ТЕМА 17.2. МІЖНАРОДНА ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВА СИСТЕМА 3 страница

– вільна – конкуренція періоду становлення й розвитку капіталізму (ХVIII і XIX ст., за винятком його останньої третини). Ринкова ціна складалася під впливом стихійних сил, що формують попит та пропозицію. Конкурентні ринкові сили переважали над регулюючими з боку феодальних цехів і держави. Головним методом конкурентної боротьби була цінова конкуренція;

– внутрішньогалузева – боротьба між підприємцями однієї галузі за одержання надлишкового прибутку, як правило, за рахунок більш низьких витрат виробництва;

– досконала – абстрактна теоретична модель, що описує функціонування ідеальної децентралізованої економічної системи, у якій відсутня можливість впливати на загальний рівень ринкової ціни з боку будь-якого виробника, продавця чи покупця;

– за умовами продажів – одна з форм нецінових методів ведення конкурентної боротьби, під час якої використовують різноманітні засоби для стійкого залучення покупців до своїх товарів,

– міжгалузева – боротьба між підприємцями різних галузей за найбільш вигідні сфери вкладення капіталу, які дозволяють одержувати протягом певного періоду надлишковий прибуток. Здійснюється шляхом переливу капіталів з галузей з низькою нормою прибутку в галузі з більш високою;

– монополістична – конкуренція за умов наявності зовнішніх обмежень з боку монополій;

– недосконала – конкуренція, за якої окремі виробники мають можливість впливати на рівень ринкової ціни;

– нецінова – використання нецінових методів ведення конкурентної боротьби: поліпшення якості і дизайну продукту, поліпшення умов продажу продукту, реклама, надання послуг з експлуатації проданої продукції;

– продуктова – одна з форм нецінового методу ведення конкурентної боротьби. Полягає в тому, що виробник прагне захопити частину галузевого ринку конкурента шляхом випуску нового асортименту товарів і підвищення їх якості;

– цінова – один з методів конкурентної боротьби. Полягає в тому, що окремий виробник для залучення покупців може знизити ціну на свій товар, але не може вплинути на загальний рівень ринкової ціни.

Конкурсний відбір – продаж власності фізичним чи юридичним особам, плани яких за висновком конкурсної відбірної комісії найбільше відповідають умовам використання власності, висунутим при оголошенні про її продаж.

Консалтинг – консультування підприємств, фірм, організацій з різних економічних питань.

Контракт – договірна угода між двома суб'єктами (державою та корпорацією, двома чи декількома корпораціями) про виробництво й постачання певної кількості товарів за узгодженою ціною на певний строк.

Контрольний пакет акцій – частка капіталу акціонерного товариства, що забезпечує його власнику більшість голосів на зборах акціонерів і, як наслідок, дає фактичний контроль над акціонерним товариством.

Концентрація виробництва – процес зосередження виробництва на великих і найбільших підприємствах.

Концентрація капіталу – процес зростання капіталу за рахунок нагромадження, тобто перетворення частини додаткової вартості на капітал.

Концерн – багатогалузевий комплекс підприємств і організацій, характерною рисою якого є збереження за структурними одиницями, що входять до концерну, господарської самостійності та статусу юридичної особи при фінансовому контролі з боку головної (холдингової) компанії.

Кооператив – добровільно організоване об'єднання громадян, що об'єднують у спільне майно належні їм грошові, матеріальні, інтелектуальні й інші ресурси чи використовують орендоване майно для спільного виробництва продукції чи надання послуг.

Кооперація – стадія в розвитку капіталізму, заснована на внутрішньовиробничому поділі праці; – форма організації праці, за якої багато осіб спільно беруть участь у тому самому чи різних, але пов'язаних між собою, процесах праці; – сукупність добровільно об'єднаних економічних структур з метою досягнення спільних економічних результатів:

– виробнича – вид кооперації, що поєднує виробників для спільного виробництва.

– споживча – система, що поєднує кооперативи у сфері обігу. Вид кооперації, що поєднує масових споживачів (робітників, службовців, селян, ремісників та ін.) для спільних закупівель товарів, почасти для виробництва споживчих товарів з наступним їх продажем як своїм членам, так і населенню.

Корпорація – форма організації підприємств на спільному виробничому, науковому, комерційному й іншому видах діяльності з делегуванням окремих повноважень кожному учаснику; синонім акціонерного товариства.

Корупція – зрощування державних структур зі структурами злочинного світу в сфері економіки; підкуп і продажність суспільних та політичних діячів.

Котирування – встановлення курсу іноземних валют, цінних паперів чи цін товарів на біржах відповідно до чинних законодавчих норм і сформованої практики:

– цінних паперів – визначення їхньої ринкової ціни на біржових торгах шляхом порівняння цін пропозиції і попиту.

Кредит – права сторона бухгалтерських рахунків. В активних рахунках запис у кредит показує зменшення, а в пасивних – збільшення коштів.

Кредит – форма довірчих відносин між двома сторонами, одна з яких виступає позичальником, а інша – кредитором, із приводу надання кредитором позичальникові грошової чи товарної позички на певний строк із зобов'язанням повернення і за умови сплати відсотка:

– банківський – кредит, наданий банками, спеціальними кредитними установами позичальникам у вигляді грошових позичок;

– державний – кредит, наданий населенням (домашніми господарствами) і господарськими структурами своїй державі;

– іпотечний – надання грошових позичок під заставу нерухомості;

– комерційний – кредит, наданий одним підприємством іншому у вигляді продажу товарів з відстрочкою платежу. Такий кредит супроводжується видачею векселя;

– міжнародний – кредит, наданий однією державою іншій, міжнародною кредитно-фінансовою організацією якій-небудь державі чи на рівні інституціональних структур;

– споживчий – кредит, наданий магазинами, банками, спеціальними кредитними установами приватним особам для покупки товарів тривалого користування або у формі продажу товарів з відстрочкою платежу, або у формі грошової позички.

Кредитна картка – грошовий документ, виданий банком чи компанією для оплати товарів і послуг.

Кредитна система– сукупність кредитно-розрахункових відносин, форм іметодів кредитування чи сукупність кредитно-фінансових інститутів.

Крива байдужості – крива, що відображає поєднання змінюваної кількості двох різних благ за умов, коли їхня загальна корисність для споживача залишається незмінною. Оскільки корисність двох благ однакова в будь-якій точці, споживачеві “байдуже”, яку точку кривої він обере. Показує весь різноманітний набір товарів (х та у), що характеризує можливі рівні корисності.

Крива попиту – графічне зображення закону попиту, що показує функціональну залежність кількості купленого товару, яку покупці хочуть і можуть придбати, від його ціни.

Крива пропозиції – графічне зображення закону пропозиції, що відображає функціональну залежність кількості виробленого товару від ціни.

Криза – фаза відтворювального циклу, під час якої відбувається насильницьке відновлення порушених у ході розвитку економіки пропорцій відтворення. Виявляється в абсолютному падінні виробництва, недовантаженні виробничих потужностей, зростанні безробіття, порушеннях у кредитно-грошовій і валютно-фінансовій сферах і т. ін.

Кругооборот капіталу – рух капіталу через сфери виробництва й обігу з послідовною зміною функціональних форм (грошової, продуктивної, товарної).

Курс акцій – ціна, за якою продають і купують акції. Прямо залежить від виплачуваного за акцією дивіденду й обернено – від ставки позичкового відсотка. Зазнає впливу багатьох інших факторів економічного, політичного і психологічного характеру.

Курс цінних паперів – ціна, за якою цінні папери продають і купують на фондовому ринку. Теоретично прямо залежить від доходу, одержуваного за цінним папером, і обернено – від ставки позичкового відсотка. У реальному житті зазнає на собі вплив безлічі різноспрямованих факторів.

Латифундія – велике землеробське господарство-маєток, у якому використовується праця рабів, колонів, а згодом і найманих працівників. Були поширені в Римській імперії, у наш час – у деяких країнах Латинської Америки й Африки.

Лідерство в цінах – один з методів конкурентної боротьби на олігополістичному ринку. Найбільші фірми галузі встановлюють ціну на продукцію, а дрібні фірми ідуть за лідером у разі зміни своїх цін.

Лізинг – придбання банком дорогих машин і устаткування і подальше надання їх в оренду промисловим компаніям. Об'єктом лізингової угоди найчастіше є верстати, літаки, вантажні судна, ЕОМ, автомашини. Орендар періодично (раз на місяць, на квартал) сплачує внески, за рахунок яких відбувається погашення вартості устаткування й забезпечується прибуток установи, що кредитує угоду.

Ліквідність – можливість швидкого “перетворення” будь-яких цінностей (матеріальних, фінансових) на гроші без втрат для їхнього власника:

– цінного папера – здатність цінного папера до легкої реалізації, до перетворення на готівку.

Лістинг – процес допуску цінних паперів конкретного емітента до участі в біржових операціях.

Ліцензія – юридичний документ, що надає право на певний вид підприємницької діяльності, на виробництво й реалізацію певного товару, а також надання іншій особі чи організації права використовувати захищені патентами винаходи, технологію.

Маклер – посередник при купівлі-продажу товарів чи цінних паперів, працівник біржі.

Макроекономіка – розділ економічної теорії, що вивчає функціонування всього суспільного виробництва; – метод економічного аналізу структурних властивостей економічної системи, процесу її функціонування й розвитку загалом.

Мануфактура – підприємство, засноване на поділі праці й ручній ремісничій техніці. Сприяла поглибленню суспільного поділу праці, переходу до машинного виробництва.

Маржа – різниця між курсами купівлі й продажу цінних паперів чи процентними ставками залучених і наданих кредитів.

Маржиналістська (неокласична) теорія цін – теорія, що ґрунтується на наступних принципах: розгляд попиту та пропозиції як рівнозначних ціноутворюючих факторів; – аналіз умов досягнення рівноваги попиту та пропозиції.

Маркетинг – напрямок практичної діяльності фірм-виробників з вивчення ринку.

Марксизм – система філософських, економічних та соціально-політичних поглядів, що становлять світогляд робітничого класу й робітничих мас. Наука про пізнання й перетворення світу, про закони розвитку суспільства, природи й людського мислення. Основоположники – К. Маркс і Ф. Енгельс. Теоретичними джерелами марксизму є німецька класична філософія, англійська політична економія та французький утопічний соціалізм. Теоретична основа соціал-демократичного й комуністичного руху.

Масштаб цін – грошова одиниця, зафіксована державою як одиниця виміру вартості товарів, зафіксований державний грошовий знак, узятий за одиницю виміру вартості товарів.

Матеріальне виробництво – процес створення матеріальних благ. Природна умова людського життя й матеріальна основа інших видів діяльності.

Машинна індустрія (виробництво) – найважливіша стадія розвитку матеріальної основи виробництва, заміна мануфактури фабрикою, застосування системи машин. Виникла в результаті промислової революції в другій половині XVIII ст.

Менеджер – найманий керівник, фахівець з управління.

Менеджмент – управління підприємством. Сукупність принципів, методів, засобів і форм управління виробництвом і збутом з метою підвищення ефективності та збільшення прибутку.

Меркантилізм – перша школа буржуазної політичної економії. Економічна політика періоду раннього капіталізму, заснована на активному втручанні держави в господарське життя. Здійснювалася в інтересах національних торговців, спираючись на протекціонізм.

Минула праця – праця, опредмечена в засобах виробництва. Переноситься на знов створений продукт у вартісній формі.

Мита – податок на товари, що пропускаються через кордони під час їхнього транзиту, ввозу та вивозу.

Митний збір – додаткові збори, стягнуті понад мито; найчастіше пов'язані з оплатою послуг митниці.

Митний тариф – податок, що накладається на товар під час перетину національного кордону (мито на імпорт).

Міжгалузевий баланс – частина балансу народного господарства, у якому зв'язки й пропорції національної економіки відображаються в детальному галузевому розрізі у вигляді шахової таблиці.

Мікроекономіка – частина економічної теорії, що вивчає процес індивідуального відтворення у фірмах, галузях, домашніх господарствах, а також окремі ринки товарів і ресурсів, конкретні ціни й конкретні товари й послуги.

Монетаризм – школа економічної думки, що акцентує увагу на змінах кількості грошей, що знаходяться в обігу, як функції, що визначає рівень цін, доходів і зайнятості.

Монетаристська теорія грошей – розділ економічної теорії, що вивчає процеси впливу грошей і грошово-кредитної політики на стан економіки загалом.

Монополізм – панування великих компаній у галузі.

Монополія – великі компанії (фірми, корпорації) та їх об'єднання (картелі, трести, концерни, консорціуми, конгломерати). Монополія зосереджує у своїх руках значну частину виробництва того чи іншого товару, що дозволяє їй мати панівне становище на ринку, диктувати умови споживачу аж до встановлення монопольної ціни, яка є основою монопольного надприбутку:

– абсолютна – наявність у галузі одного єдиного підприємства чи об'єднання.

Мораторій – відстрочка платежів за борговими зобов'язаннями на певний строк; – припинення боргових платежів, не обговорених строком.

Надвиробництво – значне відставання платоспроможного попиту від пропозиції товарів і послуг.

Найманий робітник – працездатна людина, позбавлена засобів виробництва й тому змушена продавати свою робочу силу на ринку.

Накладні витрати – додаткові до основних витрат витрати для забезпечення процесів виробництва і обігу; – витрати підприємств і організацій, пов'язані з їх управлінням та обслуговуванням, утримуванням та експлуатацією обладнання.

Народне господарство – історично сформована у певних межах система суспільного відтворення.

Натуральне господарство – спосіб господарювання, коли усе виробляється тільки для задоволення власних потреб.

Науково-технічна революція – корінне, якісне перетворення продуктивних сил на основі перетворення науки на головний фактор розвитку суспільного виробництва, безпосередню продуктивну силу.

Науково-технічний прогрес – взаємообумовлений розвиток науки й техніки, основа соціального прогресу.

Національний дохід – новостворена за рік вартість чи відповідна їй частина сукупного суспільного продукту в натуральній формі, одержувана після відкидання усіх матеріальних витрат на його виробництво.

“Невидима рука” Адама Сміта – кожен окремий покупець обирає товар, керуючись своєю вигодою. Врешті решт ціни підпорядковуються сукупності індивідуальних реакцій. Теоретичне положення, відповідно до якого окремий покупець бере товар, кожен окремий продавець продає товар, керуючись своєю вигодою. Як підсумок, ринкові ціни формуються в результаті вільних самостійних рішень окремих економічних суб'єктів; є тотожним поняттю – ціновий регулятор ринкової економіки.

Нееквівалентний обмін – форма обміну, за якої один з учасників продає свої товари іншому за цінами вищими за вартість. Наслідок монополістичної практики ціноутворення, штучного скорочення виробництва, політичного диктату та ін.

Необхідний продукт – частина новоствореної вартості, вироблена працівниками матеріального виробництва, необхідна для нормального (за певних соціально-економічних умов) відтворення робочої сили.

Необхідний робочий час – час, протягом якого створюється еквівалент вартості робочої сили.

Неокейнсіанство – напрямок зарубіжної економічної думки, що поділяє теоретичні ідеї Кейнса про необхідність державного регулювання економіки й доповнює їх динамічними моделями економічного зростання (Р. Харрод), теорією економічного циклу (Е. Хансен) та іншими ідеями щодо умов економічного розвитку другої половини XX ст.

Неокласицизм – напрямок зарубіжної економічної думки, який поєднує кілька економічних теорій (маржиналізм, теорію загальної економічної рівноваги, неоконсерватизм та ін.) спільністю методологічних і теоретичних позицій. Стверджує пріоритет обігу, теорії граничної корисності, граничної продуктивності факторів виробництва. Вважає ринкову економіку такою, що самокорегується, що здатна забезпечити стан загальної економічної рівноваги й можливості відтворення без державного втручання.

Неолібералізм – німецький різновид неокласичного напрямку, що віддає перевагу вільній ринковій економіці, але визнає роль держави у виборі найбільш ефективної форми ведення господарства. Містить у собі концепцію “соціального ринкового господарства”, здатного забезпечити добробут для усіх.

Номінал – номінальна вартість цінних паперів, паперових грошей, банкнот, монет.

Норма (ставка) позичкового відсотка – показник прибутковості позичкового капіталу. Процентне відношення прибутку, отриманого позичковим капіталістом, до величини капіталу, який було позичено (%).

Норма додаткової вартості – відношення додаткової вартості до змінного капіталу (%).

Норма прибутку – відношення отриманої маси прибутку до всього авансованого капіталу (%).

Норма ренти – відношення рентних доходів до спожитого капіталу (%).

Ноу-хау – сукупність різних непатентованих знань наукового, технічного, виробничого, адміністративного, фінансового, комерційного та іншого характеру, які практично застосовані у діяльності підприємства чи в професійній діяльності, але які доки що не стали загальним надбанням.

Облігація – борговий цінний папір на пред'явника, що дає власнику право на одержання доходу у вигляді фіксованого відсотка у формі виграшів чи оплати купонів. Підлягає погашенню (викупу) протягом обговореного емітентом при випуску позики терміну.

Облікова (дисконтна) політика – зміна процентних ставок за кредитами центрального банку, наданими комерційним банкам, з метою впливу на їхні кредитні операції.

Облікова (дисконтна) ставка – процентна ставка, за якою центральний банк країни надає кредити комерційним банкам. Могутній інструмент грошово-кредитної політики держави.

Обмін – одна з фаз суспільного виробництва; – акт одержання від кого-небудь бажаного товару чи послуги з пропозицією обмінять цей товар чи послугу на щось інше.

Обмін продуктами – процес придбання одного продукту замість іншого; –процес передачі одного продукту замість іншого, здійснюваний їхніми власниками.

Обмінний курс – ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошовій одиниці іншої країни (наприклад, 5 грн. за 1 дол.).

Оборот капіталу – кругооборот капіталу, що безперервно повторюється й забезпечує повне повернення авансованих коштів. Час, протягом якого авансований промисловий капітал проходить усі стадії кругообороту і повертається до його власника повністю, становить час обороту капіталу.

Обсяг попиту – кількість товару, яку покупці готові купити за певну ціну в певний строк.

Обсяг пропозиції – кількість товару, що виробники захочуть виробити й постачити на ринок за певною ціною в певний строк.

“Олень” – біржовий спекулянт, що скуповує за низькими цінами акції, уперше допущені до біржових котирувань, з метою перепродажу за умов зростання їхнього курсу.

Олігополія – панування невеликого числа найбільших фірм, компаній у виробництві і на ринку, що дозволяє їм впливати на встановлення ринкової ціни.

Опціон – похідний цінний папір, що дає його власнику право купити (чи продати) цінні папери, валюту чи біржові контракти протягом певного терміну за фіксовану на момент придбання опціону ціну. Покупець опціону не зобов'язаний реалізувати це право.

Оренда – договір, за яким орендодавець (власник майна, землі тощо) надає за певну плату орендарю (наймачу) право користуватись майном, ділянкою землі та ін.

Орендна плата – плата за користування майном, у землеробстві – землею (разом з будівлями, спорудами та ін.).

Особиста унія – одна з форм зрощування між собою представників фінансового капіталу; – форма зрощування фінансового капіталу з державою.

Паритет купівельної спроможності – рівень обмінного курсу валют, що вирівнює купівельну спроможність кожної з них. Співвідношенняміж двома валютами за їх купівельною спроможністю відносно певного набору товарів і послуг.

Пасив – одна з двох сторін бухгалтерського балансу, що відображає джерела коштів за їх складом, цільовим призначенням.

Первісне нагромадження капіталу – історично передувало капіталізму. Процес перетворення основної маси дрібних товаровиробників на найманих робітників шляхом відчуження їх від власності на засоби виробництва й перетворення останніх на капітал. Здійснювалося також за рахунок насильства (работоргівля й т. ін.), грабежів, піратства, нееквівалентної колоніальної торгівлі й інших хижацьких методів.

Переказні операції – перерахування внесених до банку грошей одержувачеві, що знаходиться в іншому місці. Здійснюються шляхом банківського чека чи переказу банку-кореспонденту.

Перелив капіталу – вилучення капіталу з однієї галузі й вкладення його в іншу, більш прибуткову галузь.

Підвищення вартості валюти – зростання (зниження) обмінного курсу валюти в результаті зміни співвідношення попиту та пропозиції на нерегульованому валютному ринку.

Підприємництво – особливий людський ресурс, ініціативна діяльність окремих осіб чи їхніх об'єднань, спрямована на одержання доходу, прибутку й т. ін.

Підприємницький дохід – частина прибутку, що залишається в користуванні підприємця після сплати відсотка на позиковий капітал.

Планування – практична форма регулювання економіки на макро- й мікрорівнях на певну перспективу.

Платіжний баланс – систематизований облік усіх операцій між резидентами певної країни (домогосподарства, фірми, уряд) й зовнішнім світом.

Платоспроможний попит– потреба, підкріплена грошовими доходами покупців, тобто попит достатній, щоб стимулювати виробників для того, щоб постачити товар на ринок.

Повна собівартість реалізованої продукції – грошовий вираз поточних витрат підприємства на виробництво і реалізацію продукції.

Податки – обов'язкові платежі, стягнуті державою (центральними й місцевими органами влади) з фізичних та юридичних осіб у державні й місцеві бюджети:

– прямі – ними обкладаються доходи й майно (прибутковий податок, податок на надприбуток і т. ін.),

– непрямі – на товари й послуги, встановлювані як надбавка до ціни чи тарифу (акциз, податок на додану вартість і т. ін.).

Поділ праці – спеціалізація трудової діяльності, що приводить до виділення і співіснування різних її видів;

– суспільний – диференціація в суспільстві різних соціальних функцій, виконуваних певними групами людей, і виокремлення у зв'язку з цим різних сфер суспільства (промисловість, сільське господарство, місто й село, наука, мистецтво, армія й т. ін.), які, у свою чергу, поділяються на більш дрібні галузі.

Позики – договори, через які одна сторона (позикодавець) передає іншій (позичальникові) у власність гроші чи майно. Позичальник зобов'язується в означений термін повернути таку саму суму грошей чи рівну кількість майна. Позикові відносини виникають між державами, державою й громадянами, між громадянами й т. ін.:

– державні – внутрішні чи зовнішні запозичення, здійснювані державою (як продаж державних цінних паперів, позик) у населення, позабюджетних фондів і банків для покриття дефіциту держбюджету.

Позичка – кредит. Надання однією особою іншій коштів (чи матеріальних цінностей) на певний строк на умовах зворотності й платності.

Політична економія – наука, що вивчає основи суспільного виробництва й закони його функціонування й розвитку, проблеми виробничих відносин, виробництва, розподілу, обміну й споживання матеріальних благ на різних ступінях, фазах їхнього розвитку.

Попит – сукупна суспільна потреба в товарах з урахуванням їхніх цін:

– на цінні папери – сукупна потреба в цінних паперах, що знаходиться під впливом різноманітних факторів економічного характеру і є постійно мінливою.

Поточний рахунок – рахунок у комерційному банку, що відкривається організаціям і установам, які не займаються комерційною діяльністю і не мають статусу юридичної особи (громадським організаціям, установам і організаціям, що знаходяться на федеральному, республіканському чи місцевому бюджеті). Самостійність власника рахунку є істотно обмеженою порівняно з власником розрахункового рахунку.

Праця – свідомий вплив людини на природу з метою перетворення природних ресурсів для задоволення своїх потреб; – витрати фізичної і розумової енергії людьми на виробництво благ, необхідних для задоволення їхніх потреб:

– абстрактна – витрати праці взагалі, поза залежністю від її доцільної форми, що створюють вартість товару;

– відособлена – окрема від інших видів праці, що лежить в основі діяльності виробників, які самостійно вирішують, що і скільки робити, де і за якою ціною продавати, і ведуть своє господарство на основі отриманих ними доходів;

– конкретна – праця товаровиробника, що витрачається в особливій доцільній формі і що створює споживчу вартість;

– приватна – праця, яка здійснюється за допомогою засобів виробництва, що знаходяться в приватній власності, планована і здійснювана в інтересах їхніх власників;

– суспільна – праця, планована суспільством для задоволення суспільних потреб.

Предмети праці – предмети, що піддаються обробці, на які спрямована праця людини. Дані природою (вугілля, руда, нафта й т. ін.) чи є продуктами праці (метал, бавовна, деревина й т. ін.).

Предмети споживання – продукти праці для невиробничого, насамперед особистого споживання (продукти харчування, одяг, житло, послуги й т. ін.).

Прибуток – головна мета підприємницької діяльності; – узагальнений показник фінансових результатів господарської діяльності підприємств усіх видів незалежно від форми власності; – одна з основних економічних категорій; – перетворена форма додаткової вартості (реалізована додаткова вартість), що становить надлишок виторгу від продажу товару над витратами капіталу; – різниця між доходами й витратами:

– від реалізації товарної продукції – різниця між вартістю реалізованої продукції в оптових цінах підприємств і повною собівартістю реалізованої продукції;

– торговельний – прибуток, що приносить торгіовельний капітал; – особлива перетворена форма додаткової вартості.

Прибутковість цінного папера – здатність цінного папера приносити своєму власнику дохід (у вигляді дивіденду, відсотка чи за рахунок зростання курсу).

Приватизація – перерозподіл прав власності й управління нею, а також доходів від її використання від держави на користь приватних осіб.

Приватне господарство – господарство окремої особи, родини, громади, діяльність яких спрямовано на віднаходження засобів існування чи на одержання доходу.

Природна монополія – володіння якими-небудь даровими силами природи; – деякі види галузей народного господарства, в яких економічно вигідним є існування великих фірм (підприємств).

Природна родючість ґрунту – родючість, що є результатом природних процесів. Характеризується певними фізико-хімічними властивостями, структурою, рельєфом місцевості, кліматичними умовами.

Продуктивні сили – засоби виробництва й люди, що їх використовують.

Продуктивність праці – ефективність праці в процесі виробництва. Вимірюється кількістю часу, витраченого на виробництво одиниці продукції чи кількістю продукції, виробленої за одиницю робочого часу.

Промислова революція – стрибок у розвитку продуктивних сил, суть якого полягає в переході від мануфактури до машинного виробництва наприкінці ХVIII ст. – початку XIX ст.

Пропозиція – сукупність товарів і послуг, що знаходяться на ринку чи здатні бути доставленими туди за певну ціну за певний строк.

Протекціонізм – економічна політика держави, спрямована на захист національної економіки від іноземної конкуренції.