ТЕМА 17.2. МІЖНАРОДНА ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВА СИСТЕМА 4 страница

Процентна ставка (норма) – показник прибутковості позичкового капіталу чи “ціна” його використання; визначається як відношення величини позичкового відсотка до величини позикового капіталу (%):

– номінальна – фактична ставка відсотка за кожний конкретний період часу, як правило, за рік;

– реальна – номінальна ставка відсотка, скоректована з урахуванням інфляції: приблизно дорівнює номінальній ставці за винятком темпу інфляції;

– ринкова (поточна) – ставка позичкового відсотка, що встановилася на ринку в результаті зіткнення попиту на позиковий капітал і його пропозиції. Рівноважна ціна кредиту;

– середня – ставка позичкового відсотка, отримана з поточних ставок за певний період часу.

Рантьє – власник коштів, розміщених у банку чи в цінних паперах, який живе винятково на доходи від них і не веде самостійної підприємницької чи трудової діяльності.

Регульована ринкова економіка – багатоукладне товарне виробництво, що припускає рівноправність і взаємодію різноманітних форм власності й підпорядкованість виробництва ринковій орієнтації, у якому процес відтворення здійснюється за певного ступеня державного регулювання.

Рейтинг – оцінка людини суспільством; – віднесення до класу, розряду, категорії тощо.

Реклама – відкрите оголошення про товар, послуги. Рекламу найчастіше здійснюють із використанням різних засобів: видань проспектів, каталогів, плакатів, листівок; періодичної преси (статей, оголошень, вкладок), кіно, телебачення, радіо тощо.

Ремесло – вид занять, дрібне ручне виробництво промислових виробів. Панувало до появи машинної індустрії. Характеризується застосуванням простих знарядь праці, особливим значенням особистої майстерності ремісника, індивідуальним характером виробництва.

Реновація – економічний процес заміщення виробничих основних фондів, що вибувають у результаті морального й фізичного зношування, новими. Необхідна умова простого відтворення. Джерелом капітальних вкладень на реновацію є амортизаційний фонд.

Рента – дохід, регулярно одержуваний рантьє у формі відсотка за наданий у позичку капітал. У землеробстві – частина доходу хлібороба-підприємця, що сплачується власникові землі за право користування землею. За своєю економічною природою рента в землеробстві – додатковий чистий продукт, частина додаткової вартості, яка створена найманими сільськогосподарськими працівниками і не перерозподіляється між галузями й виробництвами:

– абсолютна – рента, одержувана на всіх ділянках землі незалежно від їхньої родючості й місця розташування. Головною умовою утворення і присвоєння абсолютної ренти є монополія приватної власності на землю і, як правило, велика приватна власність на землю й специфічні форми прояву закону цін у сільському господарстві;

– відробіткова (панщина) – особливий вид ренти, стягнутої поміщиками-кріпосниками з кріпаків у вигляді примусової роботи на панській землі чи виконання інших трудових повинностей;

– гірнича – рента, одержувана при експлуатації шахт, рудників,

– грошова – вид феодальної ренти, грошовий платіж, стягнутий поміщиками з кріпаків;

– диференційна – додатковий чистий дохід, що виникає внаслідок розходжень у родючості ґрунтів чи їхньому місці розташування щодо ринків збуту;

– з будівельних ділянок – рентні доходи, стягнуті власником землі за право користування землею, якою скористались для будівництва житлових приміщень, господарських будівель, будівництва доріг та ін.;

– земельна – рента, що виникає в будь-якому виробництві, пов'язаному з використанням землі, природних ресурсів;

– землеробська – рента, одержувана з земельних ділянок, на яких виробляються сільськогосподарські продукти;

– монопольна – рента, одержувана з обмежених ділянок землі, придатних для виробництва рідких, особливо коштовних культур;

– продуктова – натуральний оброк, сплачений кріпаками поміщику замість виконання трудової повинності.

Рентабельність – прибутковість, прибутковість капіталу чи цінних паперів; чи відношення прибутку до середньорічної вартості основних виробничих фондів і нормованих оборотних коштів чи до собівартості продукції.

Рентні (фіксовані) платежі – вид поточних витрат, величина яких не залежить від масштабів комерційної діяльності, тобто від обсягу випуску та продажів продукції і послуг. Форма вилучення в дохід держави (у бюджет) частини прибутку, одержання якого обумовлене факторами, що не залежать від діяльності певного підприємства.

Рентні відносини – виробничі відносини за умов виробництва і розподілу (реалізації) рентних доходів.

Речовинні елементи виробництва – різнорідні ресурси, використовувані в процесі виробництва, що на відміну від робочої сили й землі є результатом попереднього виробничого процесу.

Ринкова влада фірми – здатність фірми вплинути на обсяг пропозиції галузі (на попит на продукцію галузі), а значить вплинути на рівень ринкової ціни.

Ринковий механізм господарювання – координація діяльності розрізнених виробників за допомогою ринкової ціни. Орієнтуючись на ринкову ціну, виробники ухвалюють рішення, яку продукцію виробляти й у якому обсязі.

Ринок – сукупність економічних відносин, що виникають з приводу купівлі-продажу товарів (послуг):

– валютний – ринок, на якому купуються і продаються валюти різних країн;

– вільний – ринок, на якому ціни встановлюються тільки відповідно до попиту й пропозиції, незалежно від впливу будь-яких зовнішніх факторів;

– галузевий – сфера формування попиту, пропозиції та ціни на продукцію однієї галузі виробництва;

– грошовий – частина ринку позичкових капіталів, де здійснюються в основному короткострокові депозитно-позичкові операції, що обслуговують головним чином рух оборотного капіталу фірм, короткострокових ресурсів банків, установ, держав та приватних осіб;

– депозитів – сегмент ринку капіталів, свого роду “фундамент” ринку кредитів, де об'єктом попиту та пропозиції є в основному кошти населення, що розміщуються на депозитних рахунках;

– землі – сфера формування попиту та пропозиції на землю;

– капіталів – складова частина ринку факторів виробництва, де об'єктом попиту та пропозиції є капітал у формі машин та устаткування (фізичний капітал), цінних паперів і кредитів (позичковий капітал);

– кредитів – сегмент ринку капіталу, де об'єктом попиту та пропозиції є капітали, надані в позичку, ринок довгострокових зобов'язань;

– монополістичної конкуренції – вид ринкової структури, де багато продавців конкурують, щоб продати диференційований продукт, характеризується широким діапазоном цін;

– олігополістичний – ринок, на якому невелика кількість продавців, що швидко реагують на ціноутворення й маркетингові стратегії конкурента, торгують з великою кількістю покупців;

– праці – сфера формування попиту та пропозиції на робочу силу, а також ціни робочої сили;

– фізичного капіталу – сегмент ринку капіталів, де об'єктом попиту та пропозиції є машини, устаткування й капітальне майно;

– цінних паперів (фондовий ринок) – сегмент ринку капіталів, де здійснюються емісія та купівля-продаж цінних паперів;

– цінних паперів вторинний – купівля-продаж цінних паперів, що обертаються на ринку, через фондову біржу чи позабіржовий ринок;

– цінних паперів первинний – емісія нових цінних паперів та їх наступний первинний продаж (розміщення) фірмою-емітентом;

– цінних паперів позабіржовий (фондовий ринок вуличний) – частина ринку цінних паперів; купівля-продаж цінних паперів через посередницькі фірми, оминаючи фондову біржу.

Рівновага – стан зрівноважування протилежно спрямованих сил (наприклад, рівність попиту та пропозиції на ринку);

– загальна – рівність обсягів сукупного попиту та сукупної пропозиції;

– часткова – рівність обсягів попиту та пропозиції на окремих ринках.

Рівність – характеристика певного суспільного стану, складова частина багатьох соціальних ідеалів. Марксизм відкидає примітивний принцип зрівняльного розподілу (“зрівнялівку”), пов'язує рівність зі створенням умов для вільного розвитку всіх людей.

Робоча сила – здатність людини до праці, сукупність фізичних і духовних сил, застосовуваних нею у процесі праці; – особливий товар.

Робочий час – час участі працівника в суспільно-організованій праці. Вимірюється тривалістю робочого дня, тижня, місяця чи року.

Розподіл – фаза суспільного відтворення, ланка між виробництвом і споживанням. Активно впливає на виробництво, уповільнюючи чи прискорюючи його розвиток. Характер і форми розподілу визначаються способом виробництва.

Розрахунковий рахунок – рахунок до замовлення, що відкривається всім підприємствам незалежно від форми власності, які працюють за принципами комерційного розрахунку і мають статус юридичної особи. Власник розрахункового рахунку має право розпоряджатися коштами на рахунку. Він має свій окремий баланс, є самостійним платником усіх належних платежів до бюджету, самостійно вступає в кредитні взаємини з банком.

Розрахункові операції – проведення банком розрахунків за дорученням клієнта, видача грошових і розрахункових чекових книжок, а також витягів з особових рахунків, здійснення поштових і телеграфних послуг тощо.

Сальдо – у бухгалтерському обліку – різниця між підсумками записів за дебетом і кредитом рахунків. Дебетове сальдо (дебет більший за кредит) відбиває стан певного виду господарських засобів на означену дату й фіксується в активі балансу. Кредитове сальдо (кредит більший за дебет) відбиває стан джерел господарських засобів і фіксується в пасиві.

Селянське господарство – переважно дрібне господарство в землеробстві, як правило, без використання найманої праці, відрізняється низькою товарністю; – сімейно-трудове об'єднання осіб, що спільно ведуть сільське господарство.

Середній виторг – виторг, що припадає на одиницю проданого товару.

Середній прибуток – прибуток на авансований капітал, отриманий відповідно до середньої норми.

Середня норма прибутку – відношення створеної в суспільстві маси додаткової вартості до всього авансованого в поточному році капіталу, виражене у відсотках.

Сертифікат – похідний цінний папір, що засвідчує право його власника на володіння цінними паперами, матеріальними цінностями чи грошовими внесками й одержання на них доходів:

– депозитний – письмове свідчення кредитної установи про розміщення в ній певної грошової суми й про право вкладника на її повернення, а також на одержання відсотків на внесок;

– простий – свідчення про володіння цінними паперами, житловою площею й іншими матеріальними цінностями, що дає право на одержання того, свідченням чого вони є, чи їхнього грошового еквівалента.

“Сині комірці” – найманий середньотехнічний персонал і кваліфікована робоча сила на сучасному капіталістичному підприємстві. Особи, задіяні для виконання переважно фізичної праці.

Система участі – одержання однією компанією (холдингом) контролю над іншими компаніями шляхом придбання контрольних пакетів їхніх акцій.

Собівартість – виражені в грошовій формі безпосередні витрати окремого підприємства на виробництво й реалізацію продукції.

Соціальне страхування – основна форма захисту трудящих на випадок утрати ними заробітку в зв'язку зі старістю, постійною чи тимчасовою непрацездатністю, безробіттям, утратою годувальника. Найважливіший принцип – утримання страхових внесків із заробітної плати найманих робітників.

Спеціалізація – форма суспільного поділу праці та її раціональної організації. Відбиває процес зосередження виробництва окремих видів продукції чи її частин у самостійних галузях і на спеціалізованих підприємствах.

Спільне підприємство – підприємство, власність якого складається із засобів вітчизняних та зарубіжних фірм.

Споживання – використання суспільного продукту в процесі задоволення потреб. Заключна фаза процесу відтворення.

Споживча вартість робочої сили – здатність працівника створювати в процесі виробництва додаткову вартість.

Спосіб виробництва – спосіб добування матеріальних благ; – єдність продуктивних сил і виробничих відносин, основа суспільно-економічної формації.

Стагнація–застій у виробництві, торгівлі тощо.

Стагфляція – депресивний стан економіки за одночасного розвитку інфляційного процесу.

Статутний фонд – основне джерело матеріальних і грошових коштів, з якого формуються основні й оборотні кошти.

Суспільний поділ праці – спеціалізація виробників на виробництві окремих продуктів чи їх складових з наступним обміном його результатами, відокремлення різних видів праці.

Суспільний продукт – результат суспільного виробництва, у якому матеріалізуються витрати минулої та живої праці у вигляді матеріальних благ і послуг:

– валовий національний (ВНП) – сума доданої вартості, отриманої усіма виробниками товарів і послуг окремої країни за винятком різниці між надходженнями доходів від власності на фактори виробництва через кордон і доходами, отриманими зарубіжними інвесторами в цій країні;

– кінцевий – частина валового суспільного продукту, яка за винятком проміжного продукту залишається на кінець року у вигляді готової продукції;

– номінальний – ринкова вартість усієї виробленої кінцевої продукції і послуг в економіці за рік, обчислена в поточних ринкових цінах;

– проміжний – частина валового суспільного продукту, виробленого за певний період часу, і споживана в процесі виробництва в той самий період;

– реальний – валовий національний продукт, скоригований з урахуванням інфляції чи дефляції;

– сукупний – уся сума матеріальних благ у народному господарстві, вироблених за певний проміжок часу.

Суспільно-необхідний робочий час – середньозважений робочий час, що витрачається на виробництво одиниці однойменної продукції за середніх суспільних умов виробництва.

Сучасна кількісна теорія грошей – напрямок розвитку кількісної теорії грошей і цін, що припускає систематичні зміни швидкості обігу грошей і реальних доходів аналогічно до змін кількості грошей, що знаходяться в обігу, і абсолютного рівня цін.

Соціалізм – соціально-економічна система, заснована на суспільній власності на засоби виробництва, плановому веденні господарства й централізованому управлінні виробництвом.

Теорія граничної корисності – визначає цінність товарів на основі суб'єктивних оцінок їхньої корисності і рідкості з боку покупця і продавця. Відповідно до цієї теорії, корисність робить товари порівнянними.

Теорія трудової вартості – теорія, відповідно до якої вартість товару визначається суспільно-необхідними витратами праці. Тим загальним, що міститься у всіх товарах і робить їх порівнюваними, є праця. Усі товари – продукти праці. Опредмечена у товарах праця створює вартість товару.

Термінові угоди – угоди з купівлі-продажу цінних паперів у майбутньому за цінами, зафіксованими на момент укладання угоди; має переважно спекулятивний характер.

Тіньова економіка – неконтрольоване суспільством виробництво, розподіл, обмін і споживання матеріальних благ і послуг в особистих і групових інтересах, приховане від органів державного управління.

Товар – продукт праці, призначений для задоволення якої-небудь людської потреби, вироблений для обміну (продажу).

Товариство – об'єднання, члени якого відповідають за зобов'язаннями товариства: усім своїм майном – повне товариство; лише в межах своєї частки капіталу товариства – товариство з обмеженою відповідальністю.

Товарне виробництво – виробництво продуктів (уже товарів) не для власного споживання, а для задоволення потреб інших людей за допомогою обміну.

Торгівля – діяльність з реалізації товарів, ланка між виробниками і споживачами товарів:

– оптова – посередницька діяльність з переміщення партій товарів відвиробника до торговців з метою подальшого перепродажу, а також реалізації товарів виробничого призначення підприємствам-споживачам цієї продукції;

– роздрібна – посередницька діяльність з реалізації продукції безпосередньо населенню (кінцевим споживачам). Пов'язує сферу торгівлі зі сферою особистого споживання.

Трансферні платежі – виплата державою чи підприємством грошей, замість яких платник безпосередньо не одержує товарів, послуг (наприклад, пенсійні виплати, допомоги тощо).

Траст (довіра) – у ході довірчих (трастових) операцій клієнт (особа чи компанія) передає банку в управління майно, капітал, портфель цінних паперів з метою одержання найвищого прибутку. До довірчих операцій належать і збереження цінностей у сейфах банку. Банк також може бути гарантом з облігаційної позики компанії, агентом з реєстрації акцій, що випускаються на ринок, з трансферту (передача права власності на іменні акції тим, хто керує коштами пенсійних фондів і страхових компаній).

Тройська унція – 31,1 грам золота.

Факторні доходи– винагорода, яку отримують власники факторів виробництва за результатами їх участі в поточному виробництві товарів та послуг.

Фахівці біржові – найбільш універсальні посередники фондової біржі, що спеціалізуються на торгівлі певними видами цінних паперів, поєднуючи в такий спосіб функції дилера й брокера.

Феодалізм – соціально-економічна система, основою якої є приватна (феодальна) форма власності на землю й експлуатація особисто і поземельно залежних селян власниками землі (феодалами). Основною структурною одиницею є феодальний маєток.

Фермерське господарство – землеробське підприємство, що функціонує переважно на орендованій землі. Відрізняється від селянських господарств, як правило, більш великими обсягами, високою товарністю й використанням найманої праці.

Фіксований курс– обмінний курс валюти з фіксованим паритетом.

Фінансова олігархія – вищий прошарок буржуазії, представники фінансового капіталу.

Фінансові інститути – організації, що здійснюють фінансові і кредитно-фінансові операції: лізинг, факторинг, страхування, операції з цінними паперами тощо.

Фінансово-промислова група – організаційна форма фінансового капіталу, комплекс промислових, банківських, торговельних, транспортних та інших компаній, що перебувають під єдиним фінансовим контролем.

Фонд нагромадження– частина національного доходу, використовувана на розширення виробництва (нагромадження капіталу).

Фонд споживання – частина національного доходу, використовувана для задоволення індивідуальних і суспільних потреб у предметах споживання й послугах.

Фондові операції банків – різноманітні операції банків з цінними паперами: купівля цінних паперів для власного портфеля (інвестиції); первинне розміщення знов випущених цінних паперів серед власників; купівля й продаж цінних паперів за дорученням клієнта (обслуговування вторинного обороту цінних паперів); видача позичок під цінні папери.

Фондові цінності – цінні папери, з якими законодавчо дозволені біржові угоди.

Фритредерство – напрямок в економічній теорії, основними принципами якого є вільна торгівля й невтручання держави в приватнопідприємницьку діяльність.

Функції грошей:

– засіб нагромадження – збереження грошей для майбутньої купівлі товарів і послуг;

– засіб обігу – таку функцію гроші виконують будучи посередником в обігу товарів;

– засіб платежу – оплата товарів і послуг, куплених у кредит; виконують цю функцію при поверненні боргу за раніше куплені товари та надані послуги;

– міра вартості – служать засобом визначення вартості товарів в обміні;

– світові гроші – є загальним засобом платежу; загальний купівельний засіб і матеріалізація суспільного багатства, засіб виміру вартості товарів та їхнього обігу в міжнародній торгівлі.

Функції ринкової ціни – показують, яким чином реалізується призначення ринкової ціни як економічної категорії. Ринкові ціні мають функції передачі інформації, розподільну і стимулюючу.

Ф'ючерс – похідний цінний папір, зобов'язання, що укладається між продавцем і покупцем на здійснення купівлі-продажу тих чи інших цінних паперів (чи партій товару) за обумовленою ціною через певний термін у майбутньому.

Холдинг (холдингова компанія) – компанія, що тримає під контролем низку інших компаній за допомогою володіння контрольними пакетами їхніх акцій.

Ціна – грошове вираження вартості; ринкова вартість товару, виражена в грошах; кількість грошей, яку сплачують за одиницю товару. Ціна повинна відшкодовувати витрати з виробництва й реалізації товару та сприяти одержанню прибутку:

– виробництва – включає витрати виробництва й середній прибуток наавансований капітал;

– землі – капіталізована рента чи сума дисконтованих річних рентних доходів, яка, будучи вкладеною в банк, забезпечує у вигляді відсотка на вкладений капітал дохід, дорівнює річній ренті;

– монопольна – ціна товарів, що забезпечує монополіям одержання надприбутку. Включає витрати виробництва й монопольно високий прибуток;

– оптова – ціна, за якою товари реалізуються в оптовій торгівлі. Відшкодовує витрати виробників і оптовиків і забезпечує їм одержання промислового й торговельного прибутку;

– роздрібна – ціна, за якою товари реалізуються через роздрібну торгівлю населенню. Відшкодовує витрати виробників, оптовиків і роздрібних торговців, а також забезпечує їм одержання прибутку;

– ринкова рівноважна – ціна, що встановлюється при відповідності обсягу і структури попиту обсягові і структурі пропозиції.

Цінні папери – фінансові документи встановленого зразка, що виражають деякі майнові права їхніх власників (наприклад, дають право їхнім власникам на одержання певних доходів). Характеризуються трьома основними властивостями: прибутковістю, надійністю та ліквідністю:

– державні – облігації, казначейські векселі й інші зобов'язання, які випускають центральні і місцеві органи влади (головним чином з метою фінансування державних доходів);

– надійність – рівень ризику при вкладенні в них коштів;

– пропозиція – кількість різноманітних цінних паперів, пропонованих до реалізації на ринку емітентами й іншими продавцями. Зазнає впливу різноманітних факторів економічного, політичного й психологічного характеру;

– емісія – випуск в оборот акцій, облігацій та інших цінних паперів. Емісію здійснюють акціонерні товариства, фінансово-кредитні установи та держава.

Цінова політика – сукупність заходів, які проводять держава, а також великі фірми при встановленні цін на свою продукцію.

Ціноутворення – процес формування цін і тарифів та системи цін загалом. Виражає в порівняльній формі основні вартісні показники економіки.

Чек – документ, що містить безумовний наказ власника поточного рахунку банку про виплату зазначеної в ньому суми певній особі чи пред'явнику.

Чистий (економічний) прибуток – сума перевищення загального доходу над доходом, що покриває усі витрати виробництва.

Чистий дохід суспільства – частина національного доходу, що є узагальненою формою вартості додаткового продукту.

Чистий продукт – загальна кількість усіх продуктів (товарів) і послуг, вироблених у суспільстві протягом певного період часу понад ту кількість продуктів і послуг, що потрібні були для їхнього виробництва.

Швидкість обороту капіталу – час, протягом якого вкладений капітал цілком повертається до свого власника. Для виміру й порівняння швидкості обороту індивідуальних капіталів за одиницю взято рік. З прискоренням обороту капіталу збільшується виробництво додаткової вартості.

Штраф – грошове стягнення. Засіб матеріального впливу на осіб, винних у порушенні певних правил.

Ярмарок (виставка-ярмарок) – з'їзд торговців і виробників, що періодично проводиться у відомому місці в заздалегідь установлений термін , на якому здійснюється купівля-продаж великих партій продукції з її демонстрацією й укладення торговельних договорів і угод.