Організація оплати праці

Організація заробітної плати на підприємстві визначається трьома взаємопов'язаними елементами: нормуванням праці, тарифної системою, формами та системами заробітної плати.

Нормування праці дозволяє встановити всебічно обґрунтовані норми його витрат, якими оцінюються результати праці. Норми є основою для оплати праці та для матеріального заохочення працівника залежно від його внеску в загальні результати колективної праці.

Тарифне нормування заробітної плати спрямовано на забезпечення правильної оцінки і оплати конкретних видів праці залежно від її кількості, якості і умов, в яких вона здійснюється. Головним змістом тарифного нормування є розробка тарифної системи оплати праці, яка включає тарифну ставку, тарифну сітку і тарифно-кваліфікаційні довідники.

Розробка і використання різних форм і систем оплати праці дозволяють застосувати у кожній групі та категорії працюючих певний порядок обчислення заробітку.

Для того, щоб заробітна плата стала потужним спонукальним стимулом до високопродуктивної праці, її організація повинна здійснюватися при дотриманні підприємством наступних принципів:

правильність встановлення залежності заробітної плати від кількості і якості праці

підвищення рівня оплати праці на основі зростання його продуктивності;

відповідність форм і систем заробітної плати специфіці організації виробництва;

посилення ролі премій, які залежать від розмірів одержуваного прибутку;

забезпечення правильного співвідношення між рівнем оплати праці робітників, спеціалістів, службовців, керівників;

простота побудови оплати праці кожного працівника підприємства;

диференціація заробітної плати залежно від умов праці.

Підприємства мають широкі права в області оплати праці, а саме: вони можуть визначати форми і системи оплати праці; вводити доплати за суміщення професій (посад), розширення зон обслуговування; встановлювати по кожній категорії працівників надбавки і доплати; розробляти і затверджувати положення про преміювання працівників; визначати конкретні напрями використання фонду матеріального заохочення.

Тарифна система оплати праці являє собою сукупність нормативів, що використовуються для диференціації і регулювання рівня заробітної плати різних груп і категорій працівників залежно від кваліфікації, умов, важкості та інтенсивності праці, а також особливостей виробництва.

При організації оплати праці застосовують три основні елементи тарифної системи:

єдиний тарифно-кваліфікаційний довідник робіт і професій робітників;

тарифно-кваліфікаційні характеристики службовців;

тарифні сітки і стартові (мінімальні) тарифні ставки.

Єдиний тарифно-кваліфікаційний довідник становить собою збірник, який містить тарифно-кваліфікаційні характеристики робітників, згруповані за виробництвами та видами робіт незалежно від того, на підприємствах якої ці галузі виробництва та види робіт є. Цей збірник виконує роль державного нормативного документа.

На основі ЄТКД здійснюється тарифікація робіт і робітників, тобто віднесення кожної роботи (операції) до відповідного тарифного розряду, а також присвоєння робітникам тарифних розрядів, відповідних їх кваліфікаційної підготовки.

Тарифікація службовців (керівників, фахівців і технічних виконавців) виконується на основі тарифно-кваліфікаційних характеристик, які забезпечують єдність у визначенні посадових обов'язків працівників і пред'явлених до них кваліфікаційних вимог.

Тарифно-кваліфікаційні характеристики поширюються на працівників усіх підприємств галузі. Одночасно визначаються вимоги до необхідного профілю підготовки працівників.

Тарифна сітка є важливим елементом тарифної системи. Вона встановлює певні співвідношення в розмірах тарифних ставок залежно від кваліфікації, складності праці. Ці співвідношення складаються з встановленого числа розрядів і відповідних їм тарифних коефіцієнтів, які показують, у скільки разів оплата праці відповідного розряду більше оплати робіт, тарифікованих по 1-му розряду.

Тарифна ставка (оклад) — це абсолютний розмір оплати праці робітників і службовців за одиницю робочого часу. Вихідною є тарифна ставка робітника 1-го розряду першої групи (не пов'язаної з рухом поїздів), тарифний коефіцієнт якої дорівнює одиниці.

Тарифну ставку робітника першого розряду визначають, виходячи з мінімального розміру оплати праці, визначеного в галузі. Розмір мінімальної заробітної плати є державною соціальною гарантією і повинен встановлюватися на рівні вартості споживчого кошика.

Мінімальний розмір оплати праці на підприємствах залізно-дорожнього транспорту встановлюють на основі колективно-договірного угоди між залізницями і профспілкою робітників залізничного транспорту та транспортного будівництва на основі соціального партнерства.

Оплата праці працівників, зайнятих в основний діяльності залізниць, здійснюється на основі єдиних тарифних ставок і окладів, які визначаються, виходячи з мінімальної заробітної плати в галузі, і тарифних коефіцієнтів, передбачених галузевою єдиною тарифною сіткою (ГЄТС).

Оплату праці керівників, фахівців і технічних виконавців виробляють за місячними посадовими окладами, розмір яких визначають множенням мінімальної заробітної плати, встановленої в галузі, на тарифний коефіцієнт присвоєного розряду кваліфікації.

В тарифних ставках і окладах, які визначаються на основі ГЄТС, враховані кваліфікація працівників і складність виконуваних ними робіт. При розрахунку заробітної плати враховують також доплати, надбавки та інші виплати стимулюючого характеру, передбачені законодавством. Види і розміри надбавок та доплат стимулюючого характеру підприємства визначають самостійно в межах коштів, наявних у їх розпорядженні.