Поняття заробітної плати і порядок оплати праці працівників бюджетних установ

Законодавство про оплату праці ґрунтується на Конституції України і складається з Кодексу законів про працю України, Зако­ну України «Про оплату праці». Закону України «Про колективні до­говори і угоди» та інших актів законодавства України.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності бюджетної установи.

Основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, об­слуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата це - винагорода за працю по­над установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких на­лежать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені за­значеними актами норми.

Мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, ниж­че якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт). До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господа­рювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Основою організації оплати праці є тарифна система, яка включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники). Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт за­лежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Тарифна сітка (схема посадовий окладів) формується на осно­ві: тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлю­ється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати; міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів). Тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники) розробляються Міністерством праці України.

Оплата праці робітників бюджетних установ здійснюється за фактично відпрацьований час, виходячи із посадового окладу (та­рифної ставки), або залежно від виконання норм виробітку, від­рядних розцінок. При цьому враховуються також підвищення, до­плати, надбавки, премії та інші виплати, згідно із чинним законо­давством.

У бюджетних установах фінансування виплат зарплати здій­снюють за окремою статтею КЕКВ 2110 «Оплата праці працівників бюджетних установ». Ця категорія включає оплату праці всіх пра­цівників бюджетних установ (організацій), військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу (у тому числі відряджених до органів виконавчої влади та інших цивільних установ) згідно з установленими посадовими окладами, ставками або розцінками.

матеріальну допомогу, у тому числі видатки на премії та інші види заохочень чи винагород (у грошовій та/або матеріальній формі).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про відпустки» №504/96- ВРвід 15.11.1996р. (зі змінами та доповненнями) працівникам бю­джетних установ надаються такі види відпусток:

1. щорічні відпустки: основна відпустка; додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці; додат­кова відпустка за особливий характер праці: інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;

2. додаткові відпустки у зв'язку з навчанням;

3. творча відпустка;

4. соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та по­логами; відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; відпустка у зв'язку з усиновленням ди­тини; додаткова відпустка працівникам, які мають дітей;

5. відпустки без збереження заробітної плати.

Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим

договором можуть установлюватись інші види відпусток.

Порядок обчислення заробітної плати працівникам за час що­річної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, та компенсації за невикористані відпустки, встановлюється Кабінетом Міністрів України.