Історико-економічний аналіз розвитку транспортної системи
У 1980 р. структура транспорту України з точки зору питомої ваги підгалузей в загальному обсязі основних фондів мала такий вигляд: залізниці займали перше місце – 38,2%, морський транспорт – 10,9%, автомобільний – 8,2%, газопровідний – 5% та річковий – 1,6/% та інші види транспорту. Тільки за 1971-1985 р.р. у розвиток галузі було вкладено 31,5 млрд. крб. За загальною довжиною шляхів залізничний транспорт нашої країни займав четверте місце в світі після США, Росії та Канади. У розглянутий період протяжність залізниць продовжувала зростати та активно добудовувались нові лінії сполучення. Для розвантаження окремих напрямків будувались також другі колії. Парова тяга поступово замінялась тепловозною і електричного. Були повністю електрифіковані такі важливі магістралі, як Донбас – Криворіжжя, Донбас – Сизрань, Донбас – Москва, Донбас – Київ – Львів та інші. В результаті значно підвищилась швидкість руху та вантажопідйомність потягів. Разом з тим, темпи будівництва нових і додаткових колій, складське господарство станцій відставали від потреб господарського комплексу республіки. Це, в свою чергу, викликало напруження у вантажоперевезеннях та пасажироперевезеннях.
Вдосконалювалась структура морського торгового флоту. Витіснялись судна, що працювали на вугіллі. Росла кількість транспортних засобів з паротурбінами і двигунами внутрішнього згорання. Посилилась внутрішня спеціалізація флоту. Почали використовуватись ліхтеровози, судна з горизонтальним завантаженням, на підводних крилах, танкери-гіганти. На півдні України з’явились нові морські порти: Іллічівськ і Южне. Були суттєво розширені порти в Одесі, Миколаєві, Жданові (Маріуполі), Рені та Ізмаїлі. Паралельно проходили позитивні зміни у річковому транспорті. Здійснювалась дизелізація суден, вантажний флот поповнювався теплоходами і суднами типу «річка-море». Впровадженню останніх сприяло завершення будівництва Канівського водосховища, яке поглибило фарватер Дніпра до 3,5 метрів. Все це сприяло активізації вантажоперевезень і певному зниженню їх вартості. Важливі структурні зміни мали місце також в автомобільному транспорті. На зміну малоефективним маркам вантажних машин прийшли нові з більшою вантажопідйомністю та швидкістю (КамАЗ, МАЗ-500, КрАЗ та ін.). Крім того, суттєво зросла частка великовантажних автомобілів. Так, почали активно експлуатуватись нові кар’єрні машини вантажопідйомністю у 120 т. Були сконструйовані спеціальні самоскидні автопоїзди потужністю 75 т. (для гірничорудної промисловості). Слід сказати, однак, що якість нових машин була не завжди достатньою. Відставала ремонтна база. Більшість машин використовували марки бензину з підвищеним вмістом шкідливих речовин.
Суттєві зміни мали місце в трубопровідному транспорті. Введення в дію газопроводу Уренгой-Помара-Ужгород дало можливість газифікувати 428 українських міст і сіл. Через територію України пройшов також нафтопровід «Дружба», що дав можливість зберегти кошти на автомобільних і залізничних перевезеннях нафти. Одночасно на території республіки будувались магістралі від нафтових родовищ до нафтопереробних заводів та центрів споживання нафтопродукції. Були побудовані нафтопроводи Снігурівка-Одеса. Лисичанськ-Кременчуг, Лисичанськ-Нижньодніпровськ, Лисичанськ-Луганськ та інші. Введення в дію цих магістралей вивільнило значну кількість традиційного транспорту та певною мірою зменшило собівартість нафтопродуктів. Позитивна дія цього фактора особливо посилилась з ростом діаметру трубопроводів і ростом пропускних можливостей з 25-30 млн. т. до 45-90 млн. т. на рік.
Дата добавления: 2016-10-17; просмотров: 755;