Тема 2. Соціальна відповідальність людини, держави та суспільства

План

1. Проблеми та умови формування і реалізації соціальної відповідальності держави, людини та суспільства.
2. Держава як основний суб’єкт соціальної відповідальності макро-рівня.
3. Соціальна політика як основа формування ефективної взаємодії держави, суспільства, бізнесу і особистості.
4. Регіональна політика держави к контексті реалізації загально-державної політики соціальної відповідальності.

1. Проблеми та умови формування і реалізації соціальної відповідальності держави, людини та суспільства.

Відносини відповідальності охоплюють усі сфери суспільного життя, зокрема соціальну та політичну. Особливо важливе значення вони мають у політичній сфері суспільного життя, пов’язаній з соціальною політикою. Соціальний розвиток неможливий без взаємодії груп інтересів. Сутність глобальної економіки в тому, що бізнес іде туди, де вигідніше, де менше податки. Товари перетинають кордони з низьким податком, а капітали практично не обкладаються ним. Зникла податкова база соціальної політики, що дозволяла здійснити справедливий перерозподіл доходів у соціальній сфері. Держава не може продовжувати утримувати капітал у національних межах. Отже, враховуючи, що важко реалізувати принцип солідарності в умовах глобалізації, його намагаються замінити принципом взаємної відповідальності держави і суспільства. Найпослідовніше цей підхід реалізується в країнах Північної Європи – Данії, Швеції, Ісландії, Норвегії, Фінляндії. В останні роки в Україні теж відбулися зміни, зокрема в політичній сфері: зменшення рівня централізованого державного управління та руйнація авторитарно-бюрократичної системи, відмова від панування командно-адміністративних методів, формування нового підходу до розуміння основних прав і свобод людини й громадянина та обов’язків держави щодо їхнього гарантування, призвели до зростання ступеня залучення громадян до суспільного життя, орієнтацію на саморозвиток індивідів. Отже, критерієм ефективності соціальної політики як нової парадигми розвитку є підвищення соціальної відповідальності держави, бізнесу і особи, зміни соціально-економічних факторів розвитку, соціальної безпеки. Критерієм ефективності моделей соціальної політики є забезпечення соціальної безпеки суспільства, реалізація функцій захисту та розвитку.

1. Держава як основний суб’єкт соціальної відповідальності макро-рівня.

Влада має реальну здатність і можливість реалізувати свою волю, справляти визначальний вплив на їх поведінку, застосовуючи за певних умов і різноманітні засоби примусу. Без відповідальності суб’єктів публічної влади перед підвладними (політичної відповідальності) влада перетворюється в безкарне насилля. Тому в демократичних державах значна увага приділяється засобам реалізації відповідальності суб’єктів публічної влади – як індивідуальних – посадових і службових осіб, депутатів, керівників громадських об’єднань, так і колегіальних – представницьких органів державної влади та органів місцевого самоврядування, політичних партій, громадських організацій. Рівень реальної (а не формальної) політичної відповідальності суб’єктів є показником ступеня її демократизму. Особливо важливе значення створення засобів реалізації політичної відповідальності має в перехідних до демократії суспільствах, у тому числі й в українському, оскільки без таких засобів неможлива сама демократія. Згідно зі ст. 25 Загальної декларації прав людини кожна людина має право на такий життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та необхідне соціальне обслуговування, який є необхідним для підтримання здоров’я і добробуту її самої та її родини і право на забезпечення в разі безробіття, хвороби, інвалідності, вдівства, старості чи іншого випадку втрати засобів до існування через незалежні від неї обставини. Тому глави держав і урядів повинні взяти на себе відповідальність за соціальний стан громадян своєї країни, аби політика, що проводиться їхніми державами, була послідовною і орієнтувалася на забезпечення добробуту та благополуччя людей. Соціальна відповідальність держави полягає в розробці та реалізації внутрішньої і зовнішньої соціально-економічної політики.

2. Державна політика як основа формування ефективної взаємодії держави, суспільства, бізнесу і особистості.

Політика держави спрямовується на забезпечення всіх необхідних умов розвитку профспілок і організацій роботодавців як суб’єктів соціального партнерства, гарантування економічної свободи громадян і запровадження тарифної автономії, утвердження солідарної системи участі суб’єктів соціального партнерства у виробленні соціальної політики та вирішенні соціально-трудових спорів. Соціальна політика є необхідною умовою інноваційного розвитку і новим ресурсом модернізації, без досягнення якої неможливий розвиток сучасного суспільства.

Отже, критерієм ефективності соціальної політики як нової парадигми розвитку є підвищення соціальної відповідальності держави, бізнесу і особи, зміни соціально-економічних факторів розвитку, соціальної безпеки. Критерієм ефективності моделей соціальної політики є забезпечення соціальної безпеки суспільства, реалізація функцій захисту та розвитку. Без відповідальності в її неформалізованих (морально-етичних) і формалізованих (юридичних) виявах суспільство не змогло б існувати, у суспільних відносинах запанували б анархія і свавілля. Відносини відповідальності охоплюють усі сфери суспільного життя, зокрема соціальну та політичну. Особливо важливе значення вони мають у політичній сфері суспільного життя, пов’язаній з соціальною політикою.

3. Регіональна політика держави к контексті реалізації загальнодержавної політики соціальної відповідальності.

Суттєві зміни, що сталися в глобальному розрізі останнім часом, формування нових парадигм регіонального розвитку, а відтак і нових механізмів та інструментів регулювання пропорцій, наочно продемонструвало невідповідність існуючих підходів дослідження тих змін, що відбуваються в суспільстві. Використання старих принципів державного управління перестало бути ефективним, відтак розробка цілісної системи регіонального моніторингу є нагальною потребою суспільства.

Існуючі зараз механізми і інструменти європейської регіональної політики адекватно відображають суть політики зближення в ЄС і на прагматичній основі регулюють процес консолідації в Європі завдяки стимулюванню розвитку малого і середнього бізнесу, створення сучасної інфраструктури, перекваліфікації безробітних тощо. У країнах колишнього СРСР активно проходить процес формування нової моделі соціально-економічного розвитку, який передусім зумовлений наявністю нових (ринкових) механізмів регулювання пропорцій та існуванням окремих елементів командно-адміністративної системи. Такий «симбіоз» доволі різнорідних елементів управління розвитком не є ефективним в сучасних умовах, через що стає зрозумілим, чому регіональна асиметрія в цих країнах постійно зростає.

Тому в демократичних державах значна увага приділяється засобам реалізації відповідальності суб’єктів регіональної влади – як індивідуальних – посадових і службових осіб, депутатів, керівників громадських об’єднань, так і колегіальних – представницьких органів державної влади та органів місцевого самоврядування, політичних партій, громадських організацій. Рівень реальної (а не формальної) політичної відповідальності суб’єктів є показником ступеня її демократизму.

Лекція№ 3.