Аналіз використання основного та оборотного капіталів позичальника

При оцінці кредитоспроможності позичальника проводять аналіз використання його основного та оборотного капіталів.

При цьому ефективність використання оборотного капіталу оцінюють за допомогою таких показників:

— тривалість обороту капіталу в днях;

— кількість оборотів або швидкість оборотності капіталу за певний період (разів);

— коефіцієнт закріплення (завантаження) оборотним капіталом вартості реалізованої продукції;

— оборотність окремих елементів оборотного капіталу.

Тривалість оборотного капіталу в днях визначається за формулою:

.

Рівень виконання цього показника розглядається в динаміці, порівняно з показниками аналогічних підприємств або середньогалузевим показником.

Чим нижча величина показника, тим вищим вважається рівень виконання.

Кількість оборотів (швидкість оборотності) оборотного капіталу за певний період часу визначається за формулою:

.

Рівень виконання показника визначається аналогічно показнику (К_об), проте чим величина показника більша, тим рівень виконання цього показника кращий.

Коефіцієнт закріплення (завантаження) оборотного капіталу визначається за формулою:

.

Рівень виконання цього показника визначається аналогічно попереднім двом показникам, проте цей показник повинен бути меншим за одиницю.

Ефективність використання основного капіталу оцінюється шляхом розрахунку показників:

— фондовіддачі;

— фондомісткості.

Показник фондовіддачі розраховується:

Рівень використання цього показника визначається аналогічно попереднім трьом показникам. Проте, чим значення цього показника більше, тим рівень його виконання вищий.

Фондомісткість є оберненою величиною до показника фондовіддачі й визначається:

Рівень виконання цього показника визначається аналогічно попередньому показнику. Причому зниження величини цього показника свідчить про ефективне використання основних фондів підприємства.

4. Аналіз рентабельності роботи позичальника

Для здійснення оцінки фінансового стану позичальника розраховують також показники, що характеризують рентабельність його роботи, а саме:

Рентабельність його активів:

,

де П_r — чистий прибуток;

А — активи;

Рентабельність продажу:

,

де П_r — чистий прибуток;

О_р — обсяг реалізації продукції (без ПДВ);

Рентабельність підприємства:

,

де П_r — чистий прибуток;

ОК — середньорічна вартість основного капіталу;

ОбК — середньорічна вартість оборотного капіталу.

Рентабельність акціонерного капіталу:

,

де П_r — чистий прибуток;

АК — акціонерний капітал.

Рентабельність витрат:

,

де П_r — чистий прибуток;

В — витрати підприємства.

Виконання цих показників визначається аналогічно показникам, що характеризують використання капіталу позичальника. При цьому чим значення цих показників вище, тим робота підприємства вважається ефективнішою.

Крім вищевказаного при оцінці кредитоспроможності позичальника також можуть бути враховані суб’єктивні чинники, такі як:

— ринкова позиція позичальника та його залежність від ци-
клічних і структурних змін в економіці та галузі промисловості;

— наявність державних замовлень і державна підтримка позичальника;

— ефективність управління позичальника;

— професіоналізм керівництва та його ділова репутація;

— інша інформація.

Оцінка фінансового стану позичальника-банку здійснюється не рідше ніж один раз на місяць на підставі:

— інформації позичальника-банку про дотримання економічних нормативів і нормативу обов’язкового резервування коштів;

— аналізу якості активів і пасивів;

— аналізу прибутків і збитків;

— інформації про виконання банком зобов’язань у минулому;

— інформації про надані та одержані міжбанківські кредити;

— щорічного аудиторського висновку.

При здійсненні оцінки фінансового стану позичальника-фізичної особи мають враховуватися:

— загальний матеріальний стан клієнта (доходи і витрати, майно, право власності, на яке засвідчується згідно з чинним законодавством України, відповідні підтверджувальні документи);

— соціальна стабільність клієнта (наявність постійної роботи, сімейний стан);

— вік клієнта;

— інтенсивність користування банківськими кредитами (гарантіями тощо) у минулому та своєчасність погашення їх і процентів (комісії тощо) за ними, а також користування іншими банківськими послугами тощо;

— ділова репутація;

— інша інформація.

Крім аналізу фінансового стану позичальника, прибутковості його роботи, аналізу використання основного та оборотного капіталу аналіз кредитоспроможності включає також:

— аналіз юридичного статусу підприємства: форма власності, установчі документи, статут, склад засновників, дата реєстрації, розмір статутного фонду, дозволені види діяльності, можливості трансферного ціноутворення, повноваження керівників, наявні акції, дочірні структури, минулі та поточні судові розгляди.

— банківська історія клієнта, включаючи аналіз думок обслуговуючих клієнта співробітників, рух по рахунках, попередня кредитна історія, виконання зобов’язань, минулі судові розгляди, штрафні санкції тощо.

— якість менеджменту: професійний профіль керівників, їхній вік і стаж роботи, досвід роботи на керівних (адміністративних) посадах, чи зазнавали вони банкрутства в минулому?

— конкурентні переваги підприємства, у т. ч. наявність патентів, торгових марок, імідж клієнта, репутація серед клієнтури («goodwіll» — гудвіл).

Під час проведення аналізу кредитоспроможності беруться до уваги всі елементи, що відносяться до позичальника, і враховуються всі можливі джерела виникнення кредитного ризику.

Аналіз кредитоспроможності провадиться банком до рішення питання про можливість та умови кредитування і передує аналізу проекту або операції, запропонованої клієнтом для фінансування.

Для поглибленого аналізу і встановлення реального фінансового положення позичальника можуть бути використані крім раніше визначених матеріалів додаткові фінансові документи: первинні документи бухгалтерської звітності, довідки про товарну продукцію, розшифровка дебіторської і кредиторської заборгованості, довідка про рух товарів по бартеру, плановані показники діяльності підприємства та інші.

При вивченні кредитоспроможності підприємства важливе значення надається аналізу коефіцієнтів, що характеризують співвідношення різних статей балансу, і динаміку цих показників. Це важливі джерела інформації і прогнозів щодо стану справ підприємства й ризику, пов’язаного з видачею йому кредиту. Крім того, використання фінансових коефіцієнтів дає можливість швидко скласти уявлення про фінансовий стан позичальника.

На підставі аналізу коефіцієнтів у банку розробляється і застосовується методика експрес-аналізу фінансового стану підприємства.

Розрахунок коефіцієнтів не повинен робитися формально, рекомендується також аналізувати такі елементи фінансових документів, як:

— величина та структура активів і пасивів, що визначаються за допомогою вертикального аналізу балансового звіту, тобто порівнюючи різні розділи активів і пасивів із сумарними активами і пасивами;

— джерела фінансових активів шляхом проведення горизонтального аналізу балансу.

Коефіцієнти можуть стати корисним інструментом при формуванні думки про фінансовий стан підприємства. Цінність кожного взятого окремо коефіцієнта сумнівна. Їх необхідно розглядати разом. Службовець банку зобов’язаний завжди застосову­вати кілька коефіцієнтів для виявлення причин і тенденцій. Коефіцієнти самі по собі не дають можливості зробити безпомилкові висновки. Дуже важливо, щоб службовець банку був компетентним і розумів принципи розрахунку цих показників. Крім того, до використання фінансових коефіцієнтів потрібно підходити з особливою обережністю, тому що вони не завжди об’єктивно від­бивають реальну ситуацію у зв’язку з інфляцією й іншими особливостями перехідного періоду української економіки. У деяких випадках доцільне проведення фінансових розрахунків у ВКВ, що забезпечить порівнянність даних за різні періоди. Незважаючи на наявність одного чи кількох несприятливих показників (коефіцієнтів), співробітник кредитного підрозділу може рекомендувати надати фінансування, але йому необхідно підготувати переконливі пояснення бізнесів-факторів, що лежать в основі несприятливих фінансових коефіцієнтів.

Для зниження кредитного ризику крім визначення кредитоспроможності провадиться також аналіз проекту, що кредитується. Проект чи угода, запропоновані позичальником, повинні бути в принципі проаналізовані ним самим. Однак, такі елементи повинні бути проаналізовані в тісному зв’язку з оцінкою кредитоспроможності позичальника:

— співвідношення між розміром пропонованого до фінансування нового проекту і власним капіталом позичальника, а саме: співвідношення «власний капітал/борг» після передбачуваного фінансування;

— коефіцієнт обслуговування боргу проекту, включаючи непогашену заборгованість діючого підприємства і його передбачуваний (екстрапольований) прибуток;

— взаємозв’язок нового пропонованого проекту з поточною діяльністю позичальника: чи вносить цей проект синергію в діюче підприємство; чи підсилює його конкурентні переваги; чи роз­ширює або зміцнює поточну діяльність підприємства; чи змінить проект наявну основну стратегію підприємства; чи представляє він диверсифікованість порівняно з існуючими видами діяльності.

Оцінка проекту повинна здійснюватися на основі наданої позичальником документації, тобто бізнес-плану, обґрунтування здійсненності проекту, кредитної пропозиції, опису угоди, з усіма стосовними до справи документами.

У бізнес-плані відображається ринковий потенціал проекту, а саме: сутність проекту, потенційні ринки збуту нового товару, оцінка конкуренції з боку інших товаровиробників, маркетинг нового товару, виробничий, фінансовий, організаційний, юридичний плани реалізації проекту, обсяг необхідних фінансових ресурсів, порядок використання кредиту і графік погашення за рахунок прибутків від виробництва і реалізації нововведень.

Природно, чим докладніше і відвертіше будуть визначатися різні аспекти реалізації проекту, тим більшою буде довіра банку до бізнес-плану. У процесі оцінки проекту можна запросити додаткову інформацію чи особисто перевірити вірогідність необхідної інформації.

У разі складних угод та інвестиційних проектів банк може залучити спеціалізованого консультанта для оцінки деяких елементів проектної пропозиції. Перед тим як найняти таких консультантів, необхідно одержати згоду позичальника на фінансування такої послуги.

Оцінка проекту включає такі елементи:

— аналіз цілей проекту. Відповідь на запитання, чому позичальник не може профінансувати проект із власного прибутку чи резервів шляхом випуску і продажу нових акцій;

— оцінка загальної концепції і стратегії проекту за допомогою підготовки SWOT аналізу (англ. абревіатура: сильні сторони — слабкі сторони — можливості — погрози) нового проекту на підставі наданої інформації;

— аналіз «4P» маркетингу: продукція—ціна—збут—просування на ринок [англ. product—prіce—place (dіstrіbutіon)—promotіon];

— аналіз продукту: унікальність продукту; виробничого чи споживчого призначення (ТНП); порівняльні характеристики з конкуруючою продукцією; чи новий це вид продукції, чи має він свій ринок; з яким продуктом буде конкурувати; торгова марка і патентний захист;

— аналіз цінової стратегії: передбачувані ціни в зіставленні з цінами конкурентів; «зняття вершків» (тобто встановлення ма-
ксимально високої ціни на новий продукт); стратегія проникнення (низькі ціни);

— аналіз доставки і реалізації: де буде реалізуватися продукт; як буде організована система збуту (торгова агентура);

— аналіз методики просування продукту на ринок. Як його зробити помітним на ринку;

— наявність цільових ринків (Київ, Україна, СНД, Європа);

— частка на специфічних ринках і обсяг продажів;

— конкурентні фактори (рушійні сили): можливості покупців; можливості постачальників, замінники; труднощі з виходом на ринок; інтенсивність конкуренції між діючими учасниками ринку; як виглядає підприємство порівняно з головними конкурентами (SWOT аналіз);

— виробнича чи інша діяльність (торгівля, будівництво, тран­спорт). Розташування: легкий доступ; близькість постачальників і клієнтів;

— оснащення, устаткування, технологічний процес: наскільки сучасними вони є;

— постачальники, сировина, комплектуючі: чи є вони в наявності; чи бувають збої в одержанні електроенергії і т. ін.;

— робоча сила: потреба; труднощі із залучення висококваліфікованих фахівців на місці реалізації проекту;

— менеджемент: хто буде відповідальним за виконання проекту;

— витрати по проекту: як вони були оцінені; наскільки вони реалістичні; графік проведення витрат; метод оцінки внеску у вигляді товарів; розмір уже понесених витрат; чи включені непередбачені витрати;

— джерела фінансування: оцінка джерел фінансування; хто надає власний капітал; хто ще надає кредити;

— фінансові прогнози: прибутків і збитків, звіти про грошові потоки, таблиці погашення боргу і виплати процентів, вимоги до оборотних коштів. Ключові операційні висновки. Аналіз чутливості проекту при різних допущеннях (перемінних);

— відповідність українському природоохоронному законодавству;

— будь-які інші нормативні вимоги до проекту;

— специфічні ризики проекту: технологічний ризик; виробничий ризик; ризик, пов’язаний з постачанням сировини; прийнятність продукції для споживача.

Оцінка проекту при фінансуванні короткострокових комерцій­них угод має включати такі складові експертизи:

— аналіз обґрунтування планованого виторгу від реалізації продукції;

— аналіз обґрунтування повернення кредиту;

— об’єкт кредитування (ціль кредиту);

— термін кредиту;

— суб’єкт кредитування (де позичальник має рахунки?);

— розмір кредиту (співвідношення розміру власних засобів і суми кредиту);

— порядок погашення кредиту;

— строк окупності проекту;

— місце розташування контрагента і позичальника;

— аналіз можливості контролю з боку банку.

Вибираючи проект, комерційний банк особливу увагу повинен приділяти перевірці відповідності бізнес-плану фактичному стану справ, а також враховувати незалежність виконавця від факторів, тобто ризиків проектів. До найважливіших ризиків, що повинні оцінюватися, можуть належати технічні та комерційні.

Технічні ризики інвестиційних проектів включають можливість: затримки науково-дослідних робіт, що входять до інвестиційного проекту і становлять його сутність, неотримання запланованих технічних параметрів у ході конструкторських і техно­логічних розробок і т. ін.

До комерційних ризиків інвестиційних проектів відносяться ризики:

— неправильного вибору економічних цілей проекту;

— неправильної оцінки необхідних фінансових ресурсів;

— недотримання термінів проекту;

— незабезпечення поточних постачань по проекту;

— неправильної оцінки ринку збуту, взаємодій з контрагентами і партнерами;

— непередбачених витрат і перевищення кошторису проекту;

— ризики, пов’язані із забезпеченням прав власності по проекту;

— ризики непередбаченої конкуренції і т. ін.