Провести роботу з текстом підручника з метою поетапного закріплення та з метою формування нового поняття.

1. Диференційований підхід до учнів на уроках природознавства.

На уроках ТН мають бути створені умови для виявлення індивідуальних особливостей учнів, їх нахилів та всебічного розвитку. Розвязання цього завдання значною мірою сприяє індивідуальне навчання яке проявляється в дифиринціації. Дифирінційоване навчання - навчально виховний процес що враховує індивідуально типологічні особливості учнів. Особливостями диференційованого навчанння є постійне врахування вчителем специфіки того напруження якого потребує для школяра виконання завдання. Способи диференційованого навчання. В диференціації навчання завдань на уроках ТН для мол школярів доцільні такі способи: 1) зміст роботи однаковий для всього класу, але для сильних учнів збільшення обсягу завдань, або ускладнення способу навчання; 2) інструкційні картки, самостійний вибір учнями завдань з кількох запропонованих вчителем; 3) спільне завдання для всього класу, а для слабких допоміжний матеріал, що полегшує в роботі(шаблони, готові деталі).

1. Картка № 1

Закресли в дужках зайві слова.

1. Для життя лося необхідні... ( люди. тварини, рослини, сонце, повітря ).

2. Щоб добувати корм хижі звірі мають ( довгий хвіст, гострі зуби, добрий слух, липкий язик, гострі нюх та зір, міцні кігті, довгу шию ).

Картка №2

Що допомагає тваринам добувати корм?

Ознаку кожної тварини знайди і лінію єднальну проведи.

Лисиця пружне пір`я хвоста і гострі кігті

Степовий орел здалеку чує

Дятел гострий зір

Лелека сіро-зелене забарвлення

Жаба довгі ноги, шия і дзьоб

Щука довгий липкий язик

2. ПОЗАКЛАСНА РОБОТА З ПРИРОДОЗНАВСТВА. ЗІМСТ ПОЗАКЛАСНОЇ РОБОТИ

Позакласна робота – складова частина навчально-виховного процесу, одна із форм організації вільного часу школярів. Вона надає широкі можливості для всебічного розвитку учнів і підготовки їх до життя.

Позакласну роботу з природознавства організовують на добровільних засадах, для збудження і стимулювання пізнавальних інтересів школярів. Засобами позакласної роботи учитель розширює світогляд учнів, поглиблює знання учнів, розкриває їхні здібності, інтереси та нахили.

За способом організації учнів розрізняють індивідуальну, групову, та масову позакласну роботу.

Індивідуальну позакласну роботу з природознавства проводить з учнями, які виявляють стійкий інтерес до природи. Мета такої роботи – розширення кола пізнавальних інтересів школярів та поглиблення їхніх знань про природу.

Одним із різновидів індивідуальної позакласної роботи є позакласне читання.

Позакласне читання з природознавства розширює та поглиблює шкільну програму, а також задовольняє найрізноманітніші запити й інтереси учнів. Задоволення індивідуальних читацьких інтересів, смаків, нахилів, самостійність учня у виборі книг, роблять індивідуальне позакласне читання одним із важливих засобів формування особистості, розумового, морального та естетичного розвитку.Предметний гурток є найпоширенішою формою групової позакласної діяльності учнів початкових класів. Мета гуртка з природознавства – зацікавити молодших школярів природознавством, поглибити і розширити їхні знання, виробляти у них навички експериментувати, спостерігати і досліджувати. У гуртку важливо поєднувати індивідуальну самостійну творчу і відповідальну роботу кожного учня з роботою колективною. Роботу в гуртку проводять за тематичним планом.

Позакласна діяльність базується на добровільності, інтересі та бажанні дітей її виконувати, тому вона необов’язкова для всіх учнів класу. Ця робота організовується за спеціально розробленою програмою, оскільки її зміст виходить за межі шкільної програми з навчального предмета. Однак під час складання програми слід пам’ятати про вікові особливості дітей молодшого шкільного віку.

Позакласна робота дає можливість розвивати індивідуальні інтереси дітей, їхні здібності, нахили, розширювати кругозір з природознавства, формувати стійкі потреби самостійно пізнавати, охороняти і примножувати навколишню природу. Вона забезпечує цікаве й корисне проведення школярами вільного часу.

За способом організацій діяльності школярів у дидактико-методичній літературі розрізняють індивідуальну, групову та масову позакласну роботу.

Індивідуальна позакласна робота проводиться з тими учнями, які виявляють особливий інтерес до об’єктів і явищ природи. Пізнавальний інтерес зароджується в них на уроках природознавства і в позаурочній роботі. Спочатку він нестійкий, ситуативний і проявляється у збиранні марок, листівок, кольорових фотографій, на яких зображені рослини, тварини, явища природи; читанні дитячих книжок про них; перегляді телепередач. Однак все це школярі роблять безсистемно, нецілеспрямовано. Завдання учителя – вчасно помітити, виявити і перетворити це захоплення в стійкий довготривалий інтерес до змісту навчального предмета, процесу пізнання природи. Відповідно до цього індивідуальна позакласна робота повинна бути цілеспрямована, планомірна. Розпочинається вона з побудови завдань на тому змісті і тих видах діяльності, якими цікавиться дитина. Наприклад, якщо вона збирає кольорові листівки про природу, рослини, то їй пропонується зробити з них тематичні підбірки, знайти до кожної з тем загадки, прислів’я, цікаву інформацію (про особливості вирощування, застосування людиною тощо).

Важливим видом індивідуальної роботи є позакласне читання. Необхідно навчити кожного учня самостійно працювати з книжками про природу. На початковому етапі їх підбирають індивідуально з урахуванням інтересу до природи та до читання як виду діяльності, рівня оволодіння технікою читання. Слід рекомендувати учням не тільки прочитати, а й скласти коротке оповідання, намалювати малюнок або відшукати ілюстрації до прочитаного. Пізніше завдання змінюють, зокрема пропонується самостійно підібрати дитячі книжки про визначений предмет або явище природи, а потім працювати над ними.

Ефективність індивідуальної позакласної роботи залежить від рівня усвідомлення учнем мети завдання, його вагомості, від оволодіння способами виконання й оформлення його результатів, а також від оцінювання товаришами и учителем.

Виявлення і розвиток індивідуальних інтересів дозволяє за спільністю об’єднувати і залучати дітей до групової та масової позакласної роботи.

Найпоширенішою формою групової позакласної діяльності молодших школярів є гурток. Як правило, він називається гуртком юних натуралістів (юннатів). У практиці роботи школи зустрічаються й інші назви: «Юні друзі природи», «Люби і знай свій рідний край» тощо.

Дидактичними цілями роботи гуртка є розширення та поглиблення природничих знань, засвоєння елементарних умінь дослідницької роботи, поглиблення пізнавального інтересу до вивчення природи, розвиток індивідуальних здібностей і нахилів дітей, оволодіння практичними уміннями природоохоронної роботи.

Гурток об’єднує 15–20 учнів. Бажано, щоб вони були одного віку, що дозволяє ефективно керувати їх діяльністю. Робота гуртка може бути присвячена глибшому вивченню окремих тем або розділів навчальної програми, до яких школярі виявили особливий інтерес. Наприклад: «Пори року у нашій місцевості», «Рослинний світ нашої місцевості» і т. ін. – це у 3 класі.

В 4 класі тематика значно ширша, комплексна: «Скарби природи мого краю», «Таємниці життя лісу» тощо. Отже, розглядаючи загальну проблему, учитель планує роботу гуртка не менше двох занять на місяць. Під час планування враховуються індивідуальні інтереси дітей, їх вікові особливості. Вони впливають на вибір об’єктів вивчення, найбільш доцільних методів роботи, форм звітності, поєднання теоретичних і практичних, репродуктивних і творчих завдань, групових та індивідуальних видів діяльності.

Приблизний план роботи включає такі розділи:

1. Тема занять.

2. Форма занять.

3. Дата проведення занять.

4. Зміст і методи фронтальної роботи на занятті.

5. Зміст і методи індивідуальної роботи.

Індивідуальні завдання з певної теми виконуються безпосередньо на заняттях (короткочасні спостереження, досліди, практичні роботи, діяльність із засобами наочності, з дитячою науково-популярною літературою). Вони бувають також випереджувальними або виконуються після проведення заняття і розраховані на тривалий час (кілька тижнів чи увесь термін роботи гуртка). Ефективність виконання довготривалих завдань залежить від осмислення школярами їхньої мети, оволодіння прийомами виконання дій у необхідній послідовності. Тому, поставивши завдання, варто одразу ж актуалізувати опорні знання та уміння, при потребі продемонструвати учням зразок виконання окремих дій або діяльності в цілому, організувати діяльність дітей (із різним рівнем самостійності), яка спрямовується на пошук нових способів діяльності

Билет 20