Притомний поранений

Скажіть пораненому не рухатися, проте фізично не обмежуйте його рухи, якщо він не слухається. Пацієнти з сильним болем у хребті переважно мають м’язові спазми, якими організм намагається імобілізувати місце ушкодження. До прибуття допомоги покладіть пацієнта у зручне положення. Якщо необхідно перемістити пацієнта (наприклад, з води або з проїжджої частини), потрібно підтримувати ушкоджену ділянку і якнайменше рухати хребет у будь-якому напрямку. В ідеалі пацієнта повинні переміщати тільки люди, які надають першу допомогу або медичний персонал, навчений працювати з ушкодженням хребта, з використанням спеціального обладнання.

Непритомний поранений

Відкриття дихальних шляхів важливіше за будь-які підозри на ушкодження хребта. Допустимо легко порухати голову, щоб покласти її у нейтральне положення і відкрити дихальні шляхи. Якщо поранений дихає, проте залишається непритомним, краще покласти його у безпечне положення. Його слід перевертати легко, не скручуючи тіло. Потрібно підтримувати голову і шию на одній лінії з тілом, під час перевертання пацієнта і після нього. Якщо пацієнтові необхідно відкрити дихальні шляхи, використайте способи, які найменш імовірно рухатимуть шийний відділ хребта. Бажано використати спосіб закидання голови/піднімання підборіддя.

Протипоказання

Шийний комір є запобіжним засобом, його може знімати навчений персонал, який може клінічно оцінити стан і виявити, чи є ушкодження хребта. Шийний комір потенційно може принести шкоду пораненому, ризик зростає при тривалому застосуванні коміра. Можливі побічні явища:

· біль і дискомфорт

· обмежена можливість відкрити рот і труднощі з ковтанням

· загроза для дихальних шляхів, якщо пацієнта знудить

· тиск на вени шиї, який збільшує внутрішньочерепний тиск (шкідливо для пацієнтів з ушкодженнями голови)

· приховає можливі стани, що загрожують життю

Захист шийного відділу хребта та використання шийного коміра:

“Якщо є ушкодження м’яких тканин голови, обличчя чи шиї через різке гальмування… тоді потрібно припустити ушкодження шийного відділу хребта. Ушкодження тупими предметами, наявні вище ключиць, також можуть пошкодити шийний відділ.”

~ (Невідкладна допомога, 5-те видання, Brady, 1990)

“Єдиним способом виключити можливість ушкодження шийного відділу хребта є рентгенологічне обстеження”

Накладання шийного коміра

Загальні принципи

Повна іммобілізація хребта підтримує хребет у випрямленому стані до клінічного огляду і/або рентгенологічного обстеження. Найважливіше пам’ятати, що медики повинні перевіряти усіх травматологічних пацієнтів на наявність ушкоджень хребта.

Відсутність ушкоджень хребта підтверджується за такими критеріями:

· Нормальний рівень свідомості (відсутні наркотики/алкоголь)

· Відсутні болючі відволікаючі поранення.

· Відсутня болючість при пальпації середньої частини шийного відділу хребта.

· Відсутність локальних неврологічних розладів

· Відсутність значного механізму ушкодження

· Якщо попередні критерії не виконані, пацієнту необхідне рентгенологічне обстеження.

Усіх пацієнтів з запобіжними заходами потрібно переміщати при повному випрямленні хребта. Це виконується за допомогою техніки «перекочування колоди». При цьому способі пацієнт перекочується як одне ціле, шия, плечі та торс зафіксовані.

Якщо досі підозрюється ушкодження шийного, грудного чи поперекового відділів хребта, можна підняти узголів’я ліжка (зворотнє положення Тределенбурга). Усім пацієнтам надають запобіжні заходи, поки медик не виявить, що хребет неушкоджений і не запише це в карту пацієнта. Якщо було проведено рентгенологічне дослідження, заключний висновок має робити рентгенолог.

Навіть правильно закріплений та накладений шийний комір не гарантує 100% фіксації. Це може створювати проблеми, якщо пацієнт стривожений або не слухається медиків. Таких пацієнтів слід закріпити при догоспітальному перевезенні, закріпивши голову і торс, чи, в лікарні, застосувати заспокійливі засоби чи хімічний параліч.

Вибір правильного розміру коміра

Накладання шийного коміра

Коли є така можливість, тобто пацієнт притомний, при повній свідомості і може виконувати команди, проведіть неврологічний огляд до та після накладання коміра. Пацієнт лежить на спині, одна людина фіксує його голову, тримаючи руками шию пацієнта з обох боків. Великі пальці кожної долоні спираються зверху на плечі пацієнта, решта пальців заведена під плечі. Шия фіксується долонями, а руки знаходяться біля шиї та голови.

Друга людина просуває комір під шию пацієнта, не переміщуючи її. Комір правильно накладений, якщо шия знаходиться на середині коміра, а верхній край коміра знаходиться під потилицею. Нижній край коміра знаходиться під трапецієвидним м’язом.

Коли це виконано, друга людина накладає передню частину коміра. Вона правильно розміщена, якщо підборіддя надійно зафіксоване у вигині для підборіддя. Шия у нейтральному положенні, тобто не витягнута і не зігнута. Низ передньої частини коміра спирається на грудину. Передня і задня частини коміра застібаються липучкою так, щоб комір щільно прилягав до шиї, але не перетискав судини чи трахею.

Догляд після накладання коміра

Підтримуйте хребет у випрямленому положенні, доки не буде виявлено, що його ушкодження відсутні. Іноді відомо, що грудно-поперековий відділ не має ушкоджень, проте ще не відомий стан шийного відділу. Іммобілізація шийного відділу продовжується з використанням шийного коміра, поки не буде проведено подальший огляд. Шия повинна бути у нейтральному положенні, тобто не зігнута, не розтягнута і не повернута в боки. На цьому етапі можна піднімати узголів’я ліжка. БУДЬТЕ ОБЕРЕЖНІ. Переконайтеся, що ви знаєте, чи у пацієнта підозра на ушкодження усього хребта чи тільки шийного відділу.

Щоденно проводьте неврологічний огляд, записуючи рухи усіх кінцівок (у відповідь на голосові/больові подразники/відсутні). Перевіряйте і записуйте чутливість усіх чотирьох кінцівок. Шкіру під коміром слід перевіряти принаймні раз на зміну, особливо у загальмованих пацієнтів, для виявлення пролежнів, особливо навколо потилиці.

Спинні дошки (та положення пацієнта)

Жорстка спинна дошка може використовуватися людьми, що надають першу допомогу, як засіб для переміщення пораненого. Пораненим зазвичай накладають шийний комір і відповідно імобілізують перед переміщенням. Плюси будь-якого методу фіксації з точки зору іммобілізації шийного відділу хребта зазвичай доволі обмежені, якщо одночасно не контролюється рух тулуба.

Якщо дозволяють ресурси, потрібно використати ручну фіксацію (яку описано вище) для фіксації голови та шиї при переміщення пораненого на спинній дошці.

Поранених не слід залишати на жорстких спинних дошках. У здорових людей, які залишалися на спинній дошці, розвивався біль у шиї, потилиці, лопатках та попереку. Також у цих місцях є ризик розвитку некрозу (пролежня) через тривале стискання. Притомні поранені можуть пробувати рухатися, щоб зайняти зручніше положення, що потенційно може погіршити їхні ушкодження.

У паралізованих чи непритомних поранених вищий ризик розвитку некрозу (пролежня) через тривале стискання, оскільки вони не відчувають болю. Було виявлено, що ремені, якими закріплені поранені, ускладнюють дихання, тому їх потрібно послабляти, якщо вони заважають пораненому. Можливо, пораненому буде зручніше на спинній дошці з м’якою підкладкою, надувному матраці чи вакуумному матраці.

Перевертання фіксованого пацієнта

Перевертання фіксованого пацієнта (спосіб «перевертання колоди») виконується навченого групою людей для перекочування пораненого з положення на спині на бік і знову на спину для огляду спини і/або забирання спинної дошки.

Блоки для голови (та імпровізовані засоби для фіксації голови)

Блоки для голови розроблені для використання з шийним коміром для фіксації голови у нейтральному положенні на спинній дошці при перевезенні пацієнта. При використанні блоків для голови разом з дошкою, обов’язково встановіть базовий елемент перед тим, як помістити пацієнта на дошку. Коли пацієнт уже на дошці, прикріпіть блоки по обидва боки від голови, тоді закріпіть ремені на голові та підборідді.

Якщо не доступні оригінальні блоки для голови, можна використовувати імпровізовані засоби. Деякі приклади:

Можна використовувати як велику ковдру, так і черевики (між черевиками та шкірою слід покласти якийсь м’який матеріал).

Закріплення пацієнта на спинній дошці(Ремені-павутина, ремені безпеки тощо)

Є кілька способів закріплення пацієнта на «Пристрої для іммобілізації хребта» (спинній дошці). Суть у тому, щоб зафіксувати увесь хребет щоб запобігти подальшим ушкодженням під час евакуації.

Cпосіб №1

Вживіть необхідні заходи для ізоляції від виділень тіла пацієнта. Пацієнта завжди переміщають за вказівкою людини, що фіксує шийний відділ хребта. Перевірте усі кінцівки на наявність дистального пульсу, моторних та сенсорних функцій.

Відрегулюйте розмір та накладіть пацієнтові шийний комір, якщо цього ще не було зроблено, і продовжуйте вручну фіксувати хребет у випрямленому положенні. Покладіть довгу спинну дошку поруч з пацієнтом, з боку, протилежного до того, з якого стоятимуть солдати №2 і 3 при перевертанні пацієнта. Перевірте, чи дошка розміщена так, що голова пацієнта не звисатиме з неї, коли його перекотять на дошку. Другий солдат стає біля торсу пацієнта. Третій солдат стає біля ніг пацієнта. З цього положення другий солдат кладе одну руку на плече пацієнта, а другу на його таз, в той час як третій солдат кладе руки на таз та ноги пацієнта.

Коли усі зайняли свої місця і готові, солдат, який фіксує шийний відділ хребта дасть команду перекочувати пацієнта, що буде виконано синхронно. Солдат, який тримає голову, стежить за тим, щоб голова пацієнта залишалася у нейтральному положенні впродовж усього процесу. Солдати №2 і 3 перекочують пацієнта до себе і кладуть його на бік. Вони можуть сперти пацієнта на свої стегна.

Тепер солдат №4 підсуне спинну дошку під пацієнта, нахиляючи її так, щоб вона доторкалася до спини пацієнта. Коли усі готові, солдат, що тримає голову, дає команду перекочувати пацієнта на дошку.

Продовжуйте тримати дошку, поки пацієнта перекочують. Коли маневр завершено і пацієнт лежить на спині, перевірте його положення на дошці. Пацієнт повинен лежати посередині, голова біля верхнього краю дошки. Якщо необхідно пересунути пацієнта, виконуйте це, задіявши другого і четвертого солдата по обидва боки від грудної клітки пацієнта. Усі переміщення відбуваються за командою людини, що фіксує шийний відділ хребта і повинні бути синхронними, тіло повинне переміщатися як одне ціле. Не крутіть тіло пацієнта. Коли пацієнт правильно розміщений на дошці, закріпіть його на ній. При потребі покладіть м’який матеріал між тілом пацієнта та дошкою. Закріпіть спершу торс пацієнта і місця, де виступають кістки. Просуньте один ремінь через отвір найближчий до пахв пацієнта та перекиньте через груди до відповідного отвору з іншого боку. Заведіть ремінь під руки пацієнта щоб защебнути пряжку, яку слід закріпити і змістити з центру грудної клітки. Пацієнт повинен глибоко вдихнути і затримати подих (якщо може), тоді затягуйте ремінь. Завдяки цьому ремінь не заважатиме пацієнтові дихати. На цьому етапі руки пацієнта не закріплюються.

Тепер закріпіть таз, вибравши отвір на дошці, найближчий до центру тазу. Просуньте ремінь через отвір, перекиньте через таз і у відповідний отвір з іншого боку. Перекиньте ремінь через таз, щоб защебнути пряжку. Ноги можна закріпити аналогічно, або скористатися пов’язками-косинками. Коли торс та ноги закріплені, можна закріплювати голову. Переконайтеся, що засоби, які ви використовуєте для фіксації голови, дозволяють вам закріпити її у нейтральному положенні. Не припиняєте ручну фіксацію голови, поки не зафіксуєте її остаточно на дошці.

Закріпіть руки під ременем, що проходить по нижній частині торсу або вільно зв’яжіть зап’ястя пацієнта косинкою або іншим м’яким матеріалом. Потім, перевірте усі чотири (4) кінцівки на наявність дистального пульсу, моторних та сенсорних функцій.

Під час перевезення перевіряйте ремені, щоб вони не відкрилися. Якщо пацієнт лежить на животі, перевірте наявність пульсу, моторних та сенсорних функцій у всіх чотирьох (4) кінцівках, швидко перевірте спину пацієнта і перекотіть його як одне ціле у положення на спині, при цьому підтримуючи фіксацію шийного відділу хребта. Станьте біля торсу пацієнта. Ваш другий помічник повинен стати біля ніг пацієнта. Покладіть одну руку на плече, а другу на таз пацієнта, ваш помічник повинен покласти руки на таз та ноги пацієнта. Коли усі готові, помічник, що тримає голову, подає команду перекочувати пацієнта на дошку. Тримайте дошку під час виконання цього маневру.

Практичне заняття: курсанти відпрацьовують перший спосіб закріплення пацієнта у групах з чотирьох осіб, поки усі не спробують усі чотири ролі.

Спосіб №2

Якщо спинної дошки немає, пацієнта з підозрою на ушкодження хребта можна переносити на м’яких носилках, за умови, що до нього ставитимуться з обережністю. При цьому синхронність роботи є надзвичайно важливою. На малюнку зображено чотирьох солдатів, які разом перекладають пацієнта з землі на носилки.

Інструкція:

Скріпіть вільно руки і ноги, щоб кінцівки не звисали і не теліпалися. Солдати №№2, 3 і 4 на малюнку зліва, усі стають на коліна з одного боку пораненого солдата. Максимально обережно усі троє одночасно просувають руки під пацієнта і піднімають його. Обов’язково потрібно підтримувати голову, шию і хребет.

Солдат «2 знаходиться біля голови і подає команди. Він командує: «Приготуйтеся піднімати, піднімайте!». Усі троє піднімають пацієнта з землі на руки. Коли пацієнта підняли, солдат #1 візьме носилки і покладе їх під пацієнтом, потім допомагає опустити пацієнта на носилки. Для опускання пацієнта використовуються ті ж дії, що для підйому, проте у зворотньому напрямку.

Солдат №2 знаходиться біля голови і досі командує. Він подає команду «Приготуйтеся опускати, опускайте!». Усі троє кладуть пацієнта на носилки. На цьому етапі пацієнта можна закріпити на носилках щоб звести до мінімуму рухи голови. Його можна прикріпити ременями або скетчем, бажано використати якийсь тип блоку для голови.

Практичне заняття: курсанти відпрацьовують другий спосіб закріплення пацієнта у групах з чотирьох осіб, поки усі не спробують усі чотири ролі.

Карта пораненого

Зверху:

Категорія евакуації та список особового складу (якщо необхідний)

Перша графа: Відзначте галочкою відповідний механізм ушкоджень або «Інше» і запишіть свій варіант.

Механізм ушкоджень – Що спричинило ушкодження пацієнта.

Друга графа: Тут можна обвести або позначити лінією ушкоджену зону тіла та пояснити, які там ушкодження. Також можна оцінити процент опіків, використовуючи «Правило дев’яток».

Ушкодження – Який тип(и) ушкоджень є у пацієнта (бажано по порядку від найважчих).

Третя графа: Тут записано життєві функції та коли вони перевірялися. Ознаки/Симптоми – Що ви бачите? Що вам каже сам пацієнт?

Четверта графа: Тут можна записати, яку негайну допомогу ви надавали пацієнтові, та коли. Також – яку іншу важливу інформацію, не зазначену у карті.

Допомога – Що ви зробили. щоб допомогти та стабілізувати стан пацієнта.

Сортування

Яка мета сортування? Швидке відділення важчих пацієнтів від легших для того, щоб важким пацієнтам швидше надали допомогу. Коли пацієнтів більше, ніж персоналу, сортування допомагає «надати найбільше допомоги найбільшій кількості пацієнтів». Воно упорядковує хаос, сприяючи лікуванню усіх пацієнтів.

Що це за процес? – Сортування поранених на категорії для евакуації та лікування.

Які рішення доводиться приймати?

1. Як сортуватимуться пацієнти – кого у яку категорію?

2. Що робитиметься з пацієнтами після сортування?

3. Які фактори ВПЛИВАЮТЬ НА/ЗМІНЮЮТЬ рішення?

4. Персонал, ресурси

5. Умови

У деяких з цих солдатів можуть бути лише ґулі та синяки, що означає, що їх можна задіяти як ваших помічників. Якщо під час сортування ви виявите кровотечу у пацієнта, у якого є всі ознаки життя, проте він не може сам затиснути свої рани, то один з ваших помічників може це зробити. Або підтримувати дихальні шляхи у відкритому положенні чи запобігати шоку.

Завершивши цю фазу, можете іти і сортувати решту пацієнтів. На початку визначтеся, як саме ви будете переміщатися і використовуйте цей алгоритм. З боку в бік чи впоперек, вибирайте будь-який спосіб і дотримуйтеся його. Інакше ви пропускатимете пацієнтів і витрачатимете дорогоцінний час. Прийнявши рішення, переміщайтеся далі. Якщо воно неправильне, його можна буде виправити під час вторинного сортування. Вагання при прийнятті рішень (зміна рішень, їх тривале обдумування) вартуватиме інших життів.

“Ви не можете врятувати усіх! Ви можете тільки розсортувати поранених відповідно до своїх можливостей і надіятися на краще.”

Безпека роботи з гелікоптером

Пілот або спеціально призначений член екіпажу повинен розказати усім пасажирам про безпеку роботи перед вильотом.

Вибір місця посадки

Визначте достатньо рівне і тверде місце, без людей, автомобілів та таких перешкод, як дерева, стовпи та проводи.

23 x 23 м вдень 38 x 38 м вночі

На місці не має бути пеньків, стовпців, великих каменів тощо.

Зверніть увагу на напрям вітру. Гелікоптери приземляються і злітають проти вітру. Бік, з якого гелікоптер наближатиметься, повинен бути без перешкод. Заберіть або закріпіть усі незакріплені предмети на місці та навколо місця посадки, наприклад сміття, ковдри, шапки та спорядження.

Правило 5ти пунктів (РВСБН)*

Подумайте про освітлення місця посадки. Перехресне світло фар, стробоскопів тощо.

Ніколи не наводьте світло на сам гелікоптер.

Особисте захисне спорядження

· Сорочка з довгими рукавами і штани.

· Шкіряні черевики та рукавички

· Захист для очей та вух

· Каска, якщо наявна

Як підходити та відходити від гелікоптера

· Не заходьте на місце посадки під час посадки/зльоту.

· Завжди підходьте/відходьте з нижчого боку схилу або згідно з вказівками пілота/екіпажу.

· Завжди залишайтеся у полі зору пілота/екіпажу.

· Пригніться, підходячи до гелікоптера. Не тримайте нічого вище рівня плечей.

· Не біжіть за незакріпленими предметами (це ж стосується і собак).

· Ніколи не підходьте до хвоста вертольота, навіть коли він зупинений.

· Зачекайте, поки екіпаж відчинить/зачинить двері.

· Підходьте до гелікоптера тільки після того, як гвинт зупиниться або під керівництвом пілота чи члена екіпажу.

Дисципліна під час польоту

· Виконуйте інструкції пілота.

· Пристебніть ремені безпеки і закріпіть незакріплені предмети.

· Не переміщайтеся по гелікоптеру після того, як зайняли місце.

· Ніколи не наближайтеся до приладів управління гелікоптером.

· Відстібайте ремінь тільки за командою пілота чи члена екіпажу

Підготовка місця посадки (і очищення його від сторонніх предметів)

*Правило 5 пунктів (РВСБН) (Rule of S’s)

1. Розмір

2. Відповідність

3. Схил

4. Безпека

5. Нагляд

Розмір

Чим більший, тим краще
Чистий шлях для наближення та відходу від гелікоптера
Достатньо великий, щоб опустити та завантажити пацієнта
Багато змінних факторів
Не «вгадуйте» дії пілота

Відповідність

Чим чистіше місце посадки, тим краще!
Відсутні сторонні об’єкти у повітрі: дроти, антени тощо.
Тверда рівна і чиста поверхня.
Видимість: вимоги міняються залежно від дня/ночі
Дощ зазвичай не має значення
Сила та загальний напрям вітру

Схил

Чим рівніше, тим краще!
Продумайте шляхи наближення/відходу та місце завантаження пацієнтів.
Ніколи не підходьте до гелікоптера зверху!

Безпека

Закріпіть усі предмети.
Зачиніть двері та вікна біля місця посадки.
Захистіть очі та вуха.
Також захистіть пацієнта!
Ніколи не підходьте до гелікоптера без супроводу.
Ніколи не підходьте до гелікоптера, коли він вимикає гвинти.
Ніколи не тримайте нічого над головою.
Ідіть повільно: “Зад опустити, очі підняти”.
Не несіть пацієнта до гелікоптера.
Член екіпажу вийде до вас і керуватиме завантаженням.
Не поспішайте. Не біжіть.
Коли пацієнта завантажать, гелікоптер швидко відлетить.
Завжди працюйте однаково з усіма гелікоптерами.
Уникайте настрою «Та я все знаю»

Нагляд

Чим менше людей в зоні посадки, тим краще!
Використовуйте навчений персонал.
Чіткий радіозв’язок.
Подавайте інформацію про місце посадки ,коли гелікоптер буде у зоні видимості.
Не подавайте знаків руками, якщо ви і екіпаж не знаєте, що вони означають.
Виконуйте команди екіпажу.

Аналіз медичного ризику

1. Аналіз медичного ризику (АМР) – це детальний звіт, складений перед завданням, що аналізує медичні питання та вплив тактичної операції.

2. Підготовка АМР є надзвичайно важливою для планування місії та операційного контролю ризиків.

a. АМР за можливості повинний проводитися заздалегідь перед операцією.

b. Збір даних для АМР повинен проводитися згідно стандартами операційної безпеки.

3. Військові медики відповідальні за те, щоб повідомляти командирові операції та/або команді доповідь, яка ґрунтується на базі аналізу медичного ризику усіх операцій.

4. Кожний АМР повинен розроблятися для конкретної операції та місця.

5. Використовуйте стандартну форму АМР.

Елементи аналізу медичного ризику

1. Тип операції та її цілі.

2. Ім’я особи, яка готує АМР та приписаного перевізника.

3. Місцезнаходження

a. Опис

b. Карта

c. Аерофотознімки

d. Довгота/широта, система координат UTM

e. Видимість в місцевості вдень/вночі

- Час сходу і заходу сонця

- Час сходу і заходу місяця

f. Місцеві дороги та схема руху

g. Опис місцевості (міська, промислова, лісиста, кущиста, гірська)

4. Погодні умови

a. Залежно від клімату – коротко- та довготермінові прогнози та прямі спостереження

i. Дані про клімат та довготермінові прогнози використовуються для планування складних та довготривалих операцій

ii. Короткотермінові прогнози та пряме спостереження використовується безпосередньо перед та під час операцій

b. Дані повинні включати:

i. Температура зовнішнього середовища

ii. Вологість

iii. Тепловий індекс або індекс WGBT (оцінює вплив температури, вологості, швидкості вітру та видимого та інфрачервоного випромінювання на людину)

iv. Швидкість вітру, напрям, пориви

Підготовка ресурсів

c. Дані для спеціалізованого планування, тривалих операцій повинні розглядати:
Типовий клімат та умови для даної місцевості
Середню температуру та крайні температури, вологість, атмосферні опади
Характер вітру (напр. типова швидкість, напрям)
Загрози (напр. імовірність суворої зими, ризик сходу лавин)

d. Поточні погодні дані та спостереження є надзвичайно важливими, якщо в операції значний ризик виникнення пожеж та є імовірність контакту з небезпечними матеріалами

e. Заходи для зниження ризику для персоналу від несприятливих погодніх умов (напр. пристосування циклів роботи і відпочинку залежно від теплового індексу)

Аналіз місцевих медичних ресурсів

· Розташування найближчих передових медичних підрозділів або відділення інтенсивної терапії

· Розташування найближчої травматології

· Розташування найближчого опікового центру

· Розташування найближчого відділення педіатрії та акушерства/гінекології

· Розташування інших медичних служб, таких як барокамери, на випадок необхідності для завдання та персоналу.

· Розташування найближчої ветеринарної лікарні.

Дані повинні включати:

· Рівень доступної невідкладної допомоги

· Найшвидший маршрут до закладу

· Запасні маршрути до закладу

· Контактні номери закладу

Аеромедичні ресурси (Медична евакуація)

Тип доступних аеромедичних ресурсів (Увага: можливо, доведеться планувати і немедичну евакуацію – евакуацію поранених тактичним повітряним засобом з обмеженим або відсутнім медичним обладнанням – якщо медичні ресурси недоступні або обставини на землі не дозволяють провести медичну евакуацію).

· Ім’я організації, що надає послугу

· Контактні номери телефонів

· Частота гелікоптера/диспетчерської служби

· Кількість пацієнтів, яких може перевозити

· При необхідності, підвищте швидкість реакції, облаштувавши засоби для аеромедичної евакуації неподалік

· Увесь зв’язок, що стосується потреб у медичній евакуації, використовуватиме стандартизовані категорії.

· Опис пріоритетів у транспорті, згідно з нижчеподаною таблицею.

Логістика

o Визначте поверхню та схил на місці посадки

o Визначте, які загрози є біля місця посадки

o Напрям вітру

o Політ над тактично небезпечною зоною

o Приземлення у тактично небезпечній зоні

o Наявність тактичного озброєння на борту

o Перевезення потенційно заразних пацієнтів/персоналу, або таких, що мали контакт з небезпечними речовинами.

o Перевезення ув’язнених

o Контактні номери телефонів

o Робочі частоти

o Доступність безпечного харчування

o Питна вода

o Гігієна та вивезення відходів

o Укриття

Аналіз особливих загроз

a. Підозрювані загрози від озброєння

· Вогнестрільна зброя

· Колючо-ріжуча зброя

· Міни-пастки

b. Додаткові медичні зауваження

· Потенційно можливі діти

· Якщо є заручники, спробуйте оцінити, чи в них є якісь ушкодження і особливі потреби.

· Запаси для роботи з великою кількістю поранених

· Категорії пацієнтів для перевезення

· Розташування найближчої ветеринарної лікарні

c. План зв’язку

· Контактні дані керівного персоналу

· Контактні дані лікарень, засобів для аеромобільної роботи, невідкладної допомоги, пожежної та рятувальної служби, комунальних підприємств.

· Радіочастоти відповідних служб

· Запасний план зв’язку на випадок несправностей.

Безпека на місці посадки

4 солдати в охороні

Три на периметрі, позаду сили швидкого реагування

Робота зі значними травмами

Оцінка ушкодження/хвороби

Робота зі значними травмами вимагає від рятувальника уваги до багатьох факторів зразу. Первинна допомога та огляд такі:

· Безпека на місці

· Сортування

· CABC (C – критична кровотеча, A – дихальні шляхи, B – дихання, C – циркуляція)

· Іммобілізація шийного відділу хребта

· Контроль за навколишнім середовищем

· Детальний огляд пацієнта

· Евакуація

· Продовження догляду

Робота

Безпека на місці

1. Забезпечте безпеку рятувальників, неушкодженого персоналу та поранених.

2. Оцініть місце на наявність потенційних небезпек (напр. лавина, каменепад, небезпечні тварини).

3. НЕ ДОЗВОЛЯЙТЕ, щоб внаслідок бажання якнайшвидше допомогти виникло небезпечне середовище

Сортування

Катастрофічна кровотеча

Дихальні шляхи

1. Якщо пацієнт не реагує на подразники, визначте, чи він дихає, на підставі огляду, слуху та відчуття руху повітря біля рота.

2. Перевірте, чи не перекриті дихальні шляхи. Використовуючи палець або трубку для відсмоктування, витягніть очевидні перешкоди.

3. Якщо пацієнт притомний, покладіть його у безпечне положення.

4. Якщо пацієнт непритомний, підтримуйте прохідність дихальних шляхів:

a. Підніміть підборіддя, або висуньте щелепу, якщо підозрівається ушкодження шийного відділу хребта

b. Використайте назофарингеальний або орофарингеальний повітроводи

i. Змажте назофарингеальний повітровід та введіть, зрізом до перегородки

ii. Протипоказано, якщо з носа або вух витікає ліквор (спинно-мозкова рідина)

5. Якщо є особа, яка може провести спеціалізовану реанімацію, і є порушення прохідності дихальних шляхів або загроза її порушення, розгляньте можливості таких процедур:

a. Схвалений надгортанний пристрій, або

b. Ендотрахеальна інтубація, або

c. Хірургічна конікотомія

Дихання

1. Якщо пацієнт не дихає, проведіть штучну вентиляцію легень рот в рот, за допомогою дихального ручного апарата типу «Амбу» або інтубаційної трубки. При потребі вводьте додатковий кисень.

2. Усі відкриті рани грудної клітки слід негайно обробити, заклеївши оклюзивною пов’язкою.

3. Стежте, чи розвивається напружений пневмоторакс. При потребі лікуйте його.

4. Якщо у пацієнта прогресує дихальна недостатність після ураження грудної клітки:

· Попустіть пов’язку на відкритій рані грудної клітки.

· Проведіть декомпресію за допомогою голки.

· Якщо повітря не виходить під тиском, можливо, голка забилася.

· Будьте готові проводити кілька декомпресій голкою, щоб позбутися напруженого пневмотораксу.

Кровообіг

1. Зупиніть усі кровотечі.

2. Введіть болісно початкову дозу рідини – 250 мл 0,9% фіз. розчину або лактату Рінгера внутрішньовенно/внутрішньокістково, максимальний об’єм інфузії – 2000 мл. Титруйте, щоб підтримувати систолічний тиск > 90 мм рт. ст.

3. Поставте другу крапельницю для введення антибіотиків.

Іммобілізація шийного відділу хребта

1. Якщо механізм ушкодження спричинений дією великої сили на тіло або якщо є ушкодження м’яких тканин голови, шиї або обличчя через травму, можливе ушкодження шийного відділу хребта.

2. Пацієнта слід іммобілізувати, використовуючи спинну дошку, шийний комір і/або інші засоби для іммобілізації.

Контроль за навколишнім середовищем

У пацієнтів, які постраждали від травматичних ушкоджень, надзвичайно легко розвивається переохолодження, особливо якщо є крововтрати. Тож запобігання гіпотермії є одним з найважливіших завдань.

Детальний огляд пацієнта

1. Проведіть оцінку важкості коми за допомогою шкали коми Глазго.

2. Перевірте, чи наявні неврологічні відхилення

3. Ретельно пропальпуйте череп на наявність болючості, западань, різаних ран.

4. Детально огляньте тіло – зніміть одяг, проте не забувайте про вплив зовнішнього середовища.

a. Проведіть термінову евакуацію усіх поранених з підозрами ушкоджень черепа.

b. Промацайте усе тіло, щоб виявити ушкодження.

c. Перевірте колір шкіри, спітніння, перфузію.

d. Перевірте, як відбувається дихання.

e. Перевірте життєві функції та, якщо це можливо, проведіть пульсоксиметрію.

f. Перевірте температуру тіла.

Евакуація

1. Якнайшвидше визначте рівень необхідної евакуації.

2. Подумайте про перевезення до найближчого підходящого закладу.