Особливості навчання фізики в основній школі.

І. Особливості структури і змісту.

В основній школі закладаються основи фізичного пізнання світу. Курс фізики основної школи ґрунтується на пропедевтиці фізичних знань, що відбуваються на більш ранніх етапах навчання при вивченні природознавства.

Всі явища, що вивчаються, розташовані у порядку зростання складності форм руху матерії (від механічних і теплових до електромагнітних і світлових). Певне порушення складають теми: «Будова речовини» і «Світлові явища».

Таке раннє введення мікроструктурних уявлень пор будову речовини дозволяє розглядати деякі явища не тільки феноменологічно, а й пояснювати їх внутрішній механізм, що сприяє формуванню теоретичного мислення, вчить учнів дедуктивній логіці міркувань.

Включення світлових явиш у курс фізики 7 класу значно розширює перед учнями фізичну картину світу, збагачує їх експериментальну та практичну підготовку завдяки простим законам і доступному експерименту.

Таким чином, введення елементів МКТ та оптики (електродинаміки) на І ступені сприяє реалізації дидактичних принципів, врахуванню вікових особливостей, припускає мінімальне використання математичного апарату.

Введення елементів МКТ супроводжується ретельно відібраним експериментом.

Весь матеріал курсу фізики розташований так, щоб врахувати міжпредметні зв’язки: з одного боку, він опирається на знання, отримані при вивченні інших дисциплін, а з іншого – сам є основою для розуміння деяких тем з інших предметів.

Зміст курсу фізики І ступеня є логічно завершеним базовим курсом, в якому є матеріал, що вивчається тільки на І ступені (гідро і аеростатика, світлові явища, прості механізми, види теплопередачі, закон Ома для ділянки кола і ін.). Також він містить питання, з якими відбувається тільки початкове знайомство а більш докладно вони вивчатимуться у старших класах (маса, сила, робота, енергія, температура, заряд, електричне і магнітне поле і ін.).

ІІ. Особливості методики викладання.

Методика викладання фізики у 7-9 класах повинна будуватися з врахуванням вікових особливостей учнів. У зв’язку з тим, що у дітей 12-14 років здатність до абстрактного мислення розвинута слабо, майже всі явища, що вивчаються, повинні розкриватися на емпіричному рівні: від спостереження явищ в конкретній ситуації до висунених гіпотез і їх експериментальної перевірки. Тому фізичний експеримент повинен бути основним засобом навчання.

Але емпіричний рівень пізнання приводить лише до розвитку індуктивного методу мислення, який недостатній для вивчення фізичних теорій у старших класах. Тому важливо формувати у учнів 7-9 класу дедуктивне мислення: правильна побудова пояснення фізичних явищ, теоретичні міркування, теоретичне виведення наслідків і перевірка їх експериментом.

Одним із головних вимог до уроку є організація самостійної діяльності учнів. Ця діяльність може бути спрямована на отримання певної інформації із підручників, довідників, мережі Інтернету; на засвоєння понять, методів мислення, методів пізнання та інших інтелектуальних чи практичних дій.

У 7 класі на навчання фізики відводиться 35 годин на рік, що вдвічі менше, ніж раніше. Крім того, збільшилась кількість лабораторних робіт. Все це створює методичні проблеми, які можна спробувати розв’язати організувавши самостійну роботу учнів.

Під час вибору форм і методів проведення уроків необхідно мати на увазі, що учні цього віку досить рухливі, люблять брати участь у змаганнях, не соромляться висловлювати свої думки вголос. Тому основним методом ведення уроку повинна стати пошукова бесіда; під час розв’язування задач – групові форми роботи. Частіше слід практикувати уроки – змагання, ігри, дослідницькі проекти, тощо.