Комплексне оцінювання ефективності інноваційної діяльності

За умов переходу економіки країни і суб’єктів господарювання до інноваційної моделі розвитку значно зростає роль системного та своєчасного аналізу інноваційної діяльності фірми.

Мета комплексного аналізу такої діяльності полягає в обґрунтуванні найбільш ефективних напрямів інноваційної діяльності, інноваційних програм і проектів фірми [17].

Основними завданнями аналізу є:

- визначення відповідності фінансового стану фірми його цільовим параметрам щодо інноваційного розвитку;

- оцінка спроможності до інноваційного розвитку;

- вибір інноваційних проектів;

- оцінка показників інноваційної діяльності; виявлення невикористаних резервів підвищення ефективності інноваційної діяльності;

- оцінка впливу інноваційних рішень на фінансові результати діяльності фірми.

Для комплексного аналізу інноваційної діяльності фірми необхідно використовувати різноманітні джерела інформації: дані соціальних спостережень, статистичні дані Державного комітету статистики України, звітні дані фірми, регістри бухгалтерського обліку, первинну документацію фірми.

Одним із найскладніших етапів оцінки ефективності інновацій є побудова моніторингу зовнішнього оточення фірми, тобто системи постійного спостереження за напрямами й досягненнями науково технологічного прогресу в конкретній та суміжних галузях. На цьому етапі фахівці фірми вивчають можливості: використання нових знань та інтелектуальних продуктів; виробництва продукції на основі нових, більш

прогресивних технологічних процесів; застосування нових видів основних засобів і сировинних ресурсів; виготовлення інноваційної продукції; зміни продуктового портфеля; впровадження сучасних організаційно-технічних рішень виробничого, комерційного характеру.

Під інноваційною привабливістю фірми слід розуміти оцінку доцільності вкладень грошових коштів у певний інноваційний проект з метою задоволення усіх зацікавлених сторін.

Теорія і практика виміру інноваційної привабливості фірми підтверджує необхідність побудови системи показників, що характеризують кругообіг капіталу на всіх його фазах: залучення капіталу; його розміщення; використання капіталу.

Для оцінки інноваційної привабливості фірми пропонуються такі групи показників:

- фінансової стійкості і незалежності фірми (коефіцієнти автономії, фінансування, загальної поточної заборгованості, довго термінової фінансової незалежності, маневреності власного оборотного капіталу, забезпеченості виплат відсотків за кредитами );

- ліквідності та платоспроможності (коефіцієнти абсолютної ліквідності, швидкої ліквідності, покриття, величина чистого оборотного капіталу, співвідношення дебіторської й кредиторської заборгованості);

- ділової активності (коефіцієнти оборотності усіх активів фірми, необоротних та оборотних активів, запасів дебіторської кредиторської заборгованості а також періоди їхнього обороту );

- ринкової активності (доход на акцію, рентабельність акції, коефіцієнт дивідендних виплат);

- прибутковості (рентабельності основної діяльності, операційної діяльності, інноваційної продукції, продажу активів, власного капіталу ).

При оцінці спроможності фірми до інноваційного розвитку необхідно врахувати такі фактори:

- наявність достатньої чисельності та відповідної кваліфікації персоналу, що здійснює НДДКР;

- наявність завершених НДДКР або придбаних ліцензій, що можуть бути впроваджені у виробництво;

- наявність належного дослідного виробництва;

- здійснення необхідних витрат у сферу НДДКР та оновлення виробництва.

Узагальнюючий показник здатності фірми до інноваційного розвитку Кір запропоновано розраховувати у такий спосіб [19]:

, (13.6)

питома чисельність працівників, зайнятих НДДКР фактично і за нормативом ( відношення чисельності працівників, зайнятих НДДКР, до обсягу продукції); З^ПР_НДР, В^ПР - закінчені НДДКР, що готові до зміни застарілої продукції, обсяг продажу нової продукції відповідно, грн.; З^Т_НДР – закінчені НДДКР, що готові до заміни застарілої технології ( за трудомісткістю ), обсяг вибуття застарілої технології відповідно, люд.-год.; П^Ф_д, П^Н_д - питома вага вартості обладнання у загальній вартості обладнання фактично і за нормативом, %; В^ПН_НДР, В^ПФ_НДР - питомі витрати на НДДКР фактично і за нормативом відповідно, %; - вагові коефіцієнти відповідних часткових показників інноваційного розвитку фірми, при цьому:

При оцінці рівня продукції доцільно визначати : динаміку продажу; рівень оновлення асортименту продукції; рівень конкурентоспроможності продукції; рівень сертифікованої продукції; частку продукції, що відповідає міжнародним стандартам; відносну частку ринку; частку експортної продукції.

Оцінку організаційно-технічного та управлінського рівня фірми можна здійснювати за такими групами показників:

- за рівнем прогресивності основних засобів і технологічних процесів (рівень автоматизації та механізації виробництва, озброєність нематеріальними активами,

- коефіцієнти оновлення й вибуття основних засобів, коефіцієнти зносу основних засобів та їхній середній вік, частка інноваційних основних засобів та прогресивних технологічних процесів і методів обробки );

- за оцінкою рівня організації виробництва ( коефіцієнти спеціалізації, кооперування, використання виробничої потужності, наявності вільних потужностей );

- за оцінкою кадрового потенціалу і рівня організації праці (кваліфікаційний та освітній рівень персоналу, рівень перепідготовки кадрів, рівень підвищення кваліфікації кадрів, коефіцієнти використання робочого часу, змінності робочої сили, плинність кадрів, стабільності робочих кадрів );

- за оцінкою рівня управління виробництва ( коефіцієнт ефективності управління, ступінь централізації управлінських функцій, показник економічності апарата управління).

Починаючи з 2003 року, в України введено нову статистичну звітність, що характеризує результати обстеження технологічних інновацій промислового підприємства та їхню інноваційну активність. Дані статистичної звітності містять якісний аналіз факторів, що перешкоджали здійсненню інновацій на підприємстві протягом останніх трьох років:

- недостатня фінансова підтримка держави;

- нестача власних коштів;

- відсутність фінансових коштів у замовника; низький платоспроможний попит на нову продукцію;

- великі витрати на нововведення; високий економічний ризик;

- тривалий термін окупності нововведень;

- відсутність попиту на продукцію; брак кваліфікованого персоналу; брак інформації про нові технології;

- брак інформації про ринки збуту.

Останнім часом висловлюється думка, що необхідно розрізняти поняття ефективності та результативності. Результативність характеризується ступенем задоволення потреб зацікавлених сторін, а ефективність є критерієм того, як саме з економічної точки зору використовуються ресурси фірми для забезпечення певного рівня задоволення зацікавлених сторін.

За інтегральний показник ефективності інноваційної діяльності пропонується використовувати коефіцієнт фактичної результативності:

де Вс - сумарні витрати на закінчені роботи, прийняті (рекомендовані) до освоєння в серійному виробництві; В_t - фактичні витрати на НДДКР за t-ий рік; Т - кількість років періоду, що аналізується; Н₁, Н₂- незавершене виробництво відповідно на початок та кінець періоду у вартісному виразі.

Згаданий показник охоплює лише стадію НДДКР і не враховує подальшого просування нововведень, не дає можливості об’єктивно оцінити інноваційну діяльність в цілому по підприємству. Пропонується оцінювати ефективність інноваційної діяльності за такими напрямами:

- оцінка економічної ефективності нововведення стосовно підприємства (як саме воно забезпечує конкурентоспроможність, прибуток і фінансову стабільність підприємства);

- оцінка ефективності управління інноваційної діяльності стосовно забезпечення неперервності інноваційного процесу й досягнення кінцевої мети одержання новинок, які відповідають вимогам ринку.

- урахування фактора часу (здатність одержувати необхідні результати за визначений його проміжок ).

Єдність вищезазначених компонентів дає змогу оцінити ефективність управління інноваційною діяльністю, що здійснюється на підприємстві. При цьому необхідно зважати на можливість взаємодії із зовнішнім середовищем підприємства, а саме: кількість об’єктів інтелектуальної власності, що купують зі сторони або ж реалізують на ринку. Показник результативності інноваційної діяльності на стадії проведення НДДКР має такий вигляд:

де Р_НДДКР - результативність інноваційної діяльності на стадії проведення НДДКР; К_еф.t - кількість самостійно розроблених новацій (винаходів, технічних рішень, ідей), які відповідають вимогам підприємства в t-му році; К_пр.t кількість придбаних об’єктів інтелектуальної власності, що відповідають вимогам підприємства в t -му році; К_заг.t - загальна кількість новацій як результат проведення НДДКР і придбання об’єктів інтелектуальної власності у зовнішньому середовищі підприємством в t-му році; К_реал.t - кількість об’єктів інтелектуальної власності - результатів НДДКР, реалізованих у зовнішньому середовищі і не використаних у діяльності підприємства в t-му році; Т- кількість років аналізованого періоду.

Проведення комплексного аналізу інноваційної діяльності на основі викладених методичних підходів сприятиме обґрунтуванню найбільш ефективних напрямів інноваційної діяльності, інноваційних програм та проектів фірми [17].