Коригування витратних ставок

Одиничні витратні ставки розраховуються в середньому по залізниці або мережі залізниць, так як дані про обсяг робіт, якісних і економічних показниках статистичної і бухгалтерської звітності є тільки для цього рівня. Ці показники відображають середні умови експлуатації, структуру парку вагонів і локомотивів, рівень цін на енергоносії, продуктивність праці, фонд оплати праці.

При техніко-економічних розрахунках ефективності нової техніки, організаційно-технічних, реконструктивних заходів, при порівнянні варіантів роботи необхідно враховувати конкретні умови експлуатації: тип рухомого складу, категорію поїздів, вид повідомлення, тип верхньої будови колії, способи організації перевезень, рівень заробітної плати, ціни на енергоносії та інші фактори.

У цих випадках витратні ставки, розраховані для середніх умов, застосовувати не можна; їх необхідно визначати заново безпосереднім розрахунком для конкретних умов або обмежитися коригуванням величини середніх витратних ставок.

Метод безпосередніх розрахунків дозволяє врахувати особливості зміни кожної видаткової статті, але вимагає значного часу для розрахунків.

Коефіцієнти коригування можна розраховувати різними способами. Їх можна визначати для кожної видаткової статті, для чого з загальної величини видаткової статті необхідно виділити частину, що відноситься до певної видаткової ставкою, і коригувати тільки мінливі видаткові статті. Так коригується видаткова ставка на локомотиво-кілометр.

Коефіцієнт коригування можна розраховувати для витратної ставки в цілому на вагоно-годину.

Коефіцієнти коригування характеризують співвідношення витратної ставки, розрахованої для конкретних умов (для конкретних типів рухомого складу, категорій поїздів), до відповідної середньої видаткової ставкою.

Слід пам'ятати, що застосування коефіцієнтів коригування може дати деяку помилку, так як вони не завжди повністю відображають середні умови.

Розглянемо приклади коригування витратних ставок:

Витратна ставка на 1 вагоно-кілометр конкретних типів вантажних вагонів коригується в частині витрат на деповський і капітальний ремонти внаслідок різних цін на ремонти вагонів, різної періодичності ремонтів і термінів служби вагонів різних типів. Інші витрати мало залежать від типу вагона.

Витрати по деповскому та капітального ремонтів конкретного типу вантажного вагону, що припадають на 1 вагоно-кілометр, розраховуються безпосереднім способом. Інші витрати, що відносяться на вимірювач вагоно-кілометр, визначаються на 1 вагоно-кілометр в середньому по всіх типах вагонів і приймаються однаковими для всіх типів вагонів.

Видаткова ставка на вимірювач вагоно-годину коригується в цілому. Визначають цю витратну ставку для різних типів вантажних і пасажирських вагонів безпосереднім розрахунком, виходячи з різних цін на вагони, а також норм амортизаційних відрахувань.

Витратна ставка на 1 локомотиво-годину різниться за видами тяги локомотивів та їх серіями з-за неоднакових вартості і норм амортизації.

Витратна ставка на 1 локомотиво-кілометр по видам тяги і серіями локомотивів різниться внаслідок неоднакових витрат з поточного та капітального ремонтів, технічного обслуговування та екіпірування локомотивів.

Коефіцієнти коригування розраховуються за групами видаткових статей в частині витрат: по капітальному ремонту – по співвідношенню цін на локомотиви; технічного обслуговування, поточного ремонту та екіпіруванні – за співвідношенням трудомісткості ремонтів.

Для електровозів у видаткову ставку, крім того, включаються витрати з утримання контактної мережі, які мало залежать від серії локомотива, і тому ця частина витратної ставки не коригується, а приймається однаковою для всіх серій.

Витратна ставка на 1 локомотиво-годину спеціальної маневрової роботи змінюється в залежності від серії і типу локомотива внаслідок різної величини витрат на капітальний і поточний ремонти, амортизацію, екіпіровку, паливо (електроенергію). Інша частина витратної ставки не залежить від серії локомотива і приймається однаковою для всіх серій.

Витратна ставка на 1 тонно-км брутто вагонів і локомотивів залежить від рівня грузонапряженности лінії і визначає величину витрат на поточне утримання, одиночну зміну, амортизацію верхньої будови колії, що припадають на одиницю робіт і типу верхньої будови колії, що залежить від типу верхньої будови колії.

Індексація одиничних витратних ставок провадиться за господарствам залізничного транспорту, а в тих випадках, коли це можливо, – за елементами витрат. Найбільш точно індексацію витратних ставок можна проводити на основі звітності, в якій є розподіл витрат дороги по статтям і елементам витрат

Індексація одиничних витратних ставок проводиться в такій послідовності:

- визначається структура базових одиничних витратних ставок по господарствам залізничного транспорту і елементам витрат.

- за всіма елементами витрат кожного господарства, виділеним в структурі одиничних витратних ставок, розраховуються індекси зміни витрат за формулою:

де E_ij(0), Е_ij(1) – величина витрат i-го господарства по j-му елементу витрат відповідно у базовому та поточному періодах часу;

- за кожної k-ї одиничної видаткової ставкою визначається середньозважений індекс зміни витрат за формулою:

де γ_ij – базовий питома вага витрат i-го господарства по j-му елементу витрат у k-й одиничної видаткової ставкою;

J_ij – індекс зміни витрат i-го господарства по j-му елементу витрат у складі k-й одиничної витратної ставки;

- індекс зміни вантажообігу розраховується за формулою:

де Pl(0), Pl(1), – вантажооборот відповідно в базовому та поточному періодах часу;

- для кожної одиничної витратної ставки знаходиться коефіцієнт індексації за формулою:

- проіндексована величина k-й одиничної витратної ставки визначається за формулою:

де e_k(0) – базова величина k-й одиничної витратної ставки.

При відсутності даних про витрати окремих господарств за елементами витрат може використовуватися спрощений порядок індексації одиничних витратних ставок :

- за всіма елементами витрат з перевезень, виділеним у базовій структурі одиничних витратних ставок, розраховуються індекси зміни витрат:

- за кожної k-ї одиничної видаткової ставкою визначається середньозважений індекс зміни витрат;

- розраховується індекс зміни вантажообігу;

- для кожної одиничної витратної ставки знаходиться коефіцієнт індексації;

- проіндексована величина одиничної витратної ставки обчислюється множенням базової ставки на коефіцієнт індексації.

При використанні другого способу індексації одиничних витратних ставок порівняно з першим точність розрахунків знижується за рахунок того, що не враховується зміна витрат окремих господарств за елементами витрат.