Особливості використання займенників у діловому мовленні.
Серед інших повнозначних частин мови займенники посідають особливе місце. Вони ніби продовжують і узагальнюють такі повнозначні частини мови, як іменник, прикметник і числівник, бо вказують на предмети, ознаки і кількість, хоча й не називають їх. Займенники хто, що узагальнено співвідносяться з назвами предметів. Займенник хто націлює мовця на реальну чи уявну істоту: це відвідувач, інженер, українець, а також вовк, голуб та водяник, змій, фея. Займенник що передбачає співвідношення з численною кількістю назв конкретних предметів та абстрактних понять: що – будинок, стіл, шифр, стагнація. Займенники який, такий співвідносяться з ознаками предметів: який – білий, веселий, голосний, далекий, досконалий. Те саме стосується і займенників скільки, стільки – вони кількісно вказують на числове значення: скільки – один, три, сімдесят, п'ятсот, багато, кілька, кільканадцять. Займенники групуються як за здатністю вказувати на предмети, ознаки і кількість, так і за наявністю в них морфологічних ознак. Прийнято поділяти займенники на дев'ять розрядів: особові, зворотний, питальні, відносні, неозначені, заперечні, присвійні, вказівні й означальні. За наявністю граматичних ознак деякі розряди займенників поділяються на дві або й три групи.
Розряд | Лексичний склад | Морфологічні ознаки |
Особові | я, ми, ти, ви | особа, число, відмінок |
він (вона, воно), вони | особа, рід, число, відмінок | |
Зворотний | себе | відмінок |
Питальні | хто? що? | відмінок, істота/неістота |
який? чий? котрий? | рід, число, відмінок | |
скільки? | відмінок | |
Відносні | хто, що, | відмінок, істота/неістота |
який, чий, котрий | рід, число, відмінок | |
скільки | відмінок | |
Неозначені | хтось, дехто, будь-хто, | відмінок, істота |
що-небудь, абищо... | відмінок, неістота | |
якийсь, деякий, чий-иебудь... | рід, число, відмінок | |
котрийсь, декотрий. | ||
скільки-небудь | відмінок | |
Заперечні | ніхто, ніщо | відмінок, істота/неістота |
ніякий, нічий, нікотрий. | рід, число, відмінок | |
ніскільки | відмінок | |
Присвійні | мій, твій, наш, ваш. їхній, свій | рід, число, відмінок |
його, її | рід, число | |
Вказівні | цей, той, такий | рід, число, відмінок |
стільки | відмінок | |
Означальні | весь (увесь), всякий (всяк), | рід, число, відмінок |
кожний (кожен), сам | ||
(самий),інший |
Треба пам'ятати, що в родовому відмінку однини особові займенники я, ти мають форму мене, тебез наголосом на другому складі. Але якщо перед формою родового відмінка цих займенників стоїть прийменник, то наголос у них переходить на перший склад, порівн.: мене і від (до, з, за...) мене, тебе і від (до з, за...) тебе.
Місце наголосу змінюється також у формі родового відмінка зворотного займенника, якщо вона використовується з прийменником, порівн.: себе і від (до, з, за...) себе
Присвійні займенники його, її, їх, що позначають належність предмета третій особі однини та множини, зовні збігаються з формами родового відмінка особового займенника він, вона, воно, вони,порівн.: йогокнижка і він – його, їїкнижка і вона– її, йогокнижка; воно – його, їхкнижка і вони – їх.
Необхідно пам'ятати, що присвійні займенники його, її, його, їх не змінюються за числами й відмінками. Зміни зазнають лише іменники, з якими вони вживаються.
У текстах ділового мовлення існують застереження щодо використання окремих займенників з огляду на їх змістове наповнення чи стилістичне забарвлення, зокрема:
1. Займенник Ви у стосунку до однієї особи вживають в усному та писемному діловому мовленні для висловлення поваги, пошани, ввічливості до особи, якій минуло 16 років, до осіб, старших за посадою.
У документах (заява, доповідна записка, пояснювальна записка, наказах, розпорядженнях, ділових листах та ін.) намагаються уникати особових займенників, напр.: Прошу дозволити (звільнити, допустити); Доводжу до Вашого відома; Наказую; Пропоную; Нагадуємо; Надсилаємо; Повідомляємо.
2.У присутності тих, про кого йде мова, не слід вживати займенники він, вона. Краще у такій ситуації назвати особу на ім'я чи на ім'я та по батькові або використати слова пан, добродій.
3. У діловому мовленні часто використовують займенник ми, коли хочуть уникнути категоричності тону, пом'якшити наказ, прохання, напр.: Ми повинні дбати про авторитет нашої фірми. Замінюють займенник я на авторське ми в науковому стилі з метою залучити слухача (читача) до участі в міркуваннях, напр.: У процесі дослідження ми прийшли до таких висновків. Особливого забарвлення набуває займенник ми в мові лікаря, за допомогою якого він наближає себе до пацієнта, напр.: Як ми себе почуваємо?
4. Присвійний займенник свій не вживають, якщо він дублює наявне у тексті слово, наприклад, прикметник власний, який набув у сучасній українській літературній мові значення «свій», наприклад, свій власний дім, алеВін перетинається у своємуфункціонуванні з... або
Це випадок з власноїпрактики.
5. Потрібно уникати форм орудного відмінка особових займенників для називання суб'єкта дії, напр.: ми запропонували або було запропоновано замість нами запропоновано; ви довели або було доведено замість вами доведено.
Дата добавления: 2016-06-13; просмотров: 3368;