До проблеми вибору моделі

Багато учених, що є першопроходцями в області застосування сучасних операційних методів, дотепер благополучно є здоровим і продовжують добиватися на цьому терені нових конструктивних результатів. Доводиться лише вражатися тому, що кожний з них здатний досліджувати майже всі представляючи інтерес проблеми організаційного управління, з якими він стикається, користуючись яким-небудь одним найбільш відомим йому методом, наприклад, лінійним або динамічним програмуванням, теорією управління запасами, імітаційним моделюванням і т.д. Успішність застосування одного і того ж математичного методу або однієї і тієї ж логіко-математичної схеми до широкого круга найрізноманітніших по своїй природі задач свідчить не тільки про видатні здібності цих першовідкривачів, але і про універсальність відповідних підходів до рішення управлінських задач.

Проте досвід показує, що приклад з ученими згаданої вище категорії вельми важкий для наслідування. Насправді більшість операціоністів-практиків, зіткнувшись з складною організаційно-управлінською проблемою, звичайно не вважає очевидним, що той або інший конкретний математичний метод (або який-небудь певний тип моделювання) є явно найефективнішим для вирішення цієї проблеми. Так, наприклад, при рішенні таких задач, як вибір ринків збуту тієї або іншої фірми, складання найвигіднішої номенклатури продукції, що випускається, обґрунтовування варіанту капіталовкладень або розміщення підприємстві і складських приміщень, рідко зразу ж вдається визначити, який з підходів (лінійне програмування, динамічне програмування, імітаційне моделювання і т. д.) виявиться найефективнішим. Таким чином, при рішенні тієї або іншої організаційної проблеми природно виникає питання, що стосується способу вибору (або побудови) моделі.

Не є великим секретом, що багато що з висловлюваного в підручниках щодо моделювання оповите ореолом таємності. До великого жалю, дійсно неможливо запропонувати універсального рецепту, що дозволяє безпомилково вибирати і будувати математичну модель в будь-якому конкретному випадку. Проте із цього приводу не слід випробовувати особливої турботи. Практика показує, що більшість студентів, що отримали підготовку або в області природних або технічних наук, або в області математики, економіки або адміністративного керівництва в промислово-комерційній сфері, не випробовують особливих утруднень при побудові моделей при умові, якщо вони мають до цього схильність. До того ж в наші дні навряд чи можна зіткнутися з ситуацією, коли молодому фахівцю доводиться вперше застосовувати методи дослідження операцій на практиці в умовах відсутності допомоги з боку досвідченого фахівця. Тому можна не сумніватися, що операціоніст, що починає, принаймні при використовуванні методів дослідження операцій вперше, працюватиме під керівництвом кваліфікованого керівника.