Курс “Історія України”, його мета і завдання. 3 страница

1072 р. – перший князівський з‘їзд, схвалення «Правди Ярославичів».

1113-1125 рр. – князювання в Києві Володимира Мономаха.

1125-1132 рр. – князювання в Києві Мстислава Володимировича.

1185 р. – похід новгород-сіверського князя Ігоря проти половців, невдовзі описаний у поемі «Слово о полку Ігоревім».

1187 р. – найдавніша згадка назви «Україна» в Київському літописі.

Монголо-татарська навала на руські землі

1223 р. – битва на р. Калка, русичі зазнали ніщивної поразки.

1237-1238 рр. – монголо-татари під керівництвом хана Батия спустошили Північно-Східну Русь.

1239 р. – захоплення монголо-татарами Чернігова.

7 грудня 1240 р. – захоплення монголо-татарами Києва.

Золота Орда – державне утворення монголо-татар на Волзі.

Залежність від Золотої Орди виявлялася в трьох формах:

1) видача ярликів (грамот) на князювання, причому без вра­хування конкретних прав на престол, що призвело до численних інтриг;

2) сплата данини. Князі виходились під наглядом представників ханів – баскаків. Збиралося 14 видів ординських даней і повинностей (безпосередньо для хана, торгові збори, візничі повинності, «корм» баскакам та ін.);

3) забезпечення монгольської армії рекрутами.

СОЦІАЛЬНА ПІРАМІДА РУСІ ХІ – ХІІІ ст.

Великий князь Київський

Удільні князі

Бояри

Князівські дружинники

Міщани Вільні смерди селяни залежні (рядовичі, закупи)

Основні групи залежного населення Київської Русі

З розвитком феодальних відносин да­нина почала перетворюватись на феодальну ренту – економічну реалізацію земельної власності. Були три види ренти: відробіткова, натуральна, грошова. Переважала натуральна рента – оброк.

4. Галицько-Волинське князівство та його роль у вітчизняній історії

Періодизація розвитку Галицько-Волинської держави

В 1199 р. волинський князь Роман Мстиславич здійснив похідна Галич і об‘єднав Волинське і Галицьке князівства.

В 1205 р. після смерті Романа Мстиславича Галицько-Волинське князівство розпадається внаслідок спустошливої війни, розв‘язаної галицькими боярами. Спираючись на підтримку міст, служилого боярства й дворянства, син Романа Мстиславича – Данило Романович утверджується спочатку на Волині, потім зайняв у 1238 р. Галич, а в 1240 р. – Київ.

В березні 1238 р. війська Данила розгромили німецьких лицарів під Дорогочином.

У 1245 р. Папа Інокентій IV скликав церковний собор, на якому обговорювалися питання взаємин з монголо-татарами. В 1253 р. Інокентій IV оголосив хрестовий похід проти монголо-татар. В цьому ж році Данила Галицького в Дорогочині коронував папський легат Опізон. Проте Рим не допоміг у боротьбі з Ордою, тому Данило розірвав контакти з папою й вирішив боротися з Ордою власними силами. Незважаючи на перемогу в 1254 р. над ханом Курамсою, Данило Галицький змушений був визнати владу Золотої Орди і хана Бурундая в 1259 р.

По смерті Данила Галицького 1264 р. з приходом до влади його наступників почався поступовий занепад Галицько-Волинського князівства. Міжнародна обстановка була дуже складною. В Литві до влади прийшло угруповання феодалів-язичників на чолі з князем Тройденом, яке посилило наступ на землі Волині. Інтерес до галицьких земель проявляли польські феодали.

На початку XIV ст. в результаті міжусобної боротьби золотоординських ханів послаблюється їх вплив на Південно-Західну Русь-Україну. Цими сприятливими обставинами скористався галицько-волинський князь Юрій Львович (1301–1315 рр.) – онук Данила Галицького. Період його князювання характеризується зростанням міст і сіл, розвитком ремесел, торгівлі, піднесенням культури. В 1303 р. започатковано Галицьку митрополію. Втім вже зі смертю останнього галицько-волинського князя Юрія ІІ (Болеслава – онука Юрія Львовича) Галицько-Волинське князівство остаточно занепадає.

Питання для самоконтролю:

1. Охарактеризуйте основні концепції походження Київської Русі. Аргументуйте власну точку зору на давньоруський державотворчий процес.

2. Визначте основні етапи формування давньоруської державності, стисло їх охарактеризуйте.

3. Чи були економічні чинники серед причин феодальної роздробленості? Аргу­ментуйте відповідь.

4. Чи означає феодальної роздробленість розпад держави?

5. У чому, на Ваш погляд, причина перемог монголо-татарського війська в Русі? Охарактеризуйте специфіку монголо-татарського панування.

6. Чому Галицько-Волинське князівство вважаємо продовженням державницької традиції на українських теренах?

7. Чому, на Ваш погляд, князівська влада переймалася шкільництвом?

8. Аналізуючи поступ і вплив православ’я визначте, яким воно було – руським чи візантійським (грецьким)? Аргу­ментуйте відповідь.

Завдання для індивідуальної роботи:

1.Походження назв “Русь”, “Україна”.

2.Історичні постаті давньоруської історії (на вибір).

3.Утвердження християнства в Київській Русі і його роль в етнополітичній та етнокультурній консолідації суспільства.

4.Розвиток торгівельно-ремісничих центрів у Галицько-Волинській державі.

Тема 3.

ЛИТОВО-ПОЛЬСЬКА ДОБА УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ

(XIV – сер. XVII ст.)

Мета і завдання

З’ясувати причини захоплення українських земель сусідніми державами, зокрема Литвою та Польщею; основні етапи еволюції їх соціально-економічного становища та адміністративно-політичного устрою. Встановити основні передумови і наслідки підписання Кревської та Люблінської уній. Розкрити причини і джерела виникнення українського козацтва, дати характеристику Запорозької Січі як феномену української історії.

План лекції:

1. Захоплення українських земель Литовським князівством та шляхетською Польщею.
2. Люблінська унія та її наслідки для українських земель.
3. Зародження козацтва. Запорозька Січ – ядро формування козацької державності.

Основні поняття:

Велике князівство Литовське, Річ Посполита, експансія, Кревська унія 1385 р., Люблінська унія 1569 р., Брестська церковна унія 1596 р., уніатська церква, братства, Литовські статути, Магдебурзьке право, магнати, шляхта, сейм, фільварок, шляхетська демократія, козацтво, Запорозька Січ.

Література:

1. Боплан Г.Л. Опис України. – К., 1990.

2. Верстюк В.Ф., Дзюба О.М., Репринцев В.Ф. Україна від найдавніших часів до сьогодення. Хронологічний довідник. – К., 1991.

3. Винокур О., Трубчанінов С. Давня і середньовічна історія України. – К., 1996.

4. Голобуцький В. Запорозьке козацтво. – К., 1994.

5. Дорошенко Д. Нарис історії України. Т. 1-2. – К.. 1992.

6. Ісаєвич Я. Україна давня і нова. Народ, релігія, культура. – Львів, 1996.

7. Історія українського козацтва: Нариси: У 2 т. / Редкол.: В.А. Смолій (відп. ред.) та ін. – К., 2006. – Т. 1.

8. Історія України в особах. Литовсько-польська доба. – К., 1997.

9. Русина О.В. Україна під татарами і Литвою // Україна крізь віки. – Т. 6. – К., 1998.

10. Сергійчук В.І. Іменем Війська Запорізького. Українське козацтво в міжнародних відносинах XVI – середина XVII століття. – К., 1991.

11. 100 найвідоміших українців / За заг. ред. Ю. Павленка. – К., 2005.

12. Ульяновський В., Кржижанівський О., Плохій С. Історія церкви та релігійної думки в Україні: У 3 кн. – К., 1994.

13. Шабульдо Ф.М. Земли Юго-Западной Руси в составе Великого княжества Литовского. – К., 1987.

14. Яворницький Д.І. Історія запорізьких козаків: У 3-х т. – К., 1990 – 1993.

15. Яковенко Н.М. Здобутки і втрати Люблінської унії // Київська старовина. – 1993. - № 3.

16. Яковенко Н.М. Нарис історії середньовічної та ранньомодерної України. – К., 2006.

17. Яковенко Н.М. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII ст. (Волинь і Центральна Україна). – К., 1993.

1. Захоплення українських земель

Литовським князівством та шляхетською Польщею

Причини швидкого підпорядкування литовцями руських земель

■ Руські землі були ослаблені золотоординським пануванням

■ У протистоянні Литви з Ордою населення руських земель віддавало перевагу литовцям

■ Ослаблення Золотої Орди внаслідок усобиць та розпаду на ворогуючі між собою частини

Входження українських земель до складу Великого князівства Литовського

Битва на Синіх Водах (1362 р.)

Основні наслідки:

■ Територіальні межі Золотої Орди в пониззі Дністра та Південного Бугу було відсунуто до прибережної смуги, а на Дніпрі – до порогів

■ Суттєве послаблення впливу татарських орд, що мешкали на захід від Дніпра, і загострення суперечностей у Золотій Орді

■ Закріплення переважної більшості українських земель у складі Литовсь­кої держави

Перебування українських земель у складі Великого князівства Литовського

Основні відмінності польського й литовського володарювання

на українських землях

Польська влада:

■ Прагнення перетворити українські землі на свою провінцію, підпорядковану польському королю

■ Поширення норм польського права й систем судочинства Витіснення православ'я шляхом утвердження католицизму

■ Офіційною мовою стає латинська

Литовська влада:

■ Збереження існуючої системи управ­ління, за якої литовські князі Гедиміновичі лише замінили Рюриковичів

■ Збереження судочинства на підставі норм «Руської правди»

■ Розширення сфери дії руського православ'я на теренах Литовської держави

■ Набуття «руською мовою» статусу офіційної

Правління великого князя литовського Вітовта

Кревська унія 1385 р. — угода про державно-політичний союз між Польським королівством і Великим князівством Литовським, укладена поляками з литовським великим князем Ягайлом Ольгердовичем 14 серпня 1385 р. в литовському місті Крево.

Грюнвальдська битва 1410 р. — вирішальна битва Великої війни (1409 – 1411 рр.), яка відбулася 15 липня 1410 р. поблизу сіл Грюнвальден і Танненберг у Східній Пруссії.

Наслідки

· Було підірвано військово-політичну могутність Тевтонського ордену, розпочався його занепад;

· Зупинено просування ордену на слов'янський Схід

Городельська унія 1413 р. - угода між польським королем Владиславом II Ягайлом та великим князем литовським Вітовтом, укладена 2 жовтня 1413 р. в замку Городель на річці Західний Буг.

Спроба створення Великого князівства Руського.

Остаточна ліквідація удільного устрою українських земель

Державна приналежність українських земель на середину XVI ст.

Господарське життя в Україні в другій половині ХІV-ХV ст.

Ставлення до православного духовенства

Якщо Литва толерантно ставилася до православної церкви, звичаїв українського народу, економічного та культурного життя, що створило умови для його подальшого розвитку, то керівні кола Речі Посполитої взяли курс на знищення залишків спадщини Київської Русі, насильне окатоличення та закріпачення селян.

Становий поділ українського суспільства на початку XVI ст.

Шляхта — привілейований пануючий стан у Польщі, Литві, на українських та білоруських землях, що в XIV—XVIII ст. входив до складу Великого князівства Литовського чи Речі Посполитої.

3 кінця XV ст. активно формується новий стан суспільства – козацтво, який на кінець XVI ст. набув юридичного оформлення і певних привілеїв.

Привілей – пільга, право, надане володарем окремим особам, групам людей, станам.

Фільварок – хутір, маєток, велике шляхетське господарство, орієнто­ване на ринок. Був багатопрофільним господарством, у якому вся земля належала панові і яке базувалося на праці селян, що відробляли тяглову службу або панщину. Набув поширення на українських землях у XVI ст.

«Устав на волоки» (1557 р.), підписаний польським королем і великим князем литовським Сиґізмундом II Августом. Згідно з документом усі земельні володіння великого князя вимірювалися й ділилися на однакові ділянки – волоки. Найкращі орні землі відводилися під великокнязівські фільварки, решта розподілялася між селянами. Тяглові селяни з усіма дорослими членами своєї родини за користування волокою повинні були відпрацьовувати два дні панщини у фільварку.

В українських містах в цей час провідною стає цехова організація. Вона не лише визначала професійну належність, але й виступала як своєрідний соціум, в якому чітко регламентувалися всі сфери життя та діяльності людини. Запровадження Магдебурзького права (захист населення від сваволі урядовців та землевласників, створення сприятливих умов для торгівлі й розвитку ремесел) – виборна система органів міського самоврядування та суду, визначення їхніх функцій, регламентація діяльності купецьких об’єднань і цехів тощо. Магдебурзьке право сприяло формуванню в Україні засад громадянського суспільства.

2. Люблінська унія та її наслідки для українських земель

Люблінська унія 1569 р. стала знаковим явищем в історії України. Вона була зумовлена такими чинниками:

· тривалим досвідом Литовсько-Польських союзів XIV – XV ст. (спільна боротьба проти Тевтонського ордену, об’єднання зусиль для боротьби проти зростаючої татарської загрози; подолання опозиції в середовищі литовської та руської еліти; вкорінення ідеї унії у свідомості української політичної верхівки).

· московською загрозою (Литва була у стані перманентної Лівонської війни з Московщиною (1558-1583 рр.), внаслідок якої опинилася на грані повної державної катастрофи. Літовці відчули, що порятунком стане порозуміння з Польщею).

· династичними зв’язками (польський король Сигізмунд ІІ Август, не маючи синів і розуміючи, що політично недалекоглядно покладатись на думку сеймів у визначенні нового правителя, рішуче підтримав ідею нової унії).

· прагненням української шляхти здобути права, якими користувались польські шляхтичі (не сплачувати окремі види податків, отримати допомогу в охороні своїх земель від набігів кримських татар тощо).

З польського боку зацікавленість в укладенні унії пояснюється передусім прагненням розширити свої територіальні володіння, насамперед за рахунок Центральної України з її родючими землями. Литовці вважали, що об`єднання обох держав має відбутися виключно на федеративній основі. Польська ж сторона, навпаки, наполягала на безумовній інкорпорації Великого князівства Литовського до складу Польщі.

1 липня 1569 р. було укладено акт, згідно якого Польща і Литва об’єдналися “в одне нерозривне тіло” – нову федеративну державу “двох народів” Річ Посполиту (з польськ. - республіка). В новій державі встановлювалися єдиний король, сейм, грошова система, закони, державною релігією проголошувалося католицтво. Велике князівство Литовське зберігало самостійність державного організму з окремою вищою адміністрацією, власною скарбницею, військом, судово-правовою системою.