Цінні папери: сутність, види, цикл життя. Ринок цінних паперів

Цінний папір – це документ, що засвідчує право власності на певний вид капіталу й дає своєму власникові дохід.

Цінні папери можуть випускатися як державою, так і корпораціями. Їх називають фіктивним капіталом, на відміну від реального, який вкладений і функціонує у виробництві. Цінні папери являють собою своєрідний паперовий дублікат реального капіталу. Однак, з'явившись, фіктивний капітал починає жити самостійним життям.

Цінні папери прийнято поділяти на дві групи: на ті, що свідчать про власність і ті, що свідчать про позику.

До першої групи належать акції, опціонні свідчення, фінансові ф'ючерси, ордери, права (варанти), коносаменти тощо. З цієї групи найбільш поширеним видом цінних паперів є акція.

Акція – цінний папір, що свідчить про внесення певної суми грошей у капітал акціонерного товариства (АТ) і яка надає право її власникові одержувати дохід – дивіденд.

Акції поділяються на іменні та пред'явницькі, прості та привілейовані, безголосі, одноголосі та багатоголосі.

Іменна акція виписується на ім'я певного власника та реєструється в обліковій книзі акціонерного товариства. Достоїнством іменних акцій є можливість їхнього обліку та контролю. Недоліком є їхня низька “рухливість”, тому що зміна власника вимагає перереєстрації.

Акції на пред'явника вільно продаються й купуються на ринку цінних паперів.

Проста акція надає право голосу на зборах акціонерів, а розмір одержуваного за неї доходу залежить від результатів роботи акціонерного товариства (АТ) за рік і нічим іншим не гарантується.

Привілейована акція гарантує дохід незалежно від результатів господарської діяльності АТ (у цьому її привілеї). Але саме з цієї причини власники такої акції не зацікавлені в збільшенні прибутку АТ, тому привілейована акція не дає права голосу на зборах акціонерів.

Відмінності між безголосими, одноголосими і багатоголосими акціями є очевидними. Найчастіше безголосі акції продаються широкій публіці. Це дозволяє засновникам АТ залучити величезні кошти й у той самий час зберегти за собою контроль над компанією. В Україні випускаються тільки одноголосі акції.

Вперше акція випускається в обіг за номінальною вартістю, тобто тієюсумою грошей, що зазначена на акції при заснуванні АТ. Однак надалі, при перепродажу акції, установлюється її ринкова ціна (курс акції).

Курс акцій залежить від співвідношення попиту та пропозиції на акції певної корпорації, але коливається навколо розрахункового курсу акції, що визначається за формулою:

(9.14)

Якщо курсова вартість акцій перевищує номінальну, то різниця між сумою, отриманою від продажу акцій, і сумою дійсно вкладеного в АТ капіталу становитиме засновницький прибуток, який привласнюється засновниками АТ.

Опціонне свідчення – це цінний папір про контракт, який надає право купувати чи продавати конкретний товар за встановленою ціною протягом певного часу.

Фінансовий ф'ючерс – це цінний папір, який свідчить про зобов'язання його власника на здійснення купівлі-продажу в майбутньому певного документа за заздалегідь фіксованою ціною.

Коносамент – документ, який встановлює взаємини перевізника й вантажовласника в процесі транспортування вантажу (найбільше використовується в судноплавстві).

Варант – свідчення, що видається власникові товару підчас оформлення товару на склад.

До другої групи цінних паперів належать: векселі, банкноти, чеки, а також облігації, депозитні й ощадні сертифікати тощо.

Облігація – це цінний папір, що дає право його власникові на отримання доходу у формі відсотка. Випускати їх можуть як держава, так і органи місцевого самоврядування, фірми, фонди й т. ін.

Облігації можуть бути довгостроковими (на 3–5 років) і короткостроковими (3–6 місяців). Після закінчення терміну облігації погашаються за номінальною вартістю, а власник облігації одержує дохід у вигляді фіксованого відсотка від номінальної вартості.

Державні й муніципальні облігації сприяють залученню коштів, що є необхідними для фінансування бюджетного дефіциту й вирішення регіональних проблем.

Корпоративні облігації акумулюють кошти населення для розвитку виробництва на недержавних підприємствах.

Депозитний і ощадний сертифікат – це різновид строкових банківських вкладів. Депозитний сертифікат відрізняється від ощадного тим, що клієнту видається не книжка, а сертифікат (посвідчення), який виконує роль боргової розписки банку.

Прийнято вважати, що цінні папери проходять три фази життєвого циклу:

– підготовчий етап, що пов'язаний з відкриттям нового підприємства;

– первинне розміщення цінних паперів, чи “первинний ринок”. У цей період покупцем є населення, інвестиційні фонди, трастові компанії тощо;

– вторинне розміщення цінних паперів, чи “вторинний ринок”. У цей період здійснюється купівля-продаж цінних паперів, що пройшли первинне розміщення. Вторинний ринок складається з “вуличного” ринку й біржі.

Існує кілька головних принципів функціонування ринку цінних паперів:

– ринок має характеризуватися частими угодами з невеликими коливаннями цін від однієї угоди до іншої, з невеликим розривом між ціною продавця й ціною покупця;

– ринок має бути ефективним, тобто покривати свої видатки доходами від угод;

– ринок має швидко поширювати інформацію про укладені угоди;

– ринок має відрізнятися надійністю, тобто можливі помилки працівників ринку цінних паперів повинні компенсуватися.

Купівля-продаж цінних паперів здійснюється на фондовій біржі. Фондова біржа здійснює такі функції: встановлює ринкову вартість цінних паперів, забезпечує перелив капіталу між учасниками ринку й т. ін. Безпосереднім завданням фондової біржі є створення сприятливих умов для ефективної купівлі-продажу й перепродажу цінних паперів. Купівля-продаж цінних паперів здійснюється на основі їх біржового курсу, тобто їхньої продажної ціни на біржі, яка коливається залежно від попиту й пропозиції на них.

Скупка цінних паперів за низькими цінами й продаж за високим курсом дозволяє одержувати біржовий прибуток. На біржі здійснюється реєстрація стихійно сформованих курсів цінних паперів, вона називається біржовим котируванням.

Цінні папери, що надходять на біржу, проходять процедуру лістингу, що припускає їхній добір і допущення до торгів. Цінні папери, не внесені в лістинг, продаються на “вуличному” ринку.

Розвиток продуктивних сил супроводжується укрупненням масштабів виробництва. Розміри окремих капіталів є недостатніми для створення таких величезних підприємств, як залізниці, канали, морські порти, електростанції, судноверфі та ін.

Об'єднання багатьох індивідуальних капіталів у один великий капітал, централізація капіталу здійснюється шляхом створення акціонерних товариств.

Централізація капіталу – це поєднання маси капіталів у суспільно комбіновані й науково керовані процеси виробництва. Капітал зосереджується у величезних масах в одних руках тому, що він зникає з багатьох інших рук.

Централізація капіталу може здійснюватися на основі об'єднань підприємств, що розорилися, на основі їхнього поглинання іншими великими підприємствами. Особливість акціонерної форми в тому, що злиття носить добровільний характер і дає можливість численні бездіяльні кошти перетворити на активно функціонуючий капітал, здатний виконувати великі програми не тільки в одній країні, але й у світовому господарстві.

Акціонерне товариство – підприємство, що базується на пайовій (частковій) основі коштів учасників (акціонерів). В основі лежить акціонерна власність.

Акціонерна власність – це власність багатьох фізичних і юридичних осіб на єдиний процес привласнення з нерівномірно розподіленими правами. Одні фізичні особи мають право на користування майном (засобами виробництва) й на дохід у формі зарплати. Інші фізичні та юридичні особи мають право тільки на дохід (дивіденд). Треті мають право на дохід і участь в управлінні.

Акціонерна власність має реальні риси асоційованої власності багатьох учасників з делегуванням прав для управління й розпорядження цією власністю особам, які володіють контрольним пакетом акцій. Акціонерна власність поєднує риси приватної і колективної власності.

Акціонерний капітал утворюється шляхом продажу цінних паперів – акцій. Таким чином, акціонерний капітал – капітал акціонерного товариства, утворений за допомогою об'єднання коштів багатьох фізичних і юридичних осіб через продаж їм цінних паперів (акцій), а також за рахунок капіталізації одержаного прибутку. Акції випускають засновники товариства, й продаються вони всім бажаючим. Зібраний від продажу акцій капітал є власністю акціонерного товариства загалом, а не окремих його членів. Акціонер не може вилучити з товариства вкладений ним капітал, повернути свій капітал він може тільки шляхом продажу своїх акцій.

Акціонерний капітал складається з власного капіталу й позичкового. Власний капітал утворюється за рахунок амортизаційних відрахувань, відрахувань від прибутку на інвестування у виробництво і створення резервного фонду. Позичковий капітал утворюється за рахунок банківського кредиту і продажу цінних паперів (акцій та облігацій).

Особливість акціонерного капіталу в тому, що – це чуже майно й чужі активи багатьох власників, а розпоряджаються ними деякі учасники для свого збагачення й на свій розсуд, причому кошти передаються на добровільній основі.

Акціонерні товариства одержали поширення в розвинутій ринковій економіці, хоча є відомими з XVII ст. (1600 р. – англійська Ост-Індська компанія, 1602 р. – голландська Ост-Індська компанія). Панамський і Суецький канали будувалися акціонерними товариствами.

Значення акціонерних товариств полягає в тому, що їхнє створення розв'язало протиріччя між потребою великих капіталовкладень і обмеженістю приватної (індивідуальної) власності. Банківський кредит не міг розв'язати це протиріччя, тому що обсяги його не перевищують майно індивідуального капіталу, і видається він на обмежений термін.

Акціонерний капітал – це така форма централізації, розміри капіталу якої не мають меж і його не потрібно повертати як за звичайної банківської позички.

Переваги акціонерних товариств:

– можливість високої концентрації виробництва;

– висока конкурентоспроможність;

– стабільність і стійкість;

– збереження своїх ресурсів незалежно від волі й бажання окремих акціонерів.

Види акціонерних товариств:

– відкриті акціонерні товариства, акції яких вільно продаються всім бажаючим;

– закриті акціонерні товариства, акції яких розподіляють чи серед засновників наперед визначеного кола осіб, чи серед тих, хто працює на певному підприємстві.

Особливою формою акціонерних товариств є корпорація.

Корпорація – це підприємство, що має форму юридичної особи, де відповідальність кожного власника обмежується його внеском, і яке має великі розміри.

Акціонерними можуть бути дрібні й середні підприємства, але вирішальну роль в економіці відіграють корпорації (у США вони дають до 90 % загального випуску продукції).

Переваги корпорацій:

– використання висококваліфікованих фахівців;

– впровадження досягнень науково-технічного прогресу;

– постійне оновлення асортименту продукції, що випускається;

– освоєння технології масового виробництва;

– наявність економії від масштабів виробництва;

– забезпечення високої ефективності підприємства.

Недоліки корпорацій:

– розрив між функцією власності й функцією управління створює умови для зловживань;

– можливості контролю з боку власників паю є незначними;

– використовуються для організації фіктивних товариств і ризикованих операцій;

– подвійне оподатковування (податок на прибуток корпорації та податок на доходи від акцій).

ТЕМА 10. РИНКОВІ ВІДНОСИНИ В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ ЕКОНОМІКИ. ТЕОРІЇ ЗЕМЕЛЬНОЇ РЕНТИ.

АГРАРНО-ПРОМИСЛОВЕ ВИРОБНИЦТВО