Головні фактори в обґрунтуванні облікової політики.

На вибір облікової політики підприємства впливають наступні фактори:

─ форма власності та організаційно - правова форма (державна, приватна, колективна; ТзОВ, ВАТ, ЗАТ, виробничий кооператив тощо);

─ галузь або вид діяльності (промисловість, будівництво, торгівля, транспорт тощо);

─ система оподаткування (звільнення від окремих податків, ставки податків, пільги з оподаткування);

─ ступінь свободи дій в умовах переходу до ринку (можливість самостійного прийняття рішень з питань ціноутворення, вибору партнерів);

─ стратегія фінансово-господарського розвитку (цілі й задачі економічною розвитку підприємства на довгострокову та поточну перспективу, очікувані напрями вкладення інвестицій тактичні підходи до вирішення перспективних завдань);

─ наявність матеріальної бази (забезпеченість комп’ютерною технікою та іншими засобами оргтехніки, програмно-методичне забезпечення тощо);

─ система інформаційного забезпечення підприємства (за напрямами, необхідними для його ефективної діяльності).

Розробка способів і процедур відображення тих чи інших операцій в обліку залежить як від держави, так і господарюючого суб’єкта.

Отже, особливості формування облікової політики треба розглядати на двох рівнях: макрорівні, як вплив зовнішнього середовища на функціонування підприємства щодо методології бухгалтерського обліку, та мікро-рівні — тобто бізнес-середовище самого підприємства. Стосовно останнього, слід зазначити, що вона включає обліковий інструментарій, який охоплює всі способи і процедури обліку, завдяки якому можливе поєднання вимог держави і власних потреб підприємства щодо ведення обліку.

Аналогічну думку висловлює Ф.Ф. Бутинець. Він зазначає, що офіційна система не встановлює спосіб ведення бухгалтерського обліку з конкретного питання, і при формуванні облікової політики підприємство самостійно розробляє відповідний спосіб на підставі діючих положень. Тому облікова політика може формуватися на двох рівнях: макрорівень — політика державних органів щодо розвитку обліку в Україні, макрорівень — політика конкретного підприємства з метою забезпечення надійності фінансової звітності.

Таким чином, облікова політика — це обрана підприємством, з урахуванням встановлених норм та особливостей, методологія бухгалтерського обліку, яка спрямована на досягнення його цілей і завдань та використовується з метою забезпечення надійності фінансової звітності та якісної системи управління.

Завданням облікової політики є забезпечення одержання достовірної інформації про фінансовий стан підприємства, результати його діяльності, що необхідно для всіх користувачів бухгалтерської звітності для прийняття відповідних рішень.

Облікова політика як інструмент організації бухгалтерського обліку повинна забезпечувати взаємозв’язок методичної, технологічної, технічної і організаційної складових організації бухгалтерського обліку з урахуванням особливостей діяльності підприємства.

Особливого значення облікова політика набуває для великих за розмірами підприємства зі значними обсягами та інтенсивністю надходження до управлінського персоналу бухгалтерської інформації, необхідної для оперативного управління підприємством. Останнє вимагає отримання детальної інформації, яка не обмежується інформацією, що міститься в показниках фінансової звітності.

Залежно від виміру облікової політики, за її допомогою вирішуються різні завдання щодо діяльності суб’єкта господарювання. Також коло осіб , які прагнуть і мають бути обізнані з обліковою політикою підприємства, досить широке. Такими особами можуть бути як зовнішні, так і внутрішні суб’єкти.

Об’єктом облікової політики підприємства є будь-яка норма або позиція підприємства з організації і ведення бухгалтерського обліку щодо якої передбачено альтернативні варіанти. Елемент облікової політики підприємства – це методичні прийоми та способи, які обираються з числа загальноприйнятих з урахуванням особливостей діяльності підприємства.

Методичні прийоми та способи ведення бухгалтерського обліку передбачають вибір конкретного застосування елементів методу бухгалтерського обліку, який складається з таких елементів: документування і інвентаризація, оцінка та калькулювання, рахунки та подвійний запис, баланс та звітність.

Перелік і якісний склад об’єктів і елементів облікової політики залежить від складових облікової політики вищого порядку (державної і міждержавної).

Формування організаційної складової передує формуванню методичної та технічної складових і включає об’єкти, які повинні забезпечити організаційну побудову облікового підрозділу, визначення його місця в управлінській та виробничій структурі підприємства, а також його взаємодії з іншими підрозділами підприємства. Організаційна складова також передбачає створення системи внутрішньогосподарського контролю для забезпечення збереження майна, дотримання законності та доцільності господарських операцій, а також достовірності бухгалтерської інформації. Складовими облікової політики є організаційна, методична та технічні складові. Кожна складова облікової політики підприємства об’єднує відповідні об’єкти, за якими існують альтернативні варіанти – елементи. При цьому організаційно-технологічні елементи за суттю є інституційною основою для формування облікової політики на підприємстві, де визначальне значення набуває методичне вирішення технології обліку як ланки економічної діяльності підприємства в умовах ринку ( рис. 3.1 )

Державна облікова політика Облікова політика підприємства

Рис. 3.1 Елементи облікової політики

Враховуючи значення дієслова «формувати», процес формування облікової політики передбачає сукупність дій щодо:

1.Встановлення переліку об’єктів облікової політики залежно від ряду факторів;

2.Вибору за кожним об’єктом елементів облікової політики.

Склад елементів облікової політики розробляється залежно від об’єктів внаслідок чого цей склад має індивідуальний характер для кожного підприємства.

Прикладом об’єкту організації складової політики може бути форма організації бухгалтерського обліку, елементом – одна з чотирьох визначених законодавством форм організації.

Методична складова передбачає визначення способів ведення бухгалтерського обліку його об’єктів, які мають альтернативні способи відображення.

Призначенням технічної складової є визначення технічних засобів, які забезпечують ведення бухгалтерського обліку. Об’єктом технічної складової є форма ведення обліку, елементами – журнальна, меморіально-ордерна, спрощена, комп’ютерна тощо.

Реалізація елементів методичної складової на рахунках бухгалтерського обліку, в облікових регістрах та формах звітності, в тому числі внутрішній, здійснюється за допомогою об’єктів та елементів технічної складової.

Прийнята новоствореним підприємством облікова політика вважається дійсною з дня набуття ним прав юридичної особи.

Процес формування облікової політики трудомісткий і вимагає бачення перспектив розвитку підприємства, а також відповідного і професійного підходу. Разом з керівником підприємства головний бухгалтер бере участь у формуванні облікової політики.

Саме власники вирішують, які суб’єкти будуть формувати дану політику. На підприємствах колективної форми власності рішення про вибір суб’єкта формування облікової політики повинно прийматися колегіальним органом, які складаються з власників або їх представників.