Захисні функції крові. Дослідження групової належності крові. Дослідження зсідання крові.

Кров виконує захисну функцію, є важливим фактором імунітету. Це обумовлено наявністю у крові лейкоцитів, імунних тіл, які знешкоджують мікроорганізми та їх отрути, руйнують чужорідні білки. 3більшення активності захисних факторів спостерігається і під час травлення, емоційного навантаження, роботи м'язів тощо.

Майбутньому лікарю треба уміти оцінити кількісні зміни лейкоцитів та лейкоцитарної формули, функціональної можливості різних видів лейкоцитів, механізми збільшення чи зменшення їхньої кількості.

Уявлення про структури групових систем та вміння визначити групу крові пацієнта за системою АВ0 і резус-належність її (СDE) потрібні кожному лікарю для правильного переливання крові від донора до реціпіента.

У гематологічній клініці, крім досліджень білих клітин крові, проводять не тільки підрахунок, а й опис усіх білих клітин крові (лейкограма), підрахунок та опис клітин, одержаних під час пункції червоного кісткового мозку (міелограма) і лімфатичних вузлів (лімфоаденограма).

3нання фізіологічних механізмів зсідання крові потрібні для того, щоб усвідомити причини його порушення і в разі кровотечі нормалізувати їх або відновити механізми підтримання рідкого стану крові у судинах.

Система зсідання крові являє собою найголовнішу систему захисту організму від крововтрати при пошкодженнях судин. До її складу входять чинники, що сприяють зсіданню (коагулянти) та запобігають йому (антикоагулянти). Це речовини, які відрізняються за своїми хімічними властивостями і механізмами дії (іони, вуглеводи, білки тощо). В основі їх взаємодії лежить принцип зворотного зв'язку. Таким чином, збільшення кількості чи активності коагулянтів обов'язково спричиняє зміни у складі системи антикоагулянтів, сприяючи підтриманню рідкого стану крові в судинах. 3сідання крові забезпечують, з одного боку, тромбоцити, еритроцити, лейкоцити, а з другого — білки та іони внутрішнього середовища. Вони містять у собі чинники зсідання чи самі є ними, беруть участь у їх транспортуванні та регулюють процес зсідання крові.

Важливим є те, що у нормі система зсідання крові здійснює постійний контроль за проникністю судин мікроциркуляторного русла і у випадках посилення діяльності тканини (фізична праця, посилення секреції тощо), коли проникність їх збільшується, утворюються тимчасові мікрофібринові сітки, що запобігають виходу з судинного русла білків та форменних елементів. Тут потрібний чіткий зв'язок між чинниками, які відповідальні за зсідання крові, і антикоагулянтами, тобто тими речовинами, що йому запобігають, адже ця фібринова плівка повинна бути тимчасовою. Цьому також дуже сприяють чинники, що зумовлюють фібриноліз.

Крім того, не слід забувати, що в нормі тромбоцити крові регулюють не тільки проникність капілярів, а й частково відповідальні за трофіку ендотелію судинних стінок та беруть участь у імунних реакціях.Таким чином, за нормальних умов, функції системи зсідання крові спрямовані на забезпечення гомеостазу, а у разі пошкодження судин — запобігання кровотечі. Практичне дослідження процесу зсідання крові е однією з найбільш трудомістких процедур у дослідженні крові взагалі. Це пов'язано не тільки зі здатністю крові зсідатися, а й з тими змінами в її складі, що виникають відразу після того, як кров виходить із русла. Це зміна активності антикоагулянтів, чинників фібринолізу, руйнування тромбоцитів, зниження або підвищення активності ферментних чинників зсідання. 3 цих причин дослідження системи зсідання крові треба розпочинати відразу після взяття крові й проводити їх швидко, Лише деякі дослідження IV і V фаз зсідання (ретракція згустка, фібриноліз) можна проводити через деякий час. Стабілізація крові у таких випадках теж відрізняється від звичайної.

Кров, призначену для дослідження, наливають не в звичайні скляні пробірки, а в спеціальні, покриті силіконом, або одноразові пластмасові пробірки та інший спеціальний посуд. У клініці гематології дослідження процесу зсідання крові проводять за уніфікованою методикою.

1. НАВЧАЛЬНІ ЦІЛІ:

Ø Застосування знання будови, видів та функцій лейкоцитів; регуляції лейкопоезу для оцінки показників білої крові (кількість лейкоцитів, лейкоциторна формула) та функціонального стану організму.

Ø Трактувати принципи проведення всіх проб перед переливанням крові.

Ø Трактувати фізіологічні закономірності функцій підтримання рідкого стану крові та розвитку гемостазу (судинно-тромбоцитарного та коагуляційного) при пошкодженні судин.

Ø Пояснювати фізіологічні основи методів визначення групи крові за системами АВ0 та CDE, тривалості кровотечі, часу зсідання крові.