Неоекономіка - нова соціальна реальність

Економіка сучасного розвинутого суспільства одержала назву "неоекономіка", тобто новітня. її показниками є якісно новий характер виробництва, інноваційні технології, радикально змінний характер такого економічного механізму як гроші.

У структурі новітньої економіки (неоекономіки) гроші набувають якісно нових ознак. Як зазначає О. Тоффлер, "супереймволічна економіка" породжує "спеціалізовані валюти та парагроші (магнітні картки, електронні, "віртуальні", символічні гроші тощо)". Новому призначенню і розумінню грошей сприяють глобалізація світової економіки, що потребує "єдиних" грошей, утворення нових "локальних цивілізацій", зокрема "Великої Європи" з її євро - конкурентом американському долару та іншим національним валютам.

Різноманітні аспекти та сюжети філософії економіки відображають особливості економічної культури та економічної поведінки людей в умовах нової економіки, що вимагає некласичних управлінських рішень, інноваційного стилю мислення, нестандартних дій. Термін "неоекономіка" є породженням інформаційного суспільства. Інформаційна революція, що завершує техніко-економічний цикл розвитку суспільної системи індустріального типу, запровадила принципово нові структурні якісні зміни в усіх сферах людської діяльності, у т. ч. економіці (постекономіка). Онтологічні, тобто фундаментальні, зміни в цій новій економіці зумовлені насамперед якісно новими технологічними чинниками.

Провідними в неоекономіці є науково-інформаційні технології, доля яких в економіці розвинутих країн становить 45-65%. У цих системах господарювання домінуючим стає інформаційний ресурс, центральне місце посідає акумульоване в інформації знання. Саме вони переміщуються на вершину економічного багатства, а його вартісна форма змішується в його основі. Вартість, яка утворюється знанням, стає дедалі помітнішою в загальній структурі вартості, а інформація стає субстанцією сучасної економіки: новітні прилади, механізми і машини є матеріалізованою інформацією. Інформаційні технології перетворюються на предмет праці свідомості людини, яка володіє інформацією. За таких умов інформація є ключем до сучасної економічної діяльності, базовим ресурсом, який має таке саме значення, яке в минулому мали капітал, земля і робоча сила. У сучасній економіці інформація вже набула усталеного соціального та інтелектуального статусу, перетворилася на новий різновид цінностей, який має свої вартісні виміри. При цьому інформаційний ресурс суспільства активно сприяє його демократизації, адже інформація є насамперед суспільним благом, вона здатна належати всім, на відміну від матеріального продукту, що не завжди справедливо розподіляється.

Яскравим показником неоекономіки (суперіндустріальної, постматеріальної, інформаційної економіки), є насамперед поява інтелектуального капіталу (знання, наявність нової перспективної інформації) як інноваційно-творчого (креативного) джерела багатства. Укомплектована висококваліфікованими, добре поінформованими працівниками, оснащена сучасною інформаційною технікою "інтелектуальна компанія" є якісно новою організацією, основні фонди якої мають не безпосередньо матеріальний, а інформаційний характер. Накопичена і відповідно оброблена інформація замінює колишні товарні запаси. Інтелектуальний капітал спричиняє становлення інтелектуальної економіки, головними чинниками якої є працівники розумової праці, для яких інформація і знання є водночас вихідним матеріалом і продуктом діяльності. У США, наприклад, 43% новоутворених робочих місць належить саме їм. Інформація і знання істотно відрізняються від грошових, природних, трудових і технічних ресурсів.

Неоекономіка як буттєва (онтологічна) реальність потребує від її організаторів і учасників відповідного стратегічного та інноваційного мислення. Адже в неоекономічних суспільствах непомірно підвищується рухливість дії законів попиту і пропозицій, помітно розширюється зона ризику, що вимагає від суб'єктів економічної дії гнучкості, оперативності, врахування особливостей ситуації, що швидкоплинно змінюється. Сучасна економіка передбачає розв'язання таких завдань, які потребують комп'ютерних розрахунків із швидкістю 3 млрд операцій за секунду. У США вже почали створення ЕОМ, здатної здійснювати 1000 трлн операцій щосекунди. Це значно загострює проблему самостійності людського розуму, його здатності оцінити варіативність множини рішень, яку пропонує штучний комп'ютеризований розум.

В економічному житті XX-XXI ст. відбувається перехід від системи масового виробництва стандартних виробів до системи, заснованої на випуску багатоманіття дрібносерійних (обмежених невеликими партіями) товарів. Завдяки утвореній знанням вартості така економіка наділяє товари і послуги "індивідуальним характером", що спричиняє появу на ринку нескінченної множини різних видів продукції. Вартість, яка утворюється знанням, за своїм характером потребує суб'єктивізованого суспільства, тобто розвинутої громадської та індивідуальної свідомості.

Для української економіки сюжети філософської рефлексії над сучасним економічним життям, його особливостями мають не лише важливе теоретичне, а й практичне значення. Філософія економіки дає змогу доторкнутися до її прихованих пружин, внутрішніх смислових механізмів, з'ясувати зовнішні і внутрішні чинники якісних трансформацій, які відбуваються в складному світі економічного життя сучасної цивілізації.

З економікою тісно пов'язане право, а економічна свідомість розвивається одночасно із свідомістю правознавчою. Економічний розвиток держави зумовлює прискорену трансформацію правової системи, а право може і сприяти поступальним економічним, соціальним змінам, і гальмувати їх. Між філософією економіки і філософією права є чимало точок взаємодії. На відміну від філософії економіки філософія права має значно багатшу, змістовнішу традицію свого існування і розвитку.