Наукові школи менеджменту

Як наука менеджмент сформувався у XIXст. в Америці.

Вільне підприємництво дало змогу переселенцям досягти успіху. Управління на той час малими підприємствами здійснювалось практиками на основі їх досвіду та вміння. Характерними рисами теорії управління цього періоду є ієрархічно-пірамідальна побудова організацій та підприємств; авторитарний стиль управління, мислення.

Розвиток теорії менеджменту має відповідні напрямки, які називаються школами управління, що мають своїх засновників та послідовників.

1.Школа наукового управління

Термін “наукового управління” ввів Фредерік Тейлор. Фредерік Уінслоу Тейлор (1856 – 1915 рр.) розробив систему диференційної платні, яку виклав в своїй праці “Тарифна система”(1895р.). Ця система складалася з трьох частин:

1) встановлення норм (стандартів) за допомогою хронометражу;

2) відрядна оплата праці;

3)”...платити людині за працю, а не за присутність”.

Визнання управління наукою, а також великого теоретичного внеску до неї Ф.Тейлора сталося після виходу в світ книги “Принципи наукового управління”. Саме тут Ф.Тейлор виклав свої філософські (методологічні) погляди на менеджмент. Основою їх є спільність інтересів як роботодавця, так і кожного робітника щодо розвитку виробництва.

До механізмів реалізації менеджменту Ф.Тейлор відносив:

хронометраж; стандартизацію знаряддя праці та інструментів, а також вивчення виконання певного виду роботи на підставі аналізу рухів людини; відокремлення функції планування; розробку інструкційних карток для робітників; диференціювання тарифів; класифікацію засобів виробництва й т. ін.

Дослідження, які також увійшли до складу школи, пов’язані з роботами Френка і Ліліан Гілбретів. Френк Банкет Гілбрет (1868 – 1924 рр.) та Ліліани Моллер Гілбрет (1878 – 1972рр.) займалися працями з удосконалення рухів робітників. Вони заклали фундамент для сучасної розробки стандартів праці, а також принципів його стимулювання за допомогою заробітної платні.

Одним з видатних послідовників Ф.Тейлора був Генрі Лоуренс Гант (1861 – 1919 рр.). Особливо слід виділити використання Гантом діаграм планування часу й управління роботою. Головним в них було те, що в діаграмах робота була розписана й розбита за часом через окремі операції, до її виконання. Це дозволяло менеджеру слідкувати за виконанням плану та застосувати дії, необхідні для утримання проекту у межах бюджету.

Внесок школи наукового управління: використання наукового аналізу стосовно визначення найкращих методів виконання задачі; добір людей до виконання певних задач та спеціальне навчання їх; забезпечення робітників певними ресурсами, необхідними для досягнення мети; систематичне використання матеріального стимулювання щодо підвищення продуктивності праці.

Недоліки школи наукового управління: розглядання праці людини на рівні машин, виключення психологічного фактора; заперечення лінійної системи управління через відокремлення функцій планування; організація розглядалася як замкнута система.

ІІ. Класична школа менеджменту (або школа адміністративно-бюрократичного підходу)

Лозунг цієї школи: “Ефективно працювати – працювати не напружено”. Виникнення класичної школи пов’язано з ім’ям француза Анрі Файоля (1841–1925рр.). Файоль запропонував 14 принципів управління, з використанням яких пов’язував успіх організації.

Файоль розробив так звані “елементи менеджменту”: планування, організація, розпорядження, координація, контроль.

Ідея універсальності, пристосування принципів менеджменту до будь-якого виду підприємництва знайшла своїх прихильників не тільки у Франції. В Англії вона була розповсюдження Лінделлом Урвіком (1908 – 1975рр.), в Америці – Дж.Д.Муні (1892 – 1960 рр.).

Представники класичної школи були впевнені, що здійснивши поділ організації на підрозділи і робочі групи, можна завдяки цьому вже досягти успіху. Досягненням цього напрямку досліджень було виділення функцій управління, вперше здійснене Файолем: технічна, комерційна, фінансова, захисна, облікова, адміністративна.

Гаррингтон Емерсон (1853 – 1931рр.) був представником нового “покоління” інженерів, які впроваджували нові методи економії часу і засобів в американську промисловість. У історію менеджменту він увійшов як піонер розповсюдження знань щодо ефективності та як розробник 12 принципів продуктивності праці.

Великий внесок у класичну школу менеджменту зробив видатний німецький соціолог Макс Вебер (1864 – 1920 рр.). Він розробив модель адміністративної організації (“ідеальний тип”), визначеної їм терміном “бюрократія”. Відповідно теорії М.Вебера існують три ідеальні види влади: раціонально-правовий, традиційний, харизматичний.

Внесок класичної школи в науку менеджменту:визначення принципів управління; опис функції управління; системний підхід до управління всією організацією.

Недоліки класичної школи менеджменту: спрощене уявлення про мотиви людської поведінки; розглядання організації як замкнутої системи.

111 . Школа людських відносин

З часом на її основі виникла школа наук поведінки. Як реакція на недолік попередніх теоретичних поглядів, виникла течія за гуманізацію відносин виробництва та управління. А саме недостатня міра врахування людського фактора як основного елемента ефективності організації. Разом із тим акцент з управління виконання людиною механічних завдань перемістився на управління відносин між людьми, що стало основною відмінною характеристикою наступної школи менеджменту – школи людських відносин. Шлях її становлення відображено в діяльності представників цієї школи.

Школа базувалася на працях економістів Х1Х ст. таких, як Роберт Оуен (1771 – 1858 рр.). Основою політики реформ Оуен вважав кадрову політику. Він відмовлявся від караючих мір, пропонуючи тільки адміністративні та виховні дії. Оуен ще до представників школи біхевіористського напрямку не тільки піднімав питання щодо значення людського фактору для фірми, але й успішно намагався його реалізувати.

Гуго Манстенберг (1863 – 1916рр.) вважається батьком школи промислової психології. Займався дослідженням поведінки людей у всіх сферах людської діяльності: у виробництві, освіті, при розкритті злочину та вихованні. Він вважав, що наукові методи організації праці потрібно поєднувати із задоволенням духовних потреб, що дозволить досягти високої ефективності праці і відмінної внутрішньої гармонії робітника.

Філософ бізнесу Мері Паркер Фоллетт (1868 – 1933рр.) вважала, що суспільство повинно будуватися на групових принципах, а не на індивідуальних. Таким чином, за Фоллетт, дійсне особисте “я” – це “я” в групі. По-друге, людина не може мати незалежних від суспільства прав, як і діяти супротив волі суспільства. Наступним був висновок, що демократії, побудованої на правах особистості, немає місця у сучасній політичній теорії.

Внеском школи людських відносин є дослідження спрямовані на збереження здоров’я працівників в умовах виробництва; використання психологічного фактора.

Недоліком школи людських відносин є намагання досягти високої продуктивності праці тільки за позитивні психологічні умови.

Представники школи вважали, що продуктивність праці зростає, коли керівники виявляють турботу про підлеглих, консультуються з ними, володіють прийомами управління людськими стосунками, надають їм можливість спілкування як із керівництвом так і між собою, створюють позитивний мікроклімат у колективі.

Школа людських відносин дала поштовх до розвитку таких наук як виробнича соціологія, психологія, соціоніка.

ІV. Школа наук поведінки або біхевіорістська школа

Промислова філософія Манстенберга та філософія бізнесу Фоллетт довели, що наука управління від досліджень рухів та витрат часу, планування, організації та контролю поступово перейшла до вивчення таких питань, як мотивація, комунікація, лідерство. Саме ці питання та відповіді на них охоплюють сутність розуміння людського фактора в управлінні, формують в ньому напрям, який увійшов в історію менеджменту як школа наук поведінки або біхевіорістська школа.

Початок цієї школи дало дослідження природи людини та практики мотивації його праці, перші результати якого пов’язані з відомими в історії менеджменту експериментами в Хоторні (штат Іллінойс).

На заводі “Western Electric” компанії “General Electric” проводилися експерименти із зміною умов праці та режиму роботи з 1924р. по 1929р. Дослідники прийшли висновку, що на продуктивність праці великий вплив має психологічний стан та неформальні відносини працюючих.

До серії експериментів був запрошений професор біології К.Тернер. з його ім’ям пов’язані експерименти із скорочення робочого часу, перерв на відпочинок. Потім до пояснень загадок хоторнських експериментів був залучений професор Гарвардського Університету Джордж Елтон Мейо (1880 – 1949 рр.). Мейо, на відміну від Тернера, до організації людей підійшов як до соціальної системи.

До розробки проблеми організації як соціальної системи важливим внеском є погляди учня Мейо Фрица Ротлисбергера (1898 – 1974 рр.), який вважав, що технічна та економічна сторони виробництва не повинні розглядатися у відриві від людського фактору. На основі цього було зроблено висновок щодо соціального характеру праці, продуктивність якої залежить не тільки від техніки й розміру отриманої винагороди, але й від характеру відносин між людьми в організації.

Великий внесок своїми поглядами зробив Честер Ірвінг Бернард (1886 – 1961 рр.), визначивши “формальну організацію” як вид співробітництва між людьми, яке є свідомим та обміркованим, називає цілі, за допомогою яких цього можна досягнути: забезпечення виживання організації шляхом підтримки рівноваги всіх її внутрішніх компонентів; дослідження зовнішніх сил; аналіз виконання функцій керівників всіх рівнів в процесі управління організацією. Також Ч.Бернард дав визначення “неформальної організації”, як сукупності особистих контактів і взаємодій з групою людей, які не є ні частиною офіційних організацій, ні управляються нею. Він довів, що неформальна організація не має структури.

Представником школи наук поведінки є Абрахам Маслоу (нар. 1908р.). Він сформулював п’ять категорій потреб людини (Рис.2.1).

Якщо прихильники школи людських відносин зосереджувалися на проблемах налагодження мікроклімату в колективі, то представники школи наук поведінки намагалися допомогти працівникові в усвідомленні своїх власних можливостей для самовиявлення в процесі праці.

Внесок школи наук поведінки: застосування прийомів управління між особовими відносинами для підвищення ступеню задоволення потреб та продуктивності праці; формування організації, в якій кожен робітник реалізовував би свій потенціал.

Рис.2.1. Піраміда потреб за А.Маслоу

Недоліком школи наук поведінки є переоцінка неформальних факторів.

V. Емпірична школа менеджменту сталасинтезом попередніх шкіл. Це прагматична орієнтація, що будується на практичному вивченні управління з метою обґрунтування рекомендацій, які мають практичне значення, що є внеском цієї школи в менеджмент.

Представником емпіричної школи є Пітер Друкер, який вивчає практику управління. Одним з відомих положень Друкера є його концепція управління за цілями. Він вважє, що управління повинно починатися з розробки цілей, а потім переходити до визначення функцій, системи взаємодії та процесу. Стрижнем ідей Друкера є ідея виключної ролі професійних менеджерів. Він вважає, що управлінська еліта є підгрунтям підприємництва.

До недоліків школи можна віднести те, що однакові рекомендації управління не можуть бути ефективними для всіх підприємств через різні умови функціонування організацій.

V1. Школа соціальних систем

Представляє собою системний підхід до науки управління, загальний спосіб мислення, суть якого полягає у пошуку простого у складному, декомпозиції проблеми на складові частини, до виходу на прості запитання типу “є – потрібно визначити”.

Представниками є Парсон, Мертон. Школу характеризує прагнення розглядати соціальну організацію як комплексну систему з рядом складових її частин у динаміці.

Внеском школи соціальних систем можна вважати те, що вчені цього напряму розглядали організацію як відкриту або закриту комплексну систему.

Представникі школи відводили особливу роль зовнішнім силам, наголошуючи на тому, що тільки вони мають бути визначальними для ефективного функціонування організації. Цей погляд можна вважати за недолік школи соціальних систем.

VІ1.Кількісна школа (або нова школа)

Сучасний менеджмент, заснований на науковому дослідженні управління, займається використанням наукового підходу до практики управління. Саме це дало можливість розвинути нову концепцію менеджменту шляхом використання математичних методів та комп’ютерної техніки, дало їй відповідну назву “кількісна (управлінська) школа”.

Представники цієї школи вважають управління процесом логічним та таким, що піддається формалізації, який можливо виразити математично.

Через застосування економіко-математичних методів вирішуються такі задачі, як наприклад:

1)управління запасами;

2)задачі масового обслуговування;

3)розподіл обмежених ресурсів між споживачами;

4)заміна старого обладнання;

5)пошук рішень через раціональний перебір можливостей;

6)задачі теорії ігор;

7)прогнозування;

8)імітаційне моделювання.

Внесок кількісної школи: розробка та застосування моделей для поглибленого розуміння управлінських проблем; розвиток кількісних методів на допомогу керівникам в складних ситуаціях.

До недоліків школи відноситься: вузькоспеціалізований підхід до управління; неможливість повного врахування людського фактора.

Треба усвідомити, що на кожному етапі управління допомагало вирішувати питання свого часу. Глибокі перетворення в управлінні економікою не можуть бути реалізовані без відповідних змін в політичній системі, соціальній та духовній сфері. Оновлення методів господарювання можливе тільки в тому разі, коли реорганізація їх буде комплексною, охопить всі сторони управління, господарський механізм в цілому і якщо прийнята концепція буде впроваджуватись в життя поступово.

Контрольні питання для самоперевірки

1. Який конкретний внесок у розвиток управлінської науки внесли вітчизняні вчені М.Драгоманов, М.Туган-Барановський, І.Вернадський та зарубіжні вчені: Ф.Тейлор, Ф.Гілберт, Г.Гант, А.Файоль, Л.Урвік, М.Паркер, Є.Мейо, Д.Мак-Грегор, Ф.Герцберг?

2. Які основні етапи виділяються у розвитку управлінської науки в Україні?

3. У чому полягає сутність та недоліки наукових шкіл (теорій) "наукового менеджменту", "класичної школи управління", "доктрини людських відносин"?

4. Яку роль зіграли у розвитку сучасного менеджменту наступні школи: емпірична, соціальних систем, нова.

5. Який розвиток теорії управління за умов державної форми власності.

6. У чому полягає сутність процесного, системно та ситуаційного підходу до управління, та які основні відмінності між ними?

Практичні завдання

Заповніть таблицю:

Класифікація школ менеджменту

Тести:

1. Основоположником наукового менеджменту є:

1.1 Д. Мак-Грегор;

1.2 Ф. Герцберг;

1.3 Ф. Тейлор.

2. Термін "наукове управління" вперше застосував:

2.1 А. Файоль;

2.2 Д. Мак-Грегор;

2.3 Ф. Тейлор.

3. Прихильники "школи наукового управління":

3.1 вважали, що використовуючи спостереження, заміри, логіку та аналіз трудових процесів, можна удосконалити багато операцій ручної праці і досягти більш ефективної організації всього трудового процесу;

3.2 намагалися створити універсальні принципи управління;

3.3 будували концепції побудови управління організаціями шляхом підвищення ефективності використання людських ресурсів на основі мотивації людей до праці.

4. Ф. Тейлор вважав, що причинами низької продуктив-ності праці є:

4.1 відсутність чітко визначених правил поведінки суб'єк-тів управління, обов 'язків, компетенції працівників, регламентації їхньої праці;

4.2 недооцінка соціально-психологічних та емоційних потреб людини в процесі виробництва та управління;

4.3 неефективні системи управління.

5. Найбільш визначними представниками класичної школи менеджменту були:

5.1 А. Файоль, М. Вебер, Л. Урвік,Д. Му ні, К. Рейлі;

5.2 М. Фолетт, Е. Мейо, А. Маслоу;

5.3 К. Арджиріс, Р. Лайнкерт, Д. Мак-Грегор, Ф. Герцберг.

6. Найбільш визначним представником адміністративної
школи є:

6.1 А. Файоль;

6.2 М. Фолетт;

6.3 Ф. Тейлор.

7. Прихильники "класичноїшколи":

7.1 використовували методи і підходи, що застосовуються в науці і техніці, для ефективного досягнення цілей організації у процесі управління;

7.2 прагнули знайти принципи управління, дотримуючись яких можна досягти успіху організації;

7.3 будували концепції побудови управління організаціями, ефективного використання людських ресурсів на основі мотивації людей до праці.

8. Найбільш визначними представниками школи "поведін-
ських наук" є:

8.1 А. Файоль, М. Вебер, Л. Урвік,Д. Муні, К. Рейлі;

8.2 М. Фолетт, Е. Мейо, А. Маслоу;

8.3 Арджиріс, Р. Лайкерт, Д. Мак-Грегор, Ф. Герцберг.

9. Прихильники школи "поведінських наук":

9.1 будували концепції побудови управління організаціями, підвищення ефективності використання людських ресурсів на основі мотивації людей до праці;

9.2 прагнули знайти принципи управління, дотримуючись яких, можна досягти успіху організації;

9.3 використовували методи і підходи, що застосовуються в науці і техніці, для ефективного досягнення цілей організації у процесі управління.

Ситуаційна вправа:

Найбільш розрекламованим прикладом філософії наукового управління Ф.Тейлора було навантаження чавуну в компанії "Bethlehem Steel Company" в кінці 1890-х років.

Внаслідок тривалого зберігання низьких цін на чавун приблизно 80 тис. тон чавуну зберігалося у відкритому полі. Коли розпочалася іспано-американська війна, раптова потреба в чавуні викликала зростання ціни, і чавун "йшов на ура". Навантаження чавуну у залізничні вагони стало терміновою роботою.

Чавун у чушках, тобто у злитках, призначених для переплавлення, вантажився робітниками, об'єднаними в бригади приблизно по 75 чоловік. Кожний вантажник підіймав чушку, переносив її до товстої похилої дош­ки та скидав у залізничний вагон.

Ф.Тейлор відібрав спеціальну групу робітників, щоб показати власникам та керівникам компанії на прикладі елементарного виду робіт переваги своїх ідей. Дослідження показало, що вантажник чавуну в середньому вантажив 12т за день. Ф.Тейлор поставив завдання підвищити виробіток на одного робітника і одночасно зробити виконання роботи більш дешевим та ефективним. Першим кроком був відбір робітника, який повинен брати участь в експерименті. Після детального вивчення складу бригади протягом 3-4 днів можливими кандидатами були відібрані 4 особи. Ф.Тейлор отримав довідку про кожного кандидата, в т.ч. і про характер, звички, наміри.

Потім відібрали одного з чотирьох кандидатів. Це був датчанин Шмідт з Пенсільванії. На нього звернули увагу через його помірковану вдачу, енергію та фізичні дані. Пізніше Ф.Тейлор стверджував: "Зараз однією з найперших вимог до людини, яка підходить для навантаження чавуну як свого постійного заняття, є те, що вона буде настільки тупою та флегматичною, що за своїм розумовим складом буде подібною скоріше до бика, ніж до когось іншого".

Шмідт був переповнений почуттям власної гідності як високооплачуваний працівник: йому запропонували 1,85 дол. в день, а не звичайну платню 1,15 дол. за те, щоб він точно дотримувався інструкції (працюй, коли наказують працювати, і відпочивай, коли наказують відпочивати). Вико­нуючи вказівки Ф.Тейлора, Шмідт зміг вантажити 47 т за день.

Робочий день складав 10 годин, з яких, як визначив Ф.Тейлор, 42% (4 год. 12 хв.) займали або повернення до купи злитків від залізничного вагона, або відпочинок (в основному, сидіння). Спочатку середня відстань до куп злитків становила 36 футів, і вантажник проходив приблизно 8 миль

з вантажем і 8 миль без вантажу кожного дня. Злитки вантажилися в середньому кожну 31 секунду. Вартість праці була зменшена з 9,2 цента до 3,9 цента за тонну. Згодом були відібрані та підготовлені інші чоловіки для навантажування чавуну за методом Ф.Тейлора. Він відзначив, що лише кожний восьмий з бригади, що нараховувала 75 осіб, був фізично здатний вантажити 47 т за день.

Завдання:

1. Обговоріть експеримент Ф.Тейлора навантажування чавуну.

2. З яким науковим висновком Ф.Тейлора пов'язана його наступна думка: "...Потрібно розуміти, що усунення цих людей від навантаження чавуну в дійсності є благом для них, оскільки для цієї роботи вони непридатні. Це було першим кроком до пошуку ними роботи, для якої вони би підходили і на якій, після проходження відповідної підготовки, могли би постійно і законним шляхом отримувати більш високу зарплату"?

3. Що таке хронометраж як метод дослідження трудових процесів?

4. Які висновки та рекомендації Ф.Тейлора використовуються в сучасній управлінській практиці?

Ситуаційна вправа

Відомий американский специаліст по менеджменту Пітер Друкер, аналізуя роботу менеджерів, визначив їх основні недоліки:

Оцініть думку П. Друкера:

1. Постарайтеся знайти шляхи ліквідації цих невдач і сформулюйте їх на правій стороні таблиці.

2. Проаналізуйте свої пропозиції і визначте найбільш важливі з них.

3. Наскільки реальне їх здійснення в умовах України, з якими труднощами можуть зустрітися українські менеджери, як їх здолати?