Визначення собівартості вантажних перевезень

При визначенні собівартості перевезень методом одиничних витратних ставок велике значення має правильний розрахунок калькуляційних вимірників, що припадають на одиницю розглянутих перевезень. Способи розрахунку калькуляційних вимірників при вирішенні різних за своїм характером завдань змінюються. Для умов, які значно відрізняються від среднедорожных, при визначенні окремих калькуляційних вимірників потрібні більш детальні розрахунки.

При розрахунку методом витратних ставок експлуатаційні витрати та собівартість вантажних перевезень прийнято визначати на 1000 т•км експлуатаційних. Для отримання собівартості тарифних тонно-кілометрів собівартість експлуатаційних тонно-ки - кілометрів множать на коефіцієнт співвідношення між ними.

Калькуляційні вимірювачі у вантажному русі визначають без урахування показників роботи в господарському русі, так як витрати цього виду руху залишаються без зміни, а їх частка незначна – близько 1 %. У тих випадках, коли потрібно визначити собівартість з урахуванням зазначених перевезень, розрахована методом витратних ставок собівартість вантажних перевезень збільшується на 1 %.

Залежать від розмірів руху витрати по кожній групі витрат, пов'язаних з тим чи іншим вимірювачем, визначають множенням величини вимірників, витрата яких необхідна для виконання 1000 т•км, на відповідні витратні ставки. Підсумовуванням окремих груп витрат встановлюють загальну величину залежать від розмірів руху витрат.

Для визначення повної собівартості перевезень, крім залежних, встановлюють і так звані незалежні від розмірів руху (умовно-постійні) витрати, які розраховують зазвичай у відсотках до витрат, що залежать від розмірів руху.

Розглянемо способи визначення окремих калькуляційних вимірників.

1. Вагоно-кілометри (nS).

Попередньо знаходять вагоно-кілометри навантажених вагонів пЅгр діленням 1000 т•км на динамічне навантаження навантаженого вагона. Потім розраховують вагоно-кілометри порожніх вагонів пЅпор множенням вагоно-кілометрів навантажених вагонів на коефіцієнт, що враховує відсоток пробігу порожніх вагонів до навантаженому, і отримані величини підсумовують. В результаті отримують:

2. Вагоно-години (nt).

У випадках, коли розглянуті перевезення не викликають зміни середньодобового пробігу вагонів на дорозі, вагоно-години визначають діленням вагоно-кілометрів на середньодобовий пробіг вагонів ... і множенням одержаної величини на 24-кількість годин у добі):

При зміні середньодобового пробігу вагонів порівняно з среднедорожным величину вагоно-годин слід розраховувати з основних елементів обороту вагонів:

а) вагоно-години, витрачені на проходження вагонів по ділянці (в русі):

де V_уч – дільнична швидкість руху поїздів, км/год;

б) вагоно-години, витрачені на початкові і кінцеві операції:

де l – середня дальність перевезення 1 т вантажу, км;

t_н.к – час, що витрачається на початкову і кінцеву операції, год;

в) вагоно-години простою вагонів на технічних станціях:

где L_в – вагонное плечо или среднее расстояние между техническими станциями, км;

t_тех – среднее время простоя вагона на одной технической станции, ч.

У тих випадках, коли в порівнянні з среднедорожными даними змінюється співвідношення технічних станцій, прохідних поїздами з переробкою складів і без неї, технічна швидкість руху поїздів або час простою поїздів на проміжних станціях, вагоно-години слід розраховувати на основі пятичленной формули обороту вагонів, яка дозволяє визначити окремо час, що витрачається на рух по ділянці, простій вагонів на проміжних станціях, на початкові і кінцеві операції, простою на технічних станціях вагонів, що проходять їх з переробкою складів і без неї.

3. Бригадо-години кондукторских бригад (Nh).

Кондукторские (поїзні) бригади у складі однієї людини обслуговують тільки збірні і частина господарських поїздів. Тому пов'язаних з цим вимірником витрат не буде при перевезеннях у дільничних поїздах. При розрахунках собівартості перевезень среднедорожных умовах спочатку визначають поездо-кілометри збірних поїздів, враховуючи частку їх пробігу до пробігу поїздів вантажного руху. Отримані поездо-кілометри збірних поїздів NSсб ділять на їх дільничну швидкість і множать на коефіцієнт, що враховує додатковий час на прийом і здачу поїздів:

Для визначення бригадо-години кондукторских бригад необхідно попередньо розрахувати поездо-кілометри у вантажному русі на обсяг конкретних перевезень NS. Їх можна визначити двома способами.

Якщо довжина приймально-відправних станційних колій не обмежує масу поїзда брутто, то спочатку розраховують вагонні тонно-кілометри брутто в Plбр, що припадають на 1000 т•км розглянутих (конкретних) перевезень. Тонно-кілометри брутто визначають додаванням до тонно-кілометрів нетто тонно-кілометрів тари вагонів, одержуваних множенням вагоно-кілометрів на масу тари вагона:

Потім розраховують поездо-кілометри діленням тонно-кілометрів брутто вагонів на масу поїзда брутто:

Якщо маса поїзда брутто обмежується довжиною станційних шляхів, поездо-кілометри знаходять діленням вагоно-кілометрів на склад поїзда у вагонах, що відповідає довжині приймально-відправних колій станцій:

Зазначений порядок визначення вимірювача «поездо-кілометри» відноситься до розрахунків їх як для навантажених, так і для порожніх поїздів.

Маса порожнього поїзда:

де lв – довжина вагона, м;

50 – довжина приймально-відправних колій для розміщення локомотива з урахуванням неточності встановлення поїзда між граничними стовпчиками станції, м.

4. Локомотиво-кілометри (MS).

Локомотиво-кілометри загального пробігу визначаються множенням поездо-кілометрів на коефіцієнт, що враховує частку допоміжного пробігу поїзних локомотивів βобщ по відношенню до пробігу їх у голові поїздів:

MS = NS · (1 + β_общ).

5. Локомотиво-години (МТ).

Для розрахунку локомотиво-годин поїзних локомотивів попередньо знаходять локомотиво-кілометри лінійного пробігу МЅл. При цьому поездо-кілометри множаться на коефіцієнт, що враховує частку допоміжного лінійного пробігу βлин по відношенню до пробігу їх у голові поїздів:

MS_л = NS · (1 + β_лин).

Отримані локомотиво-кілометри лінійного пробігу ділять на середньодобовий пробіг локомотивів Ѕл і множать на 24-кількість годин у добі):

6. Бригадо-години локомотивних бригад (Mh).

Їх отримують діленням локомотиво-кілометрів лінійного пробігу на середньозважену дільничну швидкість руху локомотивів і множенням отриманого результату на коефіцієнт, що враховує додатковий час, що витрачається локомотивною бригадою в основному депо і пунктах обороту:

7. Тонно-кілометри брутто вагонів і локомотивів.

Їх визначають підсумовуванням тонно-кілометрів брутто вагонів з тонно-кілометрів брутто локомотивів. Розрахунок тонно-кілометрів брутто вагонів наведено при визначенні вимірювача «бригадо-години кондукторских бригад», а тонно-кілометри брутто локомотивів розраховуються множенням маси локомотива Рл на локомотиво-кілометри лінійного пробігу:

8. Витрата електричної енергії або умовного палива (Е чи Т).

Витрата електричної енергії при перевезеннях електровозами або умовного палива при перевезеннях тепловозами визначають різними способами в залежності від характеру вирішуваних завдань, наявності наявних даних і необхідного ступеня точності розрахунків.

Якщо собівартість перевезень вантажів розраховується для среднедорожных умов або близьких до них, в основу розрахунків закладають норму витрати електроенергії або палива, встановлену в плані роботи дороги або отриману за даними звіту про фактичних витратах електроенергії або палива на відповідні вимірники. У цьому випадку витрата електроенергії або палива визначається за формулою:

де а_е(Т) – середня норма витрати електроенергії або палива на 10000 т•км брутто вагонів, що враховує всі види роботи і простою локомотивів, кВт-год, (кг).

При цьому слід враховувати вплив на питому витрату електроенергії або палива різних показників експлуатаційної роботи.

В окремих випадках, при розрахунку собівартості перевезень і, як правило, при визначенні залежності її від якісних показників використання рухомого складу та деяких вимірників роботи, витрата електроенергії або палива доцільно розраховувати за трьома складовими:

- на пересування вагонів за нормами витрат електроенергії або палива на 10000 т•км брутто:

- на пересування локомотивів за нормами на 1 локомотиво-км лінійного пробігу:

- на простій локомотивів з працюючим двигуном (в гарячому стані) за нормами витрат електроенергії або палива на 1 локомотиво-годину простою:

При наявності даних про величину еквівалентного підйому витрата електроенергії або умовного палива на пересування поїздів можна наближено знайти по механічній роботі локомотивів і витраті електроенергії або умовного палива на одиницю цієї роботи.

На 1 поездо-км

де Q_бр – маса поїзда брутто, т;

Р_л – маса локомотива, т;

w_о" – основний питомий опір руху вагонів, кгс/т;

w_о' – основний питомий опір руху локомотивів, кгс/т;

і_е – еквівалентний підйом, о/оо;

a_w.Е(Т) – витрата електроенергії або умовного палива на 1т-км механічної роботи локомотива, кВт-год (кг).

Враховуючи втрати електроенергії на підстанціях і в контактній мережі, при наближених розрахунках витрата електроенергії на 1 т-км механічної роботи приймають рівним при постійному струмі 3,6 кВт-год, при змінному – 3,4 кВт-ч. Витрата умовного палива на 1 т•км механічної роботи локомотива можна приймати рівним 0,85 кг.

9. Кількість вантажних відправок (Про).

Їх визначають діленням відправлених тонн вантажу на вагу однієї відправки.

Кількість відправлених тонн, що припадають на 1000 т-км, розраховують діленням 1000 т-км на дальність перевезення даних вантажів l і множенням результату на коефіцієнт, що враховує частку вантажів, відправлених з даної залізниці:

10. Маневрові локомотиво-години (МТман).

При маневровій роботі виконуються, в основному, дві операції: подача і прибирання ва - тварин в пункти вантаження і вивантаження вантажів, а також формування - ня, переформування та розформування поїздів.

Маневрові локомотиво-години при виконанні першої операції можна розраховувати за нормами на вимірювач «кількість занурених і вивантажених вагонів». Маневрові локомотиво-години, пов'язані із формуванням, переформуванням і розформуванням поїздів при среднедорожных умовах перевезень (середньому складі поїздів у вагонах, однаковому пробігу вагонів між станціями переформування поїздів тощо), можна визначити за нормами на 1000 вагонно-км

При розрахунках маневрових локомотиво-годин, що припадають на вказані операції, слід враховувати, що зростання числа занурених і вивантажених вагонів та їх пробігу не викликає аналогічного збільшення роботи маневрових локомотивів. Маневрові локомотиво-години збільшуються зі значним уповільненням. За розрахунками Мііт, частина маневрових локомотиво-годин, не залежить від числа занурених і вивантажених вагонів та виконаних вагоно-кілометрів, що складає 38 % загальної їх величини. Інша частина маневрових локомотиво-годин ділиться між вагоно-кілометрів (30 %) і кількістю завантажених і вивантажених вагонів (70 %).

Крім того, необхідно враховувати залежність маневрових локомотиво-годин від кількості перероблених поїздів. По виконаним раніше розрахунками приблизно 25 % змінюються із зміною обсягу роботи маневрових локомотиво-годин залежить від числа переробляються поїздів і 75 % – від числа переробляються вагонів, з яких 30 % пов'язано з пробігом вагонів, а 70 % – з числом занурених і вивантажених вагонів.