Відпусткою визнається вільний від роботи час протягом встановленої законом або угодою сторін кількості днів з виплатою заробітної плати або без її збереження.

Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про відпустки» право на відпустку мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.

Іноземні громадяни та особи без громадянства мають право на відпустки нарівні з громадянами України.

Відповідно до ст. 4 ЗУ «Про відпустки» встановлюються такі види відпусток:

• щорічні відпустки: основна відпустка; додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці; додаткова відпустка за особливий характер праці; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;
• додаткові відпустки у зв’язку з навчанням;
• творча відпустка;
• соціальні відпустки: відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами; відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку; додаткова відпустка працівникам, які мають дітей;
• відпустки без збереження заробітної плати.

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менше як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Особам віком до 18 років надається щорічна основна відпустка тривалістю 31 календарний день.

Щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці відповідно до ст. 7 ЗУ «Про відпустки» надається працівникам тривалістю до 35 календарних днів. Конкретна тривалість відпустки встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих умовах.

Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про відпустки» щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається: 1) окремим категоріям працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних умовах – тривалістю до 35 календарних днів за Списком виробництв, робіт, професій і посад, затв. КМУ; 2) працівникам з ненормованим робочим днем – тривалістю до 7 календарних днів.

Відповідно до ст. 79 КЗпП України щорічні основна і додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи надаються працівникам після закінчення 6 місяців безперервної роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

У разі надання відпустки до закінчення 6-місячного терміну її тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу, крім визначених законом випадків, коли відпустка за бажанням працівника надається повної тривалості:

• жінкам – перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї, а також жінкам, які мають 2 і більше дітей віком до 15 р. або дитину-інваліда;
• інвалідам;
• особам віком до 18 років;
• чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами;
• сумісникам – одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;
• батькам-вихователям дитячих будинків сімейного типу та ін.

У наступні роки роботи щорічна відпустка може бути надана працівникові у будь-який час робочого року.

Графіки надання відпусток затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з профспілкою чи іншим уповноваженим трудовим колективом органом і доводяться до відома всіх працівників. При складанні графіків враховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості їх відпочинку.

Конкретний період надання щорічної відпустки у межах, встановлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом. Який зобов’язаний повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніше як за 2 тижні до встановленого графіком терміну.

На прохання працівника допускається поділ щорічної відпустки на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів.

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про відпустки» працівник за його згодою може бути відкликаний з відпустки лише для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення її наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства.

Відповідно до ст. 80 КЗпП України щорічна відпустка на вимогу працівника може бути перенесена на інший період у разі:

• порушення власником або уповноваженим ним органом терміну повідомлення працівника про час надання відпустки;
• несвоєчасної виплати власником або уповноваженим ним органом зарплати працівнику за час щорічної відпустки;

Щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена у разі:

• тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку;
• виконання працівником державних або громадських обов’язків;
• настання строку відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами;
• збігу щорічної відпустки з відпусткою у зв’язку з навчанням.

Забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до 18 років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці.

Працівникам, які навчаються у середніх загальноосвітніх вечірніх школах надається додаткова оплачувана відпустка на період:

• випускних іспитів в основній школі – 10 календарних днів;
• випускних іспитів у старшій школі – 23 календарних днів;
• перевідних іспитів в основні й та старшій школах – від 4 до 6 календарних днів без урахування вихідних.

Працівникам, які успішно навчаються без відриву від виробництва у вищих закладах освіти з вечірньою та заочною формами навчання, надаються додаткові оплачувані відпустки.

Творча відпустка надається відповідно до ст. 16 ЗУ «Про відпустки» працівникам для закінчення дисертаційних робіт, написання підручників та в інших випадках, передбачених законодавством. Тривалість відпусток не може перевищувати 1 року.

На підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами тривалістю: до пологів – 70 календарних днів; після пологів – 56 календарних днів (70 календарних днів у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів), починаючи з дня пологів.

Відпустка по догляду за дитиною до 3 років. Жінці, яка має 2 і більше дітей віком до 15 р. – додаткова оплачувана відпустка тривалістю 5 календарних днів без врахування вихідних за її бажанням.

Відпустка без збереження зарплати за бажанням працівника надається в обов’язковому порядку (ст. 25 ЗУ «Про відпустки»):

• матері або батьку, який виховує дітей без матері, що має двох або більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда – до 14 календарних днів щорічно;
• ветеранам війни – до 14 календарних днів;
• інвалідам І і ІІ груп – тривалістю до 60 календарних днів щорічно;
• пенсіонерам за віком та інвалідам ІІІ групи – до 30 календарних днів щорічно;
• ветеранам праці – до 14 календарних днів щорічно та ін.

За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження зарплати на термін, обумовлений угодою сторін, але не більше 15 календарних днів на рік.

ТЕМА № 9.