Відмінювання прізвищ, імен, по батькові, географічних назв.

Українською мовою доводиться писати українські й іншомовні імена та прізвища, серед яких можуть бути слова незмінювані.

Українські чоловічі та жіночі імена, що закінчуються на -а, -я, відмінюються як відповідні іменники І відміни:

Н. Ілля, Наталя, Микола, Ганна,

Р. Іллі, Наталі, Миколи, Ганни,

Д. Іллі, Наталі, Миколі, Ганні,

З. Іллю, Наталю, Миколу, Ганну,

О. Іллею, Наталею, Миколою, Ганною,

М. Іллі, Наталі, Миколі, Ганні,

Кл. Ілле! Наталю! Миколо! Ганно!

Українські чоловічі імена, що закінчуються на приголосний та відмінюються як відповідні іменники II відміни:

М'яка група Тверда група Мішана група

Н. Сергій, Ігор, Олег, Петро, Тиміш,

Р. Сергія, Ігоря, Олега, Петра, Тимоша

Д. Сергієві, Ігореві, Олегові, Петрові, Тимошеві

(-ю) (-ю) (-у) (-у) (-у)

З. Сергія, Ігоря, Олега, Петра, Тимоша,

О. Сергієм, Ігорем, Олегом, Петром, Тимошем,

М. Сергієві, Ігореві, Олегові, Петрові, Тимошеві

(-ю) (-ю) (-у) (-у) (-у)

Кл. Сергію! Ігоре! Олег! Олеже! Петре! Тимоше! Українські жіночі імена, які закінчуються на приголосний, відмінюються як відповідні іменники III відміни:

Н. Любов, Нінель,

Р. Любові, Нінелі,

Д. Любові, Нінелі,

З. Любов, Нінель,

О. Любов’ю, Нінеллю,

М. Любові, Нінелі,

Кл. Любове, Нінеле,

Імена по батькові в українській мові теж мають свої особливості:

Чоловічі імена по батькові утворюються суфіксом -ович:Петрович, Васильович, Мусійович, Андрійович. Олексійович, жіночі імена по батькові утворюються суфіксом -івна(якщо основа скінчується на -й, то на письмі цей суфікс передається як -ївна):Петрівна, Василівна, Мусіївна, Андріївна, Олексіївна.

Увага! Ілля – Ілліч (Ілько – Ількович), Іллівна (Ільківна), Лука – Лукич, Луківна, Хама – Хомич, Хомівна, Яків – Якович, Яківна, Ігор – Ігорович, Ігорівна, Сава – Савич, Савівна, Микола – Миколайович, Миколаївна (хоч було б правильно Миколович, Миколівна), Григорій (І'ригор) – Григорович, Григорівна, Григорїївна, Кузьма – Кузьмич, Кузьмович, Кузьмівна).

Відмінюються імена по батькові так:

Н. Миколайович, Лукич, Петрівна, Андріївна,

Р. Миколайовича, Лукича, Петрівни, Андріївни,

Д. Миколайовичу (-еві), Лукичу(-еві), Петрівні, Андріївні,

З. Миколайовича, Лукича, Петрівну, Андріївну,

О. Миколайовичем, Лукичем, Петрівною, Андріївною,

М. Миколайовичу(-еві), Лукич(-еві), Петрівні, Андріївні,

Кл. Миколайовичу! Лукичу! Петрівно! Андріївно!

Українські та інші слов'янські прізвища, що мають закінчення іменників І відміни (чол. і жін.), відмінюються як іменники І відміни, а прізвища із закінченням іменників II відміни відмінюються за зразками відмінювання відповідних іменників II відміни:

Н. Майборода, Швець,

Р. Майбороди, Швеця,

Д. Май бороді, Швецю (-еві),

З. Майбороду, Швеця,

О. Майбородою, Швецем,

М. (на) Майбороді, Швецю (-еві),

Кл. Майбородо! Швець!

Жіночі прізвища іменникового типу з кінцевим твердим або м'яким приголосним, а також на -й та -о не змінюються:

Н. Оксана Тугай, Ганна Глібко, Інна Пономаренко,

Р. Оксани Тугай, Ганни Глібко, Інни Пономаренко,

Д. Оксані Тугай, Ганні Глібко, Інні Пономаренко,

З. Оксану Тугай, Ганну Глібко, Інну Пономаренко,

О. Оксаною Тугай, Ганною Глібко, Інною Пономаренко,

М. (на) Оксані Тугай, Ганні Глібко, Інні Пономаренко,

Кл. Оксано Тугай! Ганно Глібко! Інно Пономаренко!

Прізвища у формі нечленних прикметників (коротких) і прикметників (Глух, Куц, Молод, Бажай, Кохан, Рубан, Скидам) у сучасній українській мові повністю субстантивувалися, утративши схожість із прикметниками й набувши граматичних ознак іменників. Чоловічі прізвища цього типу відмінюються як іменники II відміни, жіночі не змінюються.

Н. Кохан, Глух, Марія Куц,

Р. Кохана, Глуха, Марії Куц,

Д. Кохану(-ові) Глуху(-ові), Марії Куц,

З. Кохана, Глуха, Марію Куц,

О. Коханом, Глухом, Марією Куц,

М. (на)Кохану(-ові), Глуху (-ові), Марії Куц,

Кл. Кохан! Глух! Маріє Куц!

Прізвища прикметникового типу на -ий, -ій відмінюються як відповідні прикметники чоловічого та жіночого родів (твердої та м'якої груп):

Н. Смутний, Задорожній, Смутна, Задорожня,

Р. Смутного, Задорожнього, Смутної, Задорожньої,

Д. Смутному, Задорозньому, Смутній, Задорожній,

З. Смутного, Задорожнього, Смутну, Задорожню,

О. Смутним, Задорожнім, Смутною, Задорожньою,

М. Смутному, Задорожньому, Смутній, Задорожній,

Кл. Смутний! Задорожній! Смутна! Задорожня!

Географічні назви поділяються на власні й невласні. Невласні – це географічна номенклатура: місто, село, селище, хутір, пагорб, хребет, долина, яр, річка, струмок, море, озеро. Власні географічні назви позначають єдині, індивідуалі­змі реальні об'єкти: Київ, Одеса, Чернівці; Дніпро, Псьол, Прут; Картати, Альпи; Балхаш, Байкал. Чимало географічних назв передається словосполученням: Нова Ушиия, Старі Бросківці, Великий Токмак, Західна Європа, Північний Урал, Сухий Яр, Великі Луки, Біла Церква; мис Доброї Надії. Географічні назви здебільшого не перекладаються (бо повинні виділяти один предмет з групи подібних). Вони транслітеруються, Неаполь, Алмати, Аюдаг (Ведмідь-гора), Каракум (Чорні піски) та ін. і І розкладаються тільки на: а) номенклатурні (родові) назви: гора, затока, море; океан, півострів, напр.: Ватиканський півострів, Тихий океан, Аравійське море, протока Гудзон; б) слова на означення сторін світу, що входять до складу власних назв: Південний Буг, Південна Кароліна, Північна Буковина.

Щодо відмінювання, то всі географічні назви відмінюються, але не всі змінюються. Не змінюються іншомовні назви на -є, -е, -о, -і, -ї, -у, -ю, -а (окремі): Фрунзе, Туапсе, Улан-Уде, Порт-Луї, Нікарагуа, Семуа, Папуа, Сан-Франциско, Хельсінкі, Капрі, Тбілісі.

Назви з початковими компонентами Спас-, Усть-, Соль-, відприкметниковими іменниками на -ово, -ево(-сво), -іно (-їно), а також побудовані як прикладки чи утворені від імені та прізвища абодвох імен змінюються в другій частині (Усть-Абакана, Спас-Клепікам, Соль-Ілецьку, Івано-Франківську, Михайло-Коцюбинським, Орєхово-Зуєва, Сапун-горі, але Бугом-рікою, Амуром-рікою). Інші назви-сполучення змінюються в обох частинах (Кам'янця-Подільського, Петропавловську-Камчатському, Білою Церквою, Новою Ушицею). Напр.:

Н. Скала-Подільська, Рава-Руська

Р. Скали-Подільської, Рави-Руської

Д. Скалі-ПодІльськіЙ, РавІ-Руській

3. Скалу-Подільську, Раву-Руську

О. Скалою-Подільською, Равою-Руською

М. (у) Скалі-Подільській, Раві-Руській

Кл. Скало-Подільська! Раво-Руська!

Іншомовні назви із закінченням на приголосний змінюються в другій частині {Іст-Лондону(-ові), Лос-Анжелесом). Напр.:

Н. Улан-Батор, Буенос-Айрес

Р. Улан-Батора, Буенос-Айреса

Д. Улан-Батору, Буенос-Айресу

З. Улан-Батор, Буенос-Айрес

О. Улан-Батором, Буенос-Айресом

М. (в) Улан-Баторі, Буенос-Айресі

Кл. Улан-Батор! Буенос-Айрес!

(поет. Улан-Баторе!) (поет. Буенос-Айресе!)

Усі географічні назви ставляться в тому відмінку, якого вимагає контекст. Географічні назви, ужиті без номенклатурних слів, обов'язково змінюються, а вжиті з номенклатурною назвою (це практикується частіше), що виражає синтаксичні зв'язки в реченні, як правило, змінюються, але часом подаються і в початковій (Н..в.) формі.

У літературі з проблем культури мовлення рекомендується змінювати географічні назви відповідно до вимог контексту незалежно від того, вжита вона з номенклатурною назвою чи без неї.

У незмінній (вихідній, номінативній) формі географічна назва залишається в спеціальній воєнній (військовій) літературі (наказах і зведеннях), у спеціальній географічній (геологічній, топографічній і т.д.) літературі й тоді, коли це назва залізничної станції, порту чи астрономічна назва. Порівн.: Луцьком, Бугом, у Сумах, Альпах, міста Києва, річки Дніпра, містом Чернівцями, селом Мезином, але: (на) станції «Чернівці-Північна», (на) станції «Ромодан», (на) станції «Лугова» , в порту Одеса, планетою Марс.

Правило відмінюваності тісно пов'язане з нормами відмінювання, напр.:

Н. Пушкшо. Тушино, Шувалово, Сватово,

Р. Пушкіна, Тушина, Шувалова, Сватова,

Д. Пушкіну, Тушину, Ш у валову, Сватову,

З. Пушкіно, Тушино, Шувалово, Сватово,

О. Пушкіном, Тушином, Шуваловом, Сватовом,

М.(у) Пушкіну, Тушину, Шувалову, Сватову,

Кл. Пушкіно! Тушино! Шувалово! Сватово!

Н. Василькове, Сватове, Борисове, Васильків

Р. Василькового, Сватового, Борисового, Василькова

Д. Васильковому, Сватовому, Борисовому, Василькову,

З. Василькове, Сватове, Борисове, Васильків

О. Васильковим, Сватовим, Борисовим, Васильковом

М.(у) Васильковому, Сватовому, Борисовому, Василькові

Кл. Василькове! Сватове! Борисове! Васильків!

Якщо географічна назва маловідома або існує небезпека нерозрізнення близькоспоріднених назв, то їх треба вживати з номенклатурною назвою й у вихідній формі (у подальшому контексті номенклатурне слово випускається, а назва відмінюється), напр.: У селі Соняшники є олійний комбінат. Містечком Людківці не намилуєшся. Якщо номенклатурне слово (республіка, провінція, колонія, штати, область, пустиня і т.ін.) не входить до складу власної назви, то власна назва відмінюється тільки в тому разі, коли вона складається з одного слова, яке має той самий рід, що й номенклатурне слово: республіка Франція - у республіці Франції, штат Техас – у штаті Техасі, пустеля Сахара – у пустелі Сахарі. Порівн.: республіка Іран – у республіці Іран, штат Вірджинія – у штаті Вірджинія. Якщо перед словами республіка, королівство, князівство, штат є ще означення, то назва відмінюється в усіх її частинах: Корейської народно-демократичної республіки, але в нових назвах: Народної Республіки Мозамбік, Народну Республіку Ангола, Республікою Молдова.

У ділових паперах спостерігається неправомірна тенденція не відмінювати географічні назви начебто з метою вказати вихідну форму офіційної назви географічного пункту, не допустити двозначності. Таке вживання навіть у текстах офіційного характеру граматично не виправдане – граматичні правила обов'язкові для всіх стилів.

Не відмінюються в документах ті географічні назви, вжиті зноменклатурною, які складаються з прикметника та іменника (порівн.: у містечку Кам 'янка-Струмилова, до міста Кривий Ріг, селом Малий Кучурів).

Назви гір, островів та ін. при наявності номенклатурної назви теж не змінюються (поблизу гори Пік Перемоги, на півострові Камчатка, під мисом Надія).