Принципи української орфографії

Принципи – те, що є основою теорії певної науки. Принцип правописустановить основу правописної системи мови.

В основу української орфографії покладено два принципи: фонематичний і морфологічний. Крім того, особливу функцію виконують історичний (традиційний) та смисловий (семантико-диференційний) принципи.

1. Якщо написання слова точно відображає його вимову, звучання та сприймання, то вважається, що це слово пишеться за фонетичнимпринципом. Так пишеться більшість слів і частин слів української мови: вода, багатий, рука, пишний, чотири, скинути, розбити, кіт.

2. Якщо написання слова розходиться з його звучанням і треба точно знати будову слова (морфеми), щоб правильно його передати, то це означає, що слово пишеться за морфологічнимпринципом. Так, щоб правильно написати слово возз’єднання, роззброєння, треба знати, що в них є збіг приголосних на межі префіксів воз-, роз- і коренів, що ці слова є іменниками середнього роду на - а (орф. - я) і в них перед закінченням приголосний подовжується, отже, пишеться подвоєння літер, як і в словах знання, читання, життя.

За морфологічним принципом пишуться слова: з ненаголошеними голосними е, и в коренях, із суфіксами - еньк-, -есеньк-, уподібненням.

3. Якщо написання слова не можна пояснити ні вимовою, ні морфологічною будовою, то таке випасання називають традиційним, воно не пояснюється певним правилом. За традицією використовуються літери я, ю, є, ї для позначення двох звуків на початку слова й після голосних та для позначення м’якості приголосного й одного голосного звука після приголосних. За цим принципом передаємо звукосполучення шч однією літерою щ (читається шча), пишемо м’який знак для позначення м’якого приголосного звука. Традиційно використовуємо невластиві українській мові звук і літеру ф у запозичених словах: факт, фабрика, фізика, формула. Традиційним українським звукосполученням є хв.: хворий, хвиля, а також написання більшості іншомовних слів: Гюго, журі, Ньютон, тонна.

4. Якщо написання слова залежить від того, що це слово означає, то вважають, що воно пишеться за смислорозрізнювальним, або семантичним чи диференціюючим, принципом. За цим принципом уживається велика й мала літери: орел (птах), Орел (місто); написання слів разом, окремо чи через дефіс: незграба (іменник),не з граба (частка, прийменник, іменник); по моєму (прийменник із займенником), по-моєму (прислівник).

Орфографічний словник стане у нагоді тим, хто недостатньо засвоїв правила написання слів і граматичних форм. Орфографічні словники подають перелік слів, а також словоформи в їх нормативному написанні. Залежно від частини мови слово має певний граматичний коментар, додаткові граматичні форми змінюваних слів тощо. Орфографічний словник наводить слова в певних початкових формах; іменники зазвичай із додатковими формами Р., Д., Ор.відмінків однини, дієслова — з формами закінчення 1-ї та 2-ї (іноді також 3-ї) особи однини теперішнього або (якщо дієслово доконаного виду) майбутнього чи минулого часу тощо.

Відомі сучасні орфографічні словники:

Великий зведений орфографічний словник сучасної української лексики / Уклад.: В. Бусел та ін. – К.; Ірпінь, 2003. Це видання налічує понад 253 000 слів та словосполучень не лише загальних, а й власних назв (антропонімів, топонімів) і є най­більшим зібранням подібного типу.

Орфографічний словник української мови / Уклад.: СІ. Головащук, М.М. Пещак, В.М. Русанівський, О.О. Тараненко. – К, 1994. У ньому нараховується 120000 реєстрових слів сучасної української літературної мови, які містять орфограми, узаконені четвертим виданням «Українського правопису» (1993). Окремі з них можуть бути важкими для написання з пам'яті або на слух. Зразки словникових статей у цьому словнику:

во'дорість,-рості, -рістю, мн.-рості,-ростей

десь-колись, присл.

дорожньо-патрульний

маркетинг,-у

маркетинговий

осадити,-аджу,-адиш.

Український орфографічний словник/Уклад.: М. Пещак та ін. — 3-тє вид., — К.: Довіра, 2002. Зразки словникових статей у цьому словнику:

літ, -а, мн. -и, -ів (грошова одиниця)

літ, льоту / лету, м. (на) льоту / лету

літа, літ

літак, -а

літакобудівний

літакобудівник, -а

літакобудування, -я

літаковий

літако-виліт, -льоту

літаководіння, -я

літальний

літання, -я

літати, -аю, -аєш

літачок, -чка

літаючий

Карачук В. Орфографічний словник наукових і технічних термінів / Наук. ред. Л.І. Андрієвський. – К, 1999.

Орфоепія(від грецьких – правильний і мовлення) вивчає норми звуковимови.

Кожен звук мови утворюється в результаті складних рухів органів вимовляння і має свої властивості, які необхідно знати, щоб правильно користуватися мовою. Однакова, правильна вимова звуків полегшує спілкування