Методика зашивання рани

1. Обробіть шкіру розчином повідон-йоду (Бетадином), милом з водою або іншим дезінфектантом.

2. Наберіть потрібну кількість анестетика в шприц ємкістю 3,0-5,0 мл.

3. Приєднайте голку розміром 21-27 g.

4. Тримаючи голку під кутом приблизно 45º, введіть голку в підшкірну жирову клітковину нижче дерми. Відведіть назад поршень і аспіруйте, чи появиться кров.

a. Якщо в шприц потрапить кров – це значить, що голка випадково потрапила в кровоносну судину. Змініть розташування голки і ще раз відтягніть поршень.

b. Якщо в шприц не потрапить кров – це значить, що голка не знаходиться в кровоносній судині і можна безпечно виконувати ін’єкцію.

5. Введіть достатню кількість анестетика, щоб у тканині утворився невеликий пухир.

6. Змістіть голку до краю шкіри. Повторно введіть голку, змінюючи кут згідно бажаного наступного місця ін’єкції.

7. Повторіть п. 6, поки уся одна сторона рани буде інфільтрована анестетиком.

8. Повторіть п. 4-6 на протилежній стороні рани.

Зачекайте 1 хвилину. Впевніться, що місцева анестезія діє.

Інше/спеціальні примітки

1. За допомогою голки меншого діаметру можна не аспірувати кров навіть тоді, коли голка знаходиться всередині судини, оскільки клітини крові можуть затромбувати головку голки і запобігти аспірації в шприц. Часто зміщуйте голку, щоб уникнути введення великої кількості анестетика в кровоносну судину.

2. Інфільтруйте підшкірну жирову клітковину максимально повільно: це зменшить біль від введення препарату.

3. Спочатку інфільтруйте проксимальну частину рани перед виконанням ін’єкцій у дистальну частину. Це забезпечить часткову анестезію, а ін’єкції у дистальну частину будуть менш болючими.

4. Справжні алергічні реакції до амідних місцевих анестетиків (наприклад, лідокаїн^®, бупівакаїн) бувають дуже рідко.

Альтернативні методи зашивання рани: за допомогою лейкопластира, клею, волосся (рани на скальпі) і скобок. Лейкопластир і клей – легка альтернатива компактного розміру швам або скобкам. Для з’єднання країв рани за допомогою клею, лейкопластира або волосся анестезія не потрібна.

Показання

1. Ушивання чистих ран або дезінфікованих за допомогою обробки шкіри, промивання та хірургічної обробки.

Протипоказання

1. НЕ зашивайте інфіковані рани.

2. НЕ зашивайте колючі, різані або вогнепальні рани.

3. НЕ зашивайте укуси тварин або людей.

4. НЕ зашивайте рани, отримані більш як 12 годин тому.

Загальні підходи до підготовки рани.

1. Підготуйте і промийте всі рани до їх зашивання.

2. Виявіть і видаліть з рани усі сторонні тіла.

3. Промийте питтєвою або стерильною водою під тиском: 100 мл на кожний см довжини рани. Користуйтеся шприцами ємкістю 30 або 60 мл з судинним катетером розміром 18 g або спортивною пляшкою для води з кришечкою, через яку можна витискати воду тонким струменем. (Обережно: бережіть свої очі і т. п.!)

Загальні принципи обробки, зашивання рани та зняття швів

Оцінка стану рани та її хірургічна обробка:

Згідно з даними останніх досліджень, для простої рани ефективність водопровідної води така ж сама, як фізрозчину. Для видалення бруду високоінфіковані рани слід промити шприцом з катетером розміром 18 gauge.

Слизові не потрібно обробляти перекисом водню, хлоргексидином чи йодом (токсичний вплив на тканини, який погіршує загоєння). Ці засоби можна застосовувати для дезінфекції шкіри навколо рани. Перед накладанням швів необхідно провести хірургічну обробку рани (видалити згустки крові, нежиттєздатні тканини, сторонні предмети). Немає абсолютного правила щодо того, через скільки часу після травми можна зашивати рану, але чим більше часу проходить до зашивання – тим вищий ризик розвитку інфекції.

Типи ниток

2. Лейкопластир для шкіри (Steri Strips)

a. Ширина лейкопластира повинна становити 0,6 або 1,3 см (1⁄4 або 1⁄2 дюйма).

b. Ефективний при ранах, яких легко зводити, коли немає вивернення країв всередину чи зіяння рани.

c. Неефективний при зіяючих ранах або ранах, розташованих на щільно покритих волоссям ділянках (наприклад, скальпі).

d. По можливості обробіть оточуючу шкіру розчинником (ацетоном або спиртом).

· Не обробляйте розчинником самі краї рани. Розчинник НЕ повинен потрапляти в рану.

e. Якщо лейкопластир зовсім не прикріплюється – для приклеювання додатково застосовуйте клей для ран.

· Якщо вирішено застосувати клей — до нанесення лейкопластира дочекайтеся, щоб клей став липким.

· Також клей можна застосовувати тоді, коли з часом лейкопластир почне відставати від шкіри.

f. Прикріпіть лейкопластир до одного краю рани.

g. Прикріпіть лейкопластир до протилежного краю рани, пальцями звівши краї рани.

h. Між смужками лейкопластиру залишіть простір на рівні 5-10 мм.

i. Для страховки накладіть ще одну смужку лейкопластира перпендикулярно до смужок, накладених через рану.

3. Клей для ран (ціаноакрилат (Cyanoacrylate Adhesive))

a. Клей для ран не має такої ж міцності на розрив, як шви.

b. Його найкраще застосовувати при ранах глибиною неповної товщини шкіри.

c. Клей також доцільно наносити на суху, потріскану шкіру пальців рук в результаті тривалого перебування в сухому або холодному середовищі.

d. Зведіть краї рани пальцями.

e. Легким рухом руки накладіть клей над співставленим краєм рани.

f. Накладіть як мінімум 3 тонкі шари, після нанесення кожного шару дайте клею висохнути (протягом 1-2 хв.).

g. Надмірно не натискайте на рану.

h. Клей НЕ повинен потрапляти в рану.

4. Зв’язування волосся при ранах скальпу

a. Покладіть товсту нитку (3/0 або 4/0) або частину нової, чистої риболовної волосіні паралельно до рани.

b. Скрутіть разом прядь волосся з кожного краю рани.

c. Перехресно зв’яжіть пряді волосся, щоб зійшлися краї рани.

d. Для страховки попросіть асистента зав’язати нитку чи волосінь над прядями волосся. Залишіть на 5-7 днів.