Енергетичне господарство.

Енергетичне господарство промислового підприємства це сукупність технічних засобів для забезпечення безперебійного поста­чання підприємства всіма видами енергії га енергоносіями встанов­лених параметрів при найменших витратах.

Задачі енергетичного господарства:

систематичне і безперебійне забезпечення виробництва всіма видами енергії;

своєчасний і правильний розподіл енергії між підрозділами та подача її до робочих місць;

дотримання режиму економії споживання енергоресурсів;

контроль правильності експлуатації устаткування, організації та проведення ремонтних робіт.

Є особливості енергогосподарства як системи, їх необхідно враховувати в управлінні виробництвом.

1. Збіг у часі й помірність виробництва та споживання енергії. Це обумовлюється тим, що, по-перше, неможливий виробіток енергії «на склад», по-друге, режим виробництва енергії в кожний момент залежить від режиму споживання.

2. Широка взаємозамінність окремих установок, видів енергоре­сурсів і технологічних процесів при виробництві продукції. Отже, число варіантів взаємозамінності окремих установок і видів енергоресурсів достатньо велике, що й ускладнює оптимізаційні розрахунки в енергогосподарстві промислових підприємств.

3. Численні зв'язки енергогосподарства з підрозділами підприєм­ства і системою енергопостачання району, місце його розташування.

4. Зв'язок енергогосподарства з основним виробництвом щодо комплексного енерготехнологічного використання палива і вторин­них енергоресурсів. Він необхідний для розробки енергетичного ба­лансу і заходів щодо економії палива.

Визначення потреби підприємства в енергії та паливі ґрунтується на складанні енергетичних і паливних балансів, тобто на енергобалансі. Енергобаланс – це система взаємозалежних показників, що характеризують потребу підприємства в різних видах енергії, а також джерела її покриття. Складання балансу передбачає: а) розрахунок потреби основно­го і допоміжного виробництва підприємства в усіх видах енергії та палива, б) визначення збитків енергії в заводських мережах і в пере­творювальних установках (видаткова частина балансу).

Загальна потреба підприємства в енергії:

Е_з=Е_н *П + Е_вл+Е_в + Е_втр .

де Е_н - планова норма витрати палива й енергії на одиницю продукції (кВт-год.);

П – плановий обсяг випуску продукції;

Е_В1 - витрат електроенергії та палива на власні потреби

(опалення, освітлення), кВт-год.;

Е_н - енергія, що відпускається на сторону, кВт-год.;

Е_втр- втрати енергії в мережах, кВт-год.

Кількість електроенергії для технологічних цілей може визна­чатися двома методами:

а) на задану програму (для масового і великосерійного виробництва)

де m - кількість назв виробів одного типорозміру;

No - застосовувана при обробці потужність, кВт;

t_m - норма машинного часу на обробку одного виробу, год.;

n - кількість виробів однієї назви, шт./р.;

К_n - коефіцієнт, що враховує втрати електроенергії в мережі;

б) за потужністю встановленого устаткування.

де N - сумарна потужність установленого устаткування, кВт;

Т - фонд часу роботи, год.;

К_п - коефіцієнт використання устаткування за потужністю;

К_ч - коефіцієнт використання за часом.

Кількість енергії, яка йде на освітлення:

де S - виробнича площа цеху (ділянки) м²;

T_осв - тривалість роботи з освітленням, год./р

N_осв - питома потужність освітлювальних точок, 25 Вт/м2.

Загальна річна витрата пари для опалювання помешкань:

де 20 Гкал/р. - норма витрати тепла на 1 м3;

24 – кількість годин на добу

160 – середня кількість опалювальних днів у році;

V3 – об'єм опалювальних будинків, м3.

Основні показники, що характеризують енергетичне господарство підприємства: енергоємність продукції, енергооснащеність праці, електроозброєність праці.

Енергоємність продукції

Е_факт - електроенергія, фактично витрачена на виробництво, кВТ/год

n - кількість виробленої продукції в прийнятих одиницях

виміру (т, шт., грн.).

Енергооснащеність праці — енергія на витрати праці у виробництві: потенційна (Е_п) і фактична (Е_ф).

Електроозброєність праці характеризує ступінь її озброєності електроенергією. Розрізняють потенційну електроозброєність праці, що визначається як відношення сумарної встановленої потужності електромоторів та електроапаратів до числа робітників у найбільшу зміну. Фактична електроозброєність - відношення всієї фактично спожитої у виробництві електроенергії до середньосписочного числа робітників.