Організація зберігання артилерійського озброєння у військах, зберігання артилерійського озброєння і приладів оптичної розвідки в підрозділі

Під зберіганням розуміється утримання справного озброєння та майна в місцях зберігання із застосуванням існуючої системи технічного обслуговування та контролю, а також встановлених експлуатаційною документацією та Руководством по эксплуатации ракетно-артиллерийского вооружения (Руководство по ЭРАВ), Ч. І засобів і методів захисту від дії навколишнього середовища.

Для озброєння та майна встановлюються короткочасне (до 1 року) та тривале (більше одного року) зберігання. Озброєння і майно, що поставлені на зберігання, залишаються закріпленими за підрозділом (відповідальною особою).

На зберігання ставиться справне озброєння, яке має встановлений запас ресурсу, а також укомплектоване ЗІП та експлуатаційною документацією.

Нове озброєння або те, що пройшло капітальний (середній) ремонт, при постановленні на зберігання безпосередньо після введення його в експлуатацію технічному обслуговуванню не підлягають, а тільки консервуються. Решта озброєння перед постановленням на тривале зберігання підлягає ТО-2 та повній консервації, при постановленні на короткочасне зберігання – ТО-1 та частковій консервації (додаткові роботи щодо захисту від корозії нефарбованих поверхонь, а також щодо захисту їх від безпосередньої дії навколишнього середовища).

Консервація озброєння при постановленні на тривале зберігання проводиться згідно з вимогами експлуатаційної документації, а якщо там не вказані метод і засоби консервації, то у відповідності до вимог додатку 17 Руководства по ЭРАВ, Ч. І.

Технічне обслуговування № 1 та часткова консервація виконуються особовим складом підрозділу, за яким закріплено озброєння. Роботи з ТО-2 та повної консервації виконуються, як правило, спеціально підготовленими командами в пунктах технічного обслуговування або в артилерійській майстерні частини під керівництвом та при безпосередній участі фахівців майстерні і представників служби РАО частини.

Постановлення озброєння на зберігання здійснюється на основі наказу по частині (додаток 19 Руководства по ЭРАВ, Ч. І), в якому вказується:

- найменування, кількість і номери озброєння;

- вид зберігання;

- термін постановлення;

- матеріальне забезпечення;

- підрозділ та прізвища осіб, за якими озброєння закріплене;

- прізвища посадових осіб, відповідальних за зберігання.

Озброєння ставиться на зберігання за технологічними картами, які розроблюються для кожної номенклатури озброєння на основі вимог експлуатаційної документації та інших керівних документів.

Постановлення озброєння на зберігання оформляється актом (форма 10 Руководства по учету), один із примірників якого відправляється в службу РАО оперативного напрямку.

Після завершення робіт з консервації у розділі “відомості про консервацію” командир підрозділу записує:

- номер наказу по частині про постановлення зразка озброєння на зберігання;

- висновок про технічний стан зразка;

- сумарне напрацювання зразка з початку його експлуатації до постановлення на зберігання (кількість пострілів, пусків, кілометрів пробігу, циклів, годин роботи);

- дати проведення технічного обслуговування та постановлення на зберігання.

Озброєння, яке знаходиться у використанні, розміщується в парках.

Парком називається територія, яка обладнана для зберігання, обслуговування та ремонту озброєння, бронетанкової, автомобільної та іншої техніки.

Парки можуть бути постійні та польові. Постійні парки обладнуються при казарменому і табірному розташуванні частин. Вони комплектуються стаціонарним обладнанням відповідно до діючих норм та табелів.

Польові парки організовуються при тимчасовому розміщенні військ у польових умовах. Вони, як правило, не мають спеціальних приміщень та стаціонарного обладнання.

Внутрішній порядок і розпорядок роботи в парку оголошується наказом по частині.

Парки цілодобово охороняються вартою.

Озброєння може бути встановлено на зберігання у опалюваних і неопалюваних сховищах, під навісами та на відкритих майданчиках. Вимоги до місць зберігання і паспорта місця зберігання викладені у додатках 15 і 22 Руководства по ЭРАВ, Ч. І відповідно.

Під місцями зберігання розуміють всі види сховищ, навіси і відкриті майданчики.

Обладнання місць зберігання повинно забезпечувати пожежну безпеку, роботу у нічний час, широке застосування засобів механізації.

Місця зберігання поділяються на:

- опалювані сховища – споруди, обладнані системами опалення і вентиляції для підтримання температури і відносної вологості в заданих межах і забезпечують захист РАО від дії атмосферних опадів, вітру, пилу, піску, сонячної радіації та різких перепадів температури;

- неопалювані сховища – споруди, обладнані для зберігання РАО і забезпечення його захисту від атмосферних опадів, сонячної радіації, пилу, піску, вітру, різких перепадів температури та вологості зовнішнього повітря;

- навіси – споруди напівзакритого типу (дах на опорах, зі стінами або без них), що захищають РАО від прямої дії атмосферних опадів і частково від сонячної радіації;

- відкриті майданчики – відкриті ділянки території, обладнані для зберігання озброєння, але не забезпечують захист його від дії зовнішнього середовища.

Місця зберігання повинні бути обладнані у протипожежному відношенні та громовідвідними пристроями, освітленням для роботи вночі, а також мати паспорт, заповнений відповідальною за зберігання особою.

Сховища за своєю конструкцією повинні забезпечувати:

- збереження озброєння;

- умови зберігання, задані для даного виду озброєння;

- зручність розміщення озброєння, нагляд за ним і підтримання його в справному стані;

- швидкість прийому, видачі та евакуації озброєння;

- застосування засобів механізації.

Ворота повинні відкриватися назовні, за конструкцією і габаритами забезпечувати можливість використання засобів механізації. Ворота повинні бути пронумеровані, мати відповідні таблички і зачинятися тільки зовні (рис. 4.1).

Рисунок 4.1 – Схема розміщення табличок на дверях сховищ

Зовні вздовж стін сховищ обладнуються асфальтові або бетонні вимощення для стоку води. Підлога повинна мати тверде, стійке до викришування покриття.

Шляхи під’їзду обладнуються з урахуванням забезпечення під’їзду тягачів з озброєнням.

У сховищах повинні бути:

- дошка документації;

- засоби пожежогасіння;

- робочий стіл або тумбочка з письмовим приладдям та табурет;

- аварійне освітлення;

- ручні електричні ліхтарі для робіт у нічний час;

- спеціальне (залежно від призначення сховища) обладнання;

- дошка пожежного розрахунку;

- інструкції і плакати з технічного обслуговування, таблиці (карти) змащування озброєння, що знаходиться на зберіганні.

На дошці документації розміщують:

- паспорт місця зберігання;

- опис внутрішнього обладнання та інвентарю, що знаходиться у сховищі;

- інструкції із заходів пожежної безпеки;

- інструкції особі, яка відповідає за сховище, про порядок провітрювання, утримання сховища та озброєння, яке у ньому зберігається, про порядок прийому та здачі сховища;

- план розміщення, виїзду озброєння по тривозі (пожежі);

- інструкція щодо користування охоронною та пожежною сигналізацією (періодичність її перевірки та профілактичних заходів).

До спеціального обладнання сховищ відносять:

- козелки-підставки для розвантаження колісного ходу озброєння;

- підкладки (лежні) під озброєння, змонтованого на гусеничному шасі;

- пристрої для зняття зразків озброєння з козелків;

- прилади для вимірювання температури та вологості повітря (в опалюваних сховищах і сховищах з кондиційованим повітрям);

- верстати для зручності проведення робіт з технічного обслуговування;

- буксири для евакуації озброєння;

- стелажі (шафи) для укладання оптичних приладів, приладів освітлення, ЗІП, чохлів та іншого майна;

- переносні металеві драбини, візки, килимки та інше обладнання, необхідне для проведення технічного обслуговування;

- шафа (піраміда) для інструменту та інвентарю для прибирання сховища (мітла, щітки, совки, пилососи і т.п.).

У сховищах повинна бути природна та примусова вентиляція, а опалення – центральне.

У опалюваних сховищах повинні підтримуватися:

- температура від +5 до +40°С;

- відносна вологість повітря не більше 70%.

Допускається короткочасне підвищення відносної вологості повітря до 80% (сумарно не більше одного місяця на рік).

Добовий перепад температур не повинен перевищувати 5°С.

Дерев’яні конструкції сховища повинні бути покриті матеріалом, що забезпечує вогнезахист, або пофарбовані вогнестійкою фарбою.

Типова схема розташування сховищ у парку наведена на рис. 4.2.

Рисунок 4.2 – Схема розташування сховищ:

1 – контрольно-технічний пункт; 2 – майданчик перевірки технічного стану техніки;

3 – будівля для розміщення технічних служб; 4 – комори для зберігання майна підрозділів;

5 – водомаслогрійка; 6 – майданчик для стоянки машин, що запізнилися з рейсу; 7 – пункт заправлення; 8 – пункт чищення й миття машин; 9 – ПТОР; 10 – майданчик (пункт) ЩТО;

11 – місця зберігання (стоянки) озброєння, бойової та іншої техніки; 12 – опалювані сховища; 13 – неопалювані сховища; 14 – склади автомобільного та іншого майна;

15 – склад РАО; 16 – склад ПММ