Методичні основи оцінки інноваційних ризиків

Питання розробки і впровадження інновацій на підприємствах сьогодні є достатньо складним. Більшість підприємств в динамічному ринковому середовищі вибирають стратегію виживання. Тому вони практично не дозволяють собі впровадження інноваційних проектів. За таких умов завжди для підприємства зберігається загроза переходу в кризовий стан.

Інновації завжди пов’язані з ризиком. Це ризиковий елемент бізнесу, а в складному ринковому середовищі стають нездійсненними через різні перешкоди і невизначеності.

Для нестаціонарної економіки перехідного періоду концепція виміру інноваційного ризику не може базуватись на класичних імовірнісних принципах, які використовують можливість необмеженого повторення одних і тих самих подій в подібних умовах. У зв’язку з цим змінюється інструментарій вимірів, звужується сфера застосування показників типу математичного очікування, дисперсії, середньоквадратичного відхилення, розширюється сфера використання суб’єктивних оцінок.

На сьогодні в економічній теорії ще не розроблена загальноприйнята і одночасно вичерпна класифікація інноваційних ризиків. Питання прийняття інноваційних рішень в умовах ризику пов’язані з його вивченням і оцінкою.

Розглянемо класифікацію ризиків за стадіями інноваційних заходів [12]:

- потенціальні ризики на стадії вибору напрямку інноваційної діяльності (негативні наслідки можуть бути особливо великими);

- на стадії розробки інноваційної стратегії - невірна оцінка сильних і слабких сторін (інноваційного потенціалу) підприємства, загроз і можливостей діяльності;

- ризики на кожній стадії здійснення інновацій (перешкоди внутрішнього і зовнішнього характеру);

- ризики передчасного випуску нового товару через недостатнє опрацювання маркетингових факторів, через передчасне використання нової технології;

- ризики через можливе збільшення кількості постачальників ціє чи аналогічної продукції, залучених перспективою зростання попиту;

- ризики, пов'язані з недоліками в забезпеченні інновацій (забезпечуючі функції менеджменту - маркетинг, фінанси, персонал);

- ризики розробки і просування на ринок нової продукції, створеної на основі технології, яка швидко замінюється новою, в застосуванні якої підприємство немає досвіду;

- ризики через неефективність системи контролю інноваційної діяльності.

Розглянемо специфічні ризики інноваційної діяльності. За вихідний момент приймемо ситуацію завершеного фундаментального дослідження (ФД), в якому отриманий досить обнадійливий результат, який потребує подальшого наукового опрацювання, виконання дослідно-конструкторських робіт (ДКР), впровадження розробки [13].

Ризик невірно вибраного напрямку науково-дослідної і дослідно-конструкторської роботи (НДДКР).

Причини: невірна оцінка отриманого при ФД результату, неточний маркетинг. Фактори ризику: неповна або неякісна науково-технічна інформація, непрофесійна експертиза на етапі вибору шляхів реалізації результатів ФД, нереалізованість результату на даному етапі розвитку прикладної науки, неточний або недоброякісний маркетинг, неможливість реалізувати результати ДКР на технологічному рівні.

Рекомендовані методи компенсації: диверсифікація джерел науково-технічної інформації, постійне збирання і актуалізація інформації про завершені дослідження, наукове обладнання, сучасні технології і т.п. Розширення і / або встановлення прямих контактів з дослідниками і потенційними споживачами інновацій. Використання зовнішніх експертних і маркетингових фірм.

Ризик невірної оцінки перспектив завершення НДДКР.

Причини: неправильний вибір способу виконання НДДКР, помилка оцінки термінів, необхідних ресурсів (включаючи фінансові), відсутність на підприємстві необхідних традицій і системи безперервного прогнозування ринкового середовища, невміння втілювати ринковий моніторинг, відсутність ефективної методики прогнозування поведінки ринкових суб’єктів, а також макроекономічних факторів.

Фактори ризику: низький рівень науково-технічної інформаційної роботи на підприємстві, відсутність кваліфікованих менеджерів (і як наслідок - низький рівень управління), недостатні затрати на експертизу в галузі удосконалення управління.

Рекомендовані методи компенсації: організація цілеспрямованої роботи по підвищенню рівня кваліфікації і добросовісності управлінських кадрів підприємства; забезпечення високого рівня науково-технічної інформаційної роботи; залучення висококваліфікованих експертів.

Ризик недостатності матеріально-технічної і кадрової бази.

Причини: непередбачена недостатність фінансових засобів, відсутність власної приладо-аналітичної бази і неможливість використати відповідну базу інших підприємств, недотримання технологій, технічні аварії, перехід кваліфікованих кадрів на інші підприємства.

Фактори ризику: недостатній рівень фінансової роботи; незадовільна робота з інвесторами; слабка матеріально-технічна база; незадовільна база даних по розташованому на інших підприємствах науковому обладнанню; порушення технології використання обладнання, яке тягне до виходу його з ладу; аварії обладнання, викликані внутрішніми (зношення, незадовільна профілактика і ін.) і зовнішніми (переривання енерго-, тепло- і газопостачання і ін.) причинами; низький імідж підприємства, низький рівень оплати праці і дисципліни праці, звільнення кваліфікованих кадрів.

Рекомендовані методи компенсації: створення резервних фондів, залучення відповідних інвесторів; цілеспрямоване удосконалення матеріально-технічної бази і відповідної інформації; підвищення технологічної дисципліни, своєчасне обслуговування обладнання; введення контрактної форми найму і оплати праці.

Ризик масштабування.

Причини: неможливість перенесення отриманого лабораторного результату на рівень дослідних або дослідно- виробничих установок; неможливість перенесення результату дослідно-виробничої експлуатації на рівень промислової експлуатації.

Фактори ризику: низький рівень використання обчислювальної техніки і сучасних систем автоматичного проектування; недолік екологічних факторів; низький рівень промислової технології і кваліфікації кадрів в промисловості.

Рекомендовані методи компенсації: широке використання якісних систем автоматичного проектування; якісна підготовка бізнес-плану; робота з потенційними споживачами.

Ризик відсутності патентної чистоти.

Причини: низький рівень патентної інформації.

Фактори ризику: відсутність спеціалістів по патентній інформації, відповідної інформаційної бази; низька патентна культура виконання.

Рекомендовані методи компенсації: залучення постійних або тимчасових спеціалістів з патентної інформації; створення відповідних баз даних або забезпечення доступу до державних баз даних; підвищення кваліфікації виконавців.

Ризик відсутності сертифікації продукції.

Причини: невідповідність спеціальним правилам проведення наукових дослідів і використання наукових результатів, які можуть скласти загрозу для безпеки країни, здоров’ю населення, навколишньому середовищу і культурі.

Фактори ризику: невиконання відповідних спеціальних правил; відсутність відповідної ліцензії; невиконання умов секретності на використання окремих наукових результатів; невиконання сертифікаційних і метрологічних умов до результатів окремих видів НДДКР.

Рекомендовані методи компенсації: суворе дотримання відповідних спеціальних правил, введених державою; підвищення дисципліни персоналу; забезпечення якісною метрологічною базою.

Інноваційна діяльність як об’єкт дослідження ризику має ряд особливостей. Головна з них обумовлена значною відмінністю результатів реалізації, що затрудняє їх кількісну оцінку. Тому при аналізі інноваційної діяльності необхідно переходити від побудови складних моделей до пошуку і детального опису факторів ризику і розробці заходів по зниженню кожного з них.

У зв’язку з відсутністю розвинутого інноваційного середовища та ринкових джерел фінансування інноваційних процесів, державне фінансування науково-технічних розробок на ранніх стадіях в умовах економіки України є єдиним джерелом інвестицій. Привабливість ранніх вкладень коштів супроводжується підвищеним ризиком, який пов’язаний з невизначеністю розвитку процесу перетворення нематеріальної ідеї у вартість і споживчу вартість.

Інноваційні проекти відносяться до категорії найбільш високого ризику для інвестицій. Більшість комерційних фінансових організацій і банків не здійснюють вкладення в дослідження інновацій. В основному фінансування цієї сфери, як показали наші дослідження, з власних коштів засновників, з прибутку підприємств. Витрати на НДДКР є однією з необхідних складових для успішного розвитку підприємств, але більшість промислових підприємств обережно відносяться до принципово нових розробок, надаючи перевагу іти шляхом незначних удосконалень вже існуючих продуктів, технологій. Тільки великі корпорації в стані здійснювати значні вкладення в інновації. Тобто, відсоток вітчизняних підприємств, здатних інвестувати кошти в інновації, невисокий.

У науковому дослідженні тієї або іншої проблеми важко передбачити успіх у розв’язанні поставленого завдання. Ступінь ризику залежить в першу чергу від [15]:

- інвестицій з комерційних джерел, ініціатор інноваційного проекту повинен реально оцінити свої шанси. Ймовірність отримання коштів із цих джерел зростає з рівнем готовності інновації до впровадження (рис. 13.1), а рівень ризику залежить від стадії розробки інноваційного проекту (рис. 13.2).

Імовірність

отримання

інвестицій

Рис. 13.1 Зміна ймовірності отримання інвестицій на різних етапах розвитку інноваційного проекту

Рівень

ризиків

Рис. 13.2 Зміна рівня ризиків на різних етапах розвитку інноваційного проекту

- обсягу одержаних раніше знань з даного комплексу проблем;

- рівня розробки методології і теорії проблем, що використовуються у процесі пошуку нових ідей;

- виду здійснюваних досліджень або змісту їх етапів;

- рівня професіоналізму дослідників та розробників.

Ступінь ймовірності позитивних результатів у процесі проведення НДДКР: фундаментальні дослідження - 5 - 10%; прикладні дослідження - 70 -80%; стадія розробок дослідження - 95%; освоєння виробництва - 100%.

Якщо розглядати стадії НДДКР, то значення коефіцієнта ймовірності технічного успіху зростає від технічного завдання до серійного виробництва (табл.13.8).

Якщо розділити інноваційні продукти за рівнем завершеності досліджень і характеру результату НДДКР, то можна отримати наступні категорії інноваційних проектів. Оцінка ступеня ризику реалізації методом експертних оцінок виконана автором (табл.13.9) [16].

Таблиця 13.8

Значення коефіцієнтів ймовірності технічного успіху

На практиці залучення коштів в інноваційний проект із комерційних джерел стає можливим тільки тоді, коли існує реальний результат НДДКР, практично відсутні сумніви в можливості його впровадження і збуту. Найбільш привабливими для інвестицій являються, з точки зору інвесторів, проекти „удосконалений продукт/ технологія”, пов’язані винятково з просуванням готового інноваційного продукту та з незавершеною стадією впровадження.

Таблиця 13.9

Оцінка ступеня комерційного успіху в залежності від готовності

інноваційного проекту

Значно вищий ризик за проектами, направленими на просування нового продукту, технології. При розробці і реалізації таких проектів багато рішень приходиться приймати на інтуїтивному рівні, так як в більшості випадків необхідна інформація відсутня. Наприклад, для подібних проектів дуже важко розробити маркетингову концепцію: ймовірні помилки при прогнозуванні обсягів попиту, можливостей збуту, позиціювання товару на ринку, встановлення ціни. Проекти „новий продукт/ технологія”, пов’язані винятково з просуванням готового інноваційного продукту та з незавершеною стадією впровадження, при наявності різних аргументів для інвестора можуть отримати необхідні інвестиції. Саму низьку ймовірність фінансування з комерційних джерел мають проекти з незавершеною стадією НДР і стадією пошукових досліджень. Засоби для цих проектів краще шукати в інноваційних і венчурних фондах.

Керувати ризиками, пов’язаними з впровадженням і просуванням інновацій на ринок, досить складне, особливо беручи до уваги високу долю невизначеності. Аналіз інноваційних ризиків і їх систематизація можуть дати інструменти для управління ризиками. На сьогоднішній день існують класифікації інноваційних ризиків, деякі з них обтяжені зайвою деталізацією. Для інвестора мають значення фактично лише ті ризики, які приводять до втрат чи зниження обсягів запланованого прибутку чи доходів. Пропонуємо класифікацію, де відображені основні ризики, пов’язані з створенням і просуванням інновацій (табл. 13.10) [16]. Для оцінки ризиків рекомендуємо використати логічні шкали чи систему балів. Більшість методик оцінки ризиків будується саме по бальній системі: експерт проставляє визначену кількість балів по кожній з груп ризику чи по кожному ризику в окремій групі, потім ризики зважуються, і виводиться загальна оцінка ризику. Оцінка ризиків проводиться по 100-бальній системі експертами (0 - ризик несуттєвий; 25 - ризик, швидше за все, не реалізується; 50 - про настання події нічого сказати не можна; 75 - ризик скоріше всього з’явиться; 100 - ризик реалізується).

Таблиця 13.10

Основні ризики, пов’язані зі стадіями створення і просування інновації

В принципі, на основі даної схеми можна провести і оцінку інноваційних ризиків, розглядаючи наявність заходів, які знижують вказані ризики. На основі такої оцінки дається висновок про групу ризику. Для ризиків, бал яких Wi * рі >10, необхідно розробляти заходи протидії, де рі - середня ймовірність оцінки експертів; Wi - ваговий коефіцієнт.

Оцінка ризику повинна обов’язково відображатися в розрахунках проекту: всі показники проекту повинні бути скориговані з урахуванням поправки на ризик.

Практичне використання концепції допустимого ризику у процесі інноваційної діяльності підприємства дозволяє:

- виявити потенційно можливі ситуації, пов’язані з допустимим розвитком обставин, результатом яких може бути недосягнення поставлених цілей;

- отримувати характеристики можливих втрат, пов’язаних з допустимим розвитком обставин;

- здійснювати завчасну діяльність по зниженню ризику до допустимого рівня.

Рекомендовані методи контролю впровадження інновацій [12, 16]:

- складання загального графіка здійснення конкретного нововведення з розглядом економічних показників ефективності;

- контрольно-планові графіки окремо по стадіях здійснення проекту;

- моніторинг системи показників ефективності по стадіях здійснення проектів;

- система попереджуючого контролю, контролю за відхиленням від заданих параметрів, оцінка розбіжностей між проектними і фактичними їх значеннями і впливами на кінцеві показники проекту;

- визначення критичних точок і фінансових нормативів проекту;

- розробка інноваційного бюджету як форми управлінського контролю;

- спеціальні аналітичні звіти керівництва по основних підрозділах;

- незалежна оперативна ревізія.

Оцінка інноваційних ризиків і вивчення їх природи в сучасних умовах забезпечить можливість уникнути втрат або зменшити їх на всіх стадіях здійснення інновацій.