Особливості проведення деяких слідчих дій Огляд
Огляд як окрему слідчу дію здійснюють:
шодо документів (як речових, так і самостійних доказів), які були вилученіпід час огляду місця події, їх виїмки, але не були при цьому оглянуті;
щодо всіх документів, які є речовими доказами.
Вивчення змісту документів у справах про бюджетні злочини має спрямовуватись на виявлення у них відомостей, які: встановлюють правила формування, розподілу, перерозподілу та використання бюджетних коштів, їх цільове призначення; підтверджують факти проведення операцій з бюджетними коштами (укладення угод, отримання установою бюджетних коштів на певну мету, перерахування бюджетних коштів на певні рахунки, проведення виплат і т. ін.); указують на осіб, причетних до вчинення злочину, а також на можливих свідків; підтверджують факти складання, підписання, доведення до виконавців документа певною службовою особою (особами);
підтверджують факти порушень бюджетного законодавства при формуванні, розподілі, перерозподілі чи використанні бюджетних коштів; підтверджують службові повноваження щодо розпорядження (використання) бюджетними коштами, видання відповідних правових актів у бюджетній сфері особою, яка підозрюється у вчиненні злочину; підтверджують невідповідність чинному законодавству нормативно-правових чи розпорядчих актів, виданих службовою особою; указують на ознаки інтелектуального або матеріального підлогу в документах; указують на виконання або невиконання вимог виданих службовою особою незаконних нормативно-правових або розпорядчих актів; характеризують особистість злочинця; указують на причини і умови, [цо сприяли вчиненню злочину.
У справах про злочинні порушення бюджетного законодавства з урахуванням механізму вшображення ознак почину в документах можна рекомендувати такі методи, засновані на порівняльному аналізі: порівняння відомостей про розподіл, цільове спрямування, розміри бюджетних коигтів у документах планового характеру нижчого рівня з напрямами, указаними в планових документах вищого рівня; порівняння відомостей про розподіл, цільове спрямування, розміри бюджетних коштів у бухгалтерських, управлінських, казначейських документах і діловому листуванні з відомостями, поданими в документах нормативного і планового характеру; порівняння даних про розміри, розподіл, цільове спрямування бюджетних коштів у різних примірниках одного документа або в різних документах, що відображають одну господарську, фінансову, нормотворчу операцію; порівняння відомостей про напрями діяльності установи-одержувача бюджетних коштів в установчих документах з даними шодо профінансованих з бюджету заходів, визначених у нормативних і планових документах; перевірка документа за формою і змістом з метою встановлення наявності всіх необхідних реквізитів, розходжень певних відомостей в їх змісті між собою тощо; порівняння відомостей, зазначених у протоколах засідань колегіального органу, який прийняв певне рішення щодо бюджету, з даними виданого з метою втілення цього рішення службовою особою нормативно-правового (розпорядчого) акта; порівняння відомостей, шо містяться в документах, із результатами проведених слідчих та інших дій (допитів, документальних ревізій, судових експертиз, ОРЗ).
Допити
У ході розслідування кримінальних справ про порушення бюджетного законодавства України в першу чергу підлягають допиту службові особи, причетні до такого порушення, та працівники відділів
L01
(управлінь), які безпосередньо, у порушення порядку та вимог чинного законодавства, готували відповідні документи (кошториси, довідки зі змінами до них тощо) та проводили фінансові операції. Це працівники фінансових відділів (начальники, головні та провідні спеціалісти) і працівники бухгалтерії.
Допит підозрюваного (обвинувачуваного) разом із дослідженням документів відіграє ключову роль у розслідуванні злочинних порушень бюджетного законодавства. Саме проведенням допиту службової особи з використанням документів встановлюється більшість обставин справи.
Особливостями допиту підозрюваних при розслідуванні злочинів указаного виду, що впливають на вибір тактичних прийомів його проведення, є: досить велика обізнаність підозрюваного з матеріалами, які є в розпорядженні слідчого; високий освітній рівень підозрюваних та їх соціальний статус; часта присутність при допиті захисника.
Готування до допиту усправах про бюджетні злочини має включати: ознайомлення з матеріалами кримінальної справи; ознайомлення зі спеціальними питаннями; отримання і вивчення Інформації про особу допитуваного; складання письмового плану допиту;визначення місця та часу проведення допиту; залучення до участів допиті спеціаліста та інших осіб.
На початку допиту підозрюваного необхідно з'ясувати питання щодо: організації керівництва підприємством, установою чи організацією; джерел та порядку фінансування; ведення бухгалтерського обліку і стану звітності; обсягу і характеру службових повноважень особи. Після цього встановлюються обставини, шо стосуються виявлених фактів порушень бюджетного законодавства, з посиланнями на документи, які підтверджують чи спростовують ці факти. Необхідно також одержати показання щодо результатів ревізії і проведених у справі експертиз. Показання осіб, які визнали себе винними в порушенні бюджетного законодавства, слід ретельно перевірити оглядом документів, їх аналізом, допитом інших осіб, проведенням судових експертиз та інших необхідних слідчих дій.
Особливо ефективним при допитах підозрюваного у справах про злочинні порушення бюджетного законодавства є пред'явлення йому документів та інших доказів, що підтверджують факт учинення ним злочинного порушення бюджетного законодавства.
Основними джерелами доказів, які пред'являються допитуваним за цією категорією кримінальних справ, є: документи нормативного характеру (витяги з них), які містять норми, порушені підозрюваним; бухгалтерські, казначейські (банківські), планові, розпорядчі та інші документи, що підтверджують факти порушень бюджетного законодавства при використанні бюджетних коштів або виданні
нормативно-правових актів, які змінюють доходи і видатки бюджету, переважно ті, які були складені або підписані безпосередньо підозрюваним; протоколи допитів свідків і співучасників, які викривають службову особу у вчиненні злочину; акти ревізій і висновки судово-економічних експертиз, якими підтверджуються факти порушень бюджетного законодавства; висновки техніко-криміналістичної та почеркознавчої експертиз, якими підтверджується факт підроблення документів підозрюваним; інші матеріали справи.
Цінне інформативне навантаження у справах про злочини, передбачені статтями 210 і 211 КК України, мають допити свідків. З урахуванням їх залежності від службових осіб — порушників бюджетного законодавства, а також особистої участів господарських, фінансових, нормотворчих та інших операціях, пов'язаних із формуванням, розподілом, перерозподілом, використанням бюджетних коштів, можна виділити такі групи свідків: співробітники зазначеного державного органу, підприємства, установи чи організації, які перебувають у прямій службовій залежності від порушника бюджетного законодавства. До цієї групи, зокрема, полежать:підпорядковані службові особи (заступники, головні бухгалтери, начальники планово-фінансових, юридичних та інших відділів, структурних підрозділів); працівники і службовці (рядові працівники бухгалтерії, канцелярії, касири, секретарі, водії, робітники тощо).
Підпорядковані службові особи вказаного державного органу, підприємства чи установи нерідко замовчують деякі факти щодо обставин справи, а іноді надають неправдиві показання з метою виправдати чи пом'якшити вину підозрюваного (обвинуваченого) або, навпаки, повної чи часткової обмови. їх поведінка під час допиту зумовлюється тим. що вони, як правило, по-перше,самі беруть участь в операціях з бюджетними коштами або готуваннінормативно-пранових чи розпорядчих актів шодо формування або використання бюджетних коштів, по-друге, перебувають у тісних службових і позаслужбових (дружніх,ворожих) стосунках зі своїм керівником.
На правдивість і повноту показань зазначеної категорії свідків суттєво впливає та обставина, що вони зазвичай побоюються особистої відповідальності за порушення бюджетного законодавства разом із керівником. Якщо вони дійсно не причетні до вчинення порушень, то їх особисті інтереси не збігаються з інтересами злочинця. З іншого боку, неправильно зрозумілі моральні аспекти заважають їм давати показання, викриваючи безпосереднього керівника у вчиненні злочину, а неприязні стосунки (заздрість, кар'єризм і т. ін.), навпаки, можуть підштовхнути до його обмови.
Істотний вплив має і чинник безпосередньої службової залежності
від порушника бюджетного законодавства. Тому при готуванні та проведенні допитутаких свідків слідчомуварто націтюватись на детальне встановлення всіх обставин проведення відповідних операцій з бюджетними коштами або готування та прийняття незаконних нормативно-правовихчи розпорядчих актів у бюджетній сфері, які цікавлять слідство. При цьому бажано не акцентувати уваги на злочинному характері дій керівника.
У свідків згаданої категорії, як правило, з'ясовуються питання шодо: їх службових повноважень; особистих стосунків із керівником, який припустив порушення бюджетного законодавства; їх особистої участі у готуванніта здійсненні фінансових, господарських операцій, нормотворчій діяльності, під час яких було вчинено злочин; причин порушень ними своїл обов'язків при здійсненні службових повноважень (якщо такі мали місце); відомостей про відомі їм обставини вчинення злочину; відомостей, які характеризують особу обвинуваченого; інших суттєвих для справи обставини, про які вони мають відомості.
Показання рядових працівників чи службовців найчастіше мають велике значення для розслідування порушень бюджетного законодавства, предметом яких стають кошти, виділені для виплати заробітної плати або інших виплат працівникам. Ці свідки в основному надають правдиві та повні показання. Основною причиною неправдивих показань з їх боку є службова залежність від порушника бюджетного законодавства. Тому при допиті свідків зазначеної категорії слідчому потрібно намагатись з'ясувати, чи не перебувають вони під впливом своїх керівників та чи не виконують їх вказівок щодо показань, які слід давати.
У разі виявлення слідчим ознак впливу обвинуваченого на свідків, які є його підлеглими, необхідно вживати заходів до нейтралізації такої форми протидії розслідуванню. Ефективним у пій ситуації може бути вирішення питання про можливість відсторонення обвинуваченоговід посади на час розслідування.
При допиті цієї категорії свідків виникає потреба встановити: факти отримання робітниками зарплати, інших виплат, справжність їх підписів у платіжних відомостях; відповідність реальних термінів виплати заробітної плати термінам, указаним у документах; відомості про обставини готуваннята виконання різного роду операцій, під час яких було вчинено злочин, якщо такі дані стали відомі працівникам через виконання ними своїх службових обов'язків (наприклад, рядові працівники бухгалтерії можуть надати відомості про оформлення фінансових та господарських операцій, касири — про обставини виплати готівкових бюджетних коштів через касу установи, працівники канцелярії та юридичної служби — про обставини готування, прийняття,
узгодження, реєстрації, доведення до виконавців нормативно-правових або розпорядчих актів, незаконно виданих службовою особою, і т. ін.); відомості, що характеризують особистість обвинуваченого; інші відомості, що мають значення для справи.
Службові особи (керівники) та службовці вищих бюджетних установ, а також установ, які надавали бюджетні кошти недержавним підприємствам або організаціям. Слід мати на увазі, що на вищих розпорядників бюджетних коштів покладено обов'язки щодо здійснення контролю за належним їх використанням нижчими розпорядниками та одержувачами. Тому інколи правоохоронним органам стає відомо про вчинення бюджетного злочину саме від цих осіб. Вони, як правило, дають вірогідні показання, якщо самі не допустили порушень своїх обов'язків при прийняттінормативно-правових чи розпорядчихактів щодо виділення коштів, а також при здійсненні фінансових операцій, Допит свідків цієї категорії може спрямовуватись на з'ясування: обставин виділення установі, що фінансується, бюджетних коштів; обставин доведення до підпорядкованої установи нормативних вимог щодо обсягів, розподілу, перерозподілу, лімітування виділених їй бюджетних асигнувань, установленняспеціальних правил використання бюджетних коштів; обставин раніше проведених перевірок (ревізій) фі нансово-господарської та нормотворчої діяльності підпорядкованої установи (службової особи), їх результатів, заходів дисциплінарного впливу на винних осіб за виявлені порушення; відомостей, що характеризують особистість обвинуваченого (зокрема, ставлення обвинуваченого до службових обов'язків, оцінка вищим керівником компетентності цієї службової особи; даних про раніше вчинені зазначеною особою порушення службової дисципліни, а також про раніше застосовані до неї дисциплінарні стягнення та заохочення і т. ін.); інших відомостей, шо мають значення для справи;
Службові особи органів державного казначейства. Вони фактично здійснюють операції з бюджетними коштами за дорученням розпорядника. Крім того, повинні ретельно перевіряти вірогідність даних, які надаються розпорядником на прохання про виділення коштів, а також контролювати їх цільове призначення. їхня позиція при допиті залежить від того, чи були ними допущені порушення своїх обов'язків при оформленні та проведенні фінансових операцій. Якшо таких порушень не було, вони можуть надати цінні показання щодо фактів зловживань при використанні бюджетних коштів, а також загальні відомості про особливості витрачання коштів розпорядником чи одержувачем, оформлення цих операцій та ведення бухгалтерського обліку і звітності в державному органі чи бюджетній установі. При допиті цієї категорії свідків мають з'ясовуватись: характер особистих
стосунків зі службовою особою (особами), які допустили злочинне порушення бюджетного законодавства; як проводився працівником казначейства попередній та як здійснюється поточний контроль за дотриманням бюджетною установою, що обслуговується, вимог чинного бюджетного законодавства при розпорядженні бюджетними коштами; обставини виявлення порушення бюджетного законодавства (якщо воно було виявлено казначейством) або причининевиявлення порушення під час виконання контрольних функцій; чи виявлялись раніше такі порушення, якшо так, то які саме; які заходи вживались до порушників фінансово-бюджетноїдисципліни (чи було припинено фінансування видатків, чи передавалисьматеріали до органів ДКРС, правоохоронних органів тощо), якщо такі заходи не застосовувались, то з яких причин; причини порушення працівником казначейства своїх обов'язків (якщо вони були порушені); інші відомості, що мають значення для справи. Посадові особи та службовці банківських установ (керівники, головні бухгалтери, начальники відділів тощо). Використання бюджетних коштів розпорядниками безпосередньо через банки нині обмежене у зв'язку із запровадженням казначейського обслуговування. Суттєве доказове значення показання банківських службовців мають при розслідуванні фактів використання бюджетних коштів усупереч їх цільовому призначенню службовими особами підприємств, установ та організацій недержавної форми власності, оскільки вони не перебувають на казначейському обслуговуванні. Крім того, безпосередньо в банку бюджетні установи отримують готівкові кошти. У працівників банку з'ясовуються, як правило, обставини перерахування бюджетних коштів у вигляді фінансової допомоги комерційним структурам, цілі,розміри, терміни їх використання (наприклад, поміщення на депозит, зняття з рахунку готівки і т. ін.) та інші відомості, що мають значення для справи.
Службовці органів контролю (ДКРС, РПтощо). Ці особи можуть надати слідчому відомості щодо фактів порушень бюджетного законодавства, виявлених під час ревізій і перевірок фінансової та господарської діяльності підприємства. Зазначена категорія свідків допитується здебільшого у разі, коли є необхідність роз'яснити дані, викладені в акті документальної ревізї. До того ж у свідків цієї категорії доцільно з'ясувати обставини проведеної ревізії (перевірки), зокрема, якою була поведінка осіб, причетних до порушення бюджетного законодавства, під час перевірки (сприяння тих, хто здійснює перевірку, протидія тощо). Це дозволяє слідчому спрогнозувати поведінку обвинуваченого та деяких інших осіб під час провадження досудового слідства. З боку таких свідків існує тенденція до приховування недоліків, якщо вони були ними допущені при проведенні документальної
перевірки, У такому разі їх показання, як правило, слід перевірити проведенням інших слідчих дій, а також проконсультуватись у спеціалістів.
Службові особи підприємств, установ і організацій, які одержували кошти, використані з порушеннями. До предмета допиту цієї категорії свідків входять обставини укладення й виконання відповідних угод на придбання товарів, наданняпослуг (від кого виходила ініціатива укласти договір; хто брав участь у його розробленні, підписанні та виконанні; якого характеру товари чи послуги надано бюджетній установі, їх ціна; розмір коштів,одержаних від порушника бюджетного законодавства під час їх одержання; інші обставини, які мають значення для справи).
Свідки інших категорій (члени родини та знайомі обвинуваченого, його сусіди тощо). Показання цих осіб мають значення переважно для отримання даних, які характеризують особу обвинуваченого. При цьому на вірогідність їх показань значною мірою впливають особисті стосунки з ним. Під час допиту членів родини чи близьких родичів обвинуваченого їх обов'язково слід ознайомити з положеннями ст. 63 Конституції України, оскільки недотримання цього правила може призвести до втрати доказового значення їх показань.
Допит свідка потрібно розпочинати з роз'яснення йому його прав. а також попередження про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань та за завідомо неправдиві показання. Якщо на цей момент у слідчого є сумніви у правдивості свідка, слід особливо наголосити на реальності відповідальності. Якщо такі підстави відсутні, то попередження про відповідальність доцільно робити обережно, роз'яснивши, шо це лише обов'язок слідчого і що це не означає, що свідка заздалегідь підозрюють у неправдивості показань.
З вищезгаданих особливостей допиту певних категорій свідків можна визначити типові мотиви надання ними неправдивих показань. При цьому доцільно розмежувати мотиви неправдивих свідчень у бік пом'якшення вини підозрюваного та, навпаки, у бік повної або часткової обмови.
У ході допитів з пред'явленням фінансових та бухгалтерських документів, а за потреби — за участю ревізора, необхідно встановити обставини порушення бюджетного законодавства, а саме:
чи відомо допитуваному, якими саме законодавчими та нормативними актами регулюється зазначене питання;
які його обов'язки відповідно до посадової інструкції;
до якого рівня розпорядників належить установа, в якій він працює;
у якому казначействі обслуговується зазначена установа;
ким готувалися, візувалися та затверджувалися документи, в яких відображено порушення бюджетного законодавства України;
за чиєю вказівкою такі документи готувались,за яких обставин та з якою метою;
чи відомо було допитуваному, що, вносячи в документи неправдиві дані, він тим самим порушує чинне законодавство про бюджетну систему України, якщо так, то що спонукало його до такого вчинку;
підписи на документах зроблені ним власноручно чи ким-небудь іншим від його імені;
якщо він підміняв особу, до функціональних обов'язків якої входить готування такого документа,то на підставі яких розпорядчих документів він це зробив;
якшо він є службовою особою, за вказівкою якої інші готували документи, шо порушують законодавство України про бюджетну систему, то шо його спонукало до таких дій;
якщо для вивільнення бюджетних коштів реалізовувалось майно, то чи використовувалисьвиручені кошти за їх цільовим призначенням.
Нерідко працівникиустанови, виконуючи вказівки керівника, самі виявляються втягнутими в злочинну діяльність.
Якщо в ході досудового слідства встановлено, що з метою вивільнення бюджетних коштів та подальшого їх використання всупереч їх цільовому призначенню реалізовувалосьмайно на тендерній основі, необхідно встановити та допитати з пред'явленнямдокументів тендерних торгів членів тендерної комісії, з'ясувавши обставини, за яких вони були проведені (можливо, що за вказівкою керівника тендерні торги були проведені формально або взагалі не проводились, а був тільки підписаний протокол), коли, де і за яких обставин, хто був при цьому присутнім, які були тендерні пропозиції, від кого вони надходили, та ін. Для перевірки конкретних виконавців підпису в протоколі тендерних торгів призначити почеркознавчу експертизу. Крім того, слідчим необхідно з'ясувати, на підставі чого (закону чи розпоряджень) проводились тендерні торги і чи мала особа, уповноважена на їх проведення, таке право.
Під час допиту службових осіб казначейства підлягають також з'ясуванню обставини проведення операцій з коштами державного бюджету службовими особами установи, які порушили законодавство про бюджетну систему України. При цьому слід зауважити, що службові особи казначейства, на яке законодавчо покладено контроль за бюджетними повноваженнями при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів, можуть притягуватись до кримінальної від повід альності за вчинення службових злочинів.
У справах про порушення бюджетного законодавства України підлягають також допитам із пред'явленням фінансово-господарських документів та актів зустрічних перевірок службові особи суб'єктів
господарювання, на розрахунковий рахунок яких перераховувались бюджетні кошти всупереч їх цільовому призначенню.
У ході розслідування кримінальних справ важливе значення має встановлення свідків, до яких особа, причетна до порушення законодавства про бюджетну систему України, зверталась для отримання консультацій. Це можуть бути працівники Фонду держмайна, нотаріуси, юристи, спеціалісти вищих установ і організацій. Усі вони повинні бути детально допитані відповідно до вимог законодавства.
Особливо важливе значення для дачі юридичної оцінки діям окремих осіб має проведення очної ставки між службовою особою, яка допустила порушення законодавства про бюджетну систему України, та особами, які за її вказівкою готували відповідні документи. Як засвідчив аналіз кримінальних справ зазначеної категорії, очну ставку слід проводити на початкових етапах їх розслідування, оскільки в подальшому під впливом особи, причетної до вчинення злочину, можутьбути розроблені алібі, шо не відповідають дійсності, але які слідчому буде досить проблематично спростувати.
Обшук і виїмка
Ці слідчі дії застосовуються як засоби збирання інформації в ході досудового слідства. Іноді вони можуть бути невідкладними і слугувати початком розслідування за гарячими слідами. Обшук проводиться, як правило, для виявлення документів та інших речових доказів, що свідчать про порушення законодавства про бюджетну систему України або видання нормативно-правовихчи розпорядчих актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч установленому законом порядку.
При проведенні зазначених слідчих дій слідчим потрібно пам'ятати реалії сьогодення. Тому, щоб не виникало запитань під час і після проведення обшуку, необхідно в поданнях про проведення обшуків чітко вказувати, які саме предмети і документи підлягаютьвилученню, а також точну адресу, за якою має бути проведений обшук. У протоколах обшуку слід чітко вказувати, з якого і по який час проводився обшук, за якою адресою І які предмети І речі при цьому вилучались.
Під час обшуку або виїмки підлягають вилученню:
юридична справа підприємства, установи, організації (у подальшому — установа), фінансування яких здійснюється за рахунок бюджету (статутні документи, положення про установу, наказ про її створення та ін.);
накази про призначення на посади службових осіб установи, посадові інструкції;
документи, що вказують, до якого рівня розпорядників бюджетних коштів належить зазначена установа;
оригінали фінансово-господарської документації, яка відображає факти порушень бюджетного законодавства України чи видання нормативно-правових або розпорядчих актів, що змінюють доходи і видатки бюджету всупереч установленому законом порядку (бюджетний запит, плани асигнувань, бюджетний розігне або витяг з нього, лімітна довідка, кошториси, довідки про зміни до кошторису, зведені показники за всіма джерелами надходжень коштів, зведені показники звітів про виконання бюджету, звіти про рух державних коштів, штатні розписи, накази, розпорядження тощо);
оригінали балансів, фінансових звітів, податкові декларації за період учинення порушення законодавства про бюджетну систему України;
оригінали платіжних документів, що відображають порушення законодавства про бюджетну систему України;
акти документальних ревізій та зустрічних перевірок.
Перелік документів, які підлягають вилученню, не є остаточним. Залежно від розслідуваної події необхідно вилучати й інші документи та речові джерела, які мають доказове значення для розслідування порушень бюджетного законодавства України і видання нормативно-правових або розпорядчих актів, що змінюють доходи і видатки бюджету всупереч установленомузаконом порядку.
У ході розслідування кримінальної справи, порушеної за ознаками ст. 211 КК України, важливо вилучити оригінали нормативно-правових або розпорядчих актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч установленому законом порядку.
Виїмки та обшуки залежно від обставин справи і за необхідності проводяться за адресою місцезнаходження установи, вищої або підвідомчої організації, у казначействі за місцем обслуговування, в організації, на розрахунковий рахунок якої перераховувались бюджетні кошти, за місцем проживання службових осіб установи, осіб, причетних до вчинення злочину,тощо. Вилучені під час виїмки, обшуку документи мають бути оглянуті й долучені до матеріалів кримінальної справи відповідно до вимог КГГК України.
Порядок використання експертизних досліджень у справах
У ході розслідування кримінальних справ зазначеної категорії можуть призначатися такі експертизи;
почеркознавча — для встановлення конкретних виконавців підпису на фінансово-господарських документах;
техніко-крішіналїстична ~ для встановлення способу, факту і виду
ПО
підроблення (якщо таке мало місце) фінансових документів;
судово-бухгалтерська — для з'ясуванняпитань, які виникли у справі і які неможливо вирішити без використання спеціальних знань з бухгалтерського обліку та аналізу господарської діяльності.
Крім вищевказаних експертиз (залежно від вирішення питання слідчим у кримінальній справі), можуть призначатися й інші експертизи такі, як товарознавча, будівельна та ін.
Специфічність бухгалтерського напряму експертної діяльності полягає в дослідженні документів бухгалтерського,податкового облікута звітності, а також інших документів (витяги банку, платіжні доручення та вимоги, меморіальні ордери, головні книги, баланси, табелі, трудові договори, договори про матеріальну відповідальність, установчі документи, акти ревізій, матеріали інвентаризацій тошо), які містять відомості про вихідні дані для вирішення поставлених питань. При цьому питання, що ставляться перед експертом, і його висновок щодо них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта (ст. 75 КГТКУкраїни), тобто повинні стосуватися предмета бухгалтерської експертизи.
Предметом бухгалтерської експертизи є дослідження закономірностей утворення і відображення інформації у бухгалтерському та податковому обліках за господарськими операціями у справах, шо перебувають у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи
суду.
Відповідно до вимог1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки матеріалів та призначення еудових експертиз, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 р. № 53/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 3 листопада 1998 р. за № 705/3145), у редакції наказу Міністерства юстиції України від 30 грудня 2004 р. № 144/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 січня 2005 р. за № 61/10341) (далі — Методичні рекомендації), установлення документальної обгрунтованості цільового витрачання бюджетних коштів, а також перевищення затверджених меж видатків, недотримання вимог пропорційного скорочення видатків бюджету, пропорційного фінансування видатків усіх рівнів належить до головних завдань усфері фінансово-економічних досліджень.
Проте з метою підвищення рівня дієвості правоохороннихорганів у боротьбі з економічною злочинністю, якості доказової бази у справах про економічні злочини, зокрема пов'язаних із порушенням законодавства про бюджетну систему України, виявлення зловживань і вирішення наявних спірних питань при розслідуванні зазначених злочинів фахівці експертних установ МВС України у межах своїх спеціальних знань можуть вирішуватипитання (орієнтовні) щодо:
Ш
документальногопідтвердження (спростування) встановленого за результатами інвентаризації розмірунедостачі або надлишків грошових коштів на підприємстві (організації або установі), періоду і місцяїх утворення;
документального підтвердження висновків ревізій (перевірок) щодо одержання грошових коштів (зарахування на особовий, реєстраційний рахунок, оприбуткування до каси) підприємством, організацією або установою за відповідним кодом економічної класифікаціїбюджетних видатків;
документального підтвердження висновків ревізій (перевірок) щодо перерахування(списання) грошових коштів з особового (реєстраційного тощо) рахунку підприємства, організації або установи за відповідним кодом економічної класифікації бюджетних видатків;
документального підтвердження висновків ревізій (перевірок) стосовно витрачання грошових коштів з каси підприємства, організації або установи за відповідним кодом економічної класифікації бюджетних видатків;
документального підтвердження висновків ревізій (перевірок) щодо відображення в обліку операцій з нарахування та виплати заробітної плати, інших виплат;
документальногопідтвердження висновків ревізій (перевірок) щодо відображення в обліку вартості та обсягів виконаних ремонтних, інших робіт, послуг, списаннябудівельних матеріалів з урахуванням висновків інших видів експертиз (будівельно-технічної,технологічної, товарознавчої тощо).
Водночас необхідно зазначити, що згідно зі ст. 75 КПК України "не можуть бути експертами особи, які перебувають у службовій або іншій залежності від обвинуваченого, потерпілого або які раніше були ревізорами в справі", тому вирішення питань ревізійного (як і фінансово-економічного, фінансово-кредитного, правового тощо) характеру не входить до компетенції експерта-бухгалтера.
Експертам-бухгалтерам у постанові (ухвалі) про призначення експертизи з метою перевірки висновків документальної ревізії має бути зазначено, які саме висновки, за якими фактами, сумами, періодами і з яких причин викликають сумнів (суперечать іншим зібраним у справі доказам, оспорюються зацікавленими особами, непереконливо обґрунтовані ревізорами тощо).
Документи, шо надаються експертові, мають бути систематизовані у хронологічному порядку (за епізодами діяння, періодами тощо), підшитими, прошнурованими та пронумерованими.
При розслідуванні злочинів у формі використання бюджетних коштів у обсягах, що перевищують затверджені межі видатків
П2
(наприклад, завищення обсягу та вартості проведених робіт і придбаних з цією метою товарно-матеріальних цінностей тощо), виникає необхідність використання спеціальних знань у галузі судового товарознавства. У такому разі можуть призначатися судово-товарознавчі (промислові товари народного споживання) експертизи, що виконуються фахівцями експертної служби МВС України.
Сутність зазначеного виду експертизи полягає в тому, щоб за допомогою спеціальних знань у галузі товарознавства дослідити споживчі (товарні) властивості виробів з метою вирішення таких головних завдань:
визначення:
належності товарів до класифікаційних категорій, які прийняті у виробничо-торговельній сфері (вид, марка, модель, розмір, комплектність тощо), та їх якісних змін;
способу виробництва товарів за умови наявності маркувальної інформації або відповідних супроводжувальних документів;
вартості товарів, зокрема з урахуванням часткової втрати товарних якостей у зв'язку зі зношенням, пошкодженнями під впливом зовнішніх чинників (початкової і залишкової вартості);
відповідності упакування і транс по ртування, умов і термінів зберігання товарів до вимог чинних правил;
розміру матеріального збитку, нанесеного товарам унаслідок їх пошкодження (під час пожежі, залиття тощо).
До об'єктів товарознавчої експертизи, яка проводиться в експертних установах, належать промислові товари народного споживання (будівельні, меблеві, ювелірні, галантерейні, канцелярські вироби, одяг, взуття; побутова техніка, фото-, радіо-, відеоапаратура тошо).
Специфічність цього напряму експертної діяльності полягає в необхідності дослідження промислових товарів народного споживання, асортимент яких дуже різноманітний та постійно змінюється. Процес оцінки якості певних груп товарів, зокрема ювелірних із камінням, технічно складних побутових, шкіряних, хутряних та деяких інших передбачає відповідного визначення таких показників: виду, ваги і якості каміння; елементного складу; ваги та кількісного вмісту основних елементів у ювелірних виробах; якісного складу шкіри та волосяного покриву; технічного стану товарів тошо. Вищезазначене є компетенцією кваліфікованих фахівців у різних галузях науки, виробництва і техніки, яким ініціатором експертизи доручається проведення оцінки вказаних якостей за клопотанням експерта, оскільки визначення таких показників експертом-товарознавцем самостійно виходить за межі його компетенції.
Відповідно до методичних рекомендацій огляд експертом
громіздких об'єктів дослідження проводиться за місцем їх знаходження. Слідчий, який призначив експертизу, зобов'язаний забезпечити експертові можливість огляду таких об'єктів.
Якшо перед експертом поставлено питання про вартість майна, слідчий, що призначив експертизу, має зазначити, за якою вартістю (початковою, залишковою), станом на який час належить вирішувати поставлене питання та за якими (оптовими, роздрібними) цінами, що діяли на споживчому ринку України на аналогічні вироби, а на технічні вироби ще й подати документ,що підтверджує технічний стан виробу.
На експертизу може бути винесене питання про вартість відсутнього майна. У цьому разі ініціатор експертизи повинен зазначити, на підставі яких матеріалів справи, що містять відомості про відсутні об'єкти, має проводитись експертиза (рахунки, товарно-транспортні накладні, описи в позовних заявах, протоколах допиту потерпілих та ін.) і надати експертові ці матеріали (їхні копії) або навести зазначені відомості в постанові (ухвалі) про призначення експертизи.
Об'єкти дослідження направляються експертові в упаковці, яка забезпечує їх збереження.
Вважаємо за необхідне звернути увагу на те, що, крім спеціалізованих експертних установ Міністерства внутрішніх справ, аналогічні експертизи та інші дослідження, які можуть бути призначені в ході розслідування кримінальних справ вищезгаданої категорії, проводять також дослідні інститути судових експертиз (ДІСЕ) Міністерства юстиції України.
Після завершення досудового слідства слідчий повинен згідно зі ст. 23 і КПК України внести подання про усунення причин та умов, які сприяли вчиненню злочину, надіславши його до відповідного державного органу, громадської організації або службовій особі для відповідного реагування.
МЕТОДИКА
ВИКРИТТЯ, ДОКУМЕНТУВАННЯ
ТА РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ
У СФЕРІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
Належний захист права власності є однією з основних передумов розвинутого демократичного суспільства, тому питанням захисту прав інтелектуальної власності керівництвом держави приділяється значна увага.
Аналіз результатів розслідування кримінальних справ про злочиниу сфері інтелектуальноївласності свідчить про те, шо для досягнення позитивних результатів необхідно створювати слідчо-оперативні групи з найдосвідченіших та найкваліфікованіших працівників слідства і ДСБЕЗ. Обов'язково складати узгоджені плани слідчих дій та оперативно-розшукових заходів, постійно аналізувати матеріали дослідчих перевірок та кримінальних справ, які перебувають у провадженні; забезпечувати оперативне супроводження справ упродовж досудового слідства та розгляду їх у суді до набрання вироком чинності, проводити заняття в системі службової підготовки із залученням досвідчених фахівців.
При розслідуванні кримінальних справ цієї категорії слід звертати увагу на проблеми, пов'язані з встановленням правоволодарів і одержанням відповідних матеріалів щодо заподіяння діями винних осіб матеріальної шкоди.
Якісно зібрані матеріали дослідчих перевірок є основною умовою успішного розслідування злочинів у сфері інтелектуальної власності та ухвалення законних рішень у кримінальних справах про такі злочини.
Під час розслідування справ зазначеної категорії необхідно використовувати спеціальне законодавство у сфері охорони інтелектуальної власності, а також Методичні рекомендації з питань розкриття та розслідування злочинів слідчими та оперативними працівниками органів внутрішніх справ, розроблені ДДСБЕЗ спільно з ГСУ МВС України 2002 p., які І липня 2003 р. за вих. № 6870/Кл направлялись начальникам ГУМВС України в Автономній Республіці Крим, м. Києві та Київській області, УМВС України в областях, м. Севастополі та на транспорті для їх використання в практичній діяльності.
Важливим кроком на шляху забезпечення дієвого механізму захисту прав інтелектуальної власності став Указ Президента України "Прозаходи щодо охорони інтелектуальної власності" від 27 квітня 2001 р. № 285.
Проведений аналіз та вивчення слідчої практики свідчать про те, що з урахуванням деяких особливостей дослідча перевірка про злочини, пов'язані з порушенням прав інтелектуальної власності, повинна проводитися за загальними правилами, установленими кримінально-процесуальнимзаконодавством.
Для вирішення питань щодо порушення кримінальних справ про злочини, передбачені ст. І76 (порушення авторського права і суміжних прав) КК України, у матеріалах дослідчих перевірок, що направляються до слідчих підрозділів, мають міститись відомості:
про юридичних (фізичних) осіб, яким завдано збитків;
заподіяні збитки;
контрафактністьпродукції.
У ході дослідчої перевірки підлягає встановленню суб'єкт, якому належать виключні авторські права на твори науки, літератури, мистецтва, комп'ютерні програми і бази даних або суміжні права на розповсюдження їх на території України. Це стосується насамперед відтворення та розповсюдження компакт-дисків із записами фонограм, відеограм, комп'ютерних програм і баз даних на будь-яких носіях.
Представники автора або ж власника суміжних прав мають долучити до матеріалів дослідчої перевірки завірені належним чином довіреності.
Якщо потерпіла сторона не буде встановлена, вилучену продукцію не можна визнати контрафактного, і кримінальна справа за такими матеріалами дослідчої перевірки не може бути порушена навіть за відсутності на продукції контрольних марок чи голографічних захисних елементів.
Для цього в матеріалах дослідчої перевірки повинна бути заява автора, працею якого створено твір, або власника суміжних прав чи їх представників про порушення прав.
Одночасно з матеріалами перевірки повинен надаватися висновок (акт) дослідження продукції для встановлення її контрафактності.
Обов'язковим елементом об'єктивної сторони злочину є наявність матеріальної шкоди у великому або особливо великому розмірі. Тому при дослідчій перевірці така шкода повинна бути документально визначена (підтверджена).
У примітці до ст. 176 КК України зазначено, що матеріальна шкода визначається вартістю незаконно відтворених чи розповсюджених творів, матеріальних носіїв комп'ютерних програм тощо або сумою отриманого доходу (надходжень).
Так, працівники УДСБЕЗ УМВС України в Закарпатській області під час проведення з 27 по 29 квітня 2005 р. в установах освіти Тячівського району перевірки дотримання вимог законодавства щодо захисту авторського права приватного підприємця Колочавіна
встановили, що 2002 р. останній з метою здійснення підприємницької діяльності незаконно, з порушеннямвимог статей 424, 426, 440, 443, 1108 Цивільного Кодексу України та статей 15 і 32 Закону України :ьПро авторське право і суміжні права" розповсюдив 42 копії комп'ютерних програм "Майкрософт Офіс", завдавши корпорації "Майкрософт" матеріальної шкоди на загальну суму 82 тис. 572 грн.
У зв'язку з цим за цим фактом 12 травня 2005 р. порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 176 КК України.
Приводом та підставою для порушеннякримінальної справи стала заява юридичної фірми "Садком", яка є офіційним представником корпорації "Майкрософт" (США) на території України, та матеріали дослідчої перевірки, зібрані у справі.
Якщо неможливо встановити вартість незаконно відтворених або розповсюджених творів, матеріальних носіїв або отриманий дохід, слід ураховувати мінімальну оптову вартість ліцензійного товару,наприклад, вартість ліцензійних компакт-дисків із записами фонограм, виключні суміжні права на використання яких розповсюдженням на території України належать конкретним суб'єктам.
Одним з обов'язкових елементів складу злочину, передбаченого ст. 229 КК України, є отримання доходу у великих розмірах. Згідно з приміткою до иієї статті отримання доходу у великих розмірах вважається таким, коли дохід у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Реалізація в торговельній мережі фальсифікованихпродовольчих товарів із незаконним використанням зареєстрованих знаків для товарів і послуг, крім небезпеки, яка виникає при використанні населенням указаних товарів продовольчої групи, завдає шкоди майнового та морального характеру вітчизняним та іноземним виробникам товарів і послуг.
Слід зазначити, що, незважаючи на численні факти реалізації фальсифікованих товарів через розвинуту мережуоптової та роздрібної торгівлі, незаконного використання знаків для товарів і послуг відомих вітчизняних та іноземних виробників, протидія цим злочинним проявам є ще неадекватною.
У Кримінальному кодексі України передбачена відповідальність за незаконне використання об'єктів промислової власності, винаходу, корисної моделі, промислового зразка, кваліфікованого зазначення походження товару, топографії інтегральних мікросхем, сорту рослин (ст. 177 КК України), знака для товарів і послуг, фірмового найменування, маркування товару (ст. 229 КК України).
Особливості викриття правопорушень у сфері промислової власності
полягають у тому, що в разі виявлення фактів виготовлення чи розповсюдження фальсифікованої продукції із незаконним використанням знаків для товарів чи послуг обов'язково необхідно встановити сторону, якій діями правопорушників завдано матеріальних збитків. У разі, коли суб'єкт, якому належать права на використання знака для товарів чи послуг, не встановлений, дії правопорушників необхідно кваліфікувати за ознаками злочину, передбаченого ст. 227 КК України (випуск або реалізація недоброякісної продукції).
При вирішенні питань щодо призначення експертиз необхідно керуватися вимогами Закону України "Про судову експертизу", чинних законів та підзаконних актів, що регламентують питання судової експертизи, Інструкції про призначення та проведення судових експертиз, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 р. № 53/5. Слід також ураховувати роз'яснення Вищого господарського суду України від 11 листопада 3998 р. № 02-5/424 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи".
Вимога шодо доброякісності стосується і зразків. Якщо для вирішення поставлених перед експертизою питань необхідно проводити порівняння з описами, зображеннями, зразками упакування тощо, всі ні об'єкти чи зразки мають містити відповідний обсяг інформації, необхідний для проведення експертизи. Наприклад, якщо об'єктом дослідження є кольоровий логотип, то й описи, що направляються на дослідження, повинні містити його кольорове зображення.
Перевіряючи повноту та оцінюючи достатність матеріалів для вирішення питань, які виносяться на розгляд експертизи, необхідно з'ясувати, чи всі документи (інші матеріали), які містять суттєві для експертизи відомості про властивості об'єктів, що підлягають дослідженню, відповідно зібрані та з достатньою повнотою відображають ці об'єкти та інші дані, необхідні для їх дослідження та оцінки властивостей і ознак. Наприклад, при вирішенні питання щодо авторської винагороди за впровадження винаходу необхідно зібрати всі розрахунки економічного ефекту, виконані як підприємством, так і авторами.
Здебільшого перш ніж вирішити питання щодо об'єктів інтелектуальної власності варто дослідити їх властивості та ознаки методами інших судових експертиз. Так, судово-авторознавча експертиза вирішує питання шодо ідентифікації автора тексту (рукописний, машинописний). Ознаки поліграфічного оформлення лазерних дисків, вкладишів, футлярів відеокасет, установлені судово-технічною експертизою документів, дозволяють об'єктивізувати висновок шодо контрафактності відповідних примірників. Без дослідження характеристик записів на аудіо- та відеогагівках, яке проводиться за допомогою спеціального обладнання методами судової експертизи фоно-
та відеозаписів, загалом неможливо вирішити питання шодо контрафактності цієї продукції. Криміналістична експертиза матеріалів, речовин та виробів може встановити не тільки склад конкретних речовин, а і спосіб їх виготовлення, що має велике значення, наприклад, при вирішенні питань шодо ноу-хау у разі недобросовісної конкуренції у сфері фармацевтики. Методами трасологічної експертизи вирішуються питання про агрегати, знаряддя, інструменти, використані для виготовлення конкретних об'єктів та їх упакування. Наприклад, винятково методами цієї експертизи- встановлюється джерело походження (виробнича лінія конкретного виробника) лазерних компакт-дисків.
Природно, що комплексний підхід до досліджень об'єктів інтелектуальної власності, який, власне, і забезпечує отримання об'єктивних доказів у справі, можуть здійснювати лише такі експертні установи, які мають висококваліфікованих фахівців у різних видах судових експертиз, необхідне апаратно-технічне та програмне забезпечення. Саме цим і слід керуватися при вирішенні питання про обрання експертної установи, якій буде доручено здійснення експертизи.
Для проведення експертиз із дослідження об'єктів інтелектуальної атасності разом з ухвалою про її призначення необхідно подати: об'єкти дослідження; всю документацію, у якій міститься інформація про властивості цих об'єктів: охоронні документи (патенти, свідоцтва), матеріали заявок, на підставі яких вони видані, зображення об'єктів (креслення, ескізи, фотознімки), позовну заяву та відгук на неї, а також інші документи, які мають значення для проведення повного дослідження.
Всі документи подаються в оригіналі чи завірених належним чином копіях. Документи слід комплектувати в хронологічному порядку. Всі їх аркуші мають бути пронумеровані.
Варто також пам'ятати, що стосовно деяких об'єктів необхідно дотримуватись певних правил поводження, пакування і навіть доставляння їх до експертної установи. Наприклад, не рекомендується перевозити комп'ютерні дискети в метро, оскільки вони є магнітними носіями інформації, які піддаються впливу джерел електромагнітного випромінення (від електричних полів, що створюються електрокомунікаційними системами), і внаслідок цього записана інформація може бути знищена.
Якщо призначається повторна експертиза або якшо раніше об'єкти досліджувались іншими спеціалістами з питань, які виносяться на вирішення експертизи, що призначається, обов'язково подаються висновки попередніх експертиз чи висновки спеціалістів, а також усі
П°ДаВ^ИСЯ дая "Радения попередніх експертиз
9^?п^1Р' ДОСУДОВОГО слідстваслідчий повинен згідно зі
23 Kj IK України внести подання про усунення причин та умов
які сприяли вчиненню злочину, надіславши його до відповідного
державного органу, громадської організації або службовій особі для
відповідного реагування. '
РОЗСЛІДУВАННЯ КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ
ПРО ЗЛОЧИНИ,
ВЧИНЕНІ НЕПОВНОЛІТНІМИ
АБО ЗА ЇХ УЧАСТЮ
ВСТУП
Сьогодні, коли відбуваються масштабні та швидкі процеси соціально-економічних І політичних змін у суспільстві,молоді та підліткам із їх ще не сталим світоглядом, рухливою системою цінностей особливо важко адаптуватися до нових реалій життя. Уявлення неповнолітнього про мораль і право через вікові причини перебувають на вербальному рівні, тобто ше не стали свідомими, а отже, автоматичними регуляторами його поведінки. Крім того, підлітки вразливіші до чужого впливу, зокрема, з боку дорослих злочинців.
Серед загальних заходів профілактики злочинних явищ чільнемісце посідає процесуальна діяльність органів розслідування, що здійснюють провадження у кримінальних справах про злочини неповнолітніх.
Проблема організації розслідування злочинів, учиненихнеповнолітніми або за їх участю, є занадто гострою як у соціальному, так і в правовому та управлінському аспектах.
Соціальна політика держави стосовно дітей 2001—2005 pp. спрямована насамперед на зменшення впливу на неповнолітніх негативних явищ, які виникають під час реформування суспільства. Але незважаючи на певні позитивні зрушення, рівень злочинності серед неповнолітніх залишаєтьсявисоким.
Динаміка злочинності серед неповнолітніх за 11 місяців 2004 р. має тенденцію до зменшення. Визначальною особливістю останніх років є зміна структури злочинності неповнолітніх у бік корисливих та насильницьких діянь. За вказаний період неповнолітніми вчинено 28 289 злочинів загальнокримінальної спрямованості або на 6,3 відсотка менше порівняно з минулим роком (30 189). На 8,2 відсотки зменшилась кількість тяжких та особливо тяжких злочинів, учинених неповнолітніми (19 035 проти 20 742 2003 p.).
Водночас мало місце і значне збільшення підліткової злочинності за окремими видами злочинів.
Неповнолітніми впродовж зазначеного вище періоду вчинено 191умисне вбивство, 768 розбійних нападів, 2 851 грабіж, 418 шах-райств.
Викликає занепокоєння різке збільшення кількості працюючих
неповнолітніх, які брали участь у вчинені злочинів: з 424 2003 р, до 1 400 2004 р. або на 230,2 відсотка.
Схиляння неповнолітніх до вживання наркотиків сягнуло 151 відсотка (251 факт проти 100 2003 p.).
Підліткова злочинність молодшає. Кожен четвертий підліток учинив злочин у віці 14-15 років. У зв'язку з цим набирає гостроти проблема вчинення злочинів дітьми у віці від 11 до 14 років. Упродовж 2003 р. 2 279 підлітків учинили суспільно небезпечні діяння до досягнення віку, з якого наступає кримінальна відповідальність. Вони "опановують" нові види злочинів, які у минулому вважалися "дорослими" — убивство, шахрайство. Деякі вчинки таких злочинців вирізняються особливою жорстокістю і цинізмом.
Злочинність неповнолітніх зумовлюється взаємним впливом негативних чинників зовнішнього середовища та особистості самого неповнолітнього.
Нестабільна ситуація, що склалася в усіх сферах суспільного життя України, викликала у підростаючого покоління сплеск тяжких і корисливих злочинів.
Кримінологічна наука свідчить про те, що примітивними залишаються соціальні і культурні запити значної частини підлітків. Досить інфантильним є ставлення сучасних неповнолітніх до пошуку місця в житті (37 відсотків), до власного інтелектуального розвитку (78 відсотків), до набуття культурного розвитку (73 відсотки), до свого здоров'я і здорового способу життя (47 відсотків). Значній кількості неповнолітніх (майже 60 відсотків) властива наркогєнна орієнтація, що стає причиною різкого зростання правопорушень і злочинів серед підлітків.
Значною мірою сприяють учиненню злочинів неповнолітніми безконтрольність з боку батьків, відсутність профілактичних заходів у роботі з "важкими" підлітками, їх незайнятість, уживання спиртних напоїв та наркотичних засобів, проблеми у родинах, безробіття батьків. їх байдужість, несправедливість та нетактовність останніх у ставленні до неповнолітнього штовхають підлітка до вчинення протиправних дій.
Сьогодні увага до підлітків має бути значно посилена, особливо щодо запобігання правопорушень. Ситуація зі хточинністю в дитячому середовищі потребує вдосконалення профілактичної роботи, пошуку ефективних форм взаємодії усіх зацікавлених організацій, діяльність яких спрямована на запобігання втягненню підлітків у протиправну діяльність. Вагомого значення у цьому контексті набуває діяльність правоохоронних органів із розслідування справ стосовно осіб, які на час учинення суспільно небезпечного діяння не досягли віку кримінальної відповідальності.
Неоднозначна ситуація склалася у сфері сім'ї та шлюбу. Значна кількість дітей виховується в неповних сім'ях та народжується у матерів віком до 30 років поза шлюбом. З'явилися порушення і соціально-емоційної структури сім'ї: зростає кількість сімей, які фактично перебувають у стані розлучення; невдало заповнених; емоціонального дискомфорту і багатодітних сімей без належних умов виховання; з нерівноцінними освітніми і соціальними рівнями; сімей з наркогенною і кримінальною спрямованістю. І як наслідок — деформація свідомості та психіки неповнолітніх.
Ці та багато інших негативних соціальних чинників стають причиною протиправної поведінки неповнолітніх.
Вікові особливості неповнолітніх значно впливають на мотивацію їхніх учинків. Недостатній життєвий досвід, схильність до наслідування, вплив на них оточуючих, особливо дорослих; бажання були самостійним і намагання звільнитися з-під контролю та опіки батьків, вихователів; специфічне трактування таких понять, як сміливість, чесність, дружба; неправильна оцінка конкретних життєвих ситуацій; недостатній розвиток, а інколи й повна відсутність критичного ставлення до своїх учинків та вчинків інших - це ті чинники, які є вирішальними в учиненні підлітками правопорушень.
Такі чинники необхідно враховувати слідчим, на яких покладено обов'язок здійснювати провадження справ про злочини неповнолітніх.
Відповідно до ст. 111 КПК України досудове слідство у кримінальних справах цих категорій стосовно неповнолітніх є обов'язковим. Провадження у формі приватного обвинувачення або протокольної форми досудової підготовки матеріалів не допускається. Неприпустимими є будь-які спрощення процесуальної процедури досудового розслідування або судового розгляду.
ОСОБЛИВОСТІ ПОРУШЕННЯ
КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ ПРО
ЗЛОЧИНИ, ВЧИНЕНІ НЕПОВНОЛІТНІМИ
Якість та ефективність розслідування злочинів, учинених неповнолітніми або за їх участю, переважно залежать від своєчасності порушення кримінальної справи.
Несвоєчасність порушення справ може призвести до втрати доказів, учинення нових злочинів, сприяти зростанню групової злочинності та втягненню у злочинну діяльність інших підлітків. Свідки, як правило, забувають обставини вчинення злочину. Зазначені чинники в подальшому суттєво впливають, а інколи і унеможливлюють установлення справжніх обставин учинення злочину та притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.
На підставі вимог чинного кримінально-процесуального законодавства заяви, листи та повідомлення, щодо яких для встановлення ознак злочину потрібна попередня перевірка, можуть направлятись слідчому тільки після такої перевірки, виконаної органом дізнання (кримінальна міліція у справах неповнолітніх, карний розшук, штатні дізнавачі тощо).
При отриманні матеріалу про злочин, учинений неповнолітнім, слідчий за наявності приводів і підстав, зазначених у ст. 94 КГТК України, виносить постанову про порушення кримінальної справи, указавши приводи і підстави до її порушення, статтю кримінального закону, за ознаками якої вона порушується, атакож її подальше спрямування. Якщо на момент порушення кримінальної справи встановлено особу, яка вчинила злочин, і вона є суб'єктом цього конкретного злочину, стосовно неї порушується справа.
Законодавством для слідчого не передбачена обов'язковість проведення перевірочних дій у матеріалах, поданих йому для вирішення питання про порушення кримінальноїсправи.
Важливе значення для порушення кримінальної справи має встановлення віку неповнолітнього правопорушника, оскільки відповідно до п. 5 ст. 6 КПК України провадження в кримінальній справі виключається щодо особи, яка не досягла на час учинення суспільно небезпечного діяння одинадцятирічного віку.
Якщо точний вік неповнолітньої особи, яка вчинила злочин, не встановлено, справу необхідно порушувати за фактом учинення злочинних дій, і вік неповнолітнього встановлюється вже в ході виконання слідчих дій у тісній взаємодії з працівниками КМСН та інших служб чи за висновком судово-медичної експертизи.
У разі встановлення особи, яка вчинила злочин, зокрема і неповнолітньої, орган дізнання, у провадженні якого перебуває кримінальна справа, відповідно до ст. 104 КПК України, поряд з провадженням невідкладних слідчих дій зі встаноатення та закріплення слідів злочину, витребує документи, що засвідчують особу неповнолітнього та її вік. Кримінальна справа не пізніше 10 діб із моменту її порушення має бути передана до слідчого підрозділу.
Якщо правопорушення має лише формальні ознаки злочину та через його малозначність не становить суспільної небезпеки, порушення кримінальної справи неприпустиме. Діяння, що мають характер дитячого бешкетування чи пустощів, не можна вважати злочином, хоча і в цьому разі необхідно вживати заходів громадського впливу до підлітка, щоб у нього не створювалося відчуття безкарності.
У такому разі виноситься постанова про відмову в порушенні кримінальної справи або про її закриття (якщо справу було порушено)
!24
за мотивами відсутності в діянні складу злочину. Аналогічне рішення слід ухвалювати за матеріалами щодо правопорушення, вчиненого неповнолітніми, які не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність.
Соціально-психологічні особливості неповнолітніх як суб'єктів злочину, специфіка проведення слідства стосовно них визначають необхідність спеціалізації слідчих, які повинні мати відповідну фахову підготовку в розслідуванні кримінальних справ зазначеної категорії, глибоко знати законодавство, вікову психологію та педагогіку, процесуальні, тактичні, організаційні особливості роботи з неповнолітніми, коло спеціалізованих виховно-профілактичних органів та їх функції.
Частина кримінальних справ шодо злочинів, учинених неповнолітніми на території кількох районів та областей, тяжких та складних у розслідуванні, з великим обсягом роботи, зокрема про вбивства, зґвалтування, багатоепізодні та групові крадіжки, розбої, грабежі, масові хуліганства, безперечно, має розслідуватися апаратами слідчих управлінь (відділів).
ПЛАНУВАННЯ РОЗСЛІДУВАННЯ
Для забезпечення своєчасного, з дотриманням чинного законодавства та якісного розслідування кримінальних справ про злочини, вчинені неповнолітніми або за їх участю, суттєве значення має планування розслідування.
Необхідність планування розслідування у справах цієї категорії зумовлена великим обсягом та трудомісткістю слідчих дій, виконання яких пов'язано з груповим характером більшості справ, висуненням та перевіркою широкого кола обов'язкових слідчих версій, потребою реалізації додаткових процесуальнихгарантій та залучення додаткових учасників, розширенням та деталізацією предмета доказування, необхідністю дослідження умов життя та виховання неповнолітнього обвинуваченого, урахуванням психології неповнолітніх та виконанням інших слідчих дій, обов'язковість виконання яких випливає зі специфіки розслідування вказаної категорії кримінальних справ.
З урахуванням особливостей предмета доказування при розслідуванні справ про злочини, учинені неповнолітніми або за їх участю, необхідності відповідної підготовки до організації та проведення слідчих дій оперативність і водночас повнота та всебічність розслідування можуть забезпечуватись тільки при належному плануванніяк усієї роботи слідчого (календарний план), так і плануванні розслідування кожної кримінальної справи та складанні плану виконання окремих слідчих дій.
Календарний план передбачає планування роботи слідчого таким чином, щоб виконання слідчих дій у всіх справах, що перебувають у провадженні слідчого, провадилось паралельно. При цьому (за можливості) не слід допускати планування проведення кількох слідчих дій за участю одного і того неповнолітнього підозрюваного (обвинуваченого), оскільки у такому віці швидко настає стомлюваність, що може негативно позначитись на якості провадження слідчих дій та отриманих результатів.
Насамперед необхідно планувати невідкладне виконання слідчих дій, оперативно-розшукових заходів та іншого обсягу роботи в найкоротші терміни у справах, де: виникає потреба у провадженні невідкладних слідчих дій; неповнолітні обвинувачені утримуються під вартою; закінчуються строки досудового слідства; не розкриті окремі епізоди злочинної діяльності та не встановлені всі учасники злочину; виникає потреба проведення відповідних експертних досліджень; а також з інших причин, що можуть вплинути на своєчасність та якість проведення розслідування.
У кожній кримінальній справі одразу після її порушення слідчий складає план першочергових слідчих дій та оперативно-розшукових заходів.
У плані слід передбачити заходи, спрямовані на уточнення обставин та способу вчинення почину, установлення причетності до вчинення злочину інших осіб чи вчинення неповнолітньою особою (особами) інших злочинів. Необхідно також обов'язково запланувати перевірку версії щодо наявності дорослого підбурювача, а у разі його встановлення — комплекс слідчих дій із документування факту втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність.
Розгорнутий план розслідування складається після виконання першочергових слідчих дій. До нього включаються слідчі дії та інший обсяг роботи, який необхідно виконати для перевірки основних версій, закріплення доказів та закінчення розслідування у справі.
При плануванні потрібно
Дата добавления: 2016-08-07; просмотров: 734;