Аналіз грошових коштів позичальника

Вирішуючи питання про надання кредиту, рекомендується розглянути питання про наявність та якість складання клієнтом бюджету надходження та витрат грошових коштів (надалі — бюджету грошових коштів), який є документом про надходження та витрату грошових коштів у певний період часу.

Аналіз бюджету грошових коштів дає можливість оцінити якість фінансового планування, скласти загальне уявлення про майбутнє фінансове положення клієнта, а також виявити можливості отримання ним коштів, достатніх для погашення позики. Такий документ як правило сприймається як нереальний прогноз. У більшості випадків клієнт надає банку або бізнес-план, або фінансовий план (розділ бізнес-плану). Однак слід враховувати, що клієнт може отримати прибуток, але не мати коштів на рахунку і, як наслідок, — можливості погасити кредит.

У зв’язку з постійними змінами економічних умов слід проводити аналіз змінюючого (неперервного) скоригованого бюджету грошових коштів. Перевага змінюючого бюджету полягає в безперервному послідовному фінансовому плануванні: складається бюджет на січень—грудень, у січні — на лютий—січень і т. д. При цьому клієнт щомісячно вносить корективи в наявний бюджет, враховуючи звітні дані за минулий період. Аналіз скоригованого бюджету фірми дасть можливість банкіру оцінити потенціальні можливості клієнта щодо погашення позики.

Бюджет грошових коштів має віддзеркалювати реальну ситуацію та викликати почуття довіри. Кожен банк може запропонувати свою форму бюджету грошових коштів, обов’язкову для заповнення всіма клієнтами.

Як правило, аналіз грошового потоку передбачає зіставлення притоку та відтоку коштів протягом періоду кредитування, що дає змогу оцінити здатність позичальника повернути позику. Перевищення суми притоку коштів над їх відтоком означає погашення боргових зобов’язань у процесі кругообігу фондів.

Елементами притоку коштів за період є:

— прибуток, отриманий у даному періоді;

— амортизація, нарахована за період;

— вивільнення коштів із запасів, дебіторської заборгованості, основних фондів, інших активів;

— збільшення кредиторської заборгованості;

— зростання інших запасів;

— збільшення акціонерного капіталу;

— залучення нових позик.

Елементами відтоку коштів за період є:

— сплата податків, процентів, дивідендів, штрафів і пені;

— додаткові вкладення коштів у запаси, дебіторську заборгованість, інші активи, основні фонди;

— скорочення кредиторської заборгованості;

— зменшення інших пасивів;

— відтік акціонерного капіталу;

— погашення позик.

Різниця між притоком і відтоком коштів визначає величину загального грошового потоку. Якщо позичальник має стійке перевищення притоку над відтоком коштів, то це свідчить про його стабільне фінансове становище і платоспроможність.

Коливання величини загального грошового потоку вказує на низьку платоспроможність клієнта. Систематичне ж перевищення відтоку над притоком коштів швидше за все свідчить про неплатоспроможність потенційного позичальника щодо повернення позичених коштів.

Середня додатна величина загального грошового потоку (перевищення притоку над відтоком коштів) показує, в якому розмірі позичальник може погашати боргові зобов’язання. На основі співвідношення величини загального грошового потоку і розміру боргових зобов’язань клієнта визначається клас платоспроможності позичальника:

.

Нормативні рівні цього співвідношення: 0,75;

2 клас — 0,50;

3 клас — 0,30;

4 клас — 0,25;

5 клас — 0,20.

Аналіз грошових потоків позичальника має здійснюватися з урахуванням такого показника:

— співвідношення чистих надходжень на всі рахунки позичальника (в тому числі відкриті в інших банках) до суми основного боргу за кредитною операцією та відсотків за нею з урахуванням строку дії кредитної угоди (для короткострокових кредитів):

,

де Н_см — середньомісячні надходження на рахунки позичальни­ка впродовж 3-х останніх місяців (за винятком кредитних коштів);

С_к — сума кредиту та відсотки за ним;

n — кількість місяців дії кредитної угоди;

З_м — щомісячні умовно-постійні зобов’язання позичальника (адміністративно-господарські витрати тощо);

З_і — податкові платежі та сума інших зобов’язань перед кредиторами, що мають бути сплачені з рахунку позичальника, крім сум зобов’язань, строк погашення яких перевищує строк дії кредитної угоди (за даними останнього балансу).

Для підприємств із сезонним характером виробництва, середньомісячна сума надходжень визначається за 12 місяців.

Оптимальне теоретичне значення показника К не менше ніж 1,5.

При аналізі показників оцінки фінансового стану позичальника, яка здійснюється на підставі даних офіційної форми звітності позичальника (бухгалтерський баланс підприємства, звіт про фінансові результати діяльності та інформації з пакета документів, що надає позичальник при отриманні кредиту) використовується також аналіз дебіторсько-кредиторської заборгованості. При цьому визначається склад, структура та оборотність цієї заборгованості.

Оборотність дебіторської заборгованості (О_дз) розраховується за даними звіту позичальника:

.

Середня дебіторська заборгованість визначається як середнє арифметичне суми цієї заборгованості на початок і на кінець звіт­ного періоду.

Показник О_дз оцінюється шляхом порівняння його значення з попереднім періодом.

Оборотність кредиторської заборгованості (О_кз) розраховується й оцінюється аналогічно О_дз:

.