Класифікація словосполучень

1. За характером і формою синтаксичного зв’язку:

· Словосполучення на основі сурядного зв’язку

· Словосполучення на основі підрядного зв’язку (узгодження, керування, прилягання, кореляція).

2. За морфологічною належністю опорного слова:

· іменникові: журнал відвідування, старанний студент;

· прикметникові : вищий за брата; гарний на вроду;

· займенникові : хтось із присутніх, я з тобою;

· числівникові: рівно п’ять, другий справа;

· дієслівні: читати книгу, любити мову;

· прислівникові: дуже цікаво, високо вгорі.

Класифікація словосполучень за морфологічною належністю опорного слова — один з найголовніших поділів цієї синтаксичної одиниці, бо від морфологічної природи опорного слова багато в чому залежать будова словосполучення і відношення між його компо­нентами. Зокрема, парадигма словосполучення будується за парадигмою головного слова. Пор.: червона квітка — червоної квітки, червоній квітці; працювати над книгою — працюю над книгою, працював над книгою, буду працюва­ти над книгою.

3. За кількістю компонентів словосполучення поділяються на прості і складні. При цьому зважати тільки на кількість компонентів не завжди можна, бо трапляються стійкі сполучення слів, складні назви тощо, які виступають у значенні одного слова. Тому поділ словосполучень здебільшого відбувається не тільки за кількісним, а и за структурним принципом. Зокрема, Г.М. Удовиченко простими словосполученнями вважає двослівні, напр.: рідна сторона, не підкоритися фашистам. Проте іноді до простих словосполу­чень зараховуються тричленні і чотиричленні поєднання, якщо вони складаютъся з фразеологізмів, складних власних назв чи аналітичних форм, напр.: носа не виткнути з хати, голос Остапа Вересая, хочу крізь сльози сміятися . В усіх інших випадках тричленні чи багаточленні сполучення належать до складних. Г. М. Удовичен­ко докладно розглядає способи утворення складних слово­сполучень. 1х кілька:

1) поширення прикметниково-іменникового словосполучення означальним словом; металургійний завод — великий металургійний завод;

2) по­ширення іменниково-іменникового словосполучення озна­чальним словом: досягнення науки — нові досягнення науки;

3) поширення іменника сполученням прикметника з іменником: ракета—ракета нової конструкції;

4) по­ширення дієслівного словосполучення іменниками без прийменників чи з прийменниками: написали листа — написати листа олівцем; обчухрати кору — обчухрати кору з липи; поїхати в гості — поїхати в гості до батька;

5) поширення прикметникових словосполучень четвертим словом: знайома з дитинства картина — бачити знайому з дитинства картину. Можливі й інші комбінації складових компонентів.

До складних словосполучень належать утворення на основі двох і більше різних зв’язків, що стосуються одного опорного слова:

1) узгодження і прилягання: веселі прогулянки вечорами;

2) узгодження і керування: довгожданий вісник перемоги;

3) керування і прилягання: двічі повторити прохання;

4) прилягання і прилягання: вишивання хрестом по канві;

5) керування і керування: огляд хворого лікарем.

Складні словосполучення можуть ускладнюватися далі. Якщо при цьому виникає залежність від двох підпорядковуючих слів, словосполучеиня називають комбінованим, напр.: захопленочитати цікавукнижку; працювати під керівництвом досвідченогомайстра.

Учення про складні й комбіновані словосполучення дуже важливе для розуміння того, як із словосполучень складаються речення. Для цього часто беруться слово­сполучення ускладненого типу. Багаточленні слово­сполучення особливо характерні для офіційної, ділової і наукової мови. При цьому слід мати на увазі, що тільки прості словосполучення мають єдине значення. Зна­чення складних словосполучень різноманітне — воно складається із суми значень мінімальних конструкцій.

За рівнем злитості компонентів словосполучення поділяють на а) вільні, б) синтаксично зв’язані, в) лексично зв’язані, г) фразеологічно зв’язані.

Найнижчий ступінь семантичного злиття компонентів виявляється у вільних синтаксичних словосполученнях, бо вони мають структурну схему і граматичне значення, обидва елементи їх повністю зберігають свою лексичну семантику і тому в реченні виступають окремими його членами: виконувати план, писати пером, виписувати квитанцію, зайти в магазин, червона сукня, золотий перстень, срібний дзвінок і под.

Найвищий ступінь семантичного злиття компонентів виявляється у фразеологічно зв’язаних, які, маючи структурну схему, за своїм значенням фактично дорівнюють слову і нерідко можуть замінятися ним, а позбавлені граматичного значення, виступають одним членом речення: точити ляси, пекти раки, дати дуба, з'їхати з глузду, володіти пером, виписувати кренделя, зайти в тупик, кров з молоком тощо. Тому вони не становлять синтаксичних словосполучень, хоч і складаються з кількох компонентів. Це фразеологічні звороти. Вони не є об’єктом синтаксису. Для синтаксису вони становлять 1 член речення.

Лексично зв’язані словосполучення — це усталені сполуки слів, здебільшого терміни або власні назви, напр.: броунівський рух, атомна енергія, колінчастий вал, питома вага, "Веселі музики", Біла Церква. Вони нерозленовано позначають єдине поняття, виступають одним членом речення і є об’єктом лексики.

Значні труднощі і помилки під час аналізу викликають синтаксично зв’язані (нечленовані, неподільні, цілісні) словосполучення, які займають проміжне місце між вільними синтаксичними словосполученнями і фразеологізмами: сім років, сотня бійців.

Нерозкладні словосполучення мають багато спільних рис із фразеологізмами: наявність структурної схеми, функція і позиція одного члена речення, підрядний вид зв'язку між компонентами. Але нерозкладні словосполучення на відміну від фразеологізмів мають граматичне значення, "їх компоненти зберігають лексичне значення (один повністю, другий частково), і тому ступінь семантичного злиття їх значно нижчий, ніж у фразеологізмах. У зв'язку з цим нерозкладні словосполучення є синтаксичними одиницями, не еквівалентними слову, що стоять ближче до вільних словосполучень, ніж до фразеологізмів.

Нерозкладні словосполучення, як і вільні, мають структурну схему, певне граматичне значення, їх компоненти поєднані одним із способів підрядного зв'язку (узгодженням, керуванням, приляганням). Але в них, на відміну від вільних словосполучень, головний компонент не має семантичної повноти, чітко вираженого лексичного значення, воно конкретизується або доповнюється значенням залежного слова, яке несе основне семантичне навантаження, внаслідок чого формується словосполучення із нерозчленованою, цілісною семантикою. Це й пов'язує обидва компоненти в нероздільне ціле. Такі нерозкладні словосполучення виступають одним членом речення.

До зв’язаних синтаксичних належать словосполучення:

1. Кількісно-іменні, в яких опорний компонент (головне слово) виражений числівником, а залежний - іменником (у непрямих відмінках опорний компонент виражений іменником, а залежний-числівником): три танкісти, тридцять витязів; троє таксі і под. В шлюпці стояло двоє людей (М. Трублаїні). За кілька днів балка наповнилась водою (Ю. Збанацький).

2. Кількісно-іменні словосполучення, у яких опорний компонент є або іменником, утвореним від числівників, або іменником із значенням кількості: десятки кілометрів, сотні людей, тисячі юнаків і дівчат, мільйони голосів, більшість робітників, частина вчителів, меншість тракторів, пара коней, половина шляху, чверть століття і т. ін. Наприклад: Тисячі днів і ночей риплять наші вози степовою цілиною (О. Гончар). На віддалі чверті кілометра від берега пароплав віддав якір (М. Трублаїні).

3. Кількісно-іменні словосполучення, в яких опорний компонент виражений іменником із значенням сукупності, міри, об'єкту, обсягу і т. ін.: група екскурсантів, натовп людей, груда каміння, відро води, бідон молока, склянка соку, метр ситцю, кілометр дороги, зграя галок, череда корів, ліс рук, море квітів, маса привітань, хмара комарів, тьма бджіл, потік машин, потік людей. Наприклад: З печери видніло сіре каміння та шматочок неба"; "Високо в небі летіла велика зграя птахів з півдня" (М. Трублаїні). "

4. Іменні словосполучення числівника (або займенника) та іменника (або займенника) з прийменником з(із), які мають узагальнене значення частини від цілого, окремого в спільному, виділення одного із загальної кількості: один із присутніх, двоє з учнів, хтось із групи, дехто з нас, хто-небудь із лікарів, один із центрів, одне з міст (сіл, морів, полів, озер і т. ін.), кожний з лікарів, кожний з нас і т. ін. Наприклад: "Харків - один з найважливіших центрів тракторобудування . "І кожний з нас те знав, що слави нам не буде..." (І. Франко).

5. Словосполучення з узагальненим значенням сумісності або сукупності, що складаються з іменників або займенників, об'єднаних прийменником з: батько з матір'ю, чоловік з дружиною, мати з дітьми, ми з тобою, викладач із студентами, голка з ниткою, зима з весною і под. Наприклад: Остап з Соломією звернули з шляху на поле (М. Коцюбинський).

Якщо такі словосполучення виступають у ролі підмета, то присудок при них вживається в формі множини, закріплюючи тим самим цільний характер підмета і підкреслюючи рівнозначність обох виконавців дії. Наприклад: "Олег з матір'ю вийшли на вулицю" (Д. Бедзик). "Мишко з Тимком побачили, як розсунулось непроглядне шатро ночі";

Якщо при конструкціях типу "мати з сином" присудок стоїть в однині, то це значить, що словоформа "з сином" не входить до складу підмета, є у реченні додатком до присудка, який керує ним, і утворює вільне словосполучення з дієсловом-присудком, а не з іменником "мати". Наприклад: "Мати з сином пішла до школи"; мати (що зробила?) пішла - граматична основа речення; пішла (з к и м?) з сином - вільне дієслівне словосполучення. Про вільний характер таких словосполучень свідчить можливість компонента "з сином" займати в реченні позицію не лише поруч із словоформою мати, а й після присудка: "Мати пішла з сином до школи"; "Мати пішла до школи з сином". У цих випадках словоформи мати, з сином не становлять нерозкладного словосполучення і тому виступають різними членами речення.

6. Іменникові словосполучення із залежними компонентами, вираженими порядковими числівниками: другого січня, третього липня, п'ятого травня; друга зміна, третій поверх і под.: Третього липня пізно ввечері Перша кінна армія Будьонного перейшла річку Горинь (П. Панч). Луки вкриваються молодою зеленою травою, розпускаються перші квіти (М. Трублаїні).

7. Іменникові словосполучення із залежними компонентами, вираженими займенником або прикметником, які вказують на кількісну ознаку предмета: кожний, наступний, останній, попередній і под. Наприклад: Травень кожний трудівник зустрічать піснями звик (М. Рильський) В протоці між островом та суходолом не залишилося жодної крихітки криги;

8. Займенникові словосполучення типу щось важке, хтось дотепний, в яких поєднуються неозначений займенник в ролі опорного компонента і узгоджений з ним прикметник у функції залежного компонента.
Оскільки значення опорного займенника надто абстрактне і фактично не піддається визначенню, то основне семантичне навантаження виконує залежний компонент, виражений прикметником. Унаслідок цього займенник і прикметник зливаються в нерозкладне структурно-семантичне сполучення, яке являє собою один член речення: щось гірке, якесь невиразне і под. Наприклад: "Від лісу віяло чимось мирним" (А. Шиян). "Юркові пристрасно захотілося працювати, зайнятися чимось важливим" (О. Донченко).

До цієї групи належать також словосполучення, в яких позицію прикметника займає займенник прикметникового характеру: сказати щось своє, доручити комусь іншому, запропонувати будь-що інше.

9. Іменникові словосполучення, опорні компоненти яких мають послаблену семантику, що компенсується значенням залежних компонентів, виражених також іменниками. Це словосполучення з опорним компонентом, що означає початок, кінець, середину явища, названого залежним компонентом. Наприклад: Був прозорий день в кінці вересня (П. Панч). В середині березня почалась весна" (М. Трублаїні). В центрі села височіло кілька двоповерхових будинків (І. Олійник).

10. Перифрази-описові звороти, які вживаються замість однослівної назви з метою створення художнього образу або зміни стилю висловлювання. Цілісність перифрастичного словосполучення зумовлюється семантикою слів-компонентів, які зберігають своє лексичне значення і в складі звороту, що виступає в функції одного члена речення: корінь життя (женьшень), вартовий здоров'я (лікар), зелене золото (ліс), крилата машина (літак), хліб індустрії (метал), рідке золото1 (нафта), юні ленінці (піонери), піщаний океан (пустиня), ранок життя (дитинство), солодкий корінь (цукровий буряк), степові кораблі (комбайни), стальний кінь (трактор), біле золото (бавовна) і под. Наприклад: "Завжди і всюди поруч з хліборобами йдуть їх вірні друзі медики - пильні вартові здоров'я"; "Світлий, сонячний ранок життя у сьогоднішньої нашої молоді"; "А за током вдалині пливуть пшеничним морем степові кораблі-комбайни" (3 газ.). Розчленування їх на окремі члени речення руйнує семантичну цілісність художнього образу.

11. Метафоричні словосполучення, які виникли на базі вільних синтаксичних словосполучень внаслідок переносного вживання одного або обох компонентів, що позбавляє їх семантику самостійного характеру і сприяє росту значеннєвої цілісності, фразеологізації. Внаслідок цих процесів компоненти метафоричного словосполучення втрачають здатність виступати окремими членами речення: вогненні мечі, артилерійські громи, криваве небо, срібний передзвін, гострий холод, мертве поле, гарячий серпень, фарфорові бутони, золоті блискавиці, бірюза неба, золотий промінь, золоті кошики соняшників, сталь багнетів, китиця квітів, грива гір і под. Наприклад: "Політрук Сухомлинський лежить на нижній полиці і вслухається в одноманітну пісню коліс. За вікном пропливають станції і полустанки" (І. Цюпа). "Небо синє, немов втомлена вода в ставку" (В. Сухомлинський). "А вчитель - це, по суті, інженер людських душ" (М. Горький).

12. Дієслівно-іменникові словосполучення, в яких дієслова семантично неповнозначні. Зміст такого словосполучення виражається залежним компонентом (іменником), який і є семантичним центром. Ці описові словосполучення за значенням дорівнюють слову і тому виступають одним членом речення: робити спробу (пробувати), прийняти рішення (вирішити), одержати перемогу (перемогти), брати зобов'язання (зобов'язуватися), подати сигнал (сигналізувати), віддати наказ (наказати), (помилитися), надати допомогу (допомогти), давати пояснення (пояснювати): "Дніпро бере свій початок на братній Русі" (З газ.). "Сміялася, на нас дивившись, жінка, але трояндам віддала хвалу" (М. Рильський).

Схема синтаксичного розбору словосполучення

1 Початкова форма.

2 З’ясувати опорне і залежне слово.

3 Тип словосполучення за структурою.

4 Тип словосполучення за морфологічною природою опорного слова.

5 Тип словосполучення за семантико-синтаксичними відношеннями між його компонентами.

6 Тип словосполучення за ступенем злиття компонентів.

7 Тип підрядного зв’язку між головним і залежним компонентом, його характеристика.