Імунологічні порушення при старінні
Зміни в роботі імунної системи починаються задовго до будь яких проявів старіння організму. Нормальна імунна реакція й непорушена генетична регуляція імунореактивності – необхідна умова стійкості до хвороб і старіння.
На вікові ослаблення функцій імунної системи впливають як екзогенні, так і ендогенні фактори: зміна клітинного оточення (порушення нейрогуморальної рівноваги), зміни самих клітин імунної системи. Багатьма дослідниками старість розглядається як Т-імунодефіцит і, характерні для старіння зміни в популяції Т-клітин обумовлені віковою інволюцією тимусу.
При старінні відбувається зменшення кількості Т-лімфоцитів. Однак іноді загальна кількість клітин може й не змінюватися, але збільшується кількість клітин, що мовчать, незатребуваних клітин, що пов'язано зі зниженням активності рецепторного апарата клітини. Старіння характеризується більш вираженим зниженням рівня популяції Т-супресорів (CD8+ клітин) і менш вираженим – Т хелперів (CD4+ клітин). Виявляються певні особливості усередині популяцій Т-хелперів у літніх людей, зокрема, спостерігається дефіцит Т-клітин пам'яті.
Головна вікова зміна імунної системи – інволюція тимусу, що починається при статевому дозріванні. Вона складається в прогресивній втраті клітинності (до старості маса тимусу зменшується на 90%) з виснаженням лімфоїдного пулу клітин у зонах кори й кистозними змінами епітеліальних клітин. Зі збільшенням віку знижується вихід диференційованих Т-клітин, синтез і секреція поліпептидних гормонів тимусу, таких як тимозин, тимопоетін і тимулін. У всіх випадках зниження ендокринної активності тимусу відіграє патогенну роль у вікових дисфункціях імунної системи.
При старінні відбувається зниження експресії антигенів гістосумісності на Т-лімфоцитах, що обумовлює зниження розпізнавання алоантигенів і подальшої передачі інформації, необхідної для елімінації антигену й антитілопродукції.
Однак вплив інволютивних процесів у тимусі не обмежується тільки Т-клітинною ланкою імунітету, вони захоплюють і В-клітинну ланку – як шляхом взаємодії клітин в імунній відповіді, так і шляхом впливу на формування В-клітин з їхніх попередників у кістковому мозку, в окремих випадках В-клітинний імунодефіцит залежить від внутрішніх дефектів самих В-клітин.
Вікові зміни гуморального імунітету. Старіння значиме асоціюється із присутністю різних антитіл, особливо антитіл проти ядерних антигенів. Є також докази, що старіння діє на швидкість продукції антитіл за допомогою активованих В-клітин.
У процесі старіння слабшає гуморальна імунна відповідь як на аутологічні, так і на екзогенні антигени, у чому безпосередньо беруть участь різні класи імуноглобулінів. З віком розвивається дисбаланс імуноглобулінів. Безперечним при старінні є зниження в крові концентрації IgМ, тобто знижена первинна гуморальна відповідь. Вміст IgG і IgА має тенденцію до збільшення. При наявності інфекційного процесу особливо зростає концентрація IgА. Дисбаланс імуноглобулінів вказує на зниження протимікробного захисту, із цим пов'язане підвищення сприйнятливості до інфекцій у людей літнього й старечого віку.
Є відомості про зниження концентрації лізоциму, активності b-лізину й вмісту С3 компонента комплементу в літніх осіб. Зміни в макрофагальній системі при старінні пов'язані зі зниженням міграційної здатності клітин, зі зменшенням числа активних клітин, зі зниженням інтенсивності поглинання й руйнування захопленого матеріалу, тобто зниженням поглинальної здатності й здатності макрофагів до перетравлення.
Для літнього й старечого віку характерне зниження не тільки протимікробного імунітету, але й противірусного й протипухлинного захисту, що безпосередньо пов’язано з реакціями клітинного імунітету в яких беруть участь природні кілери. При старінні змінюється кількісний вміст клітин кілерів; воно може як збільшуватися, так і знижуватися. Функціональна ж їхня активність після 70 років, як правило, знижується. Лише в довгожителів відзначається знову зростання активності NK-клітин, які беруть на себе реакції клітинного імунітету.
Підсумовуючи все вищесказане, зміни в імунній системі, що супроводжують старіння людини такі (Бутенко Г.М., 2003):
· Починаючи з періоду статевого дозрівання, відбуваються атрофічні процеси в тимусі, і він поступово заміщається сполучною й жировою тканиною.
· Зменшується продукція гормонів, що сприяють утворенню Т-лімфоцитів; з іншої сторони з'являються речовини, які гальмують проліферацію лімфоцитів.
· Знижується рівень цитокіну ІЛ-7, що стимулює розмноження й диференціацію тимоцитів.
· Порушується контроль за підтримкою антигенної сталості організму.
· Знижується здатність до імунної відповіді на чужорідні агенти.
· Підвищується частота й збільшується виразність аутоімунних реакцій, підвищується рівень циркулюючих імунних комплексів.
· Збільшується імовірність виникнення лімфопроліферативнмх захворювань - доброякісних (моноклональних гаммапатій) і злоякісних (різних форм лейкозів).
· Зменшується розмаїтість вироблюваних антитіл і Т-клітинних рецепторів, звужується їхній спектр.
· Знижується рівень відповіді і його тривалість.
· Зменшується в крові кількість CD4+ Т-клітин і CD19+ В-клітин, збільшується число CD8+ Т-клітин при зниженій реакції на мітогени й підвищенні рівня циркулюючих імуноглобулінів.
· Підвищується рівень ІЛ-6, ФНП-α, неоптерина й розчинного ФНП II типу.
· Зменшується співвідношення CD4/CD8 з підвищенням експресії HLA-DR.
· Відзначається підвищена схильність до інфекційних захворювань (інфекцію виявляють в 65% померлих у літньому віці); при цьому відсутня лихоманка.
· Вікові зміни імунітету відіграють роль у патогенезі атеросклеротичного ушкодження судин (імунна система й хронічне запалення ініціюють дисфункцію ендотеліальних клітин, а зміни ліпідного складу судинної стінки є вторинним чинником).
На закінчення приводимо основні відносні і абсолютні значення лейкоцитів і основних класів імуноглобулінів крові, складових показників імунограми, у здорової людини у віковому аспекті (табл. 3).
Таблиця 3. Показники імунограми у здорових людей різного віку
Показник | Cередні значення М ± m у людей різного віку | ||
18 - 25 років | 27 - 55 років | 60 - 80 років | |
Лейкоцити, 109/л | 6,53 ± 0,25 | 5,60 ± 0,21 | 4,90 ± 0,26 |
Лімфоцити % | 30,8 ± 1,07 | 29,4 ± 1,11 | 27,1 ± 1,00 |
Лімфоцити, 109/л | 2,02 ± 0,15 | 1,65 ± 0,11 | 1,33 ± 0,12 |
Нейтрофіли: | |||
палочкоядерні % | 1,8 ± 0,02 | 1,56 ± 0,015 | 1,6 ± 0,02 |
сегментоядерні,% | 58,2 ± 1,13 | 60,3 ± 1,18 | 62.6 ± 1,15 |
Моноцити,% | 6,5 ± 0,27 | 6,2 ± 0,24 | 5,9 ± 0,25 |
Еозинофіли,% | 2,3 ± 0,03 | 2,2 ± 0,03 | 2,4 ± 0,03 |
Базофіли,% | 0,4 ± 0,003 | 0,4 ± 0,003 | 0,4 ± 0,003 |
Т-лімфоцити | |||
(Е-РОЛ),% | 63,7 ± 1,35 | 67,3 ± 1,21 | 71,2 ± 1,30 |
Е-РОЛ, 109/л | 1,28 ± 0,11 | 1,11 ± 0,10 | 0,95 ± 0,10 |
В-лімфоцити | |||
(М-РОЛ),% | 9,6 ± 0,78 | 8,2 ± 0,88 | 8,5 ± 0,85 |
М-РОЛ, 109/л | 0,19 ± 0,01 | 0,14 ± 0,01 | 0,11 ± 0,01 |
Нульові клітини % | 26,7 ± 0,90 | 24,5 ± 0,92 | 20,3 ± 0,96 |
Теофілін-резістентні Т-лімфоцити % | 49,8 ± 1,05 | 55,6 ± 1,17 | 54,4 ± 1,29 |
Теофілін чутливі Т-лімфоцити % | 26,4 ± 0,77 | 25,4 ± 0,82 | 25,5 ± 0,96 |
Е-РОК % | 41,7 ± 1,35 | 45,0 ± 1,08 | 47,4 ± 1,06 |
Нейтрофіли,%, фагоцитуючі | 1,39 ± 0,10 | 1,86 ± 0,09 | 1,90 ± 0,10 |
lgA, г/л | 1,2 ± 0,10 | 1,00 ± 0,09 | 1,01 ± 0,10 |
lgM, г/л | 11,37 ± 0,39 | 9,85 ± 0,26 | 11,01±0,45 |
lgG, г/л | 6,8 ± 0,12 | 8,1 ± 0,15 | 12,2 ± 0,19 |
ШОЕ. мм/год | 6,53 ± 0,25 | 5,60 ± 0,21 | 4,90 ± 0,26 |
Дата добавления: 2016-03-27; просмотров: 584;