Основні теоретично-розрахункові положення теми 3 страница

,

де Т_пз - норма підготовчо-заключного часу на партію деталей, хвил.;

n - кількість виробів у партії, шт.

Норма штучного-калькуляційного часу (Т_шк) - це повна норма часу, необхідного для виготовлення одиниці продукції (виконання операції) у визначених організаційно-технічних умовах:

.

Якщо деталі запускаються у виробництво партіями, тоді підготовчо-заключний час дається на партію, а штучний-калькуляційний час складає:

.

Норма чисельності - це розрахункова кількість робітників, необхідних для якісного обслуговування виробничих об’єктів різноманітного призначення. Вони розробляються і застосовуються тоді, коли група працівників обслуговує визначений об’єкт.

1) При обслуговуванні одним працівником декількох одиниць устаткування:

· у зміну ;

· у добу ;

· планова (облікова) ;

де Н_ч – норма чисельності працівників, чіл;

М – число одиниць устаткування, що обслуговується, (чи інших об'єктів);

К_зм – коефіцієнт змінності роботи устаткування (об'єктів);

Ф_н і Ф_р – номінальний і реальний фонд робочого часу на одного працівника в рік за планом.

2) При обслуговуванні однієї одиниці устаткування декількома працівниками:

· у зміну Н_в = М × Н;

· у добу Н_в = М × Н × К_зм;

· планова (облікова) Н_в = М × Н × К_зм × ,

де Н – норматив чисельності робітників на одиницю устаткування чи інший об'єкт обслуговування.

3) При виконанні визначеної функції (роботи) по її трудомісткості:

· у зміну Н_в = ;

· у добу Н_в = × К_зм;

· планова (облікова) Н_в = × К_зм,

де – трудомісткість функції (роботи) у норм-ч. за розрахунковий період на зміну.

До результатної форми норм праці відносяться:

– – норма виробітку;

– – нормовані завдання;

– – норми використання обладнання.

Норма виробітку - це кількість одиниць продукції в натуральних показниках, що повинний виробити працівник в одиницю часу (за час, зміну, місяць) при визначених організаційно-технічних умовах. Норма виробітку залежить від тривалості робочого періоду і норми часу, встановленої на одиницю продукції.

Змінна норма виробітку розраховується за формулою:

,

де Т_зм - час зміни, год.

На тіх виробництвах, де підготовчо-заключний час, час на обслуговування робочого місця, особисті потреби і відпочинок нормується на зміну, норма виробітку розраховується за формулою:

.

Між нормою часу і нормою виробітку існує зворотна залежність, тобто із зменшенням норми часу норма виробітку збільшується. Ознак змінюються ці величини не в однаковій мірі: норма виробітку збільшується у більшому ступеню, аніж зменшується норма часу.

.

.

Нормоване завдання визначає необхідний асортимент і обсяг робіт, що повинні бути виконані одним робітником або бригадою за даний відрізок часу. Як і норма виробітку, нормоване завдання визначає необхідний результат діяльності робітників. Проте на відміну від норми виробітку нормоване завдання може встановлюватися не тільки в натуральних одиницях, але й у нормо-годинах, нормо-гривнях і т.ін.

Для деяких груп робітників та службовців результати праці важко (або недоцільно) виражати обсягом виконаних ними робіт. Зокрема, це ставиться до ремонтного персоналу, задача якого складається не в збільшенні обсягу робіт із ремонту, а в забезпеченні нормального функціонування рухомого складу, устаткування. Тому до норм результатів праці слід також відносити норми використання устаткування і виробничої потужності.

Норми співвідношень між чисельністю груп працівників і кількістю одиниць устаткування об’єднують:

– – норми обслуговування;

– – норми підпорядкованості;

– – норми співвідношень чисельності.

Норма обслуговування являє собою встановлений обсяг роботи, виражений кількістю одиниць машин, механізмів або устаткування, що повинно обслуговуватися одним робітником.

Норма обслуговування може бути виражена у трьох різних вимірах: кількості машин, механізмів, робочих місць, що може обслужити 1 людина протягом усього робочого дня; кількості людей, що повинні обслужити одну машину, механізм або агрегат.

Норма обслуговування аналогічна нормі виробітку, але виражається або в одиницях устаткування, або кількістю робітників, яких повинний обслуговувати допоміжний робітник. Розрахунок виробляється по формулах:

1) ,

де t_о.од. – норматив часу на обслуговування однієї одиниці устаткування, чіл./година.;

t_пер – норматив часу на перехід від верстата до верстата чи між іншими об'єктами обслуговування.

2) Норма багатоверстатного обслуговування для верстатів-дублерів:

,

де t_ма і t_з – відповідно час машинно-автоматичної роботи і час зайнятості робітника на одному місці;

К_д – коефіцієнт обліку можливих відхилень у ритмі роботи, що збільшують час зайнятості і час на переходи (0,89 ÷ 0,95, у залежності від умов виробництва)

3) Норма багатоверстатного обслуговування для верстатів з різним машинно-автоматичним часом.

,

де і – відповідно сума часу машинно-автоматичної роботи верстатів і сумарний час зайнятості робітника на верстатах з урахуванням переходів, К_д приймається в розмірі 0,7 ÷ 0,9.

4) Непрямі норми виробітку для обслуговуючих робітників розраховуються як сума норм виробітку робітників (основних), що обслуговуються .

Норми підпорядкованості - це оптимальна кількість людей, підпорядкованих одному керівнику.

У якості загальних рекомендацій з встановлення норм підпорядкованості прийняти такі:

– – для керівних посад у підрозділах із значною питомою вагою робіт творчого нестандартного характеру, високої кваліфікації або частих відхилень від заздалегідь наміченої технології норма підпорядкованості повинна лежати в межах 5-7 чол.;

– – для керівних посад у підрозділах із достатньо постійним характером робіт - 10-12 чол.;

– – у будь-якому випадку вона не повинна перевищувати 15-17 чол., інакше колектив стає некерованим.

Норма співвідношень кількості робітників характеризує нормативні пропорції чисельності робітників різних категорій (основних і допоміжних робітників, інженерів і техніків і т.ін.).

Норми умов праці включають:

– – норми санітарно-гігієнічних і естетичних умов праці;

– – соціальні і правові норми.

Групування нормза ступенем деталізації включає дві групи: а) деталізовані або диференційовані; б) укрупнені. Деталізовані норми встановлюються на основі мікроелементних, елементних або операційних нормативів. Укрупнені норми є протилежністю диференційованих. Вони встановлюються на досить значні обсяги робіт, об’єднаних у єдине ціле. Даний вид норм досить широко використовується на АТП.

За сферою поширення норми праці розрізняють: міжгалузеві; галузеві; місцеві.

Міжгалузеві норми розробляються на масові процеси, що застосовуються в декількох галузях виробничої сфери. Наприклад, Єдині норми на вантажно-розвантажувальні процеси, будівельно-монтажні роботи. Галузеві норми поширені в одній галузі. Місцеві - це норми, котрі підприємства розробляють самі для своїх потреб і які діють у межах даних підприємств.

За періодом дії норми бувають: довгострокові (умовно-постійні); сезонні; тимчасові; разові.

Довгострокові (або умовно-постійні) - це норми, що діють беззупинно досить тривалий термін із моменту їхнього встановлення до перегляду. Найбільш постійний характер мають норми, розроблені на стабільні, що мало змінюються з часом роботи.

Сезонними називаються норми встановлені на роботи, що виконуються протягом тільки одного періоду року (сезону). Для АТП характерними сезонами є періоди масового вивозу зернових культур, картоплі і т. ін.

Тимчасовими вважають такі норми, що діють у межах нетривалого періоду часу і після цього заміняються. Такі норми встановлюють на період освоєння нової техніки, технології або нової організації праці.

Разовими називають норми, розраховані на використання тільки один раз. Їх розробляють на такі операції або роботи, що здійснюються одноразово і більше на даному підприємстві не повторюються.

В залежності від методів встановлення норми діляться на технічно обгрунтовані і сумарні (дослідно-статистичні).

Технічно обгрунтовані норми - проектируються на конкретні роботи в умовах стабільної технології, гарної організації праці, із максимальним урахуванням можливостей технологічного устаткування.

Дослідно-статистичні норми встановлюються на основі власного досвіду нормувальника, технолога або майстра; статистичної інформації про трудомісткість подібної роботи в минулому; за аналогією з трудомісткістю подібних робіт.

Групування норм за кількістю людей, праця яких нормується припускає виділення індивідуальних і колективних норм.

Індивідуальні норми призначаються для одного окремого робітника при індивідуальній організації праці.

Колективні норми розраховані на колектив робітників (ланка, бригада, зміна), тісно пов’язаних кооперацією праці з елементами взаємозамінності суб’єктів трудового процесу.

Нормування праці службовців. Для нормування праці службовців поряд з нормами часу і виробітку (технічні виконавці) застосовуються норми чисельності (фахівці, керівники), а для деяких категорій фахівців (лінійних інженерно-технічних працівників) – норми керованості чи норми завантаження. Норма керованості ­ це чисельність робітників, спеціалістів, службовців, яка може бути безпосередньо підпорядкована одному керівнику тимчасово чи постійно.

На підставі норм часу і вироблення для технічних виконавців можуть установлюватися нормовані завдання.

Для більшості службовців норма чисельності по функціях керування визначаються в загальному вигляді як відношення трудомісткості функції до реального фонду робочого часу на одного працівника. Норми чисельності можуть установлюватися виходячи з лінійних залежностей з емпіричними коефіцієнтами, отриманими на підставі спеціальних досліджень.

Облік виконання норм. Відсоток виконання норм виробітку визначається згідно формул:

1) При обліку однорідної продукції в натуральному вимірі:

де В_ф і Н_вир – відповідно фактичне вироблення і норма виробітку в натуральному вимірі за визначений період.

2) При обліку різнорідної продукції в трудовому вимірі (нормо-годин.)

,

де Т _норм. і Тф. – відповідно сума нормо-годин і сума фактично відпрацьованих годин на виконання обсягів робіт.

При розрахунках другим способом відпрацьований час може бути прийнятий за табелем з обліком фактично витрачених понаднормових годин. У результаті П_вн виходить за змінним часом. Якщо ж у відпрацьованому часі враховується тільки відрядний час (за винятком внутрізмінних втрат, часу виконання почасово оплачуваних робіт і часу, витраченого на випуск бракованої продукції), то виходить більш точний показник П_вн, що характеризує якість і дійсну напруженість норм.

Середній відсоток виконання норм по групі робітників визначається як середньоарифметична величина, зважена на число робітників – чи відрядників на відпрацьований ними час.

Розрізняють методи нормування і засоби встановлення норм.

Метод нормування характеризує методичну і розрахункову основу, прийняту для встановлення норми витрат праці тим або іншим засобом.

Засіб встановлення норми відбиває, на основі якої інформації і яким шляхом вона визначена.

Методи нормування і засоби встановлення норм подані на рис.7.20.

Сумарні методи одержали свою назву від того, що норми встановлюються відразу на цілу операцію або комплекс операцій без поділу на складові частини, тобто сумарно. У залежності від об’єкта нормування,

бажаної точності встановлення норм, рівня використовуваної техніки, технології й організації праці, досвіду нормувальника розрізняють три засоби встановлення норм сумарним методом:

– – досвідний;

– – порівняльний;

– – статистичний.

Суть досвідного засобу полягає в тому, що норма визначається на основі суб’єктивної оцінки нормувальника.

Чим краще досвід і вище кваліфікація нормувальника, тим точніше він може враховувати особливості технологічного процесу, можливості устаткування, тим норма ближче до реальних витрат праці. Найбільш істотним недоліком цього методу виступає його суб’єктивність.

Порівняльний засіб передбачає добір деталі або операції аналога і зіставлення тих характеристик, які саме визначають норму часу. Існує і модернізований варіант цього засобу, при якому порівнюється декілька важливих параметрів роботи і розраховуються поправочні коефіцієнти для відповідного уточнення норми. Цей варіант називається засобом попереходної інтерполяції (порівняння за основними переходами операції). Він поширений на тих підприємствах, де використовуються типові технологічні процеси.

Статистичний засіб заснований на статистичному обліку фактичних витрат праці (часу або чисельності робітників).

Незважаючи на властиві недоліки розглянутих засобів сумарного методу, на окремих підприємствах ці норми залишаються достатньо популярними. Основна причина цього - державна власність на засоби виробництва, незацікавленість трудового колективу в підвищенні продуктивності праці. Цілком відмовлятися від таких норм також не можна. З погляду практиків, краще мати тимчасову, недостатньо обґрунтовану, чим не мати ніякої.

методи передбачають розподіл операцій або комплексу робіт на більш дрібні елементи, ретельний аналіз їхнього змісту, дослідження чинників, що впливають на тривалість кожного елемента.

При аналітичному методі використовуються два різноманітних засоби:

– – аналітично-дослідницький;

– – аналітично-розрахунковий.

Аналітично-дослідницький засіб застосовується для визначення витрат на кожний елемент операції і на операцію в цілому на основі дослідження цих витрат на робочих місцях і критичному їхньому аналізі. Він реалізується шляхом проведення масових фотохронометражних спостережень і створення нормативних матеріалів. Використання цього методу на підприємстві обмежено через його складність, необхідність проведення фотохронометражних спостережень, їхнього трудомісткого опрацювання, проведення спеціальних розрахунків.

Аналітично-розрахунковий засібпередбачає встановлення витрат часу не шляхом вимірів, а по заздалегідь розроблених базових нормативах різноманітного ступеня укрупнення. Він використовується на підприємствах завдяки ряду переваг перед аналітично-дослідницьким, серед яких наступні:

– – трудомісткість встановлення розрахункових норм значно нижче хронометражних;

– – точність розрахункових норм майже не поступається точності хронометражних;

– – розрахункові норми легше впроваджувати, чим хронометражні, тому що їхня обґрунтованість не викликає сумніву, адже вона базується на нормативних матеріалах і враховує організаційно-технічні умови виробництва.

Питання та завдання для обговорення

Визначення організації праці на підприємстві та її зміст.

2. Економічна та соціальна доцільність певного варіанта організації праці.

3. Історія створення науки про організацію праці та її розвиток.

4. Сучасний стан організації праці в Україні.

5. Різновиди поділу і кооперування праці.

6. Сутність колективної форми організації праці та її економічне значення.

7. Специфіка організації робочих місць та їх класифікація.

8. Структура функцій обслуговування.

9. Поняття трудового процесу та його структура.

10. Основні групи факторів виробничого середовища, що визначають умови праці і впливають на працездатність людини.

11. Поняття гнучкого режиму часу.

12. Соціально-економічне значення дисципліни праці.

13. Зміст типового проекту організації праці на робочому місці.

14. Поняття економічної, соціальної та психофізіологічної ефективності праці.

15. Основні показники економічної ефективності організації праці.

16. Аналіз стану організації праці, його види та основні задачі.

17. Значення і основні завдання нормування праці.

18. Характеристика об’єктів нормування праці.

19. Класифікація витрат робочого часу.

20. Норми праці та їх класифікація за змістом.

21. Поняття “нормативу”. Розходження норм і нормативів праці.

22. Характеристика методів нормування праці.

Проблемні питання

1. Чи вірно твердження про те, що раціоналізація трудових операцій – одне з умов праці високої якості? Відповідь пояснити.

2. Чи вірно твердження про те, що штучний час перевищує час основної роботи? Відповідь пояснити.

3. Чи можна стверджувати, що потенційний сукупний фонд робочого часу є різниця між календарним фондом часу і нерезервообразуючими неявками? Відповідь пояснити.

4. Чи можна стверджувати, що атестація і раціоналізація робочих місць передбачають аналіз існуючого рівня і розробку заходів щодо їхнього удосконалення? Обґрунтуйте відповідь.

5. Чи вірно твердження про те, що заходи щодо НОП є економічно ефективними, якщо строк окупності одноразових витрат на впровадження не перевищує нормативний? Обґрунтуйте відповідь.

6. Чи можна стверджувати, що технічно обґрунтовані норми більш тверді, чим дослідно-статистичні? Обґрунтуйте відповідь.

7. Чи вірно твердження про те, що середню напруженість норм можна приблизно визначити за рівнем їхнього виконання?

8. Що таке нормування праці для підприємства:

- встановлення об’єктивне необхідних витрат живої праці на виконання конкретної роботи

або

- основа більшості планово-економічних розрахунків як поточного, так і перспективного характеру?

Приклади

Приклад 1.Розрахувати норму штучного, штучно-калькуляційного часу і норму виробітку на 8-годинну зміну, якщо час основної роботи, виконуваної вручну, складає 12 хв. на операцію, час допоміжної роботи – 6 хв., норматив на відпочинок, особисті потреби й обслуговування робочого місця – 10% до оперативного часу, підготовчо-заключний час на 16 однакових операцій складає 10 хв.

Розв’язування.

1. Норма штучного часу:

= хв.

2. Норма штучно-калькуляційного часу:

= хв.

3. Норма виробітку на 8-годинну зміну:

шт.

Приклад 2.Розрахувати норму виробітку і норму часу на розробку ґрунту IV категорії екскаватором по наступним нормативах: t_пз = 30 хв., t_об = 15 хв., t_воп =12 хв. на 8-годинну зміну. Норматив часу на один цикл роботи t_ц = 2,5 хв. Ємність ковша екскаватора – 1,5 м³, коефіцієнт наповнення К_н = 0,9, коефіцієнт розпушення ґрунту К_р = 1,25. Норми розраховуються на 1 м³ ґрунту в масиві.

Розв’язування.

1. Норма виробітку складає:

м³

2. Норма часу складає:

чол.-год. на 1 м³ або 4,37 чол.-год. на 100 м³.

Приклад 3.Розрахувати норму обслуговування на 8-годинну зміну при наступних умовах: t_пз = 10 хв., t_воп = 30 хв., t_o = 10 хв. на одиницю устаткування. Обслуговування здійснюється 2 рази в зміну, t_пер = 1 хв.

Розв’язування.

Норма обслуговування на 8-годинну зміну:

од. обор.

Приклад 4.Змінна норма виробітку водія складала 9,83 т вантажу. При впровадженні організаційних заходів з удосконалення організації праці змінний виробіток становить 12,37 т. Розрахувати, як зменшилася фактична трудомісткість перевезення 1т вантажу у порівнянні з нормативною.

Розв’язування.

Нормативна трудомісткість:

Фактична трудомісткість:

Це означає, що водій автомобіля на перевезення 1т вантажу витрачає на 20,5% менше часу, аніж передбачено нормою.

Перевіримо отриманий результат:

Фактичний виробіток перевищує нормативний на:

.

Тоді норма часу повинна зменшитися на:

.

Завдання

Задача 1. Визначити норму штучного часу і норму виробітку за зміну, якщо відповідно до спостережень установлено, що підготовчо-заключний час за зміну склало 20 хв., основний час на одиницю продукції – 2 хв., час обслуговування робочого місця – 7,5 % оперативного часу, час перерв на відпочинок і особисті потреби – 6 % до оперативного часу. Тривалість зміни – 8 годин.

Задача 2. Визначити норму часу на добір одного хімічного аналізу, якщо при цьому підготовчо-заключна робота склала 0,6 хв., основна – 15,3 хв., допоміжна – 0,8 хв., особисті потреби – 0,1 хв.

Задача 3. Визначити норму виробітку робітника за 8-годинну зміну при завантажені продукції в балони, якщо питомі витрати часу на основну роботу 0,4 хв/балон, допоміжну – 0,1 хв/балон, на підготовчо-заключні операції й обслуговування робочого місця – 22 хв., на відпочинок – 18 хв., на особисті потребі – 10 хв.

Задача 4. Підготовчо-заключний час на операцію 20 хв., основної роботи – 25 хв., допоміжної – 15 хв., на обслуговування робочого місця і відпочинок – відповідно 3 і 2 % оперативного часу. Визначити штучну і повну норму часу на пресування (на партію), якщо в партії 40 штук.

Задача 5. Розрахувати число аналізів у зміну (норму виробітку лаборанта), якщо відомо, що тривалість аналізу суміші – 33 хв., підготовчо-заключний час у зміну – 20 хв, тривалість зміни – 8 годин.

Задача 6. У реактор подається 240 кг вихідної суміші. Вихід готової продукції – 85 %, число реакторів, що обслуговуються – 3. Тривалість зміни – 8 годин. Визначити норму виробітку готової продукції в зміну.

Задача 7. При виготовленні продукції норма часу основної роботи – 0,5 хв., допоміжної – 0,2 хв., підготовчо-заключної – 15, обслуговування робочого місця – 15, відпочинку й особистих надобностей – 25 хв. Тривалість зміни – 8 годин. Визначити норму виробітку в зміну.

Задача 8. Розрахувати норму виробітку для апаратника при безупинному способі одержання речовини. Продуктивність апарата – 150 кг/год, тривалість зміни – 6 годин. Апаратник обслуговує 3 апарати.

Задача 9. Визначити норму виробітку апарата безупинної дії за 6-годинну зміну, якщо поточні планово-попереджувальні ремонти й огляди складають 40 хв., продуктивність апарата – 5 т у годину.