Оцінка інвестиційних проектів за допомогою показника
економічної доданої вартості (EVA)
Серед показників оцінки результативності фінансово-інвестиційної діяльності компаній, які протягом останніх років найчастіше згадувалися в економічній літературі і професійних періодичних виданнях, одним з найпопулярніших є показник, який отримав назву економічної доданої вартості (EVA).
Показник EVA визначається як різниця між чистим операційним прибутком після оподаткування і вартістю використаного для його отримання капіталу компанії. Вартість використання капіталу визначається на основі мінімальної очікуваної ставки доходності, необхідної для того, щоб розрахуватися як з акціонерами, так і з кредиторами.
Показник EVA розраховують наступним чином
EVA = NOPAT – Kw*C, (1.16)
де NOPAT – чистий операційний прибуток після сплати податків, але до сплати відсотків;
Kw – середньозважена вартість капіталу;
С – вартісна оцінка капіталу, що визначається як різниця між сукупною вартістю активів і короткотерміновими зобов’язаннями.
EVA вважається індикатором якості стратегічних інвестиційних рішень. Постійна додатна величина цього показника свідчить про збільшення вартості компанії, а від’ємна – про зменшення вартості.
У стратегічному управлінні критерій EVA застосовується в комбінації з такими поширеними інструментами стратегічного аналізу, як матриця Бостонської консалтингової групи, матриця ринкової привабливості і конкурентних позицій (матриця GE/Mc-Kinsey) та ін.
Таким чином, впровадження EVA дозволяє не тільки оцінювати ефективність існуючих і привабливість майбутніх інвестиційних проектів, але й стимулювати менеджерів працювати для збільшення добробуту акціонерів у довгостроковій перспективі, а не для максимізації прибутку поточного року.
12.3. Стратегічний аналіз доцільності інвестицій у розвиток
стратегічних господарських підрозділів
Для оцінки доцільності інвестицій у розвиток стратегічних господарських підрозділів використовується імовірнісний підхід ланцюгів Маркова і матриць переходу системи.
Визначаючи доцільність інвестицій, використовують формулу
Р (А1 + А2 +…+ Аn) = P(А1) + P(А2) +…+ P(Аn), (1.17)
де Р (А1 + А2 +…+ Аn) – імовірність появи однієї з несумісних подій (досягнення однієї з альтернативних позицій в моделі BCG) А1, А2, або Аn;
P(А1), P(А1), P(Аn) – імовірності виникнення подій А1, А2, або Аn.
Оцінки А1, А2, або Аn можуть виникати в різній послідовності протягом періоду, який підлягає дослідженню.
Ланцюги Маркова дозволяють розглядати зміну структури сукупності як імовірнісний процес: імовірність знаходження одиниці в тому чи іншому становищі на даний час визначається характером розподілу імовірностей знаходження її в окремих становищах протягом минулих періодів та імовірностей зміни цих становищ до теперішнього моменту часу або етапу розвитку.
Ланцюгом Маркова називають послідовність випробувань, в кожному з яких система приймає тільки одне з k становищ повної групи, причому умовна імовірність pij(s) того, що в s-му випробуванні система буде знаходитися в становищі j за умови, що після (s-1)-го випробування вона знаходиться в становищі i не залежить від результатів інших, раніше проведених випробувань.
Наприклад, тривимірна матриця ланцюгів Маркова може мати вигляд
Р11 Р12 Р13
Р =Р21 Р22 Р23 .
Р31 Р32 Р33
Процедуру стратегічного аналізу, побудовану на використанні ланцюгів Маркова і матриць переходів, найкраще виконувати за допомогою комп’ютера. Найбільший недолік запропонованої методики – це не складність обчислень, а невизначеність щодо перехідних імовірностей, які потрібно якось долати. Найкраще це можна зробити за допомогою експертних методів дослідження, поєднаних з ґрунтовним аналізом ретроспективної інформації за минулі роки.
Лекція 17
Дата добавления: 2016-05-16; просмотров: 726;