Циклічність як форма розвитку економіки

Серед проблем ринкової економіки, однією з найбільш актуальних і разом з тим складних, є проблема нестабільності економічного розвитку. Ринковій економіці притаманний стан незбалансованості, який проявляється у коливанні динаміки виробництва. Ці коливання, за своїми строками, діляться на короткострокові, середньострокові та довгострокові. На відміну від короткострокових коливань, в умовах середньострокових і довгострокових коливань, економічне зростання часом різко переривається протилежним процесом – кризою. Всю різноманітність криз можна класифікувати за трьома різними критеріями: за масштабами порушення рівноваги, за регулярністю порушення рівноваги в економіці, за характером порушення пропорцій відтворення.

Серед економістів немає єдності щодо причин, які викликають циклічні коливання. Одні вважають, що циклічність коливань реального ВВП пов'язана з дією ефектів мультиплікатора та акселератора; прибічники теорії політичного ділового циклу вбачають причини макроекономічних коливань у діях уряду у сферах кредитно-грошової та податково-бюджетної політики; теорія реального ділового циклу припускає, що причина циклічних коливань – у шокових змінах у технології виробництва.

За своїм змістом економічний цикл – це насамперед обіг капіталу, який здійснюється у певний відрізок часу. В процесі обігу елементи основного капіталу зношуються. Необхідність масового поновлення фізично і морально застарілих елементів основного капіталу складає передумову для одноразових великих вкладень капіталу. Поновлення основного капіталу і становить матеріальну основу як кожного циклу, так і циклічного характеру відтворення в цілому.

Існує тісний зв'язок між такими економічними явищами як циклічність розвитку економіки та зайнятість. Циклічний характер сучасного ринкового господарства потребує оптимального резерву робітників. Ринковій економіці рівною мірою протипоказані як повна зайнятість, так і високий рівень безробіття.

Безробіття в ринковій економіці – це стан ринку робочої сили за умов, коли пропозиція робочої сили перевищує попит на неї. Промислова революція на початковій стадії розвитку капіталізму породила такі форми безробіття, як плинне, приховане та застійне. До сучасних форм скорочення зайнятості робочої сили відносяться: циклічне та інституціональне безробіття.

Неповна зайнятість завдає збитку виробничого потенціалу країни. Безробіття має також тяжкі соціальні наслідки серед яких зростання наркоманії, злочинності, підвищення кількості самогубств. Негативні наслідки безробіття змушують уряди багатьох країн втручатися в хід економічного розвитку, проводити політику "повної зайнятості". В країнах Заходу в останні десятиліття діє система соціальних амортизаторів, які держава використовує для забезпечення економічної безпеки трудящих.

Іншою формою прояву макроекономічної нестабільності є інфляція – процес знецінення грошей, котрий проявляється як стійке підвищення загального рівня цін у результаті перевантаження сфери обігу грошовою масою. Найбільш вживаною одиницею виміру інфляції є індекс вартості життя. За темпами зростання цін виділяють такі види інфляції: помірна, галопуюча, гіперінфляція. Залежно від аспектів державної політики виділяють два типи інфляції: відкриту та подавлену. Відкрита, у свою чергу існує в двох основних формах: інфляція попиту і інфляція витрат. Подавлена інфляція характеризується тимчасовим заморожуванням цін та доходів, тотальним адміністративним контролем за цінами. Інфляція негативно впливає на всі сторони життя суспільства та його соціально-економічний розвиток.

Між інфляцією і безробіттям існує зворотній зв'язок, який у 60-х роках XX століття з'ясував та графічно відобразив англійський економіст Е. Філліпс. Виведена їм залежність отримала назву кривої Філліпса. На початку 70-х років XX століття з'явилась нова версія цієї кривої за М. Фрідменом і Е. Філліпсом, авторами теорії природного рівня безробіття. Нині більшість економістів вважає, що стосовно до короткострокового періоду часу правий є Філліпс. Для пояснення ситуації у довгостроковому періоді часу більш припустимою є теорія природного рівня безробіття.

Історія розвитку людства свідчить, що крім кризи як фази циклу розвинутої ринкової економіки, в країнах можливі кризові явища, що викликані переходом від однієї системи організації суспільного виробництва до іншої, так звані трансформаційні кризи з притаманними лише їм особливостями.