Ліквідність балансу позичальника. Показники, що характеризують фінансовий стан позичальника

Ліквідність балансу можна визначити як засіб покриття зобов’язань підприємства його активами, термін перетворення в гроші яких відповідає строку погашення зобов’язань.

Аналіз ліквідності балансу клієнта дає можливість оцінити здатність і вірогідність повернення взятих у борг коштів відповідно до умов кредитного договору.

Аналіз полягає у зіставленні коштів, за активом згрупованих за ступенем їх ліквідності і розміщених у порядку убування ліквідності, із зобов’язаннями за пасивом, згрупованими за строками їх погашення і розташованих у порядку збільшення строків.

Активи підприємства залежно від ступеня ліквідності поділяються на чотири групи.

1. Найбільш ліквідні активи — всі статті грошових коштів клієнта і короткострокові фінансові вкладення. Сюди відносяться: каса, поточний рахунок, валютний рахунок, інші грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення.

2. Активи, що реалізуються швидко — дебіторська заборгованість та інші активи. Сюди відносяться: розрахунки з дебіторами за товари, роботи і послуги, строк оплати яких не настав; розрахунки з дебіторами за векселями отриманими; розрахунки з бюджетом; розрахунки з персоналом за іншими операціями; розрахунки з дебіторами за авансами виданими; розрахунки з дочірніми підприємствами; розрахунки з іншими дебіторами; інші оборотні активи.

3. Активи, що реалізуються повільно — вкладання у виробничі запаси і витрати.

Величина цієї групи активів визначається як підсумок усіх запасів та витрат і довгострокових фінансових вкладень; розрахунків з учасниками за мінусом витрат майбутніх періодів.

4. Активи, що реалізуються важко — вкладання в основні засоби.

Для розрахунку величини таких активів необхідно від основних засобів та інших позаоборотних активів відняти довгострокові фінансові вкладення; розрахунки з учасниками та прибавити внески в статутний фонд інших підприємств.

Пасиви підприємства залежно від ступеня терміну їх оплати поділяються також на чотири групи.

1. Невідкладені зобов’язання — кредиторська заборгованість та позички (довгострокові та короткострокові), не погашені в строк.

2. Короткострокові пасиви — короткострокові кредити і запозичені кошти.

3. Довгострокові пасиви — довгострокові кредити і запозичені кошти, а також розрахунки за майно.

4. Стійкі пасиви — це джерела власних коштів, за винятком розрахунків за майно.

Величина цієї групи пасивів визначається як різниця джерел власних та прирівнених до них коштів і розрахунків з персоналом за іншими операціями і витрат майбутніх періодів.

Баланс вважається абсолютно ліквідним:

— якщо найбільш ліквідні активи більше або рівні невідкладним зобов’язанням (група 1 активу ≥ групи 1 пасиву);

— активи, що реалізуються швидко, більше або рівні короткостроковим пасивам (група 2 активу ≥ групи 2 пасиву);

— активи, що реалізуються повільно, більше або рівні довгостроковим пасивам (група 3 активу ≥ групи 3 пасиву);

— активи, що реалізуються важко, більше або рівні стійким пасивам (група 4 активу ≥ групи 4 пасиву).

Баланс ліквідний, якщо:

— найбільш ліквідні активи більше або рівні невідкладним зобов’язанням (група 1 активу ≥ групи 1 пасиву);

— активи, що реалізуються швидко, більше або рівні короткостроковим пасивам (група 2 активу ≥ групи 2 пасиву);

— активи, що реалізуються повільно, більше або рівні довгостроковим пасивам (група 3 активу ≥ групи 3 пасиву);

— активи, що реалізуються важко, менше стійких пасивів (група 4 активу < групи 4 пасиву).

Баланс вважається достатньо ліквідним, якщо:

— найбільш ліквідні активи більше або рівні невідкладним зобов’язанням (група 1 активу ≥ групи 1 пасиву);

— активи, що реалізуються швидко, більше або рівні короткостроковим пасивам (група 2 активу ≥ групи 2 пасиву);

— активи, що реалізуються повільно, менше довгострокових пасивів (група 3 активу < групи 3 пасиву);

— активи, що реалізуються важко, менше стійких пасивів (група 4 активу < групи 4 пасиву).

Баланс неліквідний, якщо:

— найбільш ліквідні активи більше або рівні невідкладних
зобов’язань (група 1 активу ≥ групи 1 пасиву);

— активи, що реалізуються швидко, менше короткострокових пасивів (група 2 активу < групи 2 пасиву);

— активи, що реалізуються повільно, менше довгострокових пасивів (група 3 активу < групи 3 пасиву);

— активи, що реалізуються важко, менше стійких пасивів (група 4 активу < групи 4 пасиву).

Баланс абсолютно неліквідний, якщо:

— найбільш ліквідні активи менше невідкладних зобов’язань (група 1 активу < групи 1 пасиву);

— активи, що реалізуються швидко, менше короткострокових пасивів (група 2 активу < групи 2 пасиву);

— активи, що реалізуються повільно, менше довгострокових пасивів (група 3 активу < групи 3 пасиву);

— активи, що реалізуються важко, менше стійких пасивів (група 4 активу < групи 4 пасиву).

При аналізі ліквідності балансу клієнта найбільшу цікавість для банку, з погляду повернення виданого кредиту, мають перші дві групи активів — найбільш ліквідні та активи, що реалізуються швидко.

У банківській практиці використовують ряд показників, що характеризують фінансовий стан позичальника. Критерії оцінки фінансового стану позичальника встановлюється кожним банком самостійно його внутрішніми положеннями щодо проведення активних (кредитних) операцій та методикою проведення оцінки фінансового стану позичальника з урахуванням вимог Положення НБУ.

Банки самостійно встановлюють нормативні значення та відповідні бали для кожного показника залежно від його вагомості серед інших показників.

Для здійснення оцінки фінансового стану позичальника — юридичної особи банк повинен враховувати такі основні економічні показники його діяльності як:

— платоспроможність (коефіцієнти миттєвої, поточної та загальної ліквідності);

— фінансова стійкість (коефіцієнти маневреності власних коштів, співвідношення залучених і власних коштів);

— обсяг реалізації;

— обороти за рахунками (співвідношення надходжень на рахунки позичальника і суми кредиту, наявність рахунків в інших банках; наявність картотеки неплатежів — у динаміці);

— склад та динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованості (за останній звітний та поточний роки);

— собівартість продукції (у динаміці);

— прибутки та збитки (у динаміці);

— рентабельність (у динаміці);

— кредитна історія (погашення кредитної заборгованості в минулому, наявність діючих кредитів).

Платоспроможність позичальника визначається за такими показниками:

— коефіцієнт миттєвої ліквідності, що характеризує як швидко короткострокові зобов’язання можуть бути погашені високоліквідними активами:

де А_в — високоліквідні активи, до яких належать грошові кошти, їх еквіваленти та поточні фінансові інвестиції;

З_n — поточні (короткострокові) зобов’язання, що складаються з короткострокових кредитів і розрахунків з кредиторами.

Оптимальне теоретичне значення показника КЛ₁ — не менше ніж 0,2;

— коефіцієнт поточної ліквідності (КЛ₂), що характеризує можливість погашення короткострокових зобов’язань в обумовлені строки:

де А_л — ліквідні активи, що складаються з високоліквідних активів, дебіторської заборгованості, векселів одержаних;

Оптимальне теоретичне значення показника КЛ₂— не менше ніж 0,5;

— коефіцієнт загальної ліквідності (КП), що характеризує те, наскільки обсяг короткострокових зобов’язань і розрахунків можна погасити за рахунок усіх ліквідних активів:

де А_о — оборотні активи;

Оптимальне теоретичне значення показника КП — не менше ніж 2,0.

Фінансова стійкість позичальника визначається за такими показниками:

— коефіцієнт маневреності власних коштів (КМ), що характеризує ступінь мобільності використання власних коштів:

де В_к — власний капітал підприємства;

А_н — необоротні активи.

Оптимальне теоретичне значення показника КМ — не менше ніж 0,5;

— коефіцієнт незалежності (КН), що характеризує ступінь фінансового ризику:

де З_к — залучені кошти (довгострокові та поточні зобов’язання);

В_к — власний капітал.

Оптимальне теоретичне значення показника КН — не більше ніж 1,0.

123 4

Дата добавления: 2016-04-02; просмотров: 1800;