Поняття демократії, її принципи та цінності.

Як зазначав Вінстон Черчіль, «Демократія — вельми непривабливий спосіб управління державою, але людство досі не придумало нічого кращого». Сьогодні ми розглядатимемо на яких засадах має бути побудовано демократичне суспільство, якими є його переваги і недоліки, оскільки саме цей напрямок розвитку України зазначений в її Конституції.

Демократія (грец. — народовладдя) — форма державного устрою, побудованого на засадах визнання народу джерелом і носієм влади, рівноправної участі громадян в управлінні державою, прийнятті рішень більшістю голосів.

Вперше у відомій нам історії людства демократичний лад був запроваджений у Елладі в Афінах за часів правління відомого політичного керівника, мислителя і правника Солона (VII ст. до н. е.).

Демократія реалізувалась у "представницькому уряді" — Раді п'ятисот. Сам термін "демократія" почав уживатися для позначення форми державного устрою, що існувала в Афінах, близько середини V ст. до н.е. Демократія відповідала духу соціально-політичного устрою невеличких держав-міст (полісів), які нараховували декілька десятків тисяч вільних громадян, зацікавлених у самоврядуванні.

Античні політичні мислителі (Платон, Аристотель, Геродот) розглядали демократію як такий порядок полісного устрою, за яким всю повноту прав мають не всі, а тільки вільні та рівні громадяни. Цінність колективної мудрості народних зборів полягала в тому, що різні люди доповнюють один одного, всі разом вони розглядають суспільну проблему з різних боків та пропонують рішення, яке задовольняє майже всіх, принаймні багатьох.

В епоху Середньовіччя питання демократії стали майже забутими, бо головна політична дилема полягала у змаганнях за верховенство папської чи королівської влади, Церкви чи монархії. І хоча були зафіксовані непоодинокі випадки обрання монархів, монархічний устрій вважався найбільш доцільним.

Демократичні засади державного врядування Нового часу були значно ширші від демократичних свобод античної республіки, що була заснована на рабовласницькому способі виробництва і життя, відтепер було проголошено формальне право кожного брати участь в управлінні державою, це вже не привілеї окремих громадян, бо за часів античності метеки (переселенці, що вважались напівгромадянами) були істотно обмежені у правах, тоді як раби жодних прав взагалі не мали.

Сутність сучасної демократії яскраво проявляється в її головних принципах:

− закріплення народовладдя як форми політичного правління на конституційному, законодавчому рівні та створення механізмів його реалізації;

− здійснення владних функцій народом прямо (безпосередньо) або через представницькі органі;

− рівне право всіх громадян на участь у формуванні органів державного управління, яке реалізується через систему демократичних виборів та інших демократичних процедур;

− поділ влади, тобто відокремлення виконавчої влади від законодавчої та незалежність судової влади;

− контроль за здійсненням влади, яка виступає від імені народу чи за його дорученням;

− гласність та врахування громадської думки. Гласність передбачає:

· відкритість держави та державних діячів для критики з боку суспільства;

· доступність інформації, що має суспільне значення;

· розвинену та налагоджену систему незалежних від державно-політичної цензури засобів масової інформації.

Межі гласності визначаються морально-правовим рівнем суспільства та стосуються сфери державних таємниць, які повинні бути чітко фіксовані законом, особистої честі та гідності, загальноприйнятих норм моралі, зокрема, таких порушень цих норм, як порнографія, насильство, заклики до національної та релігійної ворожнечі тощо;

− верховенство права, правового закону, тобто існування закону для людини, а не людини для закону, гарантії захисту прав особистості від свавілля політичної влади;

− чіткі демократичні процедури обрання і зміни органів державного управління;

− відповідність владних структур та політичних процесів інтересам народу, його менталітету, традиціям і звичаям;

− плюралізм, тобто можливість існування різних думок, партій, організацій, ідеологій, які вільно порівнюються і змагаються між собою;

− забезпечення інтересів більшості при гарантуванні прав меншості відстоювати власну позицію, відігравати свою роль у суспільному житті.

Зазначені принципи відбивають основні цінності демократії:

− громадянство і громадянськість, що представляють собою не тільки і не стільки формальну належність людини до держави, скільки спроможність людини усвідомлювати власні інтереси, захищати їх з знанням справи та з урахуванням інтересів усього суспільства. Останнє ґрунтується на розвиненості соціальної свідомості і індивідуальної гідності,а також розвитку компетентності громадян (знань про способи відстоювання прав, свобод, захисту інтересів) і усвідомленні відповідальності;

− демократія справедливо може вважатися таким устроєм, за якого найменш утиснена і найлегше може бути досягнута свобода. Але на варті свободи повинні стояти самі громадяни, активно захищаючи свої права і свободи;

− конституція і конституціоналізм виступають інститутами визначення меж свободи і відповідальності, принципів соціального співіснування людей у демократичному суспільстві;

− громадянин зможе стати головним актором демократичного суспільства тільки за умови існування свободи слова, яка реалізується через вільні в своїх діях і захищені законом ЗМІ;

− приватність передбачає гарантії невтручання інших (як окремих людей, так і держави) у справи, що не стосуються публічної діяльності людини, в особисте життя, єдиним господарем якої є сама людина;

− моральна автономія – тобто вільне самовизначення людини – ніхто не може нав’язувати людині ідеологічні, релігійні або інші вподобання; це сфера її власного вибору;

− свобода совісті й віротерпимість – релігійні вподобання та переконання людини визнаються цариною індивідуального вибору, куди не може втручатися ні держава, ні інші люди;

− громадянська асоціація, тобто повага до громадянської думки, спільного рішення, громадянського порядку і соціальної згоди;

− соціальний порядок, тобто стабільність, впорядкованість, безпека життєдіяльності, які досягаються не за рахунок ліквідації розбіжностей і багатоманітності, а шляхом пошуку компромісу. Демократія – це постійно діючий, але впорядкований (законами, процедурами, громадянською зваженістю, обізнаністю, досвідом) конфлікт.