Словосполучення на тлі інших мовних одиниць

3 визначення словосполучення видно, що воно має спільні риси із словом і реченням і водночас відрізняється від них. Спільні ознаки зі словом:

1) не є комунікативними одиницями;

2) обоє позбавлені предикативності;

3) мають номінативну функцію;

4) система форм слова і словосполучення визначувана стрижневим словом.

5) виступають будівельним матеріалом для речення.

Водночас між словосполученням і словом є істотна різниця:

1) у них різна кількість змістових показників – якщо слово називає поняття нерозчленовано, то словоспо­лучення дає розчленовану назву предметам, діям, ознакам, напр., зірка — яскрава зірка, написали — написати листа, швидко — дуже швидко тощо.;

2) словосполучення є мінімальним контекстом для слова;

3) у словосполученні виразно виявляються граматичні категорії опорних слів.

4) словосполучення будується на основі певного синтаксичного зв’язку.

У словосполучення багато спільних ознак з реченням: 1) обидві одиниці граматично оформлені, тобто компоненти пов’язані синтаксичним зв’язком; 2) однаковий будівельний матеріал: слово і словоформа; 3) обидві одиниці позначають розширений факт дійсності.

Істотні відмінності між словосполученням і реченням:

1) словосполук. має номінативну функцію, а речення комунікативну;

2) словоспол. входить в комунікативну систему тільки через речення;

3) словосполученню властива інтонація називання, а реченню повідомлення;

4) словосполучення містить не менше 2 повнозначних одиниць, а речення може складатися і з 1 слова;

5) компоненти словосполучення підпорядковані один одному, а компоненти речення координуються один відносно одного

6) реченню властива предикативність.

Більшість словосполучень, як і інші мовні одиниці, виникає в живому спілкуванні між людьми, тобто в тексті, в реченні. Проте це не означає, що словосполучення не може бути самостійною одиницею. При потребі, абстрагуючись від речення, можна розглядати сполучення слів для того, щоб докладніше виявити, які валентні особливості того чи іншого слова, які зміни відбуваються з даним поєднанням для функціонування в іншому словесному оточенні. 3 цього приводу слушно зазначає О. Б. Сиротиніна: «Таким чином, було б неправильно сказати, що словосполучення є цілком самостійне утворення, незалежне від речення, що використовується тільки в готовому вигляді. Проте було б неправильно також твердити, що словосполучення повністю залежить від речення и утворюється тільки в ньому, не існуючи поза реченням. Самостійність словоспо­лучення як семантико-синтаксичної моделі в мові його мовне функціонування як номінативної одиниці поза ре­ченням або у складі конкретного речення в тексті діалектично пов’язані» [167, 40].

Не є словосполученнями:

1) поєдн. підмета і присудка;

2) вставні слова;

3) аналітичні форми прикметників (більш професійний) і дієслів (буду говорити);

4) сполучення відокремленого члена речення та означуваного слова;

5) фразеологізми та синтаксично не розкладні конструкції (жінка похилого віку, бити байдики) .

Не можна ототожнювати також словосполучення з синтагмами, бо словосполучення — граматична одиниця, а синтагма — інтонаційно-стилістична. Синтагма може збігатися з структурною основою речення чи з окремим словом, що неможливе для словосполучення. Учения про синтагму стосується різних сторін синтаксичної будови мови і передбачає різний підхід до мови: від елементів до цілого (словосполучення) і від цілого до його елементів (синтагма).