Досвід країн - членів Європейського Союзу
Досвід країн - членів Європейського Союзу в наданні електронних державних послуг
У країнах Європейської співдружності надаються базові державні послуги для громадян в он-лайновому режимі:
1 прибутковий податок (декларування тощо);
2 пошук роботи через служби зайнятості;
3 соціальна допомога:
a. допомога по безробіттю,
b. допомога на дитину,
c. відшкодування витрат на медичні послуги,
d. оплата навчання;
4 персональні документи (паспорт, посвідчення водія);
5 реєстрація автомобіля (нового, б/у, імпортованого);
6 подання заяв на будівництво;
7 інформування поліції (наприклад у разі крадіжки);
8 публічні бібліотеки (доступність каталогів, пошукові засоби);
9 свідоцтва про народження, шлюб (запит та надання);
10 подання заяви на вступ до вищого навчального закладу;
11 інформування про зміну місця проживання;
12 послуги, пов'язані з медициною (інтерактивні консультації, доступність медичних послуг в різних лікарнях, заявка на лікування в конкретному закладі тощо).
Перелік базових державних послуг у країнах Європейської співдружності для бізнесу:
1 соціальні відрахування на службовців;
2 корпоративні податки (декларування тощо);
3 податок на додану вартість (декларування, повідомлення);
4 реєстрація нової компанії;
5 подання статистичних даних;
6 митне декларування;
7 отримання дозволів, пов'язаних з охороною навколишнього середовища;
8 державні закупівлі.
Он-лайнова реалізація 20 базових державних послуг (12 для громадян та 8 для бізнесу) відслідковується на рівні Європейського співтовариства як один з індикаторів прогресу окремих країн у рамках створення електронного уряду. Прогрес вимірюється чотирма фазами:
• публікація інформації;
• одностороння взаємодія;
• двосторонній інформаційний обмін;
• повна реалізація трансакцій в електронній формі, включаючи надання та оплату послуг.
Наприклад, запропонована в Німеччині класифікація державних послуг враховує два критерії:
• глибина покриття послугою «ланцюга створення додаткової вартості»: інформаційна послуга - комунікації -трансакції. Це добре відома схема, яка широко використовується. При цьому оцінюється, що приблизно третина послуг має переважно інформаційний характер (однак у багатьох випадках ці послуги включають деякі додаткові функції, крім простої публікації інформації на Web), ще одна третина - це процедури обробки різних заяв, які потребують реалізації складних процесів і регламентів та містять компоненти виконання трансакцій;
• зміст послуги.
Стосовно змісту послуги виділяють 8 типів послуг федерального уряду:
1. збір, обробка і надання загальної та спеціалізованої інформації;
2. консультування;
3. підготовка політичних рішень або законодавчих актів;
4. взаємодія між відомствами;
5. загальні процедури обробки заяв, що надходять до державних установ;
6. процедури надання сприяння та допомоги (promotion) - надання різних форм фінансової допомоги, грантів студентам, на наукові дослідження тощо;
7. реалізація процедур закупівель - оголошення про тендер та реалізація закупівельних процедур;
8. реалізація функцій нагляду та контролю з боку державних відомств (перевірки тощо).
У Німеччині 73% всіх послуг федерального уряду припадає на послуги типів 1, 5, 6.
У 2004 році в Берліні була представлена платформа, яка дає можливість наблизити державні послуги безпосередньо до громадян. Система, розроблена спільними зусиллями міського управління внутрішніх справ, компанією IVU Traffic Technologies і Heinrich Hertz Institute, була успішно випробувана восени 2003 року в двох міських районах і пройшла тестування у масштабах всього міста до вересня 2004 року. Система зводить численні послуги органів міського управління на стандартну платформу, яка дає змогу отримувати ці послуги в міських офісах через он-лайнові термінали або завдяки службовцям з мобільними терміналами.
Мобільні термінали, підключені до центральної платформи, можуть отримувати і показувати інформацію, роздруковувати і читати документи, перевіряти картки з цифровими підписами громадян, обробляти платежі, які сплачуються через банківські картки та інші платіжні засоби. Для передачі даних використовуються технології GPRS, WLAN і UMTS, а безпека системи гарантується цифровими підписами, шифруванням і віртуальними приватними мережами. Термінали використовуються службовцями там, де є підвищений попит на державні послуги - в лікарнях, школах, компаніях, супермаркетах тощо. Кожен термінал має лептоп, принтер, пристрій для зчитування електронних карток та інше устаткування. Термінал коштує близько 4000 євро.
У європейських країнах вважають, що надання послуг через електронні засоби зв’язку має доповнювати, а не замінювати інші канали комунікації. Традиційні шляхи отримання послуг (телефоном, поштою чи шляхом особистого звернення) існуватимуть і надалі, постійно вдосконалюючись, з тим щоб усі громадяни мали кращий доступ до інформації та послуг від своїх урядів. Громадяни можуть самі обирати канал комунікації з власним урядом та загальноєвропейськими структурами. Запровадження інформаційно-комунікаційних технологій стало головним чинником перетворень, для реалізації яких ЄС розробив програму розвитку електронного уряду, що є багаторічним проектом для забезпечення громадянам можливості спілкуватися і взаємодіяти з органами державного управління, отримувати інформацію та доступ до програм і послуг та вести бізнесові справи з урядами через електронні канали зв’язку. Програма електронного уряду дала змогу урядовим організаціям реалізовувати програми в режимі он-лайн поетапно, щоб забезпечити переведення всіх найпоширеніших програм і послуг у цей режим до кінця 2005 року.
Удосконалення системи надання державних послуг для країн - членів Європейського Союзу є політично важливим, оскільки саме таким чином здійснюється постійний, щоденний зв’язок влади з громадянами. ЄС визначив чотири складові успішного державного управління: зосередженість на громадянах; дотримання чітко визначених цінностей державної служби; управління заради досягнення результатів; забезпечення відповідального витрачання коштів. Зосередженість на громадянах, згідно зі стратегією державного управління, передбачає таке вдосконалення системи надання урядових послуг, яке може вимірюватися кількісними показниками, а система управління ефективністю діяльності урядових структур вимірює результати діяльності окремих вищих посадовців.
Досвід Канади у впровадженні електронних державних послуг
З кінця 1990-х років у Канаді приділяють дедалі більше уваги якості послуг, які уряд пропонує своїм громадянам2. На зміну традиційному підходу до послуг з погляду інституцій, відповідальних за їх надання, прийшло усвідомлення необхідності поглянути на послуги з позиції громадян, які звертаються за ними та отримують їх.
Одним з найважливіших кроків, зроблених урядом Канади задля поліпшення якості послуг, було проведення широкого діалогу з громадськістю щодо державних послуг. Уряд бажав почути від канадців про їхні очікування від державної служби. Було проведено опитування під назвою “Спочатку громадяни”, щоб визначити, які види послуг люди прагнуть отримувати. Як показали результати опитування, канадці хотіли мати:
1. своєчасну й доброзичливу службу;
2. точну інформацію про державні програми та послуги;
3. швидкий, зручний, безперебійний доступ до державних послуг через Інтернет - вони надали перевагу центрам з системою “одного вікна” для отримання всіх державних послуг;
4. якісні послуги та ефективні шляхи їх отримання.
Результати опитування підтвердили необхідність розроблення державою такого підходу до послуг, який був би сфокусований на громадянах, а також засвідчили нагальну необхідність активного використання інформаційно-комунікаційних технологій у наданні таких послуг. Значне зростання кількості користувачів Інтернету зумовило ефективність і практичність технологічних систем (політика уряду на підтримку поширення Інтернету виявилася вкрай важливою для забезпечення доступу громадян Канади до Інтернет-послуг).
Уряд Канади інвестував 880 мільйонів доларів на реалізацію ініціативи Service Canada щодо поліпшення якості державного управління. Головним завданням було визнано удосконалення всіх державних послуг, що надаються особисто, телефоном, поштою чи через Інтернет.
Ініціатива Service Canada передбачала:
• створення на всій території Канади мережі центрів доступу Service Canada, побудованих за системою «одного вікна». Центри надають особистий доступ до послуг і програм усіх урядових установ та організацій;
• створення безплатної телефонної служби з номером 1-800 O, доступної в будь-якому населеному пункті країни.
• розбудову державних послуг в режимі он-лайн через Інтернет-сайт Canada.gc.ca.
Ключовим чинником реформування державної служби стало застосування інформаційно-комунікаційних технологій. Ініціатива Service Canada дала можливість не лише інвестувати у службу, базовану на Інтернеті, а й переорієнтовувати всі державні послуги, незалежно від каналу надання, з тим щоб вони максимально відповідали потребам і очікуванням громадян. Цю програму було побудовано так, аби канадці могли вільно вибирати послуги, що їх пропонують державні
2 Використано матеріали доповіді Девіда К. Елдера, професора-ад’ юнкта та наукового співробітника факультету політичних студій Королівського університету (Канада), на XVIII Міжнародному конгресі з підготовки вищих державних службовців (15-17 червня 2005 р., м. Київ).
установи й організації, а також послуги, які можна отримати на інших рівнях державного управління та навіть від неурядового сектору.
Засадничий принцип надання послуг у режимі он-лайн полягає в тому, що такі послуги мають бути:
• двомовними (англійською та французькою) та орієнтуватися на потреби клієнта;
• доступними для користувачів, які перебувають вдома, на робочому місці чи в громадських центрах доступу, 24 години на добу 7 днів на тиждень;
• простими в користуванні й навігації, не вимагати спеціальних знань;
• придатними для громадян з особливими потребами;
• конфіденційними, гарантувати безпеку та нерозкриття інформації;
• такими, що забезпечують можливість вибору найбільш прийнятного способу спілкування з державними структурами.
Одним з ключових елементів ініціативи “Електронний уряд” було об’єднання для зручності клієнтів державних послуг і програм у кластери, на відміну від попереднього принципу їх групування відповідно до організаційної структури уряду. Це полегшило громадянам пошук та отримання доступу до необхідних їм програм і послуг. У 2000 році уряд затвердив схему, що складається з набору базових кластерів, кожен з яких містить повний комплекс інформації та послуг з певної тематики. Схему кластерів було розроблено на основі опитування громадян, які брали участь у засіданнях міжміністерської робочої
групи, а також учасників міжнародних
Відомчий підхід
Інформацію в межах одного кластера
Автоматизація поточних процесів
Послуги розділ ені на окремі категорії
Розрізнені рішення по окремих програмах
Окремий доступ до різних пКрлаосгтреармосновного Інтернет-сайту ур
Коло провайдерів обмежене федеральн ими установами
фокус-груп. Після затвердження схеми кластерів відповідним чином інформація та послу не є громадянами Ка класифіковано за ц ями життя (напр:
Підхід з погляду громадян
льовою аудиюрією (наприклад, люди похилог
ів, об єднаних у та поза її межами, щ рнет-сайту кожного співпрацюють з партнерськими відділами чи організаці
о (міністерства) чій і для тих, хто зве о організацій, які пр що можуть надавати ------------------->
вняння двох підходів у Канади www.canac оваш-для-кажнаго
нами Канади, та ком
Переосмислення шляхів і принципів наданню послуг
Інтегровані послуги
Рішення, спільні для двох чи більше програм
Доступ за принципом “єдиного вікна”
Платформа для співпраці -нуерряедзиодвеинхтіву;станов різних рівнів
змінили дизайн — послуги для
о віку), темами за підтримання нями.
аємодії кількох мають достатній ання цих послуг
йно змінюються
ного вікна» для ернет.
установа, що й та з іншими
(здебільшого неурядовими) організаціями в наданні сучасної й адекватної інформації про потреби громадян і негромадян Канади.
A. Шлюз "КАНАДЦІ"
http://canada.gc.ca/cdns/indiv_e.html
1. Корінні народи - культура, ресурси, охорона здоров’я...
2. Канада і світ - зовнішня політика, безпека, міжнародна допомога.
3. Канадці, які мешкають за кордоном - працевлаштування, навчання, пенсійне забезпечення.
4. Діти - виховання, здоров’ я, навчання та засвоєння інформації.
5. Інформація для споживачів - відгуки, безпека продукції, скарги.
6. Культура та історична спадщина, дозвілля - мистецтво, спорт, Канадіана.
7. Економіка - економічні показники, поняття, історичні етапи.
8. Охорона довкілля, природні ресурси, рибальство та сільське господарство - повітря, вода, зміна клімату.
9. Фінансові пільги - безробіття, пенсії, кредитування.
10. Охорона здоров’я - якість життя, захворювання, консультації.
11. Ідентифікаційні картки - медичні картки, паспорти, картки соціального страхування.
12. Робочі місця, працівники, професійна підготовка і кар’єра - зайнятість, навчання, умови праці.
13. Іммігранти до Канади - адаптація, праця, громадянство .
14. Інваліди - доступність послуг, здоров’я, допомога.
15. Громадська безпека - тероризм, злочинність, національна безпека.
16. Послуги мешканцям сільської місцевості та віддалених населених пунктів - громади, ресурси, транспорт і зв’язок.
17. Наука і технології - екологія, дослідження космосу, харчування.
18. Громадяни похилого віку - здоров’я, фінансовий стан, кінець життя.
19. Податки - пільги, послуги, подання декларацій.
20. Подорожі Канадою та за кордоном - планування, безпека, паспорти.
21. Молодь - робочі місця, освіта, здоров’я...
B. Шлюз "НЕКАНАДЦІ"
http://canadainternational.gc.ca
22. Перебування в Канаді - відвідання, навчання, імміграція.
23. Економічні відносини з компаніями в Канаді - купівля, інвестування, партнерство, продаж.
24. Канада і світ - зовнішня політика, безпека, міжнародна допомога.
C. Шлюз "КАНАДСЬКІ КОМПАНІЇ"
http://businessgateway.ca
25. Створення компанії - кроки із заснування компанії: дослідження ринку, розроблення бізнес-плану, структури, реєстрація.
26. Податки - загальний податок на послуги, нарахування на заробітну плату, податок на прибуток підприємств.
27. Регулювання - вибрані нормативні акти федерального уряду щодо регулювання підприємницької діяльності.
28. Інформація по секторах - категорії галузей промисловості, основні події, довідник компаній.
29. Інновації - інтелектуальна власність, дослідження, розробка нових продуктів.
30. Фінансування - підтримка приватного сектору, мікрокредитування, допомога з боку уряду.
31. Кадрова політика - прийом на роботу, підвищення кваліфікації, субсидії на створення робочих місць, характеристика окремих галузей, трудове законодавство, трудовий стаж.
32. Експортна діяльність - підготовка до експортування товарів і послуг з Канади, закордонний маркетинг, фінансування.
33. Імпортна діяльність - підготовка до імпортування товарів та послуг до Канади, відбір постачальників, регуляторні норми.
34. Ведення бізнес-операцій з компаніями в Канаді - Ви неканадська компанія? Дізнайтеся про інвестування, експортно-імпортні операції, пошук ділових партнерів, започаткування бізнесу в Канаді.
Відтак, на сайті “Канада” функціонують 3 шлюзи та 34 кластери.
Кабінету Міністрів України, на жаль, бракує досвіду побудови урядового порталу за зразком канадського.
Література до розділу 3
1. Агармизян И. Мировой опьіт реализации концепции ^лектронного правительства //
http://www.microsoft.com/rus/docs/government/analytics/ e-government.doc.
2. Адміністративна процедура та адміністративні послуги. Зарубіжний досвід і пропозиції для України / Автор-упорядник Тимощук В. - К.: Факт, 2003. - 125 с.
3. Баранов О. Електронний уряд в Україні? Буде! Коли? // http://www.zn.kiev.ua/nn/show/376/33406.
4. Блажієвська Н., Береза Т. Електронний уряд та інформатизація органів державної влади //
http://www.pravo. org. ua/word/50. doc.
5. Ведяшкін Ю. Електронний уряд // Дзеркало тижня. - №1 (529). - 2005. - С. 10.
6. Георгиев И. Центральная Европа на пути к ^лектронному правительству // Государственное управление в переходньїх ^кономиках. Интернет на службе граждан. - К.: Международньїй центр перспективних исследований, 2003. - С. 11-14.
7. Государственньїе услуги по регламенту // http://www.tovary.ru/doc/news/ id_7363/print.aspx.
8. Данилин А.В. Технологии интеграции государственньїх информационньїх систем и организации межведомственного взаимодействия // http://www.microsoft.com/rus/docs/government/ analytics/integration.doc.
9. Данилин А. ^лектроннме государственньїе услуги и процессьі // Компьютерра. - 2004. - №1 // http://offline.cio-world.ru/ 2004/22/31704/page2.html.
10. Данилин А.В. ^лектроннме государственньїе услуги и административньїе регламент: от политической задачи к архитектуре <олектронного правительства». - М.: ИНФРА-М, 2004. - 336 с.
11. Демоси Дж. ^лектронное правительство и его вьігодьі для широких масс // Государственное управление в переходньїх ^кономиках. Интернет на службе граждан. - К.: Международньїй центр перспективньїх исследований, 2003. - С. 24-27.
12. Доклад о мировом развитии - 2004: Сделать услуги полезньїми для бедного населения //
http://lnweb18.worldbank.org/ECA/Rus.nsf/0/ 4DB82DF3BBD2544C85256DCC00780128?0pendocument.
13. Досягнення у сфері електронного урядування: інформаційні проекти Британської Ради. - 19 с.
14. Дубілет Д. Електронне врядування та бізнес // http://www.e-ukraine.info/ ukr/ dubilet.php.
15. Інформатизація управління соціальними системами: орг.-правові питання теорії та практики: Навч. посіб. /
В.Д. Гавловський, Р.А. Калюжний, В.С. Цимбалюк та ін.; За заг. ред. М.Я. Швеця, Р.А. Калюжного. - К.: МАУП, 2003. -
336 с.
16. Інформаційні матеріали сайту “Електронна Украина” // http://www.e-ukrame.org.ua.
17. Інформаційні матеріали сайту представництва ООН в Україні // http://www.un.kiev.ua/ua/undp/areas/project.php?id=31.
18. Клименко И.В., Литвинов Г.С. Проблемьі внедрения информационной системьі олектронное правительство» в государственное управление // Зб. наук. праць УАДУ при Президентові України: Сучасні проблеми державного управління / За заг. ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва. - К.: Вид-во УАДУ, 2003. - Вип.1. - С. 98-105.
19. Концепція реформування публічної адміністрації в Україні //
www.pravo. org. ua/files/administr/Koncepciya_reform _publ_admin_2.doc.
20. Нижник Н.Р., Машков О.А. Системний підхід в організації державного управління: Навч. посібник / За заг. ред.
Н.Р. Нижник. - К.: Вид-во УАДУ, 1998. - 160 с.
21. Показатели раздела <Олектронное Правительство - eGovemment» для мониторинга инициативьі ЕС <Олектронная Европа
- eEurope» // http://europa.eu.int/information_society/eeurope/action_plan/pdf/egovindicators.pdf
22. Поппель Г., Голдстайн Б. Информационная технология - миллионньїе прибьіли: Пер. с англ. / Науч. ред и авт. предисл.
В.В. Симаков. - М.: ^кономика, 1990. - 238 с.
23. Прокоп П. Для кого і як функціонує система управління якістю у мерії? // http://euroway.berdyansk.net/prokop.html.
24. Ралдугін Є.О. Соціальні технології та інформатизація // Вісник УАДУ при Президентові України. - 1997. - С. 155-163.
25. Реализация проектов ^лектронного правительства: мировой и отечественньїй опьіт //
http://www.microsoft.com/rus/government/ newsletters/issue19.
26. Солонин В. Россия: государственньїе услуги на основе ИКТ // www.cnews.ru/reviews/free/gov2005/part4/gosikt.shtml.
27. Шевчук О.Б., Голобуцький О.П. Електронний уряд. - К.: Атлант UMS, 2002. - 173 с.
ЛК8 (наступна після розд 3) Розділ 4.
1 Портали - основна інформаційно-технологічна форма організації комунікацій в електронному урядуванні
Визначаючи “Електронний уряд” насамперед як трансформацію внутрішніх та зовнішніх відносин державних організацій на базі використання можливостей Інтернету, інформаційних і телекомунікаційних технологій для оптимізації надання послуг, підвищення рівня участі суспільства в державному управлінні та вдосконалення процесів функціонування держави; аналізуючи досвід двадцяти двох країн, які розпочали впровадження “електронного уряду”, можна сформулювати п’ять характерних ознак країн - лідерів у галузі електронного урядування [1, 2, 3]:
1. Раціональне поєднання задуму та способів реалізації:
• розумний баланс між політичною ініціативою і простотою адміністративних схем. Інакше кажучи, всі країни-лідери зазделегідь сформували концепцію розвитку і задіяли адміністративні механізми, здатні реалізувати державні програми, перемістити центр уваги урядових служб на потреби громадян і організацій та запровадити сувору звітність за надання послуг;
• при проектуванні “електронного уряду” були сформульовані дуже чіткі цілі. Як, наприклад, у Великій Британії: до 2008 року всі державні послуги повинні бути доступними по електронних каналах. При цьому досягнуті результати контролюються раз на півроку. Так, на кінець 2002 року по електронних каналах були доступними приблизно 70% державних послуг. У Нідерландах цей показник на кінець 2001 року становив близько 86% для центрального уряду і 34% для держави в цілому.
2. Оріентація на споживача:
• як правило, на першій стадії реалізації програм “електронного уряду” країни-лідери обмежувалися публікацією основної інформації в мережі Інтернет;
• далі від публікації основної інформації та роботи в рамках готових організаційних схем відбувався перехід до інноваційних послуг на базі намірів/потреб користувачів.
3. Використання принципів управління відносинами з громадянами (Citizen Relationship Management, CRM):
• держави мають найбільші бази даних про клієнтів (громадян), і провідні країни починають використовувати цю інформацію для систематизації даних про поведінку громадян та прогнозування їхніх потреб.
4. Поєднання кількості і комплексності послуг:
• країни-лідери не тільки розширюють мережу державних веб-вузлів, а й шукають нові рішення; однак при цьому ряд країн, наприклад США та Австралія, більше зважають на кількість послуг, ніж на детальну проробку методів їх надання.
5. Мережеві портали як єдині центри доступу:
• створення порталів для більшості країн стало першим відчутним підсумком реалізації концепції “електронного уряду”;
• портали є засібом централізації та інтеграції державних послуг і ключем до подолання міжвідомчих бар’єрів;
• портали є потужним джерелом прискорення розвитку мережевих послуг (наприклад у Канаді). Фундаментальна стратегія країн-лідерів у галузі електронного урядування полягає в такому:
• розроблення масштабного стратегічного підходу;
• обережні перші кроки для досягнення невеликих, але відчутних результатів;
• перехід до прискореного розвитку електронного урядування;
• відсутність потреби у повному руйнуванні традиційних державних структур як необхідної умови створення «електронного уряду».
Для оцінки етапу розвитку країни в галузі електронного урядування використовують цикл очікувань впровадження технологій, який іллюструє проходження основних етапів розвитку інформаційних технологій - від так званих «технологічних триггерів» через надмірні очікування та ентузіазм до спаду інтересу й критики, і нарешті, до реальних досягнень і застосування цих технологій. Такий цикл, запропонований компанією Garther Group [1], є універсальним і описує історію впровадження державою та прийняття бізнесовими структурами й суспільством таких складних явищ, як «електронний бізнес» або «електронний уряд». Це дає можливість передбачати реакцію бізнес-товариства, громадськості, аналітиків і засобів масової інформації на процеси, що відбуваються навколо проектів «електронного уряду».
На основі досліджень циклу очікувань впровадження технологій (Рис. 4.1) компанія Gartner Group дійшла таких важливих висновків [1]:
• найбільше розчарувань при реалізації принципів «електронного уряду» спричиняє відсутність інтеграції бізнес-процесів (back-office) і неспроможність працювати швидко та прозоро;
• близько 10% країн лише до 2009 року досягнуть мети, яку ставили перед собою на 2005 рік (з ймовірністю 0,7);
• державні структури повинні бути готовими до того, що в 2004-2005 роках впевненість в успішному впровадженні «електронного уряду» знизиться, підтримка програми послабне, і вони мають працювати над побудовою архітектури та реорганізацією бізнес-операцій як фундаментом довготривалого успіху;
• нині країни перебувають на піку завищених сподівань, коли найбільш прогресивна частина суспільства вимагає «швидкого результату», «прибутків від інвестицій в електронний уряд вже тепер» тощо.
Рисунок 4.1. Цикл очікувань впровадження технологій (за даними компанії Gather Research) [1].
Багато країн світу, в тому числі й Україна, вже впровадили або впроваджують велику кількість ініціатив у галузі «електронного уряду». Їх можна згрупувати за такими категоріями [1-4, 5]:
• публікація (поширення) інформації, створення додатків, які забезпечують доступ до урядової інформації через Інтернет (наприклад, розміщення в Інтернеті даних щодо законодавчої бази);
• електронні форми та інтерактивна взаємодія. Наприклад, надання доступу в електронній формі до різних бланків документів, що необхідні громадянам і бізнесовим структурам для взаємодії з органами державної влади; або пошук вакансій у державних організаціях на основі запитів користувача. У процесі інтерактивної взаємодії користувач має змогу звернутися з конкретним запитом, але він може не отримати конкретної відповіді державних структур щодо своєї проблеми;
• трансакції. До таких додатків належать: подання в електронній формі заявок на отримання ліцензій на право займатися певними видами діяльності; подання податкових декларацій, заяв на обмін документів; надання таких послуг, як дистанційні освіта, консультування, поради щодо стану здоров’я тощо. Здійснення реальних операцій (трансакцій) передбачає активний зв’язок між державою та адресатом послуг, наприклад звернення за послугою з наступним електронним підтвердженням заявки.
Найпершим завданням країн, які розпочинають впровадження електронного урядування, а саме будують урядовий портал та портали регіональних і місцевих органів влади, є публікація інформації. Це перший крок до забезпечення прозорості діяльності органів влади із залученням незначних фінансових і технологічних ресурсів.
Реалізація інтерактивних, особливо трансакційних, послуг економить час взаємодії громадян та бізнесових структур з державними органами влади. Впроваджуючи трансакції, держава забезпечує високу якість і водночас низьку собівартість державних послуг. Слід також зауважити, що інтерактивні державні послуги є технологічно складними, для забезпечення їх високої якості та реорганізації процесу обслуговування громадян використовуються нові інформаційно-телекомунікаційні технології (Рис. 4.2).
Пріоритетний шлях розвитку «електронного уряду» - від публікації інформації через організацію інтерактивної взаємодії до електронних трансакцій - забезпечує інтеграціїю державних послуг, трансформацію діяльності державних органів всіх рівнів, а також здійснення адміністративної реформи.
Рисунок 4.2. Електронні засоби надання послуг і трансформації уряду [1]
Взаємодію державної установи з громадянами, бізнесом та іншими органами управління організовано через інформаційний портал, що є «єдиною точкою доступу» до всіх необхідних ресурсів [6].
Об'єднання ресурсів органів державного управління в портал створює такі переваги:
■ дає змогу повно й об'єктивно інформувати громадян про обсяг надання державних послуг і соціального забезпечення;
■ ініціює активність громадян та організує обговорення, внесення зауважень і пропозицій щодо курсу, ініціатив і програм уряду;
■ забезпечує прозору, постійну й оперативну взаємодію державного органу з суб'єктами господарювання, значно економлячи час і кошти учасників взаємодії;
■ запроваджує у практику державного управління концепцію «одного вікна» для вирішення широкого кола питань регулювання соціально-економічної діяльності (реєстрація, ліцензування, податки, субсидії тощо);
■ оптимізує внутрішню взаємодію державних установ при вирішенні стратегічних і оперативних завдань.
Розрізняють два типи інформаційних порталів: Інтранет- та Інтернет-портали (Рис. 4.3.). Інтранет-порталипередбачають створення персоналізованих робочих місць працівників установи з обліком їхніх службових обов'язків, прав доступу і виконання поставлених завдань. Такі електронні робочі місця дають змогу практично миттєво одержувати доступ до всіх внутрішніх і зовнішніх інформаційних джерел, давати й отримувати доручення, контролювати виконання, призначати і проводити наради тощо. Інтернет-портали дають змогу широкому колу користувачів знаходити необхідну зовнішню інформацію, організовувати зовнішні контакти найбільш зручним способом, звертатися з питаннями/проханнями й отримувати відповіді організації - власника порталу в режимі «365х24х7» (365 днів на рік, 24 години на добу, 7 днів на тиждень).
Рисунок 4.3. Класифікація інформаційних порталів.
При розробці та запровадженні порталів як інструмента електронного державного управління досягаються загальні цілі державного будівництва і розвитку нації, а саме: зміцнення співробітництва суспільства і держави; сприяння економічному і соціальному розвитку; швидке та ефективне реагування на умови, що змінюються; оптимізація бюджетних витрат на управління; розвиток кадрового складу органів управління; інформаційна підтримка і моніторинг виконання прийнятих рішень; заохочення ініціативи учасників, залучених до обговорення, ухвалення і коригування державно-управлінських рішень; розвиток демократизації на шляху до громадянського суспільства. Розрізняють три етапи становлення електронного уряду [2]:
• 1-й етап - присутність державних органів та органів місцевого самоврядування у мережі Інтернет. При цьому розсилання паперових документів поступово замінюється електронною публікацією на інформаційних веб-вузлах. Громадяни та працівники інших організацій можуть знайти на них великий обсяг інформації про режим роботи установи, відповідальних осіб, ознайомитися з нормативними документами і коментарями до них, порядком надання державних послуг.
• 2-й етап - поява електронних форм і процедур обміну інформацією. Інформаційний веб-вузол стає інструментом взаємодії з громадянами та організаціями і дає можливість перенести в Інтернет багато процесів, які раніше вирішувалися тільки через особистий візит до установи. На цьому етапі для державних служб стає важливою проблема засвідчення особи користувача. На сьогодні з цією метою використовуються паролі, цифрові сертифікати і смарт-карти. Як правило, веб-вузли державних органів, які створюються на цьому етапі, мають засоби персоналізації й аутентифікації користувачів, пошуку і рубрикації, зворотного зв'язку і є, таким чином, Інтернет-порталами в сучасному розумінні.
• 3-й етап - формування «інформаційної економіки», де в електронній формі виконуються складні операції управління, до яких залучено багато державних установ, підприємств і громадян. Для того щоб фінансові, виробничі, соціальні, освітні, медичні й інші інформаційні системи «знайшли спільну мову» між собою із застосуванням зрозумілого і зручного доступу для громадян через спеціальний інтерфейс, застосовується спеціальний стандарт - універсальна мова розмітки інформації XML.
Сьогодні передові постіндустріальні країни переходять від другого до третього етапу розвитку «електронного уряду».
Дата добавления: 2016-06-24; просмотров: 2681;