Принципи регламентації зовнішньої торгівлі

Успішна ЗЕД залежить не тільки від ступеня нормалізації конкуренції на внутрішньому ринку і, відповідно, конкурентноздатності національної продукції, але і від знання обставин і можливостей її збуту, а також дотримання умов роботи на ринках закордонних партнерів, що включають різні норми, правила й елементи впливу на зовнішню торгівлю. Погана поінформованість українських учасників ЗЕД про умови регламентації зовнішньоторговельних операцій на світовому ринку зводить нанівець зусилля по виробництву експортних товарів, скорочує фактично одержуваний валютний виторг, викликає непередбачені витрати, приводить до зриву взаємовигідних зовнішньоторговельних операцій. Щоб уникнути цього необхідно постійно стежить за змінами в механізмі зовнішньоторговельного регулювання, знати відмінності національних митних режимів, а також норми, що вводяться міжнародними угодами.

У цьому зв'язку необхідно звернути увагу на те, що у всіх країнах, а також у документах, вироблених ГАТТ щодо зовнішньої торгівлі застосовується термін «регламентація».

Що стосується України, то вона використовує термін «регулювання», який і буде вживатися надалі.

Посилення втручання держави у ЗЕД обумовлено необхідністю розширення зовнішньоекономічних функцій підприємств і їх залежністю, як і економіки в цілому, від міжнародних масштабів інтернаціоналізації і кооперації виробництва, від стану зовнішніх ринків, розмаїтості мір регулювання в окремих країнах.

З 50-х рр. розвиток ЗЕД за своїми темпами значно випередив приріст розвинутих держав. Ріст обсягу світової торгівлі у 1990-х р. перевищив світове сукупне виробництво товарів. З випередженням збільшувалися обсяги не тільки зовнішньої торгівлі, але і закордонних інвестицій, масштаби науково-технічного співробітництва, обміну послугами і т.п. На теперішній час немає жодної держави у світовому співтоваристві, яка б не регулювала свою зовнішню торгівлю. Ступінь цього регулювання в більшості країн, по оцінці експертів, досить висока.

Комплексний характер сучасної закордонної практики регламентування зовнішньої торгівлі обумовлено конкретним набором засобів та інструментів внутрішньонаціонального і міждержавного характеру, тарифного і нетарифного стимулювання (рис.2.5).

Міждержавне регламентування зовнішньої торгівлі забезпечується за допомогою двосторонніх і багатосторонніх угод і договорів (Генеральні угоди з тарифів і торгівлі, міжурядові торгово-економічні та платіжні угоди), елементів регулювання валютних ринків системи кредитування експортно-імпортних операцій і страхування валютних ризиків, а також типових умов «Інкотермс», що формулюють базисні принципи експортно-імпортних постачань.

Основу національної системи регламентування зовнішньої торгівлі складає набір припустимих методів обмеження експорту та імпорту за допомогою нетарифних чи елементів тарифних переваг, валютно-кредитних засобів, способів стимулювання експортного виробництва, а також технічних норм, стандартів і вимог до ввезених товарів.

Митне регулювання