Тарифне регулювання

Одним з розповсюджених методів економічного регулювання зовнішньої торгівлі у світовій практиці є тарифне регулювання, що припускає вартісний вплив на експортно-імпортні потоки в процесі перетинання ними державних кордонів.

Насамперед тарифне регулювання визначає порядок і методологію митного обкладання товарів, види тарифів і мита, причини встановлення і стягування мита, режим надання митних пільг, а також комплекс тих дій, що стосуються суб'єктів ЗЕД при здійсненні експортно-імпортних операцій.

Рис. 2.6 Сукупність елементів нетарифних перешкод для зовнішньої торгівлі в зарубіжній практиці

Завдяки діяльності міжнародних організацій і об'єднань (Європейської економічної комісії, ГАТТ/СОТ, Конференції ООН по торгівлі і розвитку), а також на основі багатосторонніх міжнародних угод, національні системи тарифного регулювання більшості країн мають багато спільного, базуючись на єдиних принципах і нормах, що значно полегшує процес міжнародної торгівлі. Для реалізації зазначених вище напрямків більшість держав у якості основної законодавчої бази має закони про митні тарифи, а також митні кодекси. Митний кодекс, як правило, є стабільним правовим документом, дія якого поширюється на національну систему і не пов'язана з предметом міжнародних переговорів. Що ж стосується митних тарифів, то вони узгоджуються з міжнародними правилами і періодично обговорюються на міжнародних зустрічах (раундах). Предметом обговорення є, зокрема, перелік, умови і порядок застосування митних тарифів, структура і рівень ставок експортно-імпортного мита.

Основним елементом механізму тарифного регулювання служить митний тариф, що являє собою систематизований перелік ставок, які визначають розмір плати по імпортним і експортним товарам, тобто мито. Як активний інструмент державного регламентування митний тариф використовується у всіх розвинутих державах, охоплюючи близько 2/3 їхнього зовнішньоторговельного товарообігу. Збільшуючи ціну імпортного і/чи експортного товару, він тим самим впливає на обсяг і структуру зовнішньої торгівлі. Класичними функціями митного тарифу є протекціонізм (захист вітчизняних товарів від іноземної конкуренції) і фіскальна (поповнення держбюджету). За допомогою тарифів можна також впливати на формування активного сальдо зовнішньоторговельного балансу, на збільшення припливу валюти, на розвиток окремих регіонів країни, особливо якщо мова йде про створення в них зон вільного підприємництва. Крім того, функції тарифного регулювання реалізуються в тісному взаємозв'язку з податковою системою, що частково бере на себе елемент тарифу і доповнює його.

Таким чином, митний тариф за своїм змістом має економічний характер, перевага якому віддається насамперед в умовах ринкової економіки, що допускає об'єктивне встановлення співвідношення внутрішніх і світових цін, реального валютного курсу. В умовах дефіцитної економіки, що виключає названі умови, митний тариф втрачає свою ефективність і підмінюється більш твердими методами нетарифного характеру.

Митні тарифи можуть бути:

Ø імпортні й експортні;

Ø прості й складні.

Імпортні тарифи в митному регулюванні займають основну частку і паралельно з внутрішньою податковою системою впливають насамперед на розмір цін, рентабельність підприємств, стан національної валюти, формування оптимальної товарної структури імпортних товарів. Процес нарахування імпортного тарифу вимагає не тільки визначення позиції номенклатури товару в митному тарифі, стосовно якої встановлена ставка, але й тісно ув'язаний з такими методами, як визначення митної чи ціни країни походження ввезених товарів, з порядком уведення, зміни, скасування і стягування мита. Активною частиною імпортного митного тарифу служать ставки мита.

Експортний митний тариф як інструмент регулювання в зовнішній торгівлі використовується обмеженим числом країн, переважно тими, що розвиваються, які при цьому володіють значними обсягами природної сировини й утримують, завдяки цьому, свої позиції на конкретних світових товарних ринках. В окремих випадках вони впливають на збільшення експортної ціни й служать джерелом поповнення валютних ресурсів країни. Однак спроби регламентування за допомогою експортних тарифів обсягу і структури експорту можуть спричинити підрив експортного потенціалу, інфляційного тиску на внутрішні ціни і т.д.

Розвиток митних тарифів, у більшості країн здійснюється двома способами - збільшення номенклатури товарів і встановлення декількох видів ставок на ті ж самі товари.

Перший спосіб, відомий як простий митний тариф, що передбачає єдиного розміру ставки для кожного товару визначеної номенклатури, незалежно від країни його походження.

Другий називають складним багатоколонним тарифом, що допускає встановлення двох чи більш ставок для кожного товару, в залежності від країни походження. В останньому випадку найбільш висока ставка тарифу вважається автономною і називається генеральною, припускаючи її поширення на товари тих держав, з якими не укладені торгові договори й угоди. Більш низька - конвенційна чи мінімальна - ставка застосовується до товарів тих країн, яким наданий режим найбільшого сприяння. Так, мінімальні ставки в митному тарифі ЄС у 1,5-2 рази нижче максимальних, а в ставках мита США і Японії цей розрив ще більше.

Складні митні тарифи передбачають наявність особливо пільгового (преференційного) мита для конкретних країн зазвичай при формуванні замкнутих економічних союзів, режимів асоціацій, а також по відношенню до країн, що розвиваються. Преференційні ставки мита мають власне кажучи нульове значення, тобто означають безмитний увіз. Складні митні тарифи передбачають також можливість уведення додаткового антидемпінгового і компенсаційного мита, рівень якого може значно перевищувати рівень максимальних ставок тарифу. Найбільш складні тарифи в Конго, Венесуелі, Малі (від 5 до 17 стовпчиків).

Мита, як і тарифи, за своїм економічним змістом і характером впливу також належать до ринкових регуляторів зовнішньоторговельного процесу. Мито являє собою грошовий збір чи податок, стягнутий державою з товарів, майна і цінностей при перетинанні кордону країни. Як усякий податок, воно насамперед збільшує розмір ціни товару і знижує його конкурентноздатність.

Вартісні бар'єри, що створюються за допомогою мита, розрізняються в залежності від:

Ø групи товару;

Ø ступеня його обробки.

По сировинних товарах вони невеликі (0,5-2,6%), але значні для готової продукції (7-20%). У країнах з ринковою економікою в останній час проглядається тенденція «тарифної ескалації», тобто збільшення рівня мита по мірі збільшення ступеня обробки продукції. Тут виявляється ще одна функція мита - протекціоністська. Однак рівень мита диференціюється в залежності від ступеня готовності товару, і рівня економічного розвитку держави. Це зумовлюється необхідністю захисту окремих галузей національної промисловості держав, що розвиваються. Мита використовуються також як інструмент торгово-політичного суперництва на зовнішніх ринках.

У міжнародній практиці тарифне регулювання включає декілька видів мита, що пов'язано з порядком їх встановлення:

Ø Адвалерні мита допускають позначення процентної ставки стосовно ціни товару і застосовуються в більшості країн. У тарифі США, наприклад, їх 80%. Застосування адвалерного мита сприяє збільшенню митних зборів в умовах підвищення світових цін на продукцію обробної промисловості.

Ø Специфічні мита виражають розмір у вигляді визначеною вартісною величини, стягнутої з обсягу, чи ваги одиниці товару. Вони характерні для країн, що розвиваються.

Ø Змішані мита означають одночасне застосування адвалерного і специфічного мита до одного товару.

Ø У випадку, коли митним органам дається право стягування мита на їхній розсуд (адвалерного чи специфічного), мито вважається альтернативним.

Принциповою відмінністю адвалерного і специфічного мита є характер їх прояву при зміні цін: у випадку збільшення ціни сума адвалерного мита збільшується пропорційно зростання ціни.

У залежності від країни походження товару мита поділяються на:

Ø максимальні - допускають установлення ставок для товарів із усіх країн;

Ø мінімальні - для товарів із країн, що користуються режимом найбільшого сприяння;

Ø преференційні - щодо товарів з конкретно позначених країн чи груп країн.

У залежності від характеру походження товару мита розрізняються на автономні й конвенційні. Автономні мита встановлюються поза залежністю від чинних договорів та угод між державами і встановлюються урядом в однобічному порядку. Досить часто вони відрізняються значними розмірами і внаслідок цього є предметом двосторонніх і багатобічних переговорів і угод для зниження шляхом взаємних поступок. Конвенційні (договірні) - виробляються в процесі вищезгаданих переговорів і фіксуються сторонами-учасниками. Вони не підлягають підвищенню без згоди сторін чи супроводжуються компенсацією у формі тарифної знижки за іншими позиціями. Вони набули в сучасний період значного поширення, насамперед у результаті переговорів по лінії ГАТТ.

Варто особливо підкреслити, що в абсолютній більшості країн митом обкладається імпорт. Експортне мито на сучасному етапі у жодній розвинутій державі не використовуються. Їх застосовують лише окремі країни, що розвиваються. Найбільш специфічна система експортного мита і податків існує в Аргентині, де експортні товари поділяються на дві групи - традиційного (мінеральна й сільськогосподарська сировина, продукти харчування та легкої промисловості) і нетрадиційного експорту. Мито стягуються лише з товару першої групи, крім того всі експортери платять статистичний (3%) і сільськогосподарський спеціальний податок у розмірі 1,5-6%.

Податкове регулювання зовнішньоторговельних операцій тісно взаємодіє з тарифом, оскільки податок і мито впливають на ціну імпортного товару. Роль податкового інструмента регулювання імпорту особливо зросла в зв'язку з загальною тенденцією зниження ставок мита у міжнародній практиці. Імпортні податки, збільшуючи ціну іноземного товару, з одного боку, призводять до скорочення його споживання на внутрішньому ринку, зниження обсягів імпорту в цілому, а з іншого боку - до зростання цін на вітчизняні товари.

Податок і мито відрізняються процесом стягування. Мито стягується тільки з іноземного товару в момент перетинання митного кордону як плата за право ввозу. Податком обкладаються як іноземний товар, так і товари національної промисловості.

Податки на імпортні товари класифікуються в залежності від мети, місця застосування, характеру і способу стягування.

Зрівняльні чи прикордонні імпортні податки стягуються в момент перетинання митного кордону імпортним товаром; вони нараховуються митницею. Сплата їх здійснюється особою, яка подала митну декларацію. Ставки прикордонних податкових зборів номінально відповідають ставкам аналогічних внутрішніх податків, що діють щодо національних товарів. Вони нараховуються до вартості імпортних товарів, що постачаються на умовах СІФ, що включає суми сплаченого мита і зборів. В основу прикордонного податкового режиму більшості держав покладений один із двох принципів, визнаних у світовій системі оподатковування, - сфера призначення товару й місце його споживання.

Спеціальний імпортний податок стягується тільки з увезеного товару і за своїм значенням не відрізняється від мита. Його мета полягає в обмеженні ввозу іноземних товарів. Він уводиться як особливий спосіб скорочення імпорту в країну, коли підвищення мита неможливо.

До числа податків і зборів, що сплачуються при митному оформленні вантажу, входять збори за збереження товарів на митних складах, статистичні і гербові збори, фрахтові, портові тощо. Їх мета - відшкодувати витрати на «митне очищення» товарів чи надання послуг. Розмір таких податків не перевищує 1-2%ціни товару, а плата здійснюється в момент перетинання митного кордону особою, що підписала декларацію.

Ковзні імпортні податки застосовуються в якості одного з методів конкурентної боротьби на світових ринках, особливо в сфері аграрного протекціонізму. Економічний вплив аналогічний миту за рахунок прямого впливу на ціну товару. Істотна відмінність цього податку від мита полягає в тому, що його ставка не фіксована і може змінюватися в залежності від співвідношення внутрішніх і світових цін. Їхнє призначення полягає в підтримці постійного рівня цін внутрішнього ринку за рахунок підвищення ставки при зниженні світових цін і зниження - при зростанні цін. У порівнянні з митом вони відрізняються також особливою гнучкістю, що дозволяє змінювати ставки щодня.

Компенсаційні імпортні збори являють собою варіант ковзного податку, вони компенсують різницю між світовими і внутрішніми цінами, насамперед товарами сільськогосподарського сектора, і призначені для регулювання виробництва, експорту й імпорту конкретної продукції. У Єдиному зовнішньому тарифі ЄС компенсаційні збори діють разом з митом, на що вказують два елементи - фіксований збір (мито) і змінний (компенсаційний) збір, розмір якого заздалегідь не визначений.

Особлива роль у розробці і формуванні механізму нетарифного та тарифного регулювання в міжнародній торгівлі належить міжурядовим угодам, організаціям і об'єднанням держав, таким, як ГАТТ, на базі якої в 1995 р. с почала функціонувати Світова організація торгівлі, Рада митного співробітництва, Митний союз Європейського економічного співтовариства, на частку якого приходиться до 40% обсягу світової торгівлі, Організація країн-експортерів нафти (ОПЕК) та ін. Серед них головне місце займає ГАТТ (СОТ), затверджуючи два основних принципи:

Ø свободу торгівлі,

Ø ліквідацію дискримінаційних мір у світовій торгівлі,

на основі яких регламентуються такі сторони зовнішньоторговельної політики, як стандартизація й сертифікація продукції, ліцензування й контингентування експорту й імпорту, субсидування експорту і т.п.

Поряд з цими принципами відзначається важливість двох умов:

Ø реалізація багатобічних торгових домовленостей, що залишається правовою основою для зовнішньої торгівлі багатьох країн;

Ø вироблення кодексу правил і норм міжнародної торгівлі, що служать базою для формування національних механізмів регламентування зовнішньої торгівлі.

Перелік особливо значимих для розвитку торгівлі міжнародних документів включає кодекс (звід правил) з митної вартості, про імпортні ліцензії, про сумлінну конкуренцію, про гармонізацію стандартів (ГС), а також про спрощення гармонізацію митних процедур.