роботи у вихідні дні допускається у виняткових випадках і лише з дозволу профспілки:

• для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії;
• для відвернення нещасних випадків;
• для виконання невідкладних , наперед непередбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у дальшому нормальна робота підприємства;
• для виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з метою запобігання простою рухомого складу.

Залучення до роботи у вихідні дні проводиться за письмовим наказом (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу.

Робота у вихідний день може компенсуватись, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.

4. відпустки.