Посвідчення договорів

довічного утримання (догляду) та договорів про надання утримання

Відповідно до ст. 745 ЦК, договір довічного утри­мання належить до договорів, для яких є обов'язковою нотаріальна форма.

За договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме чи рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно (ст. 744 ЦК).

Договори довічного утримання посвідчуються нотаріусами з дотриманням загальних правил посвідчення договорів відчуження за винятком правил про повідомлення інших учасників спільної часткової власності про майбутнє відчуження (ст. 362 ЦК).

Відчужувачем у договорі довічного утримання (догляду) може бути фізична особа незалежно від її віку та стану здоров'я.

Набувачем у договорі довічного утримання (догляду) може бути повнолітня дієздатна фізична чи юридична особа.

Якщо відчужувачем є один із співвласників майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, договір довічного утримання (догляду) може бути посвідчений після визначення частки цього співвласника у спільному майні або визначення порядку користування цим майном між співвласниками.

Спеціальні правила при посвідченні договору довічного утримання стосуються насамперед змісту нотаріально посвідчуваного документа. У тексті договору довічного утримання обов'язково зазначається, що набувач майна зобов'язаний надавати відчужувачеві довічно матеріальне забезпечення, а також усі види догляду (опікування) з їх конкретизуванням або без такого та визначається грошова оцінка матеріального забезпечення, яка встановлюється за згодою сторін. Якщо така згода не досягнута, нотаріус не може посвідчити договір.

У разі зобов'язання набувача забезпечити відчужувача або третю особу житлом у будинку (квартирі), який йому переданий за договором довічного утримання (догляду), у тексті договору зазначається конкретно визначена частина помешкання, у якій відчужувач або третя особа має право проживати.

Відповідно до ст. 754 ЦК, відчуження майна набувачем до смерті відчужувача не допускається, тому при посвідченні договору довічного утримання накладається заборона відчуження майна в установленому порядку, про що робиться напис на всіх примірниках договору.

Договір довічного утримання може бути припинений або розірваний відповідно до норм цивільного права.

Припинення договору відбувається на підставі ст. 757 ЦК у разі смерті громадянина-набувача за умови відсутності у нього спадкоємців або при відмові їх від договору довічного утримання. В такому разі нотаріус за письмовою заявою відчужувача припиняє дію договору, про що на всіх його примірниках робить відповідний напис з посиланням на ст. 757 ЦК. При цьому на підтвердження факту смерті набувача надається свідоцтво державного органу реєстрації актів цивільного стану про смерть.

Відчужувачу повертається приєднаний до примірника договору довічного утримання первинний пра-вовстановлювальний документ на майно або його дублікат, який міститься у справах нотаріуса. Разом з листом нотаріуса про припинення дії договору довічного утримання цей правовстановлювальний документ (або його дублікат) подається до відповідного реєстру-вального органу для перереєстрації.

У разі ліквідації юридичної особи-набувача, за умови відсутності у неї правонаступників, нотаріус на підставі витягу з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України та письмової заяви відчужувача припиняє дію договору довічного утримання і повертає відчужувачеві первинний правовстановлювальний документ.

На всіх примірниках договору нотаріус робить відповідний напис про припинення дії договору з посиланням на ст. 758 ЦК.

Розірвання договору довічного утримання можливо за рішенням суду з таких підстав:

- на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини;

- на вимогу набувача.

Нотаріус може посвідчити розірвання договору довічного утримання лише за згодою сторін, керуючись при цьому загальними правилами оформлення розірвання нотаріально посвідченого договору.

На підставі договору про розірвання договору довічного утримання або внесення до нього змін щодо заміни речі, яка була передана за договором, на іншу річ, переходу прав і обов'язків за цим договором до спадкоємців (правонаступників) набувача майна нотаріус вносить відповідні зміни до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Подружжя має право укласти договір про надання утримання одному з них, в якому зазначаються умови, розмір і строки виплати аліментів. Такий договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

При посвідченні договорів про надання утримання нотаріус повинен додержуватися правил статей 75— 78, 82 Сімейного кодексу України.

Подружжя, а також особи, шлюб між якими було розірвано, вправі укласти договір про припинення утримання взамін набуття права власності на житловий будинок, квартиру, інше нерухоме майно або одержання одноразової грошової виплати.

Договір, за яким передається у власність нерухоме майно, має бути нотаріально посвідчений і підлягає державній реєстрації (ст. 89 Сімейного кодексу України).

У разі розірвання договору про утримання у зв'язку з одержанням одноразової грошової виплати обумовлена грошова сума має бути внесена на депозитний рахунок нотаріальної контори чи приватного нотаріуса до посвідчення договору.