Крива виробничих можливостей. Закон зростання додаткових витрат

У попередньому матеріалі було з'ясовано, що суспільство, завжди має безмежні потреби та обмежені можливості. Як наслідок такого протиріччя виникає проблема ефективного використання рідкісних ресурсів.

Суспільство завжди прагне одержати максимальну кількість товарів і послуг, вироблених за допомогою обмежених ресурсів. Щоб досягти цього бажаного стану суспільство повинно забезпечити й повну зайнятість, і повний обсяг виробництва.

Повну зайнятість визначають як використання всіх придатних для виробництва ресурсів: робочої сили, орних земель, капітального устаткування тощо.

Для досягнення повного обсягу виробництва необхідно забезпечити ефективний розподіл ресурсів, а саме:

1) ресурси треба використовувати там, де вони принесуть найбільший дохід;

2) потрібно застосовувати якнайкращі з наявних технологій.

Оскільки ресурси є рідкісними, то навіть за повної зайнятості й повного обсягу виробництва економіка не може забезпечити необмежений випуск товарів і послуг. У зв'язку із цим виникає економічна проблема вибору: які саме товари слід виробляти і які послуги надавати, а від яких відмовитися.

Проілюструвати ефект вибору можна за допомогою кривої виробничих можливостей.

Припустимо, що економіка виробляє не незліченну кількість товарів і послуг, а лише два продукти – вершкове масло й верстати. Масло належить до споживчих товарів, верстати – до засобів виробництва. Виходитимемо з того, що якщо все населення країни стане виробляти масло, то його буде вироблено 15000 т. Якщо ж – верстати, то буде випущено 6000 шт. Звичайно, верстати й масло можуть вироблятися й одночасно.

Оскільки ресурси є обмеженими, то зростання виробництва верстатів призведе до скорочення кількості масла й навпаки. Це можна проілюструвати за допомогою таблиці (табл. 2.1) та графіка (рис. 2.1).

Таблиця 2.1 – Шкала виробничих можливостей

На графіку показано максимально можливі показники виробництва верстатів і масла. Наприклад, в точці С зафіксовано стан, за якого, виробивши 10000 т масла, можна також виробити 3000 верстатів. Якщо треба буде збільшити виробництво верстатів до 5000 (точка D), виробництво масла доведеться скоротити до 6000 т. Це означає, що виробництво 2000 додаткових верстатів (з 3000 до 5000) вимагатиме відмови від виробництва 4000 т масла (з 10000 до 6000).

Рисунок 2.1 – Графік виробничих можливостей

У наведеному прикладі уряд країни зробив вибір: пожертвував маслом за ради верстатів. Масло “трансформувалося” у верстати. Тому крива виробничих можливостей АЕ називається також кривою трансформації.

Умовно було припущено, що в пропонованій як приклад ситуації повністю використовувалися всі ресурси економіки, яка функціонувала на межі своїх виробничих можливостей і була ефективною. Якщо ж припустити, що в країні безробіття, а значить, недовикористовується такий чинник, як праця, то економіка знаходитиметься не на кривій трансформації, а десь поблизу (нижче) кривої – в точці X,що свідчитиме про невдале використання ресурсів і неефективність економіки.

Виробництво, за якого економіка сягне точки N, взагалі нездійсненне, оскільки ця точка лежить за межею виробничих можливостей економічної системи (над кривою).

У наведеному прикладі було проілюстровано концепцію альтернативної вартості (англ. opportuniti cost).

Альтернативна вартість – це ціна виробництва одного блага, вимірювана через друге благо, яке потрібно віддати замість іншого. Вибір уряду став альтернативним.

В окресленому вище випадку альтернативною вартістю споживання населенням споживчого блага (масла) буде передова промислова технологія.

Повернемося до наведеного вище прикладу.

Ресурси, за допомогою яких виробляється масло, не повністю придатні для виробництва альтернативного продукту – верстатів. Коли уряд намагається збільшити виробництво верстатів, йому доводиться мало придатні для цього “масляні” ресурси насильно “втискувати” в промисловість, орієнтовану на вироблення верстатів. Спочатку з “масляних” ресурсів виокремлюють найпродуктивніші для виробництва верстатів. Ці ресурси поступово вичерпуються, та й для виробництва “власного” продукту – масла – їх стає все менше. Щоб одержати більше масла, тепер необхідно використати й ті ресурси, продуктивність яких у виробництві верстатів вища, ніж у виробництві масла.

Низька взаємозамінність ресурсів, а, отже, необхідність збільшувати їх кількість при переключенні з виробництва одного продукту на виробництво все більшої кількості альтернативного продукту, становить суть економічного значення закону зростання додаткових витрат, які виражені не в грошах, а в натурі (в ресурсах).