Собівартість залізничних перевезень

Собівартість продукції - це грошове вираження витрат підприємства на її виробництво і реалізацію. Продукцією залізничного транспорту є перевезення, а видами продукції - вантажні і пасажирські перевезення, перевезення по видах тяги, сполучень, категоріям потягів, операціям перевізного процесу, по типах вагонів, родам вантажів тощо. Собівартість цих видів продукції різна. Вона розраховується діленням витрат, що відносяться до визначеного виду продукції, на кількість одиниць цього виду продукції.

Собівартість продукції залізниць калькулюється по таких основних видах діяльності:

вантажні перевезення;

пасажирські перевезення;

перевезення багажу, вантажобагажу і пошти.

Собівартість перевезень на залізничному транспорті диференціюється по видах повідомлень і по видах тяги.

Калькуляційною одиницею собівартості перевезень вантажів, багажу і вантажобагажу є 10 тонно-кілометрів, пасажирів – 10 пасажиро-кілометрів, пошти – 10 вагоно-кілометрів поштових вагонів. Собівартість визначається у копійках. Середня собівартість залізничних перевезень визначається на 10 приведених тонно-кілометрів (сума тонно-кілометрів і пасажиро-кілометрів).

Собівартість перевезень розраховується по експлуатаційних витратах. Витрати по допоміжному виробництву у собівартість перевезень не включаються. У собівартості перевезень враховуються тільки витрати магістрального залізничного транспорту.

На собівартість перевезень впливає обсяг перевезень, дальність перевезення вантажів і пасажирів, величина якісних показників використання рухомого складу, розходження технічного оснащення і технології виконання окремих операцій технологічного процесу, диференціація перевезених вантажів і типів рухомого складу, різні географічні і кліматичні умови та інше.

Витрати, відносяться на кожен вид продукції, розподіляються такими способами:

частина витрат, що безпосередньо відносяться на визначений вид перевезень, - це прямі витрати. Вони виділяються по статтях витрат;

частина витрат, зв'язаних з визначеними видами перевезень, розподіляються між ними пропорційно величині відповідних показників експлуатаційної роботи рухомого складу. У випадку, коли обсяг роботи на одиницю вимірника при різних видах перевезень, сполучень і тяги мають різну розмірність, використовуються приведені показники, отримані за допомогою коефіцієнтів, що відбивають специфічні особливості роботи, технічного стану основних засобів і ступеня їхнього зносу на підприємствах залізничного транспорту;

інші нерозподілені витрати розподіляються між видами перевезень, видами сполучень і тяги пропорційно раніше розподіленим витратам або витратам на оплату праці.

Для тарифних цілей і рішення окремих техніко-економічних задач визначають собівартість конкретних перевезень (наприклад, по окремих родах вантажів, конкретним маршрутам їхнього проходження, у певних типах вагонів, по видах сполучень тощо). Для цього застосовуються спеціальні методи.